Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 350/1045/16-ц

провадження № 61-20691св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Рожнятівнафта»,

відповідачі: Небилівська сільська рада Рожнятівського району Івано-Франківської області, ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Небилівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у складі судді Калиній Г. В. від 02 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі колегії суддів: Васильковського В. М., Проскурніцького П. І., Ясеновенко Л. В., від 07 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Рожнятівнафта» (далі - ТОВ «Рожнятівнафта») звернулось до суду з позовом до Небилівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області (далі - Небилівська сільська рада), ОСОБА_5 про визнання недійсними рішення сільської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що з 2006 року має спеціальний дозвіл на видобування вуглеводнів на Малахівському родовищі в Рожнятівському районі Івано-Франківської області, однак не може розробити проект землеустрою щодо відведення ділянки для експлуатації свердловини НОМЕР_2 в межах гірничого відводу у с. Слобода Небилівська через те, що 28 листопада 2010 року рішенням Небилівської сільської ради затверджено проект землеустрою, передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 2 га - для ведення особистого селянського господарства у с. Слобода Небилівська Рожнятівського району Івано-Франківської області та видано йому державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, в межі якої увійшла свердловина НОМЕР_2.

Посилаючись на те, що передача у власність земельної ділянки разом із свердловиною НОМЕР_2 суперечить Закону України «Про нафту і газ» та Кодексу України про надра, ТОВ «Рожнятівнафта» просило визнати недійсними та скасувати рішення Небилівської сільської ради від 28 листопада 2010 року та державний акт на право приватної власності відповідача на зазначену земельну ділянку.

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2016 року позов ТОВ «Рожнятівнафта» задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення Небилівської сільської ради від 28 листопада 2010 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га - для ведення особистого селянського господарства в с. Слобода Небилівська Рожнятівського району Івано-Франківської області ОСОБА_5 та передачу йому цієї земельної ділянки у власність.

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 22 листопада 2012 року, виданий Небилівською сільською радою ОСОБА_5

Скасовано запис № 262480001002970 від 22 листопада 2012 року про державну реєстрацію вказаного акта в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що передача ОСОБА_5 у власність земельної ділянки разом зі свердловиною НОМЕР_2 Малахівська суперечить статтям 9, 13 Закону України «Про нафту і газ», а також статті 4 Кодексу України про надра, згідно з якою надра є власністю народу України та надаються тільки у користування. Позивач не пропустив строк позовної давності, оскільки про наявність оскаржуваного рішення дізнався у 2015 році, коли розпочав відновлення ліквідованої свердловини.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2017 року апеляційну скаргу Небилівської сільської ради відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Рожнятівнафта», оскільки спірна земельна ділянка передана ОСОБА_5 із порушенням вимог статті 9, 13 Закону України «Про нафту і газ» та статті 4 Кодексу України про надра. Також судом апеляційної інстанції зазначено, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, а тому передача сільською радою вказаної земельної ділянки ОСОБА_5 відбулась з перевищенням її повноважень та суперечить положенням статей 87, 88, 89 Водного кодексу України та статей 58, 59, 60, 63 Земельного кодексу України.

У березні 2017 року Небилівська сільська рада подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Рожнятівнафта», оскільки позивач не надав доказів на підтвердження того, що саме на земельній ділянці ОСОБА_5 знаходиться свердловина НОМЕР_2 Малахівська. Також суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та зупинено виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного провадження.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У справі, що переглядається, судами установлено, що ТОВ «Рожнятівнафта» володіє спеціальним дозволом № 4167 від 28 грудня 2006 року на користування надрами, переоформленим наказом від 20 квітня 2012 року № 158, з метою видобування вуглеводнів на Малахівському родовищі, яке розташоване в Рожнятівському районі Івано-Франківської області, площею 2,18 кв. км, виданим Державною службою геології та надр України.

20 травня 2010 року ТОВ «Рожнятівнафта» надано гірничий відвід з метою розробки Малахівського нафтового родовища, до якого входить і свердловина НОМЕР_2 у с. Слобода Небилівська Рожнятівського району Івано-Франківської області, на термін до 28 грудня 2026 року, що засвідчується актом Держгірпромнагляду про надання гірничого відводу від 20 травня 2010 року за № 1680.

Актом обстеження території ліцензійної ділянки Малахівського нафтового родовища від 19 червня 2007 року комісії представників Рожнятівської районної державної адміністрації, Небилівської сільської ради та ТОВ «Рожнятівнафта», позивачу дозволено вести нагляд, обслуговування старих ліквідованих свердловин, що знаходяться в межах ліцензійної ділянки, в тому числі свердловина НОМЕР_2 у с. Слобода Небилівська, та використовувати їх за призначенням відповідно до ліцензійної діяльності.

У результаті обстеження ліквідованої свердловини НОМЕР_2 - Небилів вирішено відновити, випробувати та ввести її в експлуатацію; для обліку і впорядкування експлуатаційного фонду родовища зазначити (перейменувати) як НОМЕР_2 - Малахівська, що стверджується планом роботи по відновленню ліквідованої свердловини 29-Небилів та актом обстеження ліквідованої свердловини НОМЕР_2 - Небилів від 02 листопада 2015 року.

Рішенням Небилівської сільської ради від 02 червня 2015 року ТОВ «Рожнятівнафта» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,05 га, для випробування та експлуатації свердловини НОМЕР_2 в межах гірничого відводу в с. Слобода Небилівська Рожнятівського району.

Рішенням Небилівської сільської ради від 28 листопада 2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в с. Слобода Небилівська та передано її у власність ОСОБА_5

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_5 22 листопада 2012 року видано державний акт про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1.

Згідно з викопіюванням з кадастрової карти с. Слобода Небилівська, на переданій у власність ОСОБА_5 земельній ділянці знаходиться земельна ділянка, яка відводиться під свердловину НОМЕР_2 ТОВ «Рожнятівнафта», із розташованою на ній вказаною свердловиною.

Згідно з актом проведення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства від 26 серпня 2016 року, відповідно до генерального плану, карти формування населеного пункту с. Слобода Небилівська від 22 лютого 1992 року, вищевказана земельна ділянка передана у власність ОСОБА_5 з порушенням вимог статей 87, 88, 89 Водного кодексу України і статей 58, 59, 60, 63 ЗК України та знаходиться за межами населеного пункту. На земельній ділянці виявлено свердловину НОМЕР_2 Малахівська, яка знаходиться у користуванні ТОВ «Рожнятівнафта».

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Відповідно до положень статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з пунктом «а» частини першої статті 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 122 ЗК України (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЗК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Відповідно до частини другої статті 65 ЗК України порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Згідно з частиною першою статті 66 цього Кодексу до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд, а частиною четвертою цієї статті передбачено, що надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Відповідно до статті 2 Кодексу України про надра завданням цього кодексу є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Державний фонд надр, відповідно до статті 5 Кодексу України про надра включає як ділянки надр, що використовуються, так і ділянки надр, не залучені до використання. Техногенні родовища корисних копалин - це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр.

Статтею 4 Кодексу України про надра визначено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради народних депутатів.

Облік нафтових та газових свердловин є складовою частиною системи обліку об'єктів державного фонду надр і проводиться для визначення стану й можливості розвитку мінерально-сировинної бази нафтогазової промисловості, планування робіт із геологічного вивчення нафтогазоносних надр, оцінки можливості реліквідації і розконсервації свердловин з метою комплексного використання надр (пункт 1.3 Порядку ведення обліку нафтових і газових свердловин, затвердженого наказом Державного комітету природних ресурсів України від 20 квітня 2005 року № 76).

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону України «Про нафту і газ» органи місцевого самоврядування не мають права втручатися в господарську діяльність суб'єктів, що здійснюють геологічне вивчення нафтогазоносності надр, розробку родовищ нафти і газу, переробку нафти і газу, зберігання, транспортування та реалізацію нафти, газу та продуктів їх переробки, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка, крім того, межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до пунктом 2.3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 (далі - Інструкція) межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами.

Згідно з пунктом 2.4 вказаної Інструкції перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі земельної ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки.

Згідно з вимогами цієї Інструкції виконання всіх підготовчих робіт з виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку передбачає, як перевірку, чи є земельна ділянка вільною, так і нанесення на план та бланк державного акта всіх елементів ситуації та споруд.

У державному акті, виданому ОСОБА_5, свердловина НОМЕР_2 Малахівська не відображена.

Установивши, що рішенням Небилівської сільської ради незаконно передана у власність ОСОБА_5 земельна ділянка, на якій знаходиться свердловина НОМЕР_2 Малахівська, дозвіл на використання якої має ТОВ «Рожнятівнафта», суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, спірна земельна ділянка передана ОСОБА_5 у порушення вимог статті 4 Кодексу України про надра, оскільки надра є виключною власністю Українського народу і не можуть бути у власності будь-яких осіб, а виключно у користуванні, а тому наявні правові підстави для визнання незаконними оспорюваного рішення Небилівської сільської ради та державного акта про право власності на землю, виданого на підставі вказаного рішення.

Доводи касаційної скарги про відсутність на спірній земельній ділянці свердловини НОМЕР_2 Малахівська, а також про знаходження спірної земельної ділянки в межах населеного пункту, є безпідставними та спростовуються доказами, як містяться в матеріалах справи, а саме: викопіюванням з кадастрової карти с. Слобода Небилівська (а. с. 11), актом проведення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства від 26 серпня 2016 року (а. с. 23), а в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 24 березня 2017 року було зупинено виконання оскаржуваного рішення суду до закінчення його перегляду в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, тому виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2016 року підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Небилівської сільської ради Рожнятівського району Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта