Справа № 333/3330/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2018 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Ярошенко А.Г.

за участі секретаря Мінаєва В.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (м. Запоріжжя, вул.. 40 років Перемоги, 11/103-а) до Запорізької міської ради (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) про визнання права власності за набувальною давністю.

ВСТАНОВИВ:

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя звернувся позивач з позовом про визнання права власності за набувальною давністю.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, вказав, що 11 лютого 1993 року Виробничим ремонтно-експлантаційним житловим об'єднанням № 5 (ВРЕЖО № 5) батьку позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, як працівнику вказаного підприємства було передано на праві тимчасового користування відомчим приміщенням житло, однокімнатна квартира площею 17,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 «а».

на підставі наказу № 3 від 10.02.1993 року. Це підтверджується копією довідки КП «Наше місто» від 20.09.2016 року.

Так як на дату вселення позивач проживав родиною з матір'ю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 то вся родина заселилася одночасно 11.02.1993 року, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї та прописки.

Починаючи з 28.08.1996 року батько позивача звільнився з ВРЕЖО № 5. А починаючи з 01.01.2004 року згідно ст. 344 ЦКУ добросовісно володів чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом більше ніж десять років. Станом на сьогодні в наслідок смерті батьків 08.05.2018 року та матері 01.09.2016 року позивач проживає сам і сам обслуговує квартиру.

Так як ВРЕЖО № 5 було ліквідовано то здійснивши запит 29.08.2016 року до єдиного державного реєстру речових прав позивач довідався, що з 11.11.2005 року власником квартири в якій він мешкаю є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ № 809177, від 07.11.2005 року видане Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради.

У зв’язку з вище викладеним звертається до суду з цим позовом.

Позивач та її представник наполягали на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача був належним чином повідомлений однак до суду не з’явися надав відзив на позовну заяву в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову.

Сідок ОСОБА_5 пояснила, що є сусідами з батьками позивача, які померли. З 1985 році постійно проживали в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Сідок ОСОБА_6 пояснила, що є сусідами з батьками позивача, які померли, з 1986 року, з тих пір постійно проживали в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Сідок ОСОБА_7 пояснила, що є сусідами з батьками з 1985 року, які померли, з тих пір постійно проживали в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суд, вислухавши позивача, вивчивши письмові матеріали справи приходить до наступного висновку.

11 лютого 1993 року Виробничим ремонтно-експлантаційним житловим об'єднанням № 5 (ВРЕЖО № 5) батьку позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, як працівнику вказаного підприємства було передано на праві тимчасового користування відомчим приміщенням житло, однокімнатна квартира площею 17,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 «а». на підставі наказу № 3 від 10.02.1993 року. Це підтверджується копією довідки КП «Наше місто» від 20.09.2016 року.

Так як на дату вселення позивач проживав родиною з матір'ю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 то вся родина заселилася одночасно 11.02.1993 року, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї та прописки.

Починаючи з 28.08.1996 року батько позивача звільнився з ВРЕЖО № 5. А починаючи з 01.01.2004 року згідно ст. 344 ЦКУ добросовісно володів чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом більше ніж десять років. Станом на сьогодні в наслідок смерті батьків 08.05.2018 року та матері 01.09.2016 року позивач проживає сам і сам обслуговує квартиру.

Так як ВРЕЖО № 5 було ліквідовано то здійснивши запит 29.08.2016 року до єдиного державного реєстру речових прав позивач довідався, що з 11.11.2005 року власником квартири в якій він мешкаю є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ № 809177, від 07.11.2005 року видане Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради.

Вище вказані дані також підтверджено показаннями свідків.

З наведених вище встановлених обставин та наданих письмових доказів вбачається, що позивач добросовісно з 01.01.2004 року полодіє квартирою № 103 «а» в будинку N 11 по вул. 40 років Перемоги в м. Запоріжжя, до теперішнього часу вказаним житлом користується більше 10 років, відкрито, безперервно, утримує його та сплачує відповідні платежі.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Згідно із п. п. 9-11, 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07.02.2014 N 5, відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власно-, сті на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або без-хазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Відповідно дост. 52 Житлового Кодексу України жилі приміщення в будинках відомчогожитло-вого фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 78, 79, 80, 141, 265 ЦПК України, ст. 328, 344 ЦК України, Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (м. Запоріжжя, вул.. 40 років Перемоги, 11/103-а) до Запорізької міської ради (м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) про визнання права власності за набувальною давністю – задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1, право власності на квартиру, розташованою за адресою: 68118, м. Запоріжжя, вул. 40 років Перемоги, б. 11, кв. 103 «а».

Повний текст рішення виготовлено 13.12.2018 року

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя Комунарського районного

суду м. Запоріжжя А.Г. Ярошенко