ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2018 року

Київ

справа №826/10975/16

адміністративне провадження №К/9901/48692/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року (головуючий суддя - Бояринцева М.А., судді: Аверкова В.В., Шевченко Н.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року (головуючий суддя - Троян Н.М., судді - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.) у справі №826/10975/16

за позовом ОСОБА_3

до Міністерства внутрішніх справ України (відповідач 1), Головного управління МВС України у Луганській області (відповідач 2),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Антитерористичний центр при Службі безпеки України

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 18 липня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо замовчування інформації про відсутність наказу про виплату винагороди ОСОБА_3 за безпосередню участь в АТО у період з 20 серпня 2014 року по 1 листопада 2014 року; зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України визначити розмір винагороди за безпосередню участь ОСОБА_3 у період з 20 серпня 2014 року по 1 листопада 2014 року у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду; визнати протиправними дії Головного управління МВС України у Луганській області щодо неприйняття наказу про виплату винагороди ОСОБА_3 за безпосередню участь в АТО у період з 20 серпня 2014 року по 1 листопада 2014 року; зобов'язати Головне управління МВС України у Луганській області видати наказ про виплату винагороди ОСОБА_3 за безпосередню участь в АТО у період з 20 серпня 2014 року по 1 листопада 2014 року; зобов'язати Головне управління МВС України у Луганській області виплатити ОСОБА_3 за безпосередню участь в АТО у період з 20 серпня 2014 року по 1 листопада 2014 року винагороду у розмірі, визначеному Міністерством внутрішніх справ України.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2014 № 383 «Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України», від 20.01.2016 № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», від 04.06.2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету», та зазначив, що він приймав безпосередню участь в АТО у період з 20 серпня 2014 року по 1 листопада 2014 року, проте йому протиправно не нараховано та не виплачено винагороду.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року, позов ОСОБА_3 було задоволено частково.

3.1. Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 винагороди за безпосередню участь в АТО у період з 20 серпня 2014 року по 1 листопада 2014 року у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

3.2. У задоволенні інших вимог - відмовлено.

4. Задовольняючи позовні вимоги в частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час визнання позивача таким, що перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань (наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) м. Краматорськ від 13 грудня 2014 року № 98) позивача вже було звільнено з органів внутрішніх справ України, а тому суди прийняли до уваги позицію відповідачів щодо неможливості видання Головним управлінням МВС України у Луганській області наказу щодо нарахування ОСОБА_3 винагороди. Разом з тим, суди зазначили, що з аналізу відповідей Міністерства внутрішніх справ України вбачається, що позивачу повідомлялося про неможливість нарахування та виплати винагороди та вказані підстави відмови, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Міністерства внутрішніх справ України щодо замовчування інформації про відсутність наказу про виплату винагороди ОСОБА_3 за безпосередню участь в АТО у період з 20 серпня 2014 року по 1 листопада 2014 року є необґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

5. 23 квітня 2018 року Міністерство внутрішніх справ України звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року, в якій просило скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3

6. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказав на невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині зобов'язання саме Міністерства внутрішніх справ України виплатити суму грошової допомоги за безпосередню участь в АТО ОСОБА_3, оскільки чинним законодавством передбачено проведення вказаної виплати територіальним підрозділом, в якому особа перебувала на службі, тобто Головне управління МВС України у Луганській області. Разом з тим, скаржник зазначає, що погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про отримання позивачем права на винагороду за безпосередню участь в АТО на території Луганської області у період з 20.08.2014 року по 01.11.2014 року.

7. Позивачем не надано до Суду відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає її подальшому розгляду по суті.

8. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2018 року зазначену касаційну скаргу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Наказом Головного управління МВС України у Луганській області від 20.08.2014 року за №241о/с (по особовому складу) ОСОБА_3 було призначено на посаду міліціонера взводу № 3 роти № 2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» Головного управління МВС України в Луганській області, присвоївши спеціальне звання «молодший сержант міліції».

10. Наказом Головного управління МВС України у Луганській області від 03.11.2014 року за №370 о/с (по особовому складу) ОСОБА_3 було звільнено з органів внутрішніх справ України у запас ЗС України за п.63 «і» (у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку).

11. Молодший сержант міліції ОСОБА_3 наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) м. Краматорськ від 13 грудня 2014 року № 98 визнаний таким, що в період з 20 серпня 2014 року по 1 листопада 2014 року перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань.

12. Згідно довідки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 9 лютого 2015 року № ВДЗ/2278/А в період з 20 серпня 2014 року по 1 листопада 2014 року ОСОБА_3 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області.

13. Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2015 року № 11/ІІІ/ХІІІ/4 ОСОБА_3 надано статус учасника бойових дій.

14. Згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління МВС у Луганській області від 16 листопада 2016 року № 345/1, винагорода за безпосередню участь в АТО не нараховувалась ОСОБА_3 та не сплачувалась.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

15. Стаття 13 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом»: при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону. Покриття витрат та відшкодування збитків, що виникли у зв'язку із проведенням антитерористичної операції, здійснюються згідно з законодавством. За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України. Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

16. Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2014 року № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі - Постанова №158): за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

17. Пункт 1 Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 719 від 23 липня 2014 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 серпня 2014 року за № 939/25716 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» (далі - Наказ №719): виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.

18. Пункт 2 Наказу №719: винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

19. Пункт 1.5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 (далі - Інструкція №499): підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.

20. Пункт 1.6 Інструкції №499: грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 341 КАС України)

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

25. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено відсутність між сторонами у справі спору стосовно наявності у ОСОБА_3 права на отримання грошової винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції в період 20 серпня 2014 року по 01 листопада 2014 року.

26. Натомість задовольняючи позовні вимоги позивача суди обрали спосіб захисту порушених прав ОСОБА_3 шляхом зобов'язання нарахувати та виплатити суму грошової допомоги за цей період саме Міністерство внутрішніх справ України, посилаючись на обставини перебування Головного управління МВС України у Луганській області в процесі ліквідації.

27. Надаючи оцінку доводам, викладеним в касаційній скарзі стосовно безпідставності зобов'язання судами саме Міністерства внутрішніх справ України виплатити суму грошової допомоги за безпосередню участь в АТО ОСОБА_3, колегія суддів зазначає наступне.

28. З системного аналізу п.п. 1, 2 наказу №719, п.п. 1.5, 1.6 Інструкції №499 слідує, що виплата грошової винагороди за безпосередньо участь у проведенні антитерористичної операції здійснюється виходячи з розрахунку місячного грошового забезпечення співробітника органів внутрішніх справ на підставі наказу органу внутрішніх справ за місцем проходження служби останнього.

29. Таким чином, оскільки сума винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, на виплату якої має право позивач, підлягає нарахуванню саме за період проходження ОСОБА_3 служби у Головному управлінні МВС України у Луганській області, суди дійшли необґрунтованого висновку про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України як розпорядника грошових коштів, спрямованих на виплати грошової компенсації за участь в антитерористичній операції, нарахувати та виплатити таку компенсацію на користь позивача.

30. Суди попередніх інстанцій необґрунтовано вийшли за межі заявлених позивачем позовних вимог, посилаючись на факт перебування Головного управління МВС України у Луганській області в процесі ліквідації, оскільки вказані обставини не є такими, що можуть перешкоджати подальшому виконанню судового рішення, оскільки ліквідаційна комісія, що функціонує у вказаному органі, за законом уповноважена на здійснення дій щодо фінансових виплат у разі виникнення заборгованості.

31. Частиною 1 статті 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

32. Зважаючи на правильне по суті вирішення даного спору, враховуючи допущення судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального права, а саме приписів Інструкції №499, наказу №719, лише в частині визначення органу, якого зобов'язано вчинити певні дії на користь позивача, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково та змінити резолютивну частину судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині визначення саме Головного управління МВС України у Луганській області органом, якому необхідно здійснити нарахування та виплату грошової допомоги ОСОБА_3

33. Керуючись статтями 341, 345, 349-356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

34. Касаційнускаргу Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити частково.

35. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року - змінити в резолютивній частині.

36. Викласти другий абзац резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року наступним чином:

«Зобов'язати Головне управління МВС України у Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 винагороди за безпосередню участь в АТО у період з 20 серпня 2014 року по 1 листопада 2014 року у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць».

37. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

38. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа