ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/4933/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Карп’як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (81053, АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10), у якій позивач просить:

- визнати дії відповідача протиправними щодо невиплати йому щомісячної надбавки до пенсії, належної відповідно до п. “г” ст.77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, у розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком;

- зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому щомісячну надбавку до призначеної пенсії в розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком відповідно до п. “г” ст.77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, з урахуванням змін мінімальної пенсії за віком з 11.10.2018 року з врахуванням виплачених сум і до настання обставин, з якими Закон пов’язує зміну чи припинення таких виплат.

В обґрунтування позовної заяви посилається на те, що виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та члени їх сімей, підлягають застосування положення пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу, а не норми постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» № 654 від 16.07.2008 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, судове засідання призначено на 26.11.2018 року.

Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

12.11.2018 року на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі.

13 листопада 2018 року представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що позивачу призначено пенсію за віком за Списком № 2, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 07.01.2011 року. Згідно пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були, реабілітовані, а членам їх сімей було примусово переселено, до 31.08.2018 року проводилась виплата підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, що становила – 4,98 грн. Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2018 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення» встановлено, що з 01.09.2018 року громадянам, які зазнали політичних репресій і згодом були примусово переселено, підвищення проводиться у розмірі – 43,52 грн. Підстав для проведення перерахунку розміру надбавки як реабілітованому немає.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7901824285317. Відповідач ухвалу про відкриття провадження отримав 31.10.2018 року, причин неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі не подавав.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з’ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 є громадянином України, згідно паспорта серії КА № 908338, виданого Яворівським РВ УМВС України у Львівській області 07 серпня 1998 року. Відповідно до довідки № 4/4-639 від 28.06.1995 року, виданої управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області інформаційне бюро та посвідчення реабілітованого № 4706 від 21.08.2000 р. визнаний реабілітованим на підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій України», як член сім'ї репресованої з політичних мотивів родини.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Відділі з питань призначення та перерахунку пенсій № 27 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком з урахуванням підвищення до пенсії примусово переселених членів сім'ї, реабілітованих у розмірі 43,52 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян".

11 жовтня 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив встановити підвищення до його пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Розглянувши звернення позивача, пенсійний орган, листом від 12.10.2018 № 954/03.28, повідомив його, що підвищення до пенсії за віком як примусово переселеному члену сім’ї громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, виплачується в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654, а саме 43,52 грн., у зв'язку з чим призначення та виплата вказаного підвищення до пенсії позивача здійснюється, відповідачем, відповідно до норм чинного законодавства.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального статусу та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» від 19.11.1992 №2803-ХІІ, що діяв на час виникнення спірних правовідносин , дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,40 гривень, а членам їх сімей, яких було примусово переселено 43,52 гривень.

В свою чергу, пунктом «г» частини 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії підвищуються на 50%, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25% мінімальної пенсії за віком.

Стаття 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає розмір мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, стаття 28 вказаного Закону передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Відповідно до частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком, наведене у статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідно застосовувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 6 Розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» є підзаконним актом нижчої юридичної сили, ніж Закон України «Про пенсійне забезпечення».

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Згідно пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акти конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

У зв'язку з невідповідністю пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.20018 «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян» вимогам пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд, відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, а саме пункт «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, відповідачем порушено право позивача, як члена сім'ї політично репресованого, який має право на підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.03.2018.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ).

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.4ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (адреса:81053, Львівська обл., м. Новояворівськ, вул. Ст. Бандери, 17/12, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії,- задовольнити повністю.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885)щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної надбавки до пенсії, належної відповідно до пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, у розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком – протиправними.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса:81053, Львівська обл., м. Новояворівськ, вул. Ст. Бандери, 17/12, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) щомісячну надбавку до призначеної пенсії в розмірі 25% від мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту “г” статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 11.10.2018 року з врахуванням виплачених сум.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Львівський окружний адміністративний суд.

Повне судове рішення 06.12.2018 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна