ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2018 року

Київ

справа №521/6968/13-а

адміністративне провадження №К/9901/14048/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області третя особа ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року (у складі колегії суддів: Кравця О.О., Домусчі С.Д., Коваль М.П.)

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2, 29.04.2013 року звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, за участю третьої особи ОСОБА_3 та просив зобов'язати Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області скасувати Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 14212153710, зареєстровану 30 серпня 2012 року, з реконструкції квартири АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3 та скасувати свідоцтво про право власності на цю квартиру серії НОМЕР_1, видане 12 листопада 2012 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі Декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 14212153710, зареєстровану 30 серпня 2012 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликається на те, що на початку 2012 року ОСОБА_3, яка є його сусідкою, розпочала будівельні роботи з реконструкції своєї квартири, що знаходиться безпосередньо над його квартирою, чим спричинила пошкодження елементам житлового будинку, та спричинила погіршення технічного стану квартири позивача. При цьому, ОСОБА_3 отримала відповідні правовстановлюючі документи, зокрема свідоцтво про право власності на реконструйовану квартиру, яка не відповідає дійсній технічній характеристиці квартири ОСОБА_3 та виданими Інспекцією ДАБК в Одеській області та виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі недостовірної інформації, наданою третьою особою, а саме: невідповідності проекту реконструкції фактично виконаним будівельним роботам.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволений.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2013 року скасовано у частині розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, за участю третьої особи ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право власності та закрито провадження у справі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2013 року у частині розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, за участю третьої особи ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області скасувати Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 14212153710, зареєстровану 30 серпня 2012 року, з реконструкції квартири АДРЕСА_2.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року третя особа ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, відмовити позивачу в задоволенні позову та залишити без змін постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року в частині скасування постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2013 року по вказаній справі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 27 квітня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 521/6968/13-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 18 червня 2018 року прийняв до провадження адміністративну справу № № 521/6968/13-а та призначив її до розгляду ухвалою від 13 грудня 2018 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 14 грудня 2018 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено те що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є власниками квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 власником квартири НОМЕР_2 у цьому ж будинку.

ОСОБА_3 на підставі Декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД08212101771 від 19.06.2012, зареєстрованої Інспекцією ДАБК в Одеській області розпочала реконструкцію належної їй на праві власності квартири згідно затвердженим проектом, код об'єкта та категорії складності - реконструкція квартири АДРЕСА_2; категорії складності - II, код - 1122.1, без зміни функціонального призначення та геометричних розмірів. Пункт 15 Декларації про початок виконання робіт визначає загальну площу об'єкта будівництва - 69,2 кв.м та житлову - 45.1 кв.м. Пункт 12 Декларації про початок будівельних робіт визначає інформацію про: проектну документацію, що була розроблена ГАП ОСОБА_8 (ліцензія АВ № 190292 від 13.09.2006) та затверджена замовником 10.05.2012.

Інспекцією ДАБК у Одеській області під час перевірки, на підставі заяви ОСОБА_2 з виїздом на місце, було встановлено відхилення від проекту з реконструкції квартири АДРЕСА_2 шляхом приєднання балкону.

На підставі виявлених фактів, Інспекцією ДАБК в Одеській області було винесено постанову від 08.08.2012 за № 1974 по справі про адміністративне правопорушення та надано припис від 08.08.2012 за № 483 про усунення порушень містобудівного законодавства, відповідно до вимог якого ОСОБА_3 було доручено привести самочинно реконструйоване житлове приміщення у відповідність до вимог містобудівного законодавства України.

Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, розглянувши звернення ОСОБА_2, у відповідності до повноважень, передбачених Положенням «Про Малиновську районну адміністрацію Одеської міської ради», подала позов по факту самочинного будівництва про приведенні квартири АДРЕСА_2 до первинного стану згідно з технічною документацією.

Відповідно до Висновку НПЦ «Екострой» про технічний стан, можливість надійної та безпечної експлуатації балкону, розташованого у квартирі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, затвердженого директором Центру 11.09.2012, прибудований балкон у цій квартирі виконаний з порушенням чинних норм та правил є загрозою для цілісності та міцності частини житлового будинку в місці його будівництва та не може бути збережений, для запобігання можливих негативних проявів - балкон необхідно демонтувати, а стінову панель 3-го поверху з демонтованою підвіконною ділянкою необхідно посилити та відновите зруйновану ділянку.

Однак, згідно пункту 12 Декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 14212153710 від 30 серпня 2012 року, зареєстрованої Інспекцією ДАБК в Одеській області, у порівнянні із Декларацією про початок виконання будівельних робіт № ОД 08212101771 від 19.06.2012, була змінена загальна площа об'єкту - на 64,5 кв.м. Інформація щодо зміни проектної документації відсутня й визначений один й той же проект реконструкції квартири від 10.05.2012.

Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1519 від 18.12.2015 реконструйована квартира, АДРЕСА_2 не відповідає наступним вимогам: п. 8.14 ДБН В.3.2.-2-209 «Житлові будівлі. Реконструкція та капітальний ремонт» при проектуванні реконструкції житлових будинків допускається зміни їх фасадів, вона повинна носити системний характер, єдиний для усього будинку - заборонено для окремих квартир; п.4.6. ДБН А.2.-3-2014 «Склад, порядок розробки, погодження та затвердження проектної документації для будівництва» відсутня розроблена та погоджена проектна документація для реконструкції квартири. На момент дослідження виявлені порушення будівельних норм не спричиняють шкоди власникам та/або користувачам об'єктів нерухомого майна, які межують із реконструйованою квартирою, АДРЕСА_2.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не встановлено, якими саме діями чи бездіяльністю Інспекції ДАБК у Одеській області порушено права позивача та в чому полягають ці порушення. З оскаржуваного рішення суду не вбачається, що Інспекцією було встановлено зазначення в декларації № ОД 14212153710 від 30.08.2012 недостовірних даних після її реєстрації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.

Також, у матеріалах справи немає жодного доказу, що після реєстрації декларації позивач звертався до Інспекції з клопотанням про перевірку достовірності даних наведених у вказаній декларації або з повідомленням про зазначення недостовірних даних та з вимогою скасувати декларацію.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року не відповідає, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на дату звернення позивача до суду) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За правилами частини першої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 816/421/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 813/1076/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 813/3685/14.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини першої статті 16 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на дату звернення позивача до суду) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області зобов'язання Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області скасувати Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 14212153710, зареєстровану 30 серпня 2012 року, з реконструкції квартири АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_3

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_3 набуто право власності на нерухоме майно, згідно свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2, № НОМЕР_1 видане 12 листопада 2012 року, на підставі оскаржуваної декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а саме реконструкції квартири.

Таким чином, у результаті та на підставі оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, яке, як зазначає позивач, прийнято внаслідок допущення Інспекцією протиправної бездіяльності, у третьої особи виникло речове право на квартиру, тому цей спір стосується, у першу чергу, приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є, у першу чергу, способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. І при цьому безпосередньо зачіпаються цивільні права інших суб'єктів приватного права. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Отже, суди попередніх інстанцій, враховуючи суть спірних правовідносин, помилково дійшли висновку про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки цей спір стосується приватноправових відносин і має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур, в системі судів загальної юрисдикції (частина перша статті 3) діють спеціалізовані суди (частини друга, третя статті 17, стаття 18), до яких належать господарські, адміністративні суди (частини друга, третя статті 21, частина третя статті 26, частина друга статті 31). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень між загальними і спеціалізованими судами підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справа «Сокуренко і Стригун проти України» (№ 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом» (Zand v. Austria № 7360/76); фраза «встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути «встановленим законом» є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі «Доббертен проти Франції» зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 238, 239, 341, 345, 349, 354, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області третя особа ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії закрити.

Роз'яснити, що спір може бути розглянуто за правилами цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко