П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 463/1865/17

Провадження № 14-385цс18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н.П.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 6 грудня 2017 року у складі судді Гирича С. В. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 1 лютого 2018 року у складі суддів Крайника Н. П., Мельничука О. Я., Савуляка Р. В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Винниківської міської ради Львівської області, третя особа - ОСОБА_4, про скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Винниківської міської ради Львівської області (далі - Винниківська міськрада), третя особа - ОСОБА_4, про скасування рішення Винниківської міськради від 30 липня 2015 року № 2041 «Про зупинення дії рішення Винниківської міськради від 25 червня 2015 року № 1944».

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Винниківської міськради від 30 липня 2015 року № 2041 «Про зупинення дії рішення Винниківської міськради від 25 червня 2015 року № 1944 «Про скасування рішення Виконавчого комітету Винниківської міськради від 21 грудня 2004 року № 438 «Про внесення змін в рішення виконкому Винниківської міськради від 22 серпня 1991 року № 190 «Про дозвіл на будівництво на земельній ділянці будинку АДРЕСА_1» порушено його права як землекористувача.

ОСОБА_3 вважає, що оскаржуване рішення Винниківської міськради від 30 липня 2015 року № 2041 є незаконним, у зв'язку з чим просив його скасувати.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 6 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 1 лютого 2018 року, провадження у справі закрито, роз'яснено ОСОБА_3 право звернутися до суду за правилами адміністративного судочинства.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачем оспорюється рішення органу місцевого самоврядування у зв'язку з порушенням процедурних питань подолання вето міського голови на рішення Винниківської міськради та предметом цього спору є перевірка законності рішення, пов'язаного зі здійсненням владно-управлінських функцій міським головою, а не питання надання у власність чи користування земельної ділянки, а тому в даному випадку відсутній спір про право цивільне.

У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 6 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 1 лютого 2018 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, у зв'язку з чим просив їх скасувати.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що спірні правовідносини пов'язані з наданням позивачу у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку відповідно до рішення органу місцевого самоврядування. Оскаржуваним рішенням зачіпаються його інтереси як землекористувача, а отже, існує спір про право на земельну ділянку, у зв'язку з чим цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Верховного Суду від 3 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

У червні 2018 року ОСОБА_4 подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 15 серпня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 1 жовтня 2018 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 19 чинного ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 4, пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Аналогічна норма закріплена й у частині першій статті 19 чинного КАС України.

При цьому стаття 2 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Порівняльний аналіз змісту статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, із яких виник спір.

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

У справі, яка розглядається, хоч позивач і оскаржує рішення Винниківської міськради щодо процедурних питань подолання вето міського голови на рішення ради, але предметом даного спору є порушене право позивача як землекористувача.

З прийняттям оскаржуваних рішень було скасовано рішення виконкому Винниківської міськради від 22 серпня 1991 року № 190, яким було вилучено із землекористування ОСОБА_5 земельну ділянку 1000 кв. м на АДРЕСА_1 і надано її у безстрокове користування внуку - ОСОБА_3 (позивачу у справі) для будівництва індивідуального житлового будинку.

Оспорювані рішення стосуються права позивача як землекористувача, а тому існує спір про право позивача на земельну ділянку.

У даному випадку вимоги про визнання рішення незаконним слід розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, помилково закрив провадження в справі та вважав, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Отже, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 6 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 1 лютого 2018 року прийнято з порушенням норм процесуального права, тому касаційна скарга ОСОБА_3 є обґрунтованою, зазначені судові рішення слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що справу необхідно направити до суду першої інстанції, Верховний Суд не здійснює розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 402-404, 409, 406, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3задовольнити.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 6 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 1 лютого 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.П. Лященко Судді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна О.Б. Прокопенко В.В. Британчук Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна В.І. Данішевська О.М. Ситнік О.С. Золотніков О.С. Ткачук О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич В.С. Князєв О.Г. Яновська