-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Постанова 29.07.2021
Постанова 05.07.2021
Ухвала суду 07.06.2021
Ухвала суду 03.06.2021
Ухвала суду 19.05.2021
Постанова 19.05.2021
Окрема думка судді 21.04.2021
Ухвала суду 30.06.2020
Ухвала суду 05.06.2020
Ухвала суду 14.04.2020
Постанова 14.04.2020
Постанова 18.03.2020
Ухвала суду 18.03.2020
Ухвала суду 13.03.2020
Ухвала суду 27.02.2020
Ухвала суду 23.01.2020
Ухвала суду 23.01.2020
Ухвала суду 02.04.2019
Постанова 02.04.2019
Постанова 07.03.2019
Ухвала суду 07.03.2019
Ухвала суду 25.02.2019
Ухвала суду 19.02.2019
Ухвала суду 19.02.2019
Ухвала суду 18.02.2019
Ухвала суду 18.02.2019
Ухвала суду 18.02.2019
Ухвала суду
21.11.2018Постанова 21.11.2018
Ухвала суду 08.11.2017
Ухвала суду 06.07.2017
Ухвала суду 14.06.2017
Ухвала суду 27.04.2017
Ухвала суду 27.04.2017
Ухвала суду 20.04.2017
Ухвала суду 30.03.2017
Рішення 30.03.2017
Рішення 15.03.2017
Ухвала суду 14.02.2017
Ухвала суду 12.10.2016
Ухвала суду 25.08.2016
Ухвала суду 22.04.2016
Ухвала суду
Справа № 592/3977/16-ц
Постанова
Іменем України
21 листопада 2018 року
м. Київ
справа № 592/3977/16-ц
провадження № 61-14578св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
представники позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Метангаз-Моторс»,
представник відповідача - ОСОБА_5,
треті особи: ОСОБА_6, виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,
представник виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - ОСОБА_7,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Метангаз-Моторс» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми
від 30 березня 2017 року в складі судді Фоменко І. М. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 18 травня 2017 року в складі колегії суддів:
Кононенко О. Ю., Хвостика С. Г., Бойка В. Б.,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року ОСОБА_2звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Метангаз-Моторс» (далі - ТОВ «Метангаз-Моторс»), треті особи: ОСОБА_6, виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що з 02 березня 2015 року вона працювала на посаді завідуючої складом ТОВ «Метангаз-Моторс». Наказом від 21 березня
2016 року звільнена з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України за допущений прогул без поважних причин. Вважала наказ про звільнення незаконним, оскільки вона звільнена під час знаходження на стаціонарному лікуванні у Сумській клінічній лікарні № 5, чим порушено вимоги частини третьої статті 40 КЗпП України. Крім того, її звільнення проведено під час вагітності, а про її стан було відомо адміністрації роботодавця на день винесення наказу, чим порушено вимоги частини третьої статті 184 КЗпП України. Зазначала, що при звільненні відповідач не виплатив їй всіх належних сум, а саме не сплачено заборгованість по виплаті заробітної плати за січень-березень 2016 року.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2просила суд: поновити її на посаді завідуючої складом ТОВ «Метангаз-Моторс» з 22 березня 2016 року; стягнути з ТОВ «Метангаз-Моторс» на свою користь заробітну плату за період з 01 по
19 січня 2016 року включно; середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2016 року по 23 травня 2016 року; визнати період з
26 вересня 2016 року по день вирішення справи в суді часом вимушеного прогулу, без нарахування середнього заробітку; зобов'язати ТОВ «Метангаз-Моторс» провести розрахунок відповідно до поданих листків непрацездатності: серія АГЦ № 847154 за період з 20 січня 2016 року по 26 січня 2016 року включно, серія АГЦ № 698208 за період з 27 січня 2016 року по 08 лютого
2016 року включно та серія АГЦ № 388769 за період з 09 лютого 2016 року по
29 лютого 2016 року включно та виплатити ці кошти як матеріальне забезпечення по тимчасовій непрацездатності; зобов'язати ТОВ «Метангаз-Моторс» прийняти лист непрацездатності серія АГШ № 035194 від 23 травня 2016 року для виконання (створення комісії, передачі висновку та заяви-розрахунку по листку непрацездатності до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності); допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 18 травня 2017 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді завідуючої складом ТОВ «Метангаз-Моторс» з 22 березня 2016 року.
Стягнуто з ТОВ «Метангаз-Моторс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 березня 2016 року по 20 травня 2016 року в розмірі 1 779,16 грн, з наступним відрахуванням всіх необхідних платежів та податків при видачі грошової суми.
Зобов'язано ТОВ «Метангаз-Моторс» провести розрахунок відповідно до поданих листів непрацездатності: серія АГЦ № 847154 за період з 20 січня 2016 року по 26 січня 2016 року включно, серія АГЦ № 698208 за період з 27 січня 2016 року по 08 лютого 2016 року включно та серія АГЦ № 388769 за період з 09 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року включно, та виплатити нараховані суми
ОСОБА_2
Зобов'язано ТОВ «Метангаз-Моторс» прийняти лист непрацездатності
серії АГШ № 035194 від 23 травня 2016 року для виконання.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення
ОСОБА_2 на посаді завідуючої складом ТОВ «Метангаз-Моторс» з 22 березня 2016 року та в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 20 днів у розмірі 936,40 грн, із відрахуванням усіх обов'язкових платежів згідно чинного законодавства.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач підлягає поновленню на посаді завідуючої складом ТОВ «Метангаз-Моторс», оскільки відповідач незаконно звільнив її із займаної посади за пунктом 4 статті 40 КЗпП України під час перебування на стаціонарному лікуванні. Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 779,16 грн, а також підлягають розрахунку подані ОСОБА_2 листи непрацездатності за період з 20 січня по 29 лютого 2016 року та виплата нарахованих сум позивачу.
У травні 2017 року ТОВ «Метангаз-Моторс»подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу разом із клопотанням про зупинення виконання рішення суду першої інстанції, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, позивачем не надано докази, які б підтверджували факт перебування її на лікарняному 21 березня 2016 року, а копія медичної картки стаціонарного хворого не є належним та допустимим доказом. Також керівництву ТОВ «Метангаз-Моторс» не було відомо про вагітність ОСОБА_2 та про причини її відсутності на роботі.
У січні 2018 року ОСОБА_2подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 02 березня 2015 року відповідно до заяви та наказу від 02 березня 2015 року № 19/2 ОСОБА_11 була прийнята на роботу на посаду завідуючої складом на повний робочий день до ТОВ «Метангаз-Моторс».
Згідно з актами № 1-33, встановлено факт відсутності ОСОБА_2 на робочому місці в період з 01 лютого по 18 березня 2016 року включно.
Відповідно до поданих листів непрацездатності: серія АГЦ № 847154 за період з 20 січня 2016 року по 26 січня 2016 року включно, серія АГЦ № 698208 за період з 27 січня 2016 року по 08 лютого 2016 року включно та серія АГЦ № 388769 за період з 09 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року включно, ОСОБА_2 перебувала на лікарняному. Згідно з листа непрацездатності серії АГШ № 035194 від 23 травня 2016 року, ОСОБА_2 звільнено від роботи з 23 травня 2016 року до 26 вересня 2016 року.
21 березня 2016 року на ім'я директора товариства надійшла доповідна записка головного бухгалтера про те, що на адресу ОСОБА_2 направлено листи з вимогою з'явитись на роботу та надати документи, що підтверджують поважність причин відсутності її на роботі.
21 березня 2016 року директором ТОВ «Метангаз-Моторс» виданий наказ № 1 про звільнення ОСОБА_2 за прогул без поважних причин, яким завідуючу складом ОСОБА_2 звільнено на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України з
21 березня 2016 року. Того ж дня копія наказу була направлена ОСОБА_2 з пропозицією у строк до 25 березня 2016 року з'явитись для отримання трудової книжки, здачі електронного ключа від виробничих приміщень та розрахунку з бухгалтерією за надлишково виплачену заробітну плату.
Згідно з випискою із медичної картки стаціонарного хворого, ОСОБА_2 у період з 21 березня 2016 року по 25 березня 2016 року перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом вагітність, 21 тиждень, загрозливий аборт. З виписки із журналу, ОСОБА_2 була доставлена бригадою швидкої допомоги у прийомне відділення комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 5»
о 10:00 год. 21 березня 2016 року. Перебування на лікуванні ОСОБА_2 підтверджено копією медичної картки.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
Згідно з частиною третьою статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Згідно з частиною першою, другою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року,встановивши, що при звільненні позивача було допущено порушення вимог чинного трудового законодавства,зокрема, звільнення позивача з роботи відбулося у період перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні, та враховуючи те, що відповідно до листів непрацездатності у період з 20 січня по 29 лютого 2016 року позивач перебувала на лікарняному,та те, що у відповідності до статті 184 КЗпП України не допускається звільнення вагітних жінок, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про поновлення ОСОБА_2 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України та зобов'язання провести розрахунок за листами непрацездатності.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Враховуючи те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2017 року зупинено виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 березня
2017 рокудо закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.
Керуючись статтями 389, 400, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Метангаз-Моторс» залишити без задоволення.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 18 травня 2017 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми
від 30 березня 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. І.Журавель
В. М.Коротун
В. П.Курило
скопійовано
-
скопійовано
-
