Постанова

Іменем України

06 грудня 2018 року

місто Київ

справа № 752/21254/15

провадження № 61-27381св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ПогрібногоС.О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, Компанія КВІККОМ ЛІМІТЕД,

треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, Компанії КВІККОМ ЛІМІТЕД, треті особи: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про захист прав споживачів та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

З урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь 804 234, 76 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди за порушення Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБіБанк», банк) зобов'язань за договорами банківського вкладу від 20 травня 2013 року № 586729/2013 року, від 20 грудня 2013 року №702819/2013, і обслуговування відкритих рахунків: № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 та в доларах США № НОМЕР_4, а також стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000, 00 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2017 року позов задоволено частково. Судом стягнуто солідарно з Компанії КВІККОМ ЛІМІТЕД та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 897 657, 63 грн за порушення статей 35, 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та 5 000, 00 грн відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що відповідачі як власники істотної участі ПАТ «ВіЕйБіБанк» на підставі частини шостої

статті 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» мають нести відповідальність перед позивачем за невиконання зобов'язань банку з повернення коштів за договорами банківського вкладу та відкритими рахунками, а також за заподіяння такими діями позивачу моральної шкоди.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що введення у банку тимчасової адміністрації унеможливлює стягнення грошових коштів у будь-якій інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Оскільки на час розгляду справи процедура ліквідації банку тривала, то неможливо було встановити конкретний розмір завданих кредитору збитків. Передбачене статтею 58 Закону України «Про банку та банківську діяльність» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Ця відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку. Посилання позивача на те, що факт заподіяння ПАТ «ВіЕйБі Банк» шкоди через порушення Компанією КВІККОМ ЛІМІТЕД та ОСОБА_6, як власниками істотної участі ПАТ «ВіЕйБі Банк», Закону України «Про банки і банківську діяльність» не підтверджені належними та допустимими доказами. Надана Національним банком України постанова Правління від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до категорії неплатоспроможних» не дає підстав для висновку, що цією постановою встановлена вина власників істотної участі ПАТ «ВіЕйБі Банк» у віднесенні банку до категорії неплатоспроможних. Письмові пояснення представника Національного банку України, а також інформація, що міститься в прес-релізах від 21 листопада 2014 року та від 20 березня 2015 року про те, що акціонери ПАТ «ВіЕйБі Банк» не надавали реальної фінансової підтримки банку, що призвело до подальшого погіршення фінансових показників його діяльності та неможливості своєчасного виконання банком зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами, без підтвердження наведених обставин, не дає підстав для висновку про те, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних з вини відповідача як учасника істотної участі.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції як помилково скасоване.

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що висновки апеляційного суду про непідтвердження належними та допустимими доказами вини відповідачів, який вирішив не враховувати висновки Національного банку України про встановлення причини банкрутства банку та вини власника істотної участі, не відповідають дійсності. Національний банк України, маючи доступ до банківської таємниці ПАТ «ВіЕйБі Банк», оцінив ступінь порушення банківського законодавства, в тому числі законодавчо встановлених нормативів, і назвав причину настання стану неплатоспроможності банку - акціонери не надавали реальної фінансової підтримки банку, хоча законом передбачено їх обов'язок це робити.

ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: шкоду, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Будь-яких рішень про застосування штрафних санкцій до ОСОБА_5 Національний банк України не застосовував. Крім того, наскільки відомо ОСОБА_5, такі рішення не приймалися і стосовно Компанії КВІККОМ ЛІМІТЕД. Відсутній вирок суду, яким було б встановлено вину ОСОБА_5 у вчиненні дій або бездіяльності, що призвели до неплатоспроможності ПАТ «ВіЕйБі Банк». Ліквідація банку триває, а кредиторські вимоги позивача включені відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до четвертої черги кредиторів. Таким чином, право позивача на отримання його грошових коштів не може вважатися порушеним, а розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданих кредитору збитків, можливо встановити лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку черговості, встановленої законом.

ОСОБА_4 подав відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що відповідно до Звіту про виплати та надходження ПАТ «ВіЕйБі Банк» станом на 01 липня 2018 року погашаються вимоги 2, 3 та 7 черг кредиторів, що підтверджує неможливість виконання обов'язків банку з погашення вимог кредиторів четвертої черги вже протягом чотирьох років.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано Верховному Суду згадану справу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За правилом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, далі - ЦПК України 2004 року) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом встановлено, що між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 укладено наступні договори: договір банківського вкладу «Англійський Постійний» від 20 травня 2013 року №586729/2013, згідно з умовами якого сума початкового вкладу становила 628 000, 00 грн (пункт 1.3 договору), що підтверджується квитанцією від 20 травня 2013 року № 787764, на термін до 20 травня 2015 року (пункт 1.7 договору) з виплатою 24 % річних; договір банківського вкладу «Новорічний подарунок VІР» від 20 грудня 2013 року № 702819/2013 на термін до 20 січня 2015 року (пункт 1.7 договору), згідно з умовами якого сума початкового вкладу становила 58 100, 00 грн (пункт 1.3 договору), що підтверджується квитанцією від 20 грудня 2013 року № 1019522, який був поповнений 28 лютого 2014 року на суму 20 000, 00 грн, що підтверджується квитанціями від 28 лютого 2014 року № 1701675 та № 1701855) з виплатою 25 % річних.

Крім того, позивач відкрив рахунки в ПАТ «ВіЕйБі Банк» в гривні: № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, та в доларах США № НОМЕР_5. Згідно з листом банку від 26 листопада 2015 року

№ 05-49792 на час розгляду справи судом на вкладних та інших рахунках позивача обліковувалося 607 285, 23 грн.

Згідно з офіційною відкритою інформацією НБУ Компанія КВІККОМ ЛІМІТЕД є учасником і власником 86, 7780 % статутного капіталу ПАТ «ВіЕйБі Банк», в той час як ОСОБА_5 є єдиним 100 % власником Компанії КВІККОМ ЛІМІТЕД, тобто, особою, яка опосередковано володіє істотною участю банку.

20 листопада 2014 року постановою Правління НБУ № 733 ПАТ «ВіЕйБі Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

(далі - Фонд) від 20 листопада 2014 року № 123 в банку з 21 листопада 2014 року до 20 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію, строк здійснення якої продовжено рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 32 від 17 лютого 2015 року до 20 березня 2015 року.

На підставі постанови Правління НБУ від 19 березня 2015 року №188 та рішення Виконавчої дирекції Фонду від 20 березня 2015 року № 63 відкликано банківську ліцензію ПАТ «ВіЕйБі Банк» та розпочато процедуру його ліквідації.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22 лютого 2016 року № 213 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» на два роки до 19 березня 2018 року включно.

Невиконаними зобов'язаннями банку перед ОСОБА_4 є невидача вкладнику - фізичній особі - вкладу та відсотків, які обліковується на рахунках позивача, у розмірі 558 992, 24 грн суми вкладу, 43 706, 20 грн та 3 611, 31 грн відсотків, а також залишків на інших поточних рахунках 712, 02 грн, 261, 82 грн, 0, 07 дол. США, разом - 607 285, 23 грн. Це обліковувана сума вже за вирахуванням одержаних ОСОБА_4 200 000, 00 грн від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність (частина п'ята статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Таким чином, особа, яка вимагає стягнення відшкодування шкоди з власників істотної участі у банку та/або їх керівників, має довести факт заподіяння такої шкоди цими особами, розмір зазначеної шкоди, надати докази зв'язку між невиконанням зобов'язань та заподіяною шкодою.

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем вимог свого позову, зокрема наявності вини відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між його діями/бездіяльністю та ліквідацією банку. Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме власник істотної участі ПАТ «ВіЕйБі Банк», тобто ОСОБА_5, не вжив дієвих і своєчасних заходів з фінансування й підтримки цього банку для проведення його діяльності відповідно до вимог законодавства, що призвело до подальшого погіршення фінансових показників його діяльності та неможливості своєчасного виконання банком зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до ОСОБА_5, як власника істотної участі у ПАТ «ВіЕйБі Банк», застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, оскільки його вина у настанні неплатоспроможності банку не встановлена й не доведена. Крім того, до закінчення ліквідаційної процедури відсутні правові підстави стверджувати про доведеність факту шкоди, завданої ОСОБА_4

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність вини відповідача у настанні неплатоспроможності ПАТ «ВіЕйБі Банк» та відсутність підстав для покладення на нього відповідальності за зобов'язаннями банку перед позивачем, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

У силу статей 52, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кредиторів вважаються погашеними у разі, якщо при завершенні ліквідаційної процедури вони залишилися незадоволеними в зв'язку з недостатністю майна.

Станом на момент розгляду справи судами ліквідаційна процедура в ПАТ «ВіЕйБі Банк» тривала, відбувається продаж активів банку та погашення вимог кредиторів.

За змістом статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

За таких обставин, відсутні підстави стверджувати про те, що позивач вже зазнав матеріальної шкоди, так як його вимоги рахуються у реєстрі кредиторів четвертої черги й не визнані погашеними.

Посилання заявника у касаційній скарзі на лист Національного банку України не є належним та допустимим доказом вини відповідача, оскільки Національний банк України не є повноважним органом, який встановлює наявність або відсутність вини особи, а може лише висловити свою позицію з цього питання.

Інших доказів наявності вини відповідача позивачем не надано та судами не встановлено.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що ОСОБА_4 не доведено заподіяння йому шкоди внаслідок дій чи бездіяльності ОСОБА_5, що є процесуальним обов'язком позивача, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О.В.Ступак

Г.І.Усик