РІШЕННЯ

Іменем України

Київ

10 грудня 2018 року

справа №9901/715/18

адміністративне провадження №П/9901/715/18

Верховний Cуд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Ханової Р.Ф.,

суддів Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участю сторін, їх представників:

позивач - особисто;

від позивача - ОСОБА_1 - на підставі довіреності від 24 серпня 2018 року,

від відповідача - Карлаш Д.О. - за довіреністю від 16 березня 2018 року №19-1243/18,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження позовну заяву ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

І. ПРОЦЕДУРА І АРГУМЕНТИ СТОРІН У СПРАВІ

30 липня 2018 року ОСОБА_3 (далі - позивач у справі) звернувся із позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2018 року, яким його не допущено до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання, визнано таким, що не склав іспит, не відповідає займаній посаді та рекомендовано Вищій раді правосуддя розглянути питання його звільнення з посади судді Галицького районного суду міста Львова (далі - спірне рішення), а також зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України ухвалити рішення про його допуск до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди".

Позов обґрунтовує тим, що спірне рішення ухвалене Комісією всупереч Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 листопада 2016 року №144/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2018 року №20/зп-18), Положенню про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03 листопада 2016 року №143/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2018 року №20/зп-18).

На підтвердження своєї позиції зазначає, що спірне рішення прийняте з порушенням: - частин п'ятої (суддя обіймає посаду безстроково), шостої (підстави для звільнення судді) статті 126 Конституції України та правових позицій Конституційного Суду України (щодо особливого порядку призначення і звільнення суддів як складової їх незалежності; недопустимості зниження рівню встановлених гарантій їх статусу) з огляду на виключний перелік підстав для звільнення судді; позивач вважає, що таким чином порушено принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України) та правової визначеності як його складової;

- частини другої статті 19 Конституції України, оскільки оцінка відповідності позивача займаній посаді відбулась не "в порядку, визначеному законом" (Закон №1402 передбачає сукупність критеріїв, за якими здійснюється кваліфікаційне оцінювання);

- підзаконних актів комісії (Порядку проведення іспиту та Положення про кваліфікаційне оцінювання);

- спірне рішення прийняте без викладення ґрунтовних мотивів за яким саме критерієм суддя не відповідає займаній посаді (з формальними посиланнями на невідповідність займаній посаді);

- спірне рішення прийняте поза межами повноважень Комісії, оскільки закон його не передбачає (арк.10 позовної заяви, абз.4-7).

Представник Комісії у відзиві на позовну заяву (зареєстровано у Верховному Суді 27 серпня 2018 року) зазначає, що рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді є закономірним результатом кваліфікаційного оцінювання, його підсумком з огляду на положення частини другої статті 84, частини третьої статті 88 Закону №1402, підпунктів 32.2.1 та 32.2.2 пункту 32.2 Розділу ІІІ Положення про кваліфікаційне оцінювання. Доводить, що спірне рішення прийняте з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 9 розділу V Положення про кваліфікаційне оцінювання, в той час як позивач ототожнює різні за змістом та нормативним регулюванням процедури кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді і підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

У судовому засіданні сторони підтримали свої доводи та аргументи, висловлені в заявах по суті справи.

ІІ. ВСТАНОВЛЕНІ У СПРАВІ ОБСТАВИНИ

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи позовної заяви, встановив наступне.

Указом Президента України №394/2012 від 15 червня 2012 року ОСОБА_3 призначено строком на п'ять років на посаду судді Галицького районного суду міста Львова.

30 вересня 2016 року набрали чинності Закон України від 2 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" та Закон України від 02 червня 2016 року №1402- VIII "Про судоустрій і статус суддів".

1 лютого 2018 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України прийняла рішення №8/зп18, яким призначила кваліфікаційне оцінювання суддів на відповідність займаній посаді окремих суддів місцевих та апеляційних судів, згідно з додатком 1 до цього рішення позивача включено в список суддів, стосовно яких призначено проведення кваліфікаційного оцінювання.

2 березня 2018 року Комісія прийняла рішення №33/зп-18, яким визначила графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, призначеного її рішенням №8/зп18, визначила черговість стадій складення іспиту, встановила мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування, 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

2 квітня 2018 року позивач склав анонімне письмове тестування, отримавши при цьому 69,75 балів з 90 максимально можливих.

Цього ж дня позивач виконав практичне завдання, отримавши при цьому 49,5 балів зі 120 максимально можливих.

20 липня 2018 року Комісія розглянула питання про визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Галицького районного суду міста Львова - ОСОБА_3. за результатами іспиту, призначеного рішенням Комісії №33/зп-18, та вирішення питання допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії №8/зп18, та прийняла рішення №1271/ко-18, яким визначила, що позивач не склав іспиту для суддів, призначеного рішенням Комісії від 2 березня 2018 року №33/зп-18, позивачу за результатами іспиту відмовлено в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання та визнано його таким, що не відповідає займаній посаді, вирішено внести подання до Вищої ради правосуддя про звільнення позивача з посади судді Галицького районного суду міста Львова.

Спірне Рішення мотивоване тим, що позивач не склав іспиту, оскільки отримав менше 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання, тому не може бути допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

Правовими підставами спірного Рішення визначено положення пункту 16-1 розділу XV Конституції України, статей 83, 85, пункт 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII, підпункти 5.1.1.1, 5.1.1.2 пункту 5 глави 6 розділу ІІ, пункт 9 глави 6 розділу ІІ, пункт 9 розділу V Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.

5 листопада 2018 року Комісія прийняла рішення №1920/ко-18, яким, посилаючись на вимоги частини другої статті 85, статті 93, 101 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відмовила позивачу, за його заявою, яка надійшла на адресу Комісії 27 серпня 2018 року, у перегляді спірного рішення Комісії з мотивів відсутності підстав для такого перегляду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА І ОЦІНКА СУДУ

Як видно зі місту позовної заяви, спір у даній справі виник з приводу правомірності встановлення позивачу результатів іспиту у процедурі кваліфікаційного оцінювання та правомірності недопуску його за такими результатами до другого етапу оцінювання на відповідність займаній посаді.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Критерії відповідності рішення суб`єкта владних повноважень законодавчим вимогам встановлені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Пунктом 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII №1402 встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Відповідно до частини першої статті 92, пункту 7 частини першої статті 93 Закону №1402 Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України, до її повноважень зокрема віднесено проведення кваліфікаційного оцінювання суддів.

За змістом частин першою, другої статті 83 Закону №1402 кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, його критеріями є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

На виконання частини п'ятої статті 83 Закону №1402 рішенням Комісії від 3 листопада 2016 року №143/зп-16 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення про кваліфікаційне оцінювання).

Відповідно до частини другої статті 85 Закону №1402 іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією.

Відповідно до підпунктів 5.1.1.1 та 5.1.1.2 пункту 5 глави 6 розділу ІІ Положення про кваліфікаційне оцінювання максимально можливий баз за показником рівня знань у сфері права становить - 90 балів, за показником рівня практичних навичок та умінь у правозастосуванні становить - 120 балів.

Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді визначені розділом V Положення про кваліфікаційне оцінювання. Відповідно до пункту 9 цього розділу мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді - 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.

Відповідно до пункту 10 цього розділу за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.

Рішенням Комісії від 2 березня 2018 року №33/зп-18 встановлено, що 50 відсотків від максимального бала іспиту визначаються наступним чином: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складання анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

Отже, Комісією з урахуванням положень частини першої статті 93, частини п'ятої статті 83 Закону №1402, пункту 9 розділу V Положення про кваліфікаційне оцінювання для іспиту, призначеного рішенням Комісії №33/зп-18, встановлено методику визначення 50 відсотків максимально можливого бала в межах цього іспиту. Так, 50 відсотків максимально можливого бала іспиту встановлюється з урахуванням 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання кожної зі стадій іспиту: письмового тестування та практичного завдання.

Таким чином, Рішенням Комісії від 2 березня 2018 року №33/зп-18 визначення 50 відсотків максимально можливого бала за весь іспит (за два його етапи) поставлено у залежність від визначення (набрання хоча б) 50 відсотків максимально можливого бала за кожен з етапів іспиту.

У випадку ненабрання мінімальних 50 відсотків максимально можливого бала за якийсь з етапів іспиту (анонімне письмове тестування чи практичне завдання), призначеного під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, суддя вважається таким (такою), що не набрав 50 відсотків від максимального бала іспиту, призначеного у процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

У спірному Рішенні зазначено, що позивач не склав іспиту, оскільки набрав менше 50 відсотків максимально можливого балу за виконання практичного завдання (49,5 бала зі 120), тобто рішення прийняте за результатами іспиту в цілому, а не за результатами оцінки за окремий етап іспиту.

На виконання абзацу другого частини другої статті 85 Закону №1402 Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок проведення іспиту) затверджені рішенням Комісії від 4 листопада 2016 року №144/зп-16.

Відповідно до пунктів 15-17 розділу V Порядку проведення іспиту мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування або практичного завдання встановлюється окремо для кожного іспиту. Максимальна кількість балів, яку може отримати учасник іспиту за результатами складення анонімного письмового тестування - 90 балів. Максимальна кількість балів, яку може отримати учасник іспиту за результатами виконання практичного завдання - 120 балів.

З урахуванням положень підпунктів 5.1.1.1 та 5.1.1.2 пункту 5 глави 6 розділу ІІ, пункту 9 розділу V Положення про кваліфікаційне оцінювання, пунктів 15-17 розділу V Порядку проведення іспиту мінімально допустимий бал для призначеного рішенням Комісії від 2 березня 2018 року №33/зп-18 іспиту встановлено на рівні 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту, а методика обрахування зазначених 50 відсотків визначена з урахуванням обов'язкового набрання учасником іспиту мінімальних 50 відсотків від максимально можливого бала за кожен з етапів іспиту.

Таким чином, оскільки за виконання практичного завдання під час іспиту у кваліфікаційному оцінюванні, призначеному рішенням Комісії від 1 лютого 2018 року №8/зп-18, можна було отримати 120 балів, то мінімально допустимий бал за практичне завдання становить 50 відсотків від 120 балів, тобто 60 балів.

Позивач набрав лише 49,5 бала, тобто не набрав мінімально допустимих балів за виконання практичного завдання (набрав менше 50 відсотків від максимально можливих 120 балів).

З огляду на цитовані вище вимоги Положення про кваліфікаційне оцінювання, не зважаючи на те, що позивач набрав більше 50 відсотків максимально можливого балу за анонімне письмове тестування (69,75 бала, що більше 50% від 90 балів, тобто 45 балів), ненабрання мінімальних 50 відсотків за виконання також і практичного завдання свідчить про нескладення позивачем іспиту у процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

Спірне Рішення прийняте саме з підстав нескладення позивачем іспиту в цілому, а не через нескладення практичного завдання.

Аналіз доводів позовної заяви свідчить про те, що позивач невірно розуміє порядок і методологію кваліфікаційного оцінювання, зокрема через ігнорування вимог розділу V Положення про кваліфікаційне оцінювання, яким визначено особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді.

З аналізу спірного Рішення вбачаються, що ним наведені як підстави, так і мотиви його прийняття. Вмотивованість кожного критерію та елемента критерію, з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії та Комісії в цілому, законом не передбачена, оскільки це є способом прийняття рішення, тобто способом реалізації владних управлінських функцій.

Крім того, невідповідність судді критерію професійної компетентності, засобом встановлення якої є іспит у процедурі кваліфікаційного оцінювання, саме собою свідчить про невідповідність такої особи вимогам, які ставляться до суддів.

Наведене спростовує доводи позивача про невмотивованість Рішення Комісії, як підстави його скасування.

Відповідно до пункту 9 глави 6 розділу ІІ Положення про кваліфікаційне оцінювання суддя (кандидат на посаду судді), який за результатами етапу "Іспит" набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу "Дослідження досьє та співбесіда", припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді.

Перевіряючи законність спірного рішення, Суд вважає за необхідне підкреслити, що за своєю правовою природою повноваження Комісії щодо кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема щодо встановлення його порядку та методології, встановлення методики визначення 50 відсотків від максимального бала іспиту є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією її, як уповноваженого органу, постійно діючого у системі судоустрою України.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти встановлені законом права і обов'язки владних суб'єктів, які визначають ступінь самостійності їх реалізації з урахуванням принципу верховенства права і полягають у тому, що при вчиненні дій та прийнятті рішень владний суб'єкт здійснює свої повноваження з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих дій або рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 від 11 березня 1980 року).

Механізм обрахування мінімально допустимого бала іспиту, встановлений в рішенні Комісії від 2 березня 2018 року №33/зп-18, полягає в тому, що у процедурі кваліфікаційного оцінювання для визначення відповідності займаній посаді судді важливо надати відповідь на запитання, чи відповідає суддя мінімальним вимогам в рамках визначених законом критеріїв, які дозволяють ефективно відправляти правосуддя.

Враховуючи, що кваліфікаційне оцінювання для визначення відповідності судді займаній посаді є особливим процесом, що визначений "Перехідними положеннями" Конституції України і проводиться в рамках судової реформи, рішенням Комісії від 2 березня 2018 року №33/зп-18 визначено мінімальну вимогу при оцінюванні показника "професійна компетентність". Така вимога полягала в тому, що оскільки суддя, який проходить кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді, є особою, яка безпосередньо працює у судовій сфері, він повинен відповідати мінімальним вимогам не лише щодо знань у сфері права, а і наявністю достатніх практичних навичок при застосуванні відповідних знань.

Саме тому успішність судді при проходженні обох стадій іспиту у процедурі кваліфікаційного оцінювання (при складенні анонімного тестування та при виконанні практичного завдання) свідчить про рівень його підготовки та його відповідність критерію професійної компетентності.

Разом з тим, зміст покладеного в основу рішення Комісії від 2 березня 2018 року №33/зп-18 нормативу полягає в тому, що суддя, який не володіє мінімальними навичками щодо кожного з етапів іспиту, вважається таким, що не склав іспит. Неможливо ефективно здійснювати правосуддя, у разі непідтвердження необхідного мінімуму теоретичних знань, а також необхідного мінімуму практичних навичок по застосуванню цих знань.

Отже, визначення мінімально допустимих та максимально можливих балів за кожен з етапів іспиту окремо та за іспит в цілому у процедурі кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді, а також встановлення методики визначення того, чи складено іспит, зокрема шляхом визначення відсоткових співвідношень мінімально необхідних кількостей балів за кожен з етапів іспиту віднесено до виключної компетенції Комісії в силу цитованого вище законодавства.

З урахуванням наведеного, спірне рішення Комісії прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Зокрема, Суд відхиляє як явно безпідставні доводи позивача про порушення відповідачем конституційних норм в частині підстав для звільнення судді - оскільки в основу спірного рішення Комісії покладено, у тому числі, положення підпункту 4 пункту 16-1 "Перехідні положення" Конституції України.

Порушень Закону №1402, вимог Положення про кваліфікаційне оцінювання чи Порядку проведення іспиту під час прийняття Комісією спірного Рішення Судом не встановлено.

Позовні вимоги про зобов'язання Комісії допустити позивача до другого етапу кваліфікаційного оцінювання задоволенню не підлягають як похідні від вимог про визнання протиправним та скасування спірного рішення Комісії.

За наведених обставин у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 22, 194, 241, 243, 246, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з дня складення повного судового рішення).

Рішення складене та підписане 10 грудня 2018 року.

Судді: Р.Ф.Ханова

Л.І.Бившева

І.А.Гончарова

І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна