ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

справа №826/4605/16

адміністративне провадження №К/9901/9944/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/4605/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фонд дослідження та розвитку» до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (далі - Департамент культури Міськради), треті особи - ТОВ «КВВ ПРОЕКТ», ОСББ «Богдана Хмельницького, 12-14», про визнання протиправними дій, скасування припису та постанови про накладення фінансових санкцій, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ТОВ «Фонд дослідження та розвитку»…….

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Аблова Є.В. та

ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Чаку Є.В., суддів Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І. -

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2016 року ТОВ «Фонд дослідження та розвитку» звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії Департаменту культури Міськради щодо складання акта від 26 лютого 2016 року № 122 про вчинення правопорушення, припису від 26 лютого 2016 року № 294/П та постанови від 12 березня 2016 року № 96-16 про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини;

- скасувати постанову від 12 березня 2016 року № 96-16 про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини стосовно ТОВ «Фонд дослідження та розвитку».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «Фонд дослідження та розвитку» не є власником будинку №12, а є власником квартир у будинку, а сам будинок перебуває на балансі ОСББ «Богдана Хмельницького, 12-14», а відтак застосування до позивача штрафу є протиправним.

Крім того, представник позивача зазначив, що відповідачем незаконно було здійснено огляд об'єкту, розташованого у м. Києві по вул. Б. Хмельницького, 12-14 та складені 26 лютого 2016 року акт № 122 про вчинення правопорушення та припис № 294/П. При цьому, позивач стверджує, що жодних доказів про порушення позивачем норм закону відповідачем не доведено, а дії відповідача по складанню акта, припису та постанови про накладення фінансових санкцій порушують положення статей 19, 61 Конституції України, Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та норми Закону України від 08 червня 2000 року № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III).

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 26 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався, зокрема, тим, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки у позивача на момент проведення огляду вказаного об'єкту культурної спадщини відсутній дозвіл на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення та не укладено охоронний договір, що свідчить про порушення законодавства про охорону культурної спадщини.

11 жовтня 2016 року ТОВ «Фонд дослідження та розвитку» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до встановлення обставин у справі. А саме, позивач покликається на те, що на час складання акта Департамент культури Міськради не володіло інформацією про здійснення порушень саме позивачем. До того ж, встановлення факту виконання будівельних робіт на об'єкті не входить до компетенції відповідача, а належить - Державній архітектурно-будівельній інспекції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 жовтня 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

04 листопада 2016 року від відповідача до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких Департамент культури Міськради просить відмовити у задоволенні останньої, а оскаржувані ТОВ «Фонд дослідження та розвитку» судові рішення - залишити без змін.

07 листопада 2016 року від ОСББ до суду касаційної інстанції надійшли пояснення, в яких третя особа, зокрема, зазначає, про те, що позивач є єдиним недобросовісним співвласником будинку (якому належить 29,3 % від загальної площі), що відмовляється фінансувати протиаварійні роботи по бидинку.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що ТОВ «Фонд дослідження та розвитку» є власником квартир № 2, 4, 5, 7, 8 в будинку № 12 по вул. Богдана Хмельницького в Шевченківському районі міста Києва.

25 лютого 2016 року у вказаному будинку відбувся обвал, впали непарні квартири, в т.ч. і квартири №№ 5, 7, які належать на праві власності позивачу.

26 лютого 2016 року представниками Департаменту культури Міськради за підсумками проведеного огляду об'єкта культурної спадщини на вул. Богдана Хмельницького, 12-14 у Шевченківському районі міста Києва, який є пам'яткою архітектури, містобудування та історії місцевого значення - «Будинок прибутковий», 1884 р., 1910-і рр. - розширення і надбудова, охоронний № 365-Кв (наказ Міністерства культури і туризму України від 15.09.2010 року № 706/0/16-10), складено акт № 122 про вчинення правопорушення.

За результатами проведеного огляду встановлено, що 18 лютого 2016 року у правому крилі будинку проводилися ремонтно-будівельні роботи без погодженої з Департаментом науково-проектної документації та без письмового дозволу Департаменту на виконання зазначених робіт, чим порушено абзац 2 частини першої статті 26 Закону № 1805-ІІІ, що призвело до пошкодження, а також часткового знищення внутрішніх елементів будинку.

Департамент культури Міськради у своєму акті також зазначив, що дана частина пам'ятки утримується в неналежному стані та використовується з порушенням частин першої та другої статті 24 Закону № 1805-ІІІ. Станом на 26 лютого 2016 року ТОВ «Фонд досліджень та розвитку» не було повідомлено Департамент культури Міськради про факт виникнення загрози для збереження пам'ятки, чим порушено частину четверту статті 24 Закону № 1805-ІІІ.

Також суди встановили, що ТОВ «Фонд досліджень та розвитку» не укладало з Департаментом охоронний договір на належні частини пам'ятки, чим порушено частину першу статті 23 Закону № 1805-ІІІ.

26 лютого 2016 року Департаментом культури Міськради видано припис № 294/П, яким у місячний термін з дня отримання цього припису зобов'язано укласти з Департаментом охоронний договір на частину пам'ятки, яка знаходиться у власності ТОВ «Фонд досліджень та розвитку»; забезпечити приведення відповідної частини пам'ятки до належного стану (змінити вид або спосіб її використання) та з цією метою, в десятиденний термін з дати отримання припису, надати до Департаменту на розгляд у встановленому порядку науково-проектну документацію з консервації, реставрації, реабілітації, ремонту, пристосування вказаної пам'ятки.

14 березня 2016 року Департамент культури Міськради надіслав на адресу ТОВ «Фонд досліджень та розвитку» постанову від 12 березня 2016 року № 96-16 про накладання фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини, прийняту за результатами розгляду матеріалів та документів справи стосовно виявлених порушень Закону № 1805-ІІІ.

Зазначеною постановою на ТОВ «Фонд досліджень та розвитку» за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації пам'ятки, умисне доведення їх до стану руйнації (абзац 1 частини другої статті 24, абзац 2 частини першої статті 26 Закону № 1805-ІІІ) накладено штраф у розмірі 170 000 грн.; за ухилення власника пам'ятки від підписання охоронного договору (частина перша статті 23 Закону № 1805-ІІІ) - у розмірі 10 000 грн.

Також суди встановили, що на адресу Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого став Департамент, 07 травня 2015 року надійшло звернення громадянина щодо протиправних дій на об'єкті культурної спадщини за вказаною адресою.

Для вирішення фактичних обставин справи, 21 травня 2015 року працівниками органу охорони культурної спадщини було проведено огляд пам'ятки та встановлено, що на день огляду ознак виконання будь-яких робіт на пам'ятці не було виявлено, про що зазначено в листі від 26 травня 2015 року № 066-1732.

З метою моніторингу стану пам'ятки 16 червня 2015 року додатково працівниками органу охорони культурної спадщини було здійснено огляд пам'ятки, за наслідками якого встановлено, що зазначений будинок знаходиться в аварійному та занедбаному стані, окрім першого поверху, де приміщення використовуються під комерційні заклади (аптека, піццерія, кафе, магазини, тощо).

При здійсненні огляду встановлено, що в деяких квартирах відсутні або закриті двері, повністю або частково зруйновані внутрішні стіни (перегородки), перекриття; залишки від зруйнованих конструктивних частин будинку знаходяться у тих же приміщеннях.

В деяких квартирах зменшені вхідні дверні прорізи, шляхом часткового закладення цеглою та встановлені нові металеві двері. Дах частково зруйнований (провалений). Також, в окремих квартирах мешкають невідомі люди, які документів про право власності не надали.

У зв'язку з виявленими в ході огляду обставинами, орган охорони культурної спадщини звернувся з листом від 19 червня 2015 року № 066-2044 до Департаменту житлово-комунальної інфраструктури з проханням надати список власників житлових та нежитлових приміщень будинку для вжиття заходів реагування.

Крім того, 22 червня 2015 року листом № 066-2061 орган охорони культурної спадщини звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві з інформаційними запитами до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, для встановлення фактичних власників будинку чи його частин.

В подальшому, 17 грудня 2015 року Департамент звернувся до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації листом № 060-7209, в якому просив надати актуалізовану інформацію із підтверджуючими документами на право власності (управління, користування) для можливості подальшого реагування Департаменту в межах повноважень.

За результатами розгляду даного листа на адресу Департаменту надійшов лист від 28 грудня 2015 року № 109/02/31-11708, в якому повідомлено, що дана будівля перебуває на балансі в ОСББ «Богдана Хмельницького 12-14».

Департаментом було погоджено реставраційне завдання за замовленням ОСББ «Богдана Хмельницького, 12-14».

Також суди встановили, що 18 лютого 2015 року працівниками Департаменту культури було проведено огляд пам'ятки з фотофіксацією, за результатами якого було встановлено, що у дворі під одним із вікон другого поверхів здійснювалося навантаження будівельного сміття у машину «Камаз» (державний № АА 1606 КА), завантаження здійснювалося чоловіками у робочому одязі. Також на об'єкті були присутні три особи, які керували зазначеним процесом. При цьому, Департаментом не надавався дозвіл на виконання будь-яких робіт на вказаному об'єкті.

За наслідками огляду встановлено порушення частин першої, другої та четвертої статті 24, абзацу 2 частини першої статті 26 Закону № 1805-ІІІ, про що складено акт огляду пам'ятки з доказами фотофіксації від 18 лютого 2016 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

В подальшому, 25 лютого 2016 року було здійснено огляд пам'ятки після обвалу, за наслідками якого складено відповідний акт огляду пам'ятки.

Крім того, 25 лютого 2016 року Департаментом надіслано лист за № 060-1261 на адреси установ, які можуть володіти інформацією стосовно замовників чи виконавців робіт та причин обвалу. В цьому ж листі наголошено, що з червня 2015 року Департамент намагається встановити власників приміщень, замовників чи виконавців.

26 лютого 2016 року на адресу Департаменту надійшов лист від ТОВ «КВВ Проект», в додаток до якого додано частину реставраційного завдання «Попередні роботи: протиаварійні та консерваційні роботи».

Крім того, з метою встановлення осіб власників приміщень в будинку пам'ятці, що обвалився, 29 лютого 2016 року Департаментом надіслано запити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З інформаційних довідок від 29 лютого 2016 року за №№ 54199895, 54201117, 54202083, 54202321, 54202609, 54202920, копії яких наявні в матеріалах справи, стало відомо, що квартири №№ 2, 4, 5, 7, 8, належать позивачу на праві власності.

Листом від 12 березня 2016 року № 055-2219, копія якого наявна в матеріалах справи, Департамент архітектури та містобудування виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив, що ним було надано погодження на проведення реставраційних робіт замовникам: ОСББ «Богдана Хмельницького, 12-14» та ТОВ «Поступ».

Водночас, позивач за погодженням документації на проведення робіт в належній йому частині майна до органів влади не звертався, що спростовує доводи позивача про вжиття ним всіх визначених законодавством заходів реагування з метою збереження частини пам'ятки, що йому належить.

Крім того, з метою повного та всебічного реагування в межах повноважень, Департамент звернувся листом від 14 березня 2016 року № 060-1705 до слідчого управління Головного управління у місті Києві Національної поліції України, з метою підтвердження даних щодо власників приміщень, де стався обвал перекриттів, замовників та виконавців робіт.

20 квітня 2016 року за вхідним № 060/2979 на адресу Департаменту надійшли копії матеріалів кримінального провадження № 12016100100002474 від 25 лютого 2016 року за фактом порушення вимог законодавства та інших нормативно-правових актів, для врахування під час проведення перевірки дотримання законодавства про охорону культурної спадщини, копії яких містяться в матеріалах справи.

В той же час, серед наданих документів наявний договір підряду від 11 січня 2016 року № 11-01/16 (додається), який було укладено між позивачем та ТОВ «КВВ Строй», де останній виступає підрядником.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон №1805-ІІІ.

Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою.

Відповідно до статті 1 Закону №1805-ІІІ об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до статті 1 Закону №1805-ІІІ охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

Органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини (стаття 30 Закону № 1805-ІІІ).

Згідно зі статтею 9 Закону № 1805-ІІІ право безумовного доступу до об'єктів культурної спадщини з метою їхнього обстеження, ознайомлення зі станом зберігання, характером та способом використання, ведення реставраційних робіт, одержання відповідних даних, наукового вивчення мають особи, уповноважені на це органами охорони культурної спадщини.

Власник об'єкта культурної спадщини або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, виконавець реставраційних робіт зобов'язані допускати уповноважених органами охорони культурної спадщини осіб для виконання ними своїх обов'язків до об'єктів культурної спадщини та на їхню територію.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 24 Закону № 1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо

У разі виникнення загрози для збереженості пам'ятки її власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані негайно повідомити про це орган охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та орган місцевого самоврядування, на території якого розташована пам'ятка.

На підставі системного аналізу вищенаведених правових норм, колегія суддів доходить до висновку, що порушення зобов'язання щодо утримання пам'ятки архітектури у належному стані є підставою для застосування до порушника відповідальності у порядку, визначеному законом.

Положеннями статті 25 Закону № 1805-ІІІ визначено, що надання об'єктів культурної спадщини, що є пам'ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог.

Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам'ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов'язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини.

Юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечити збереженість пам'яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

Такий обов'язок визначений у статті 23 Закону № 1805-ІІІ. Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 23 Закону № 1805-ІІІ).

Пунктом 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1768 (далі - Порядок №1768) визначено, що власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

При цьому, охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (пункт 1 Порядку №1768).

В той же час, в пункту 5 Порядку №1768 зафіксовано, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам'ятки.

Таким чином, як вбачається з вищевикладених норм чинного законодавства, юридичні або фізичні особи у власності або користуванні яких перебувають об'єкти культурної спадщини чи їх частини зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка до якого мають бути додані додаткові документи.

При цьому, відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1805-ІІІ консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини передбачена статтею 44 Закону № 1805-ІІІ.

Так, відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції:

за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за ухилення власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наведене в сукупності, в межах спірних відносин свідчить, що позивачем, всупереч статті 23 Закону № 1805-ІІІ та пункту 2 Порядку № 1768 не виконано імперативне зобов'язання в частині не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування, не було укладено охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Оскільки у справі, яка розглядається суди встановили факт виконання робіт підрядником - ТОВ «КВВ Строй» по вказаній адресі за замовленням позивача до дати погодження науково-проектної документації та відсутність дозвільної документації на час проведення огляду, то колегія суддів погоджується із висновками судів попередній інстанцій про наявність підстав для застосування до позивача фінансових санкцій, оскільки наявні факти порушень пам'яткоохоронного законодавства (зокрема, частини першої статті 23, абзацу 1 частини другої статті 24, абзацу 2 частини першої статті 26 Закону № 1805-ІІІ) в межах об'єктів, що належать на праві власності саме позивачу.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оспорюваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд дослідження та розвитку» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року у справі № 826/4605/16 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду