ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

20 листопада 2018 року

м. Дніпро

справа № 804/782/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 р. в адміністративній справі №804/782/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 26.12.2017р. за №159/4.4-4/1016;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 26.12.2017р. за №159/4.4-4/1015.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 року позовні вимоги позивача задоволені частково, визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 26.12.2017 року №159/4.4-4/1015, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції в частині задоволення позовних вимог порушено норми матеріального права: ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці», Порядок проведення індексації грошових доходів населення , затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078, та норми процесуального права.

В судовому засіданні представником відповідача надані пояснення, аналогічні наведеному у апеляційній скарзі. Крім того, під час апеляційного перегляду представником відповідача надані додаткові пояснення щодо нарахування штрафних санкцій.

Позивач в судове засідання не прибув, що не перешкоджає розгляду справи без його участі, оскільки про дату, час та місце судового розгляду він був належним чином повідомлений.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Процедура проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю визначена Законом України 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 (далі за текстом - Порядок № 390) та Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Про Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі Порядок № 295).

Як встановлено судом першої інстанції, що у період з 06.12.2017р. по 07.12.2017р. на підставі наказу від 23.11.2017р. №540-1 та направлення на проведення інспекційного відвідування від 24.11.2017р. №146-4.4-4 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпродзержинському регіоні ОСОБА_2 проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, за результатами якого був складений акт перевірки від 07.12.2017 № 159/4.4-4.

Підставою для проведення перевірки стала інформація, викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 30.10.2017р. №30488/05/30 щодо роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації.

Так, під час перевірки встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 внесений до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - платників та інших обов'язкових платежів, виписка серії ААВ №772869, видане держаним реєстратором Царичанського районного управління юстиції Дніпропетровської області, дата проведення державної реєстрації 07.04.2008р., про що зроблений запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №22190000000001113. Основним видом господарської діяльності Підприємця є малярні роботи та скління.

Актом перевірки від 07.12.2017 № 159/4.4-4, було встановлено порушення позивачем норми ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці», п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003р. №1078.

Зокрема, інспекційним відвідуванням встановлено, що ОСОБА_3 був прийнятий на посаду будівельника з 29.07.2017р. за строковим трудовим договором, та з 12.10.2017р. ОСОБА_4 був прийнятий за строковим договором на посаду підсобного робітника.

Згідно досліджених табелів обліку робочого часу, книги обліку заробітної плати та платіжних відомостей на видачу заробітної плати ФОП ОСОБА_1 за період липня - листопада 2017 року встановлено, що за період роботи прийнятих працівників ОСОБА_3 з 29.07.2017р. по 29.08.2017р. та ОСОБА_4 з 12.10.2017р. по 10.11.2017р. була нарахована заробітна плата згідно відпрацьованого робочого часу в розмірі встановленому договором без нарахування та виплати індексації заробітної плати за період їх роботи.

Із змісту постанови від 26.12.2017р. за №159/4.4-4/1015 випливає, що підставою для її винесення слугували встановлені в акті перевірки порушення вимог норми ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці», п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003р. №1078, а саме: наймані працівники позивача з січня 2017 року мали право на індексацію заробітної плати, яку не було здійснено.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам, судом першої інстанції зазначено, що наведені в акті перевірки доводи необґрунтовані, оскільки відповідачем не доведено, в яких місяцях, починаючи з січня 2017 року позивачем не нараховано та не виплачено індексацію грошових доходів працівників у зв'язку з підвищенням росту індексу інфляції.

Колегія суддів погоджується з наведеними доводами суду та додатково зазначає, що висновки відповідача щодо наявності у позивача обов'язку нарахувати та виплатити індексацію грошових доходів найманим працівникам не узгоджуються з приписами законодавства, яким врегульовано відповідні відносини, з урахуванням тієї обставини, що позивач у періоді з січня 2017 року найманих працівників не мав, а працівники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були прийняті за строковими трудовими договорами терміном на 01 місяць з 29.07.2017р. та з 12.10.2017р. відповідно.

Колегія суддів вважає, що на підтвердження наведених доводів свідчать норми законодавства, аналіз яких приводиться нижче.

Так, згідно з абз.5 ч.1 ст.18 Закону України від 05.10.2000 №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

На підставі ч.2 ст.19 наведеного Закону державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

За змістом ч.6 ст.95 КЗпП України та ст.33 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку та в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством відповідно.

Згідно із ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Положеннями п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078) передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством.

Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України "Про оплату праці", якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Механізм проведення індексації у разі підвищення грошових доходів визначено положеннями пункту 5 Порядку №1078. Зокрема, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Згідно приписів п. 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Приписами 1-1 даного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

За даними Міністерства фінансів у 2017 році, в тому числі у періодах серпень-вересень та листопад-грудень, величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації в розмірі 103 відсотка.

З наведеного вбачається, що підстави для індексація грошових доходів найманих працівників у період їх роботи на підставі трудових договорів, укладених з ФОП ОСОБА_1, були відсутні.

Так, в матеріалах справи містяться штатний розпис який вводиться в дію з 01 січня 2017 року згідно якого посадові оклади становлять 1600 гривен, а також доплата до мінімальної заробітної платні - 1600 гривен та складає місячний фонд заробітній платні 3200 гривен. Також з 01 травня 2017 року становлять 1684 гривен, а також доплата до мінімальної заробітної платні 1516 гривен та складає місячний фонд заробітній платні 3200 гривен. З 01 липня 2017 посадові оклади становлять 3200 гривен, та складає місячний фонд заробітній платні 3200 гривен.

Окрім того, зі змісту наявних у справі трудових договорів б/н від 29.07.2017 року, що укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також б/н від 12.10.2017 року, що укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вбачається, що вони є такими що укладені на визначений термін, а саме: договір б/н від 29.07.2017 року укладено строком з 29.07.2017р. по 29.08.2017р.; договір б/н від 12.10.2017 року укладено строком з 12.10.2017р. по 10.11.2017р.

Пунктом 3 договору б/н від 29.07.2017 року, та договору б/н від 12.10.2017 року встановлено, що розмір заробітної плати встановлено за згодою сторін у розмірі 3200 грн. на місяць.

Отже, заробітна плата найманим працівникам ОСОБА_3, та ОСОБА_4 була встановлена не згідно штатного розкладу, а згідно п. 3 трудового договору, за згодою сторін.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 працював з 29 липня 2017 по 29 серпня 2017 року, та ОСОБА_4 працював з 12.10.2017 по 10.11.2017 року як новоприйняті працівники, заробітна плата яким встановлена 29.07.2017 р. та 12.10.17р.

Відповідно до п. 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 індексація має нараховуватись тільки з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник, тобто в місяці, коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка, починаючи для ОСОБА_3 від серпня 2017 року, та для ОСОБА_4 від листопада 2017 року.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням положень ч.1 ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", якими визначено, що об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру, враховуючи, що нарахований та отриманий дохід працівниками ОСОБА_3 за період з 29 липня 2017 по 29 серпня 2017 року, та ОСОБА_4 за період з 12.10.2017 по 10.11.2017 року мають разових характер, тому такий дохід не може розглядатись в розумінні наведеної норми Закону як об'єкт індексації грошових доходів населення.

Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням приписів п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Згідно частини статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 р. в адміністративній справі №804/782/18- залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко