КИЇВСЬКИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
факс: 284-15-77; e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Провадження №4с/824/4/2018 Головуючий суддя - Українець Л.Д.
Справа №796/165/2018
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Українець Л.Д.
за участю секретаря Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою Акціонерного товариства «ВТБ Банк», заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Каращук Катерина Леонідівна, Приватне акціонерне товариство «ЮБК-Інвест» на дії приватного виконавця,
В С Т А Н О В И В
02 жовтня 2018 року Акціонерного товариства «ВТБ Банк» звернулося в суд зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук КатериниЛеонідівни.
Вимоги скарги обґрунтовує тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук К.Л. перебуває ухвала № 796/165/2018, постановлена 05.09.2018 року Апеляційним судом міста Києва про заборону АТ «ВТБ Банк» здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження належного йому на праві власності рухомого та нерухомого майна та відчужувати будь-яким способом все рухоме та нерухоме майно, що належить йому на праві власності, у тому числі, але не виключно, за договорами купівлі-продажу, міни, дарування тощо, ВП № 57270017.
20.09.2018 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Каращук К.Л. на підставі заяви ПрАТ «ЮБК-Інвест» та ухвали № 796/165/2018 Апеляційного суду міста Києва від 05.09.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57270017 та 28.09.2018 року винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно АТ «ВТБ БАНК».
Звертає увагу на те, що згідно резолютивної частини ухвали Апеляційного суду міста Києваборжником зазначено Російську федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, тобто АТ «ВТБ Банк» не є боржником.
Ухвала № 796/165/2018 Апеляційного суду міста Києва від 05.09.2018 року не відповідає вимогам ч. 2. ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», так як у ній зазначено один боржник: Російська федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та 19 стягувачів.
Отже, приватний виконавець повинен був повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 57270017 від 20.09.2018 не відповідає вимогам пункту 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, оскільки в ній зазначено лише частину резолютивної частини виконавчого документа, що призвело до фактичної зміни змісту ухваленого судом рішення.
Згідно змісту та резолютивної частини ухвали № 796/165/2018, постановленої 05.09.2018 Апеляційним судом міста Києва ухвалено: «Заборонити АТ «ВТБ Банк» здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження належного йому на праві власності рухомого та нерухомого майна та відчужувати будь-яким способом все рухоме та нерухоме майно, що належить йому на праві власності, в тому числі, але не виключно, за договорами купівлі-продажу, міни, дарування тощо».
Разом з тим, у супереч змісту резолютивної частини ухвали, приватним виконавцем Каращук К.Л. перевищено власні повноваження танакладено арешт на все рухоме та нерухоме майно АТ «ВТБ Банк» чим порушено вимоги ст. 18, 63 Закону України «Про виконавче провадження» та вимоги ст. 19 Конституції України.
Звертає також увагу на те, що у виконавчому документі боржником є Російська федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, тобто боржником є держава, й відповідно п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими боржником є держава.
Оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не визначено терміну держава, тому вважає, що заборона встановлена й щодо іноземних держав. Отже, приватний виконавець не має права виконувати виконавчий документ, виданий у справі № 796/165/2018.
Ураховуючи наведене просить суд:
- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва КаращукКатерини Леонідівни щодо відкриття виконавчого провадження № 57270017 незаконними;
- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва КаращукК.Л. про відкриття виконавчого провадження від 20.09.2018 р. № 57270017;
- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва КаращукК.Л. про накладення арешту на майно боржника від 28.09.2018 р. № 57270017;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва КаращукК.Л. повернути виконавчий документ (ухвалу від 05.09.2018 Апеляційного суду м. Києва у справі № 796/165/2018) стягувачу без прийняття його до виконання та скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо примусового виконання даної ухвали.
Суд , заслухавши пояснення представників Акціонерного товариства «ВТБ БАНК», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук Катерини Леонідівни, Приватногоакціонерноготовариства«ЮБК-Інвест», дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05.09.2018 у справі №796/165/2018 вжито заходів забезпечення позову в порядку ст. 158, 477 ЦПК України в справі за заявою ТОВ «Еверест Істейт», ПП «Едельвейс-2000», ПрАТ «Фортуна», ПрАТ «ЮБК Інвест», ТОВ «Нива Тур», ТОВ «Імме», ПП «Планета», ТОВ «Крим дівелопмент», ПрАТ «Аеробуд», ТОВ «Приватофіс», ТОВ «Дайріс», ТОВ «Ділайн ЛТД», ТОВ «Телерадіокомпанія «Жиса», ТОВ «Приватленд», ТОВ з іноземними інвестиціями «Дан-нанорама», ТОВ «Санаторій «Енергетик», ТОВ «Компанія з управління активами «ФІНАНСОВИЙ КАПІТАЛ», ТОВ «Компанія з управління активами «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР», ОСОБА_2 про визнання та надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду (м. Гаага, Королівство Нідерландів) від 02 травня 2018 року в справі ПТС № 2015-36 про стягнення сум з боржника - Російської Федерації, в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, в якості компенсації за відповідне нерухоме майно.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року, зокрема:
- заборонено АТ «ВТБ БАНК» здійснювати ліквідацію чи реорганізацію юридичної особи;
- заборонено АТ «ВТБ БАНК» здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження належного йому на праві власності рухомого та нерухомого майна та відчужувати будь-яким способом все рухоме та нерухоме майно, що належить йому на праві власності, у тому числі, але не виключно, за договорами купівлі-продажу, міни, дарування тощо.
В ухвалі від 05 вересня 2018 року боржником зазначено Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, стягувачем, зокрема ПрАТ «ЮБК Інвест». (а.с.8-14)
Також в ухвалі встановлено, що єдиним власником АТ «ВТБ БАНК» є Банк ВТБ (публичное акционерное общество). У свою чергу власником Банк ВТБ (публичное акционерное общество) є Російська Федерація в особі Міністерства фінансів Російської Федерації та в особі Федеральної агенції з управління державним майном, а також Державна корпорація «Агенство по страхованию вкладов».
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з того, що на території України є майно, яке належить Російській Федерації та на яке може бути звернуто стягнення на підставі рішення міжнародного суду.
На момент розгляду скарги АТ «ВТБ БАНК» на дії та рішення приватного виконавця Каращук К.Л. ухвала Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року не скасована.
Встановлено, що 20.09.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва КаращукК.Л. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57270017 в якій боржником зазначено АТ «ВТБ БАНК», а стягувачем ПрАТ «ЮБК-Інвест». (а.с.6)
28.09.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Каращук К.Л. прийнято постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику АТ «ВТБ БАНК». (а.с.7)
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Звертаючись до суду зі скаргою АТ «ВТБ БАНК» вважало дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження незаконними.
Відповідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно частин 1, 2 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Згідно частин 1,2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Суд погоджується з доводами скаржника про те, що постанова приватного виконавця Каращук К.Л. про відкриття виконавчого провадження від 20.09.2018р. не відповідає виконавчому документу, виданому Апеляційним судом міста Києва, оскільки боржником в постанові приватного виконавця від 20.09.2018р. зазначено Акціонерне товариство «ВТБ БАНК», в той час як боржником за ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05.09.2018 року визначено «держава Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, адреса вул. Житня, 14, м. Москва, ГСП-1, 119991.
Виконавчого документа, в якому АТ «ВТБ БАНК» визначався як боржник, Апеляційним судом міста Києва не видавалося.
Крім того, постанова про відкриття виконавчого провадження не відповідає вимогам пункту 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, яким визначено, що постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити, зокрема, назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа), тоді як у постановах від 20.09.2018 року та 28.09.2018 року приватним виконавцем зазначено лише частину резолютивної частини виконавчого документа.
Також згідно частин 1,2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:
1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;
5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;
8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
9) рішень про конфіскацію майна;
10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;
11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Таким чином приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.
Як зазначалося вище, боржником, згідно виконавчого документа від 05.09.2018 року є Російська Федерація в особі Міністерства юстиції.
У запереченнях на скаргу представник приватного виконавця Каращук К.Л. посилалася на те, що ухвала суду про забезпечення позову від 05.09.2018 р. по справі №796/165/2018 є окремим виконавчим документом, відмінним від рішення суду, склад сторін якого може відрізнятися від суб'єктного складу учасників провадження. За ухвалою суду про забезпечення позову, стягувачем є особа, на користь якої вчиняються дії. Боржниками у виконавчому провадженні відкритому на підставі ухвали про забезпечення позову, є окремі юридичні особи, які повинні утриматись від вчинення дій або повинні здійснити такі дії. Таким чином, окремий вид забезпечення, що спрямований до конкретної особи та передбачає вчинення від неї конкретної дії, буде предметом окремого виконавчого провадження за принципом «один стягувач, один боржник, одна дія». Таким чином відкриттю виконавчого провадження підлягають окремі виконавчі провадження на кожну дію щодо кожного органу або товариства, які зобов'язані вчинити дії за ухвалою про забезпечення позову.
Також заперечуючи проти задоволення скарги посилалася на те, що в ухвалі суду про забезпечення позову від 05.09.2018 року немає серед боржників держави Україна, державних органів України, Національного банку України, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, державних та комунальних підприємств, установ, організацій, юридичних осіб, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.
Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України, ухвала суду є виконавчим документом. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Як зазначалося вище, у відповідності до абзацу 2 ч. 2 ст. 15 Закону «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Апеляційним судом міста Києва в ухвалі від 05.09.2018 чітко вказано боржника у виконавчому документі - Російська Федерація в особі Міністерства юстиції.
Разом з тим, приватний виконавець, відкриваючи виконавче провадження та накладаючи арешт на майно, боржником вказує ПАТ «ВТБ БАНК&q?ел; всупереч відомостям, викладеним у виконавчому документі.
У судовому засіданні від 20.11.2018 року представник приватного виконавця пояснила, що боржником АТ «ВТБ БАНК» було визначено після дослідження повного змісту ухвали, оскільки виконавчий документ містить декілька дій на користь багатьох осіб та у її провадженні перебували дії щодо АТ «ВТБ БАНК».
Разом з тим, такі доводи не заслуговують на увагу суду, так як приватний виконавець зобов'язаний діяти в межах виконавчого документа, а в разі виникнення будь-яких сумнівів повинен звернутись до суду, який видав виконавчий документ з заявою про надання відповідних роз'яснень.
Самостійне визначення особи боржника, в разі не чіткої вказівки у виконавчому документі, законодавством не передбачено.
Таким чином, відкриваючи виконавче провадження та накладаючи арешт на майно, приватний виконавець помилково зазначив боржником ПАТ «ВТБ БАНК&q?мо;.
Суд також не погоджується з доводами представника Каращук К.Л. і представника, Приватного акціонерного товариства «ЮБК-Інвест» в тій частині, що даний закон поширюється лише на державу Україна.
Положеннями п. 2 ч.2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, крім рішень, за якими боржником є держава.
Приватний виконавець не наділений повноваженнями на власний розсуд трактувати норму закону.
За таких обставин, суд вважає, що виконавче провадження за виконавчим документом від 05.09.2018 року, за яким боржником є держава, не могло бути відкритим приватним виконавцем та виконавчий документ підлягав поверненню.
У відповідності з частинами 1,2 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Таким чином суд може визнати оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними, а не незаконними як просить скаржник. Також суд повинен зобов'язати приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З огляду на те, що постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук К.Л. від 20.09.2018 року про відкриття виконавчого провадження є неправомірною, томує також неправомірною постанова про накладення арешту на майно боржника та вони підлягають скасуванню, оскільки прийняті помилково.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення скарги АТ «ВТБ БАНК», а саме про визнання зазначених постанов неправомірними та їх скасування, а також про зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук Катерину Леонідівнуусунути порушення шляхом повернення виконавчого документа - ухвали Апеляційного суду міста Києва від 05.09.2018 року у справі №796/165/2018 стягувачу без прийняття його до виконання та скасування вжитих заходів щодо примусового виконання даної ухвали.
Керуючись статтями 450-452 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В
Скаргу Акціонерного товариства «ВТБ Банк», заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Каращук Катерина Леонідівна, Приватне акціонерне товариство «ЮБК-Інвест» на дії приватного виконавця задовольнити.
Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук Катерини Леонідівни щодо відкриття виконавчого провадження № 57270017 неправомірними.
Визнати неправомірними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук Катерини Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 20.09.2018 р. у виконавчому провадженні ВП №57270017 та про накладення арешту на майно боржника від 28.09.2018 р. у виконавчому провадженні ВП №57270017.
Зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук Катерину Леонідівну усунути порушення шляхом повернення виконавчого документу - ухвали Апеляційного суду міста Києва від 05.09.2018 року у справі №796/165/2018 стягувачу без прийняття його до виконання та скасування вжитих виконавцем заходів щодо примусового виконання даної ухвали.
Ухвала суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Верховного Суду через Київський апеляційний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 07 грудня 2018 року
Суддя Л.Д. Українець
