П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2018 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 753/15406/17

Номер провадження № 22-ц/824/3433/2018

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В.В., Шахової О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Іваницької О. В.,

вивчивши апеляційну скаргу Компанії «Сантен Ой», яка діє на території України через представництво «Сантен Ой» в Україні, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Леонтюк Л.К., у справі за позовом ОСОБА_2 до Компанії «Сантен Ой» Фінляндія в особі директора представництва «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_3, треті особи: Київська міська професійна спілка працівників малого та середнього бізнесу «Єднання», Державне підприємство «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв», про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та допуску до роботи, визнання незаконним та таким, що не підлягає виконанню попередження про зміну істотних умов праці від 10 серпня 2017 року, зобов'язання допустити до роботи, стягнення невиплаченої заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Компанії «Сантен Ой», Фінляндія, в особі директора представництва «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_3, третя особа - Київська міська професійна спілка працівників малого та середнього бізнесу «Єднання», про визнання незаконним і скасування наказу представництва Компанії «Сантен Ой» в Україні б/н від 10 серпня 2017 року «про відсторонення від роботи ОСОБА_2 фахівця з питань медичної продукції», виданий директором представництва Компанії «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_3; визнання незаконним та таким, що не підлягає виконанню попередження про зміну істотних умов праці ОСОБА_2 фахівця з питань медичної продукції від 10 серпня 2017 року, видане директором представництва Компанії «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_3 Крім того, ОСОБА_2 просила допустити її до роботи та виконання обов'язків фахівця з питань медичної продукції на представництві Компанії «Сантен Ой» в Україні, стягнути з Компанії «Сантен Ой», Фінляндія на її користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивувала, зокрема, тим, що 01 березня 2007 року наказом №22і «Про прийом на роботу» її прийнято в Представництво фірми «Сантен Ой» (Фінляндія) в Україні на посаду медичного представника з 01 березня 2007 року. 18 квітня 2016 року установчими зборами працівників Представництва компанії «Сантен Ой» в Україні було створено первинну профспілкову організацію Представництва компанії «Сантен Ой» в Україні та схвалено Статут Всеукраїнської професійної спілки працівників малого та середнього бізнесу «Єднання», членом якої стала і позивачка.

10 серпня 2017 року директором представництва ОСОБА_3 було направлено письмове попередження про зміну істотних умов праці. Крім того, 10 серпня 2017 року наказом №б/н директора представництва «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_3, ОСОБА_2 відсторонено від роботи, фахівця з питань медичної продукції, на невизначений період із збереженням заробітної плати з 11 серпня 2017 року. Зважаючи на характер та специфіку роботи позивача, такі дії відповідача повністю унеможливили виконання покладених на неї обов'язків.

Викладені обставини свідчать про грубе порушення з боку відповідача положень ст.ст.32, 42, 43, 46, 103 КЗпП та ст.ст.22, 39, 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Порушення відповідачем процедури узгодження істотних змін праці із виборним органом первинної профорганізації до ст.ст. 32, 43, 49 КЗпП України та ст.39, 31 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Так, з боку Представництва компанії «Сантен Ой» в Україні по відношенню до співробітників наявні наступні порушення законодавства: відсутнє погодження наказу про зміну істотних умов праці від 10 серпня 2017 року з виборним органом первинної профспілкової організації (ВП «Єднання») за три місяці до звільнення працівників, тобто відсутня офіційна інформація про початок проведення спільних консультацій відповідно до статті 49-4 КЗпП України; відсутнє економічне обґрунтування необхідності внесення змін у структуру та штатний розпис Представництва компанії «Сантен Ой» в Україні; в порушення ч.1 ст.42 КЗпП України не враховано переважне право на залишення на роботі, що надається працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці; відсутній план працевлаштування вивільнюваних працівників на своєму підприємстві, програма навчання їх іншим професіям та інше; відсутнє спеціальне повідомлення про можливі звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України до районного центру зайнятості.

Крім того, в тексті наказу відповідача №б/н від 10 серпня 2017 року відсутні причини відсторонення позивача, на підставі чого було прийнято таке рішення, з посиланням на ст.46 КЗпП України, не зазначено строк відсторонення, тобто даний наказ винесений незаконно, з порушенням існуючих норм трудового права та конституційних прав позивача.

У зв'язку з наведеним вище, позивачу була спричинена моральна шкода, яка полягає у втраті нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, роботодавець незаконно зменшив заробітну плату позивача в 16 разів, тим самим позбавив позивача можливості отримувати премію, планувати свої витрати та ін.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року (том І а.с 160-161) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Дирекцію «Інпредкадри» ГДІП.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27 грудня 2017 року (том ІІ а.с.6-8) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державне підприємство «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв».

У подальшому ОСОБА_2 неодноразово зверталась до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог та просила суд (у останній редакції) визнати незаконним і скасувати наказ представництва Компанії «Сантен Ой» в Україні б/н від 10 серпня 2017 року «про відсторонення від роботи ОСОБА_2 фахівця з питань медичної продукції», виданий директором представництва Компанії «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_3; визнати незаконним та таким, що не підлягає виконанню попередження про зміну істотних умов праці ОСОБА_2 фахівця з питань медичної продукції від 10 серпня 2017 року, видане директором представництва Компанії «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_3 Крім того, позивач просила допустити її до роботи та виконання обов'язків фахівця з питань медичної продукції на представництві Компанії «Сантен Ой» в Україні з окладом у розмірі 63 802 грн. 00 коп., стягнути з Компанії «Сантен Ой», Фінляндія, в особі представництва «Сантен Ой» в Україні на її користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., стягнути з Компанії «Сантен Ой», Фінляндія, в особі представництва «Сантен Ой» в Україні на її користь суму невиплаченої заробітної плати за період з 11 жовтня 2017 року по 17 липня 2018 року у розмірі 461 065 грн. 65 коп., а також витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року (том ІІІ а.с.172-182) позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ по Представництву «Сантен Ой» в Україні б/н від 10 серпня 2017 року про відсторонення від роботи ОСОБА_2, фахівця з питань медичної продукції, виданий директором Представництва «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_3 Визнано незаконним та таким, що не підлягає виконанню попередження по Представництву «Сантен Ой» в Україні про зміну істотних умов праці ОСОБА_2, фахівця з питань медичної продукції від 10 серпня 2017 року, видане директором Представництва ОСОБА_3 Зобов'язано компанію «Сантен Ой», Фінляндія в особі директора Представництва «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_3 допустити ОСОБА_2 фахівця з питань медичної продукції до роботи та виконання своїх обов'язків на Представництві «Сантей Ой» в Україні. Стягнуто з Компанії «Сантей Ой», Фінляндія в особі Представництва «Сантей Ой» в Україні на користь ОСОБА_2 461 065 грн. 65 коп. в рахунок стягнення невиплаченої заробітної плати за період з 11 жовтня 2017 року по 17 липня 2018 року, 3 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 464 065 грн. 65 коп. Стягнуто з Компанії «Сантен Ой», Фінляндія в особі Представництва «Сантен Ой» в Україні на користь держави 4 933 грн. 60 коп. судового збору. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення з Компанії «Сантен Ой», Фінляндія в особі Представництва «Сантен Ой» в Україні на користь ОСОБА_2 заробітку в межах суми платежу за один місяць в розмірі 51 161 грн. 70 коп. В решті позовних вимог - відмовлено.

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення (том ІІІ а.с.183-185) про зобов'язання Компанії «Сантен Ой», Фінляндія, в особі директора Представництва «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, виданої 28 лютого 2017 року, за підписами віце-президента по адміністративно фінансовим питанням компанії ОСОБА_4, та пані ОСОБА_5 директора з персоналу, справжність підписів яких засвідчено Державним нотаріусом та Районним реєстратором м. Тампере, Філяндія, апостильована 02 березня 2017 року, допустити ОСОБА_2 фахівця з питань медичної продукції до роботи та виконання своїх обов'язків на Представництві Компанії «Сантен Ой» в Україні, з окладом у розмірі 63 802 грн. 00 коп.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року (том ІІІ а.с.217-218) в задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року, представник Компанії «Сантен Ой», яка діє на території України через Представництво «Сантен Ой» в Україні, адвокат БіцюкВ.С., 28 серпня 2018 року подав апеляційну скаргу, в якій просив судове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивував, зокрема, тим, що суд першої інстанції не з'ясував повно та всебічно обставини справи, зокрема, не вирішив питання щодо того, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення учасників справи, та якими доказами вони підтверджуються; взагалі не дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, на які відповідач посилався як на підставу своїх заперечень, внаслідок чого дійшов помилкових висновків; невірно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.

Скаржник зазначає, що не підлягає дослідженню в такій категорії справ питання економічної, соціальної та іншої доцільності проведених змін в організації виробництва, оскільки такі питання лежать поза межами компетенції суду, так як згідно п.3 ст.64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Сантен Ой є міжнародною компанією, зареєстрованою та існуючою відповідно до законодавства Фінляндії. У результаті погіршення економічної ситуації в Україні та аналізу оцінки динаміки ринкової частки Компанії в Україні, ефективності роботи фахівців з питань медичної продукції Представництва, Компанія виявила падіння ринкової частки Компанії на товарному ринку України, а також зниження візитної активності фахівців з питань медичної продукції Компанії. Так, у рамках загальної реструктуризації діяльності Компанії у Східній Європі в 2017 році було вирішено провести зміни в організації праці у Представництві, зокрема, 27 липня 2017 року між Компанією та ТОВ «Брейн Сорс Інтернешнл» підписано прямий договір про надання послуг щодо аутсорсингу персоналу №2707/17. Такі зміни стосувалися залучення фахівців з питань медичної продукції ТОВ «Брейн Сорс Інтернешнл» на умовах аутсорсингу, які мали працювати безпосередньо з лікарями-офтальмологами, а також запровадження нових умов праці для штатних фахівців, в тому числі провідних, з питань медичної продукції, шляхом встановлення посадового окладу в розмірі мінімальної заробітної плати згідно положень чинного законодавства України.

Наведені обставини підтверджуються наданими відповідачем письмовими доказами та поясненнями, що безумовно свідчить про наявність змін в організації виробництва та праці у відповідача та їх причинно-наслідковий зв'язок із зміною істотних умов праці позивача.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом України не встановлено вимогу про те, що наказ по підприємству про зміну істотних умов праці повинен містити розгорнуте економічне обґрунтування таких змін. Відповідач, у передбаченій законом формі та порядку, попередив позивача про зміну істотних умов праці.

Також, висновок суду про порушення відповідачем ч.1-2 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» є таким, що зроблений у зв'язку із невірним застосуванням норм матеріального права та не відповідає обставинам справи, які були встановлені судом.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою Компанії «Сантен Ой», яка діє на території України через Представництво «Сантен Ой» в Україні на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року, надано строк для подачі відзиву.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду в судове засідання на 19 грудня 2018 року об 09 год. 45 хв.

28 листопада 2018 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_2 на апеляційну скаргу відповідача, з відповідними підтвердженнями направлення його копії учасникам справи, з якого вбачається, що позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Так, якщо колишні істотні умови праці не можуть бути збережені, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП України. В обґрунтування запровадження змін у виробництві та праці на Представництві компанії «Сантен Ой» в України відповідач надав Договір з ТОВ «Брейн Сорс Інтернешнл» від 27 липня 2017 року №2707/17, однак, вмотивованого рішення, що цей договір має відношення до Представництва компанії «Сантен Ой» в Україні та є підставою для зміни істотних умов праці - відсутнє. Крім того, відсутні повноваження директора Представництва компанії «Сантен Ой» в Україні приймати рішення про зміну істотних умов праці.

Також, в ході розгляду справи представниками відповідача не надано пояснень та доказів, в чому полягала оптимізація операційних виплат з 11 жовтня 2017 року.

Крім того, відповідачу було достовірно відомо, що позивач є членом ВП «Єднання», а отже відповідачем повністю проігнорований порядок введення істотних змін умов праці позивача, в порушення положень ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» не повідомлено та не узгоджено з третьою особою рішення про введення змін істотних умов праці робітників відповідача. Більше того, в тексті попередження про зміну істотних умов праці від 10 серпня 2017 року відсутнє жодне обґрунтування та законні підстави прийняття цього рішення, які також не доведені до відома позивача, відсутні посилання на номер та дату документально оформленого рішення компанії «Сантен Ой».

У судовому засіданні представники Компанії «Сантен Ой» Фінляндія в особі директора представництва «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_3 - ОСОБА_8 та Біцюк В.С. підтримали апеляційну скаргу Компанії, просили її задовольнити з підстав, викладених у ній.

ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, підтримали письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача.

Представник третьої особи Київської міської професійної спілки працівників малого та середнього бізнесу «Єднання» - Кобилецький В.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Представник третьої особи - Державного підприємства «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв» до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням, у зв'язку з чим на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи (їх представників), які з'явились у судове засідання, з'ясувавши обставини справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів даної справи, за змістом свідоцтва про реєстрацію, виданого Міністерством економічних зв'язків і торгівлі України, реєстраційний № ПІ - 2271, 30 листопада 1998 року було зареєстроване представництво фірми «SANTEN OY» («Сантен Ой») (Фінляндія) в Україні (том ІІ а.с. 91).

Відповідно до наказу № 22і від 01 березня 2007 року ОСОБА_2 була прийнята в Представництво фірми «Сантен Ой» (Фінляндія) в Україні на посаду медичного представника з 01 березня 2007 року (том І а.с. 22).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Київська міська професійна спілка працівників малого та середнього бізнесу «Єднання» була зареєстрована 25 вересня 2002 року (том І а. с. 89 - 94).

Так, 18 квітня 2016 року установчими зборами працівників Представництва фірми «Сантен Ой» (Фінляндія) в Україні створено первинну профспілкову організацію представництва компанії «Сантен Ой» (Фінляндія) в Україні та схвалено статут Всеукраїнської професійної спілки працівників малого та середнього бізнесу «Єднання», членом якої стала і позивачка ОСОБА_2, про що вказано у протоколі № 1 від 18 квітня 2016 року (том І а. с. 23-24).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10 серпня 2017 року директором представництва «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_3 видано ОСОБА_2 попередження про зміну істотних умов праці (том І а.с.51).

Крім того, 10 серпня 2017 року наказом директора Представництва «Сантен Ой» в Україні ОСОБА_3 №б/н ОСОБА_2 відсторонено від роботи, фахівця з питань медичної продукції, на невизначений період із збереженням заробітної плати з 11 серпня 2017 року (том І а.с.52).

Згідно Акту від 10 серпня 2017 року ОСОБА_2 було передано наказ про відсторонення від роботи, ознайомившись зі змістом вищезазначеного наказу позивач відмовилась поставити підпис про ознайомлення та отримати екземпляр нарочно, що було засвідчено підписами ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_8 (том ІІ а.с.115).

Вважаючи свої трудові права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що наказ про зміну істотних умов праці був виданий відповідачем 02 серпня 2017 року, однак він не містить ні реєстраційного номера, ні обґрунтування такої зміни, крім того, допитані в судовому засіданні свідки пояснили, що зміни полягали у зменшенні заробітної плати працівникам, які перебували на посадах «фахівець з питань медичної продукції» та «провідний фахівець з питань медичної продукції», майже як у 16 разів, та були обґрунтовані падінням ринкової частки Компанії на товарному ринку України, а також зниженням показників візитної активності медичних працівників Компанії, втім, доказів наведеним обставинам представниками відповідача надано не було. Таким чином, оскільки зміна істотних умов праці проведена не у зв'язку зі зміною організації виробництва та праці на підприємстві, суд дійшов висновку, що така зміна, з урахуванням вказаних обставин, є неправомірною з покладенням на відповідача обов'язку поновити позивачу попередні умови праці.

Крім того, позивач ОСОБА_2 є членом профспілкової організації, а відповідач до винесення попередження про зміни істотних умов праці повинен був виконати вимоги ч.1-2 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», чого останнім зроблено не було, у зв'язку з чим такі дії відповідача порушили трудові права позивача, які підлягають поновленню.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що положення спеціального законодавства України не передбачає відсторонення працівника від роботи на підставі відмови його від виконання розпорядження про зміни роботодавцем істотних умов праці та носять вичерпний перелік вказаних норм права. За таких обставин, наказ про відсторонення позивача від роботи є незаконним та підлягає скасуванню. Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку, що позивачу було завдано моральних страждань та психологічних переживань неправомірними діями відповідача щодо її відсторонення від роботи, у зв'язку з чим визначив розмір моральної шкоди в сумі 3 000 грн.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Суд у кожному конкретному випадку повинен з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний позивачем спосіб.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Стаття 43 Конституції України зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як наголошує ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право на … звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Як зазначає ст. 2 - 1 КЗпП України забороняється будь - яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ / СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.

У відповідності до ч. 3, ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Як слідує з п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці ( раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо ).

За приписами ч. ч. 1 - 2, ст. 29 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору ( контракту ) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

За змістом ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Як регламентує п. п. 3, п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» згідно з ч. 3, ст. 32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.

Оцінюючи вказані вище норми права та їх рекомендації, суд вважає, що зміна істотних умов праці без згоди працівника допускається тільки у випадках зміни безпосередньо в організації виробництва і праці. Якщо ж змін в організації виробництва і праці немає, власник не вправі одностороннє змінювати істотні умови праці. У цьому випадку актуальним є визначення змін в організації виробництва і праці. Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що зміни в організації виробництва і праці - це запровадження бригадної форми організації праці замість індивідуальної і навпаки, впровадження нової техніки і технології виробництва, освоєння нових методів праці тощо (п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Крім того, при змінах в організації виробництва і праці власник повинен додержуватися такого порядку. Спочатку видається наказ про внесення змін в організацію виробництва і праці. У ньому розкривається зміст цих змін, даються відповідні доручення посадовим особам для здійснення таких змін. Конкретні працівники, істотні умови праці яких у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці підлягають зміні, персонально попереджаються про те, що з такого - то конкретного дня (але не раніше ніж через два місяці після персонального попередження ) змінюються істотні умови їх праці. Відділу кадрів наказом дається доручення ознайомити відповідних працівників з майбутніми змінами істотних умов праці під розписку. Протягом двох місяців від усіх відповідних працівників доцільно отримати письмову заяву про згоду продовжувати роботу після зміни істотних умов праці або про відмову від цього. Працівники вправі в будь - який час змінити своє рішення: скасувати раніше дану згоду на продовження роботи або дати згоду на продовження роботи, скасувавши раніше заявлену відмову від продовження роботи. Безпосередньо перед початком роботи відповідно до змінених істотних умов праці необхідно видати наказ, визначити щодо кожного працівника нові істотні умови праці, а також ознайомити працівників з новими інструкціями та іншими документами, що визначають умови проведення робіт.

У відповідності до ч.3, ст.12; ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як наголошує ч. ч. 1 - 2, ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» працівникам підприємств, установ або організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень. Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є.

Судом першої інстанції в ході розгляду справи також встановлено, що позивач є членом первинної профспілкової організації представництва компанії «Сантен Ой» ( Фінляндія ) в Україні, яка входила до структури Всеукраїнської професійної спілки працівників малого та середнього бізнесу «ЄДНАННЯ» з 18 квітня 2016 року. Про вказане були повідомлені листом № 7 / 01 - 20 від 13 березня 2017 року зазначеними профспілками як компанія «Сантен Ой» ( Фінляндія ), так і директор представництва компанії «Сантен Ой» ( Фінляндія ) в Україні. Вказані листи були отримані ними 14 березня 2017 року та 13 березня 2017 року відповідно.

Крім того, вказані обставини були підтверджені допитаними 19 червня 2018 року в суді першої інстанції свідками.

Таким чином, враховуючи, що відповідачу достеменно було відомо, що позивач є членом профспілкової організації, а відповідач до винесення попередження про зміни істотних умов праці повинен був виконати вимоги ч. 1 - 2, ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», чого не зробив, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такі дії відповідача порушили трудові права позивача.

Крім того, зміни істотних умов праці, які полягали у зменшенні заробітної плати працівникам, які перебували на посадах «фахівець з питань медичної продукції» та «провідний фахівець з питань медичної продукції», майже як у 16 разів, тобто до рівня мінімальної заробітної плати, та були обґрунтовані падінням ринкової частки Компанії на товарному ринку України, також порушили трудові права позивача, у зв'язку з чим вони підлягають поновленню.

Згідно ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.