ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2018 р. справа № 0940/1716/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Арабчук В.М.,

за участю: представника позивача - Мелимука В.В., представника відповідача - Григорського З.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та нечинним рішення №1206-38/2018 від 30.05.2018, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до суду 24.09.2018 з адміністративним позовом до Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення №1206-38/2018 від 30.05.2018 "Про внесення змін в рішення від 11.02.2010 №1748-42/2010 "Про орендну плату за землю в місті Долині".

Позовні вимоги мотивовано тим, що Закон України, яким внесено зміни до Податкового кодексу України щодо не застосування вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", не є законом, норми якого містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу України. За таких обставин позивач вважає, що відповідно до пункту 7.3. статті 7 Податкового кодексу України вказаний закон не регулює питання оподаткування. Водночас зазначено, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято з порушенням процедури, встановленої Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", зокрема щодо затвердження плану діяльності з підготовки проекту регуляторного акта, підготовки аналізу регуляторного впливу та оприлюднення проекту регуляторного акта. Відмічено, що відповідно до пункту 12 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Крім цього, зазначено, що відповідачем порушено вимоги статті 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" з мотивів, що відповідно до листа відповідача від 21.08.2018 №14/05-28/758 оскаржуване рішення не оприлюднювалося в друкованих засобах масової інформації, а розміщене тільки на веб-сайті міської ради. Разом з вказаним, позивач посилається на порушення відповідачем процедури, встановленої Податковим кодексом України щодо оприлюднення рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів та застосування вказаного рішення не раніше початку 2019 бюджетного року.

28.09.2018 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач скористався своїм правом подання відзиву на позов, який надійшов на адресу суду 19.10.2018 (а.с.134-137). Відповідно до відзиву відповідач щодо задоволення позову заперечив з мотивів, що оскаржуване рішення відповідач прийняв у межах повноважень та в спосіб, встановлений Конституцією та законами України. Значено, що висновок про визначення розміру (відсотку) від нормативної грошової оцінки земель комунальної власності є встановленням ставки місцевого податку на майно - плати за землю як обов'язкового платежу у складі податку на майно у вигляді орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, у межах встановлених Податковим кодексом України. При цьому, зазначено, що враховуючи вимоги пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07.12.2017 №2245-V111 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" твердження позивача про недотримання вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" є необґрунтованими.

19.11.2018 позивач подав до суду додаткові пояснення, відповідно до яких позивач просить визнати протиправним та нечинним оскаржуване рішення №1206-38/2018 від 30.05.2018 "Про внесення змін в рішення від 11.02.2010 №1748-42/2010 "Про орендну плату за землю в місті Долині" з підстав його неопублікування у засобах масової інформації (а.с.167, 168). Також, в додаткових пояснення позивач посилається на висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.09.2018 у справі №826/18755/15 та Вищого адміністративного суду України від 10.07.2017 №К/800/30492/16.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з мотивів, наведених у позовній заяві та додатковому поясненні.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов, в задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, судом встановлено наступне.

На території Долинської міської ради в оренді ПАТ "Укрнафта" в особі структурних одиниць Долинський газопереробний завод ПАТ "Укрнафта", Укрнафта бурінння ПАТ "Укрнафта" знаходяться 63 земельні ділянки загальною площею 302,4156 га., на яких розміщені свердловини та інші виробничі об'єкти позивача, що підтверджується статутом ПАТ "Укрнафта", положенням про нафтогазовидобувне управління "Долинанафтогаз" ПАТ "Укрнафта", витягами з ЄДРПУО, договорами оренди земельних ділянок, додатковими угодами (а.с.21-122).

Відповідно до рішення міської ради від 11.02.2010 №1748-42/2010 "Про орендну плату за землю в місті Долині" та додатку до вказаного рішення розмір орендної плати за землі добувної, нафтової, газової та нафтогазопереробної промисловості (гірничими відводами, з об'єктами виробничої інфраструктури) становив "8" відсотків від нормативної грошової оцінки (а.с.152-154).

Рішенням Долинської міської ради Івано-Франківської області №1206-38/2018 від 30.05.2018 внесено зміни в пункт 2.3 додатку до рішення міської ради від 11.02.2010 №1748-42/2010 "Про орендну плату за землю в місті Долині" зі змінами від 13.07.2016 №333-11/2016, змінено відсоток від нормативної грошової оцінки земель добувної, нафтової, газової та нафтогазопереробної промисловості (гірничими відводами, з об'єктами виробничої інфраструктури), крім земельних ділянок, що використовуються в господарській діяльності і на які згідно даного переліку встановлено інші ставки із врахуванням відповідного виду діяльності, з "10" на "12" (а.с.16-18).

Представником відповідача підтверджено, що вказане рішення №1206-38/2018 від 30.05.2018 не оприлюднювалося в друкованих засобах масової інформації, при цьому оскаржуване рішення оприлюднене на офіційному сайті Долинської міської ради 30.05.2018, що підтверджується листом Долинської міської ради №1223/05-28/14в від 30.11.2018, витягом з офіційного сайту Долинської міської ради http://rada.dolyna.info/ про публікацію 30.05.2018 рішення №1206-38/2018 від 30.05.2018 (а.с.185, 186).

Також, відповідно до витягу з розносної книги загально-організаційного відділу Долинської міської ради, рішення №1206-38/2018 від 30.05.2018 вручено позивачу, податковому органу та відділу земельних ресурсів 06.06.2018 (а.с.187, 188).

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (частина 1 статті 59 Закону).

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради, серед іншого, здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (пункт 34).

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст, серед іншого належить розпорядження землями територіальних громад.

Судом встановлено, що на засіданні сесії міської ради 30.05.2018 було внесено пропозицію включити до порядку денного питання про внесення змін в рішення міської ради від 11.02.2010 №1748-42/2010 "Про орендну плату за землю в місті Долині" із збільшенням відсотку від нормативної грошової оцінки з "10" на "12". Відповідно вказане питання було внесено до порядку денного, розглянуто на сесії та прийнято більшістю голосів рішення №1206-38/2018 від 30.05.2018, яке позивач просить визнати протиправним та нечинним (а.с.139-146).

Приписами статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, серед іншого, використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Випадки обов'язкового проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок передбачені статтею 13 Закону України "Про оцінку земель", зокрема, визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно підпункту 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Згідно підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до вимог пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Суд звертає увагу, що відповідно пунктів 33.1, 33.3 статті 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку (пункти 33.1, 33.3 ст. 33 Податкового кодексу України). Звідси, податковий період - це певний строк, протягом якого у платника податку виникає податковий обов'язок у зв'язку з наявністю об'єкта оподаткування та визначається база оподаткування. Функціональне навантаження податкового періоду як обов'язкового елементу податку (підпункт 7.1.6 пункт 7.1 статті 7 Податкового кодексу України) полягає в забезпеченні, з одного боку, періодичності надходження податку (збору) в бюджет, а з другого - дотримання принципу одноразовості оподаткування, відповідно до якого об'єкт оподаткування протягом встановленого податкового періоду може обкладатися податком (збором) тільки один раз. З точки зору на податковий обов'язок як на правову категорію, існування якої визначено юридичним складом, податковий період є додатковим юридичним фактом до факту поширення на особу визначеного законом статусу платника певного податку (збору) та факту наявності у особи об'єкта оподаткування.

Статтею 4 Податкового кодексу України встановлено основні засади податкового законодавства України. Згідно з підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 цієї статті податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності. Цей принцип законодавцем закріплено в двох аспектах: перший - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; другий - податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

У відповідності до пунктів 8.1, 8.3 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно пунктів 10.1, 10.2 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно, який в силу статті 265 Податкового кодексу України складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому, в силу підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Натомість, пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07.12.2017 №2245-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" встановлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Судом встановлено, що відповідачем оприлюднено оскаржуване рішення на офіційному сайті Долинської міської ради 30.05.2018, оскільки відповідач власних друкованих засобів масової інформації не має, що підтверджується листом Долинської міської ради №1223/05-28/14в від 30.11.2018, витягом з офіційного сайту Долинської міської ради http://rada.dolyna.info/ про публікацію 30.05.2018 рішення №1206-38/2018 від 30.05.2018 (а.с.185, 186).

Також, відповідно до витягу з розносної книги загально-організаційного відділу Долинської міської ради, рішення №1206-38/2018 від 30.05.2018 вручено позивачу, податковому органу та відділу земельних ресурсів 06.06.2018 (а.с.187, 188).

Суд звертає увагу на те, що пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07.12.2017 №2245-VІІІ встановлено, що не застосовуються вимоги підпункту 12.3.4 пункту 12.3 Податкового кодексу України, яким передбачено офіційне оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

За таких обставин, доводи позивача щодо оприлюднення оскаржуваного рішення є необґрунтованими.

Щодо посилання позивача на висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.09.2018 у справі №826/18755/15 та Вищого адміністративного суду України від 10.07.2017 №К/800/30492/16 суд зазначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відсутні підстави для врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у вказаних рішеннях, оскільки висновки у даних рішеннях стосуються нарахування податковим органом грошових зобов'язань за відповідними ставками податку, а не правомірності прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення відсотків нормативної грошової оцінки земельних ділянок комунальної власності.

Таким чином, спірні правовідносини, які врегульовані вказаними рішеннями судів касаційної інстанції є відмінними від тих, що є предметом дослідження у даній справі.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Безпідставними доводи позивача про те, що Закон України від 07.12.2017 №2245-VІІІ не регулює питання оподаткування, з мотивів, що даний закон не є законом, норми якого містять виключно положення щодо внесення змін до Податкового кодексу України, оскільки цим законом внесено зміни виключно до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році.

Крім цього судом встановлено, що нормативну оцінку земельних ділянок, які орендує позивач у Долинської міської ради було проведено, що підтверджується договорами оренди земельних ділянок, додатковими угодами (а.с.21-122).

Відповідно до підпункту 288.5.2 пункту 288.5 статті 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Як встановлено, оскаржуваним рішенням Долинської міської ради Івано-Франківської області №1206-38/2018 від 30.05.2018 змінено відсоток від нормативної грошової оцінки земель з "10" на "12", що не перевищує законодавчо встановлений максимальний розмір ставки орендної плати.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що Долинською міською радою Івано-Франківської області рішення №1206-38/2018 від 30.05.2018 "Про внесення змін в рішення від 11.02.2010 №1748-42/2010 "Про орендну плату за землю в місті Долині" прийнято в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

За таких обставин, в задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та нечинним рішення №1206-38/2018 від 30.05.2018 "Про внесення змін в рішення від 11.02.2010 №1748-42/2010 "Про орендну плату за землю в місті Долині" слід відмовити.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позову розподілу судових витрат не передбачено.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (код 00135390, пров. Несторівський, 3-5, Київ, 04053) до Долинської міської ради Івано-Франківської області (код 04054317, проспект Незалежності, 5, м. Долина, Івано-Франківська обл., 77503) про визнання протиправним та нечинним рішення №1206-38/2018 від 30.05.2018 "Про внесення змін в рішення від 11.02.2010 №1748-42/2010 "Про орендну плату за землю в місті Долині" - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.

Рішення складене в повному обсязі 10.12.2018.