Провадження № 2/204/1909/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМенеМ УкрАїНи

05 грудня 2018 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Невеселій К.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення особи права користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив права користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_4 шляхом зняття ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_5. У квартирі позивача зареєстровано чотири особи: власник - ОСОБА_1, син - ОСОБА_4, брат - ОСОБА_2, який зареєстрований за вказаною адресою, але не проживає з 2003 року, донька ОСОБА_5, яка зареєстрована, але не проживає з 26.07.2004 року, тобто фактично проживає дві особи. Особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг оформлені на власника, тому виникають труднощі зі сплати надмірних комунальних послуг, які несе позивач. Відповідач з 2003 року у квартирі АДРЕСА_5 не проживає з 2003 року. Наявність реєстрації відповідача у будинку ставить позивача у тяжке матеріальне становище, у зв'язку з чим позивач змушена звернутися до суду.

У судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги, просила позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Відповідач - ОСОБА_2 не з'явися в судове засідання без поважних причин; належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання; не подав відзив; позивача не заперечувала проти такого вирішення справи та ухвалення заочного рішення, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, та у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вислухавши позивача, свідків, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору дарування квартири від 25 жовтня 2007 року ОСОБА_1 прийняла в дар від ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_6 (арк. с.6).

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 (арк.с.11).

Як вбачається з довідки КП «Житлове господарство Красногвардійського району» Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_7. Зареєстрований та проживає син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3; брат - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований, але не проживає з 2003 року за вказаною адресою; дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована, але фактично не проживає з 2004 року за зазначеною адресою (арк.с.5).

Відповідно до довідки № 8390 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_8 до складу зареєстрованих входять: ОСОБА_1 (уповноважений власник), ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_2 (арк.с.15,39). ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований, але не проживає з 2003 року за вказаною адресою.

Зазначені обставини підтвердили свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, допитані, кожна окремо в судовому засіданні.

Так, свідок ОСОБА_9, допитана в судовому засіданні пояснила суду, що вона є сусідкою та подругою позивача. Свідок часто буває у квартирі позивача, знає, що у неї в квартирі зареєстрований брат, але він у квартирі не проживає. Вона ніколи не бачила, що він там жив, або приходив; особистих речей в його квартирі також немає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що вона є сусідкою та подругою позивача, вони спілкуються з 2009 року. Свідку відомо, що у позивача є брат, який зареєстрований у її квартирі, але позивач в квартирі проживає сама, брат ніколи у квартирі не жив, де він знаходиться, їй не відомо.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками, даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються зібраними у справі доказами.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним прав користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Отже, позивач, відповідно до вимог ст.12 ЦПК України, довела за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.76-78 ЦПК України, зазначені у позовній заяві обставини того, що за адресою: АДРЕСА_3, відповідач не проживає понад один рік, а лише зареєстрований в ній.

Питання про належність та допустимість доказів по справі, вирішується тільки на підставі застосування норм матеріального права та з урахуванням поданих сторонами доказів у справі.

Відповідно до ч.2 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст.33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність прописки само по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням.

Отже, вимога позивача про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_3, є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи вимогу позивача про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Враховуючи вказану норму, задоволення позову власника про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, і є належним способом усунення перешкод у користуванні власністю, а рішення суду - підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання, а тому, вимога позивача про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3, не підлягає задоволенню, оскільки визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом, є достатньою підставою для зняття його з реєстраційного обліку.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючисьст.ст.12,13,76-82,141,258,259,263-265,273,280-282 ЦПК України, ст.ст. 317,319,321,386,391,405 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення особи права користування житловим приміщенням - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_9

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.В. Токар