open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 524/4752/15-ц
Моніторити
Постанова /18.03.2020/ Полтавський апеляційний суд Ухвала суду /27.02.2020/ Полтавський апеляційний суд Ухвала суду /20.02.2020/ Полтавський апеляційний суд Ухвала суду /19.02.2020/ Полтавський апеляційний суд Ухвала суду /19.02.2020/ Полтавський апеляційний суд Ухвала суду /24.01.2020/ Полтавський апеляційний суд Рішення /07.11.2019/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Рішення /07.11.2019/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Постанова /05.12.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /21.11.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /06.04.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /03.03.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /04.01.2018/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /23.11.2017/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /12.06.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /24.02.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /12.01.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /22.11.2016/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /17.11.2016/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /06.10.2016/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /26.09.2016/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /26.09.2016/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /17.06.2016/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /17.06.2016/ Апеляційний суд Полтавської області Рішення /24.05.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Рішення /24.05.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /14.04.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /07.09.2015/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /23.06.2015/ Автозаводський районний суд м.Кременчука
emblem
Справа № 524/4752/15-ц
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /18.03.2020/ Полтавський апеляційний суд Ухвала суду /27.02.2020/ Полтавський апеляційний суд Ухвала суду /20.02.2020/ Полтавський апеляційний суд Ухвала суду /19.02.2020/ Полтавський апеляційний суд Ухвала суду /19.02.2020/ Полтавський апеляційний суд Ухвала суду /24.01.2020/ Полтавський апеляційний суд Рішення /07.11.2019/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Рішення /07.11.2019/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Постанова /05.12.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /21.11.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /06.04.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /03.03.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /04.01.2018/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /23.11.2017/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /12.06.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /24.02.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /12.01.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /22.11.2016/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /17.11.2016/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /06.10.2016/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /26.09.2016/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /26.09.2016/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /17.06.2016/ Апеляційний суд Полтавської області Ухвала суду /17.06.2016/ Апеляційний суд Полтавської області Рішення /24.05.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Рішення /24.05.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /14.04.2016/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /07.09.2015/ Автозаводський районний суд м.Кременчука Ухвала суду /23.06.2015/ Автозаводський районний суд м.Кременчука

Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 524/4752/15-ц

провадження № 61-10966св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

СтупакО. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Полтаваобленерго»,

відповідач - ОСОБА_3,

треті особи: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, Комунальне підприємство «Благоустрій Кременчука», Товариство з обмеженою відповідальністю ЖЕК «Перспектива»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2016 року у складі судді Савічева В. О. та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 04 січня 2018 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Полтаваобленерго» (далі - ПАТ «Полтаваобленерго») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ОСОБА_3 зареєстрований у ПАТ «Потаваобленерго», як споживач послуг із теплопостачання у вигляді гарячого водопостачання та централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1, з особистим рахунком НОМЕР_1. ПАТ «Полтаваобленерго» постачає відповідачеві вказану послугу у кількісних та якісних показниках згідно з вимогами нормативно-технічних документів. Відповідно до статей 156, 162 ЖК України, пункту 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 року відповідач зобов'язаний щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця розрахуватися за спожиті послуги з теплопостачання. Відповідач, порушуючи норми чинного законодавства, не здійснював своєчасної оплати одержаних послуг, у зв'язку з чим станом на 20 травня 2015 року виникла заборгованість за послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та гарячого водопостачання у період із 01 лютого 2010 року по 01 квітня 2015 року на загальну суму 9 032,84 грн, із яких: 8 926,39 грн -сума боргу за централізоване опалення; 106,45 грн сума боргу за гаряче водопостачання. Крім того, відповідно до статті 625 ЦК України, відповідачеві нараховано суму встановленого індексу інфляції в розмірі 3 000,44 грн за період із 01 лютого 2010 року по 01 квітня 2015 року, та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 230,12 грн за період із 01 лютого 2010 року по 01 квітня 2015 року. А всього станом на 25 вересня 2014 року загальний борг становить 12 263,40 грн.

Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 8 733,17 грн, індекс інфляції у розмірі 3 000,44 грн, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 230,12 грн.

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Полтаваобленерго», треті особи: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради (далі - ВК Кременчуцької МР), Комунальне підприємство «Благоустрій Кременчука» (далі - КП «Благоустрій Кременчука»), Товариство з обмеженою відповідальністю ЖЕК «Перспектива» (далі - ТОВ ЖЕК «Перспектива»), про захист порушеного права споживача послуг з теплопостачання.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що між ним і ПАТ «Полтаваобленерго» відсутні договірні правовідносини, він сплачував за послуги, які йому нав'язані відповідачем, проте зараз він відмовляється отримувати неякісну і занадто дорогу послугу з централізованого опалення. Відповідач веде нечесну та агресивну підприємницьку практику. Вимагаючи від споживачів розраховуватися за завищені обсяги поставленої їм теплової енергії, ПАТ «Полтаваобленерго» умисно не переносить місце розміщення лічильника теплової енергії у підвальне приміщення будинку АДРЕСА_1 з метою сплати мешканцями вказаного будинку тепловтрати теплових мереж.

Посилаючись на викладене позивач просивзобов'язати відповідача надати йому інформацію щодо індивідуальних приладів обліку споживання теплової енергії та технічних умов на встановлення індивідуальних приладів обліку споживання теплової енергії в квартирі АДРЕСА_1, зобов'язати встановити індивідуальний прилад обліку споживання теплової енергії у його квартирі, встановити загальнобудинковий лічильник теплової енергії на межі розподілу теплових мереж енергопостачальної організації та абонента, а саме: у підвальному приміщені будинку АДРЕСА_1, зобов'язати ПАТ «Полтаваобленерго» після встановлення загальнобудинкового лічильника теплової енергії на межі розподілу теплових мереж енергопостачальної організації та абонента здійснити перерахунок нарахованих сум за централізоване опалення за період із січня 2006 року по квітень 2015 року, зобов'язати відповідача знімати показники загальнобудинкового лічильника тепла у присутності представника споживачів будинку із обов'язковим веденням журналу режиму теплоспоживання за показаннями загальнобудинкового теплового лічильника.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2016 року позов ПАТ «Полтаваобленерго» задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Полтаваобленерго» заборгованість за послугу з теплопостачання у вигляді опалення в сумі 8 733,17 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.Зобов'язано ПАТ «Полтаваобленерго» надати ОСОБА_3 інформацію щодо індивідуальних приладів обліку споживання теплової енергії та технічних умов на встановлення індивідуальних приладів обліку споживання теплової енергії в квартирі АДРЕСА_1.Зобов'язано ПАТ «Полтаваобленерго» встановити індивідуальний прилад обліку споживання теплової енергії у квартирі АДРЕСА_1. Зобов'язано ПАТ «Полтаваобленерго» знімати показники загальнобудинкового лічильника тепла у присутності представника споживачів будинку АДРЕСА_1 з обов'язковим веденням журналу режиму теплоспоживання за показаннями загально-будинкового теплового лічильника. Вирішено питання судових витрат. У задоволенні інших частин первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції виходив із того, що стягнення плати за централізоване опалення без урахування показників приладів обліку теплової енергії зазначеним нормативним актом заборонено. Ні позивач, ні мешканці будинку АДРЕСА_1 не мають можливості вести контроль за загальнобудинковим лічильником теплової енергії та надлишковим споживанням теплової енергії, оскільки тепловий лічильник розташовано в приміщенні іншого будинку, що є порушенням законодавства. Оскільки між сторонами договір про надання послуг не укладався, то обов'язків у ОСОБА_3 перед ПАТ «Полтаваобленерго» не виникло, оскільки, обов'язки між сторонами виникають тільки на умовах договору, укладеного у письмовій формі, як це передбачено статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» вiд 02 червня 2005 року, частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, пунктом 2 частини першої статі 208 ЦК України. Проте, оскільки ОСОБА_3 отримував послуги теплопостачання, заборгованість, що виникла у зв'язку з несплатою за надані послуги має бути стягнута у судовому порядку.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 04 січня 2018року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення суду є правильним, і доводами апеляційної скарги ПАТ «Полтаваобленерго» не спростовуються.

У лютому 2018 року ПАТ «Полтаваобленерго» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2016року та постанову Апеляційного суду Полтавськоїобласті від 04 січня 2018 року, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, змінити рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення із ОСОБА_3 інфляційних втрат, 3 % річних та ухвалити в цій частині нове про задоволення позову; змінити рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суд не врахував, що чинним законодавством передбачено застосування частини другої статті 625 ЦК України щодо заборгованості, яка виникає із грошових зобов'язань. Крім того, для встановлення індивідуальних лічильників необхідна розроблена технічна документація. У будинку АДРЕСА_1 встановлено вертикальне розведення трубопроводів, а тому встановлення індивідуальних лічильників є технічно неможливим.

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2018 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У травні 2018 року ОСОБА_3 подаввідзив на касаційну скаргу ПАТ «Полтаваобленерго», згідно з яким між ним та заявником відсутні договірні правовідносини, а тому він не погоджується із заборгованістю за теплопостачання, що стягнута з нього за рішенням суду. Загальнобудинковий лічильник розміщено не на межі розподілу теплових мереж енергопостачальної організації та абонента, а в окремому ІТП, тому мешканці будинку АДРЕСА_1 замість оплати опалення у квартирі оплачують додатково опалення на вулиці, що призводить до перевищення середнього розміру оплати за опалення за 1 кв. метр по місту майже в два рази.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом установлено, що ПАТ «Полтаваобленерго» є суб'єктом господарювання - виробником теплової енергії та постачальником послуг із теплопостачання у вигляді гарячого водопостачання та централізованого опалення.

ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, та споживачем послуг із теплопостачання у вигляді гарячого водопостачання та централізованого опалення, які надає позивач із особистим рахунком НОМЕР_1 ПАТ «Полтаваобленерго».

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг, у ОСОБА_3 виникла заборгованість у розмірі 8 733,17 грн, у тому числі індекс інфляції у розмірі 3 000,44 грн та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 230,12 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20цього Закону України обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Положеннями статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Крім того, обов'язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з положення частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов'язки випливають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статей 627, 630 ЦК України та статей 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК Українияк спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

Встановивши наявність у відповідача заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції.безпідставно відмовив у задоволенні вимог ПАТ «Полтаваобленерго» про стягнення з ОСОБА_3 інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості, передбачених статтею 625 ЦК України.

Твердження ОСОБА_3, викладених у його відзиві на касаційну скаргу про те, що між ним та ПАТ «Полтаваобленерго» відсутній договір про надання послуг, а самі послуги надаються неякісно, є безпідставними з огляду на таке.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Неукладення договору про надання житлово-комунальних послуг між відповідачем та ПАТ «Полтаваобленерго» не є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за такі послуги, оскільки укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

При цьому суд не оговорює якісність наданих позивачем послуг, оскільки ОСОБА_3 не надав жодного доказу, які б свідчили про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань.

Оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, що позбавляє Верховний Суд ухвалити власне рішення, ухвалені у справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні вимог ПАТ «Полтаваобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції для повного, всебічного, об'єктивного дослідження та встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення.

Щодо висновків судів першої та апеляційної інстанції про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_3, то вони є необґрунтованими і такими, що суперечать нормам матеріального права з огляду на таке.

Відповідно до пункту 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630 (далі - Правила) у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік.

Згідно з пунктом 29 Правил споживач має право на установлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності). Вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

Згідно з вимогами статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.

Частиною другою статті шостої вказаного Закону визначено, що обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором.

Розкриваючи зміст поняття вузла розподільного обліку теплової енергії та послідовно здійснюючи тлумачення положень вказаного нормативно-правового акта та Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», квартирний лічильник є вузлом розподільного обліку, а його придбання у відповідності до наведених вище положень нормативних актів здійснюється за рахунок споживача.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про зобов'язання ПАТ «Полтаваобленерго» надати ОСОБА_3 інформацію щодо індивідуальних приладів обліку споживання теплової енергії та технічних умов на встановлення індивідуальних приладів обліку споживання теплової енергії та встановити індивідуальний прилад обліку споживання теплової енергії у квартирі позивача, оскільки законом не передбачений обов'язок виробника теплової енергії та постачальника послуг із теплопостачання у вигляді гарячого водопостачання та централізованого опалення (виконавця) здійснювати за свій рахунок встановлення індивідуального вузла обліку теплової енергії.

При цьому судами не враховано, що для встановлення індивідуального вузла обліку теплової енергії потрібно споживачу вчинити певні дії, а саме:отримати технічні умови; замовити на підставі отриманих технічних умов проектну/технічну документацію та погодити її з організацією, що видала технічну документацію; провести спеціалізованою організацією відповідно до погодженої проектної документації встановлення вузла обліку та регулювання теплової енергії; звернутись до організації-виконавця послуг із централізованого опалення щодо прийняття на абонентський облік встановленого вузла обліку та регулювання теплової енергії та укласти/внести зміни у відповідний договір щодо обліку теплової енергії.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

ОСОБА_3 не надав суду доказів того, що він вчинив передбачені законом дії для встановлення приладу обліку, а ПАТ «Полтаваобленерго» відмовилося взяти квартирний лічильник теплової енергії на абонентський облік, що свідчить про відсутність порушених прав позивача.

Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність висновків судів попередніх інстанцій про зобов'язання ПАТ «Полтаваобленерго» встановити загальнобудинковий лічильник теплової енергії на межі розподілу теплових мереж енергопостачальної організації та абонента, а саме у підвальному приміщені будинку АДРЕСА_1 з огляду на таке.

Відповідно до статті 382 ЦК України власникам квартир у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

З указаної вище норми вбачається, що власники квартир у багатоквартирному будинку є співвласниками згаданих приміщень загального користування, опорних конструкцій та обладнання і, відповідно, співвласниками самого будинку.

Разом з тим, судами не наведено належне правове обґрунтування у чому порушені права позивача, як власника однієї із квартир, теперішнім розташуванням загальнобудинкового лічильника, та, відповідно, які правові підстави для задоволення вимог одного із співвласників будинку про фактично зміну місця розташування загальнобудинкового лічильника теплової енергії.

Задовольняючи зустрічний позов в цій частині, судами залишено поза увагою, що ОСОБА_3 звернувся до суду у своїх інтересах, а отже. суди не могли за позовом лише одного власника квартири у багатоквартирному будинку вирішувати питання про права та обов'язки всіх співвласників цього будинку.

Щодо інших вимог зустрічного позову.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198, журнал обліку споживання теплової енергії - документ з пронумерованими, прошнурованими та скріпленими печаткою сторінками.

Пунктом 19 цих Правил визначено, що після технічного огляду вузла обліку теплопостачальна організація видає акт про його прийняття в експлуатацію. Споживач за показами вузла обліку визначає обсяг спожитої теплової енергії та параметри теплоносія і заносить ці дані до журналу обліку споживання теплової енергії.

Таким чином, необґрунтованим є рішення суду про зобов'язання ПАТ «Полтаваобленерго» знімати показники загальнобудинкового лічильника тепла з обов'язковим веденням журналу режиму теплоспоживання за показаннями загальнобудинкового теплового лічильника, оскільки законодавством не передбачено такого обов'язку виконавця послуг із теплопостачання.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3

Оскільки у справі в частині зустрічного позову ОСОБА_3 не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення судів першої й апеляційної інстанцій в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, оскільки ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору, судові витрати ПАТ «Полтаваобленерго» за подання апеляційної та касаційної скарги в частині оскарження зустрічного позову ОСОБА_3 у розмірі 755,16 грн компенсуються за рахунок держави.

Керуючись статтями 141, 406, 409, 411, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2016року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 04 січня 2018 року в частині відмови у задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення 3 % річних та індексу інфляції - скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2016року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 04 січня 2018 року в частині задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго»: надати ОСОБА_3 інформацію щодо індивідуальних приладів обліку споживання теплової енергії та технічних умов на встановлення індивідуальних приладів обліку споживання теплової енергії в квартирі АДРЕСА_1, встановити індивідуальний прилад обліку споживання теплової енергії у квартирі АДРЕСА_1, встановити загальнобудинковий лічильник теплової енергії на межі розподілу теплових мереж енергопостачальної організації та абонента, а саме: у підвальному приміщені будинку АДРЕСА_1, знімати показники загальнобудинкового лічильника тепла у присутності представника споживачів будинку АДРЕСА_1 з обов'язковим веденням журналу режиму теплоспоживання за показаннями загально-будинкового теплового лічильника скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_3.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2016року в частині стягнення із Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» на користь держави судового збору у розмірі 551,20 грн скасувати.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2016року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 04 січня 2018 року в частині стягнення із ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» заборгованості за послугу з теплопостачання у вигляді опалення у розмірі 8 733,17 грн залишити без змін.

Судові витрати Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» за подання апеляційної та касаційної скарги в частині оскарження зустрічного позову ОСОБА_3 у розмірі 755,16 грн компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О.В. Ступак

Г. І.Усик

Джерело: ЄДРСР 78468570
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку