УХВАЛА
04 грудня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/15151/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4
на постанову Київського апеляційного господарського суду
(головуючий - Чорногуз М.Г., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.)
від 06.03.2018
у справі № 910/15151/17
за позовом Національного антикорупційного бюро України
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта",
Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлас"
про визнання правочинів недійсними,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/15151/17 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 910/15151/17 - без змін.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Верховного Суду від 14.08.2018, якою залишено без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а також скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Касаційна скарга ОСОБА_4 подана з посиланням на частину 1 статті 287 та частину 1 статті 305 Господарського процесуального кодексу України.
Узагальнені доводи касаційної скарги:
- оскаржувана постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 прямо впливає на права, інтереси та обов'язки ОСОБА_4, які підлягають захисту за статтями 201, 197, 299 Цивільного кодексу України, статтею 62 Конституції України. Так, апеляційним судом зроблено висновок про начебто перевищення при укладенні оспорюваних правочинів своїх повноважень саме ОСОБА_4 як посадовою особою ПАТ "Укрнафта" внаслідок нерозгляду Наглядовою радою ПАТ "Укрнафта" питання щодо оспорюваних правочинів;
- честь, гідність, ділова репутація ОСОБА_4 як фізичної особи, за визначенням статті 201 Цивільного кодексу України є об'єктами його цивільних прав - особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законом. Безумовно зазначений вище висновок суду в цій господарській справі порушив право ОСОБА_4 на повагу до гідності та честі (стаття 297 Цивільного кодексу України), право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 Цивільного кодексу України);
- ОСОБА_4 в 2015 році займав посаду заступника Голови Правління - комерційного директора та за визначенням законодавства був посадовою особою товариства. Тому задоволення позову НАБУ в цій справі на підставі недопустимих, неналежних та недостовірних доказів без надання можливості ОСОБА_4 захистити свої цивільні права належним чином, є грубим порушенням права людини та громадянина, гарантованого статтею 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду;
- доводами, які не розглядалися під час касаційного розгляду, в розумінні частини 4 статті 305 Господарського процесуального кодексу України, є такі:
1) суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, зокрема листа НАК "Нафтогаз України" № 3-6128/1.11-17 від 11.08.2017, відповідно до якого Наглядовою радою чи загальними зборами акціонерів укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу нафтопродуктів не погоджувались. Так, зазначений лист підписаний директором з безпеки "Групи Нафтогаз" Пожидаєвим К.М. Разом з тим станом на дату укладення оспорюваних договорів (01-14 липня 2015 року) Пожидаєв Костянтин Миколайович членом Наглядової ради ПАТ "Укрнафта" не був. При цьому суди не звернули уваги на те, що Пожидаєв К.М. підписав згаданий лист від імені НАК "Нафтогаз України" без посилання на жодні повноваження діяти від імені НАК "Нафтогаз України" та розпоряджатися інформацією, про яку йде мова у листі;
2) лист НАК "Нафтогаз України" № 3-6128/1.11-17 від 11.08.2017 є недопустимим доказом також з огляду на те, що він не охоплює період, що пройшов з 11.08.2017 до дати прийняття рішення апеляційним судом (06.03.2018) та відповідно не містить інформації, достатньої для зроблених судом висновків на дату прийняття рішення. Навпаки дійсний стан справ на 06.03.2018 полягав у тому, що Наглядова рада ПАТ "Укрнафта" схвалила правочини, укладені ПАТ "Укрнафта" з ТОВ "Котлас", зокрема на засіданні 06.10.2017 Наглядова рада ПАТ "Укрнафта" (копія протоколу № 3/17) заслуховувала звіт Голови Правління ПАТ "Укрнафта" Марка Роллінса про стан та вжиті заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості, яка утворилася внаслідок операцій з продажу сирої нафти та здійснення передплат за нафтопродуктами до зміни керівництва ПАТ "Укрнафта" у 2015 році. Вказану інформацію усіма членами Наглядової ради взято до уваги. Вимога звіту Голови Правління на засіданні Наглядової ради Товариства щодо вжитих заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості, яка утворилася внаслідок здійснення передплат за нафтопродукти до зміни керівництва ПАТ "Укрнафта" у 2015 році свідчить про фактичне схвалення та визнання оспорюваних позивачем в цій справі правочинів з боку Наглядової ради Товариства ще до винесення рішення у справі;
3) Київським апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові від 06.03.2018 право Національного антикорупційного бюро України на звернення з позовом у цій справі, що оспорювалося ПАТ "Укрнафта", підтверджувалося листом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 12/04/19530 від 27.09.2017, проте такий лист також є недопустимим і неналежним доказом, адже до повноважень НКЦПФР не відноситься питання встановлення наявності та визначення розміру корпоративних прав держави в майні господарських організацій. Такий висновок спростовується зокрема листом Фонду державного майна України № 10-17-9879 від 21.05.2018, у якому зазначено, що в Реєстрі корпоративних прав держави, який є складовою Єдиного реєстру об'єктів державної власності, акції ПАТ "Укрнафта" не обліковуються;
4) суд не дослідив зібрані у справі докази, а саме лист НАК "Нафтогаз України" № 3-6128/1.11-17 від 11.08.2017, додатками до якого були копії протоколів засідань Наглядової ради ПАТ "Укрнафта" за період з 18.05.2015 по 13.04.2017, серед іншого від 24.05.2016 та від 07.06.2016, зміст яких свідчить про те, що Наглядова рада ПАТ "Укрнафта" була обізнана з фактами укладання правочинів між ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Котлас", мала вичерпну інформацію щодо них, вимагала від виконавчого органу ПАТ "Укрнафта" здійснення незалежного аудиту цих операцій та надання звіту щодо вжиття заходів, направлених на виконання цих правочинів з боку ТОВ "Котлас". Схвалення правочинів можливе у різних формах, зокрема шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину. Оспорювані договори неодноразово були предметом обговорення на засіданнях Наглядової ради, що вбачається з копії протоколів засідань Наглядової ради ПАТ "Укрнафта" й інших матеріалів до цих засідань, які отримані у відповідь на адвокатський запит, направлений в інтересах ОСОБА_4. Схвалення оспорюваних правочинів відбулось в спосіб їх обговорення членами Наглядової ради ПАТ "Укрнафта" та надання відповідних доручень Правлінню ПАТ "Укрнафта" про вжиття необхідних заходів щодо належного виконання сторонами договорів своїх зобов'язань;
5) судом порушено норми частини 5 статті 269, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, оскільки встановивши, що визначені позивачем підстави позову щодо порушення частини 5 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" не знайшли свого підтвердження, суд мав відмовити у задоволенні позовних вимог;
6) позовні вимоги про визнання правочинів удаваними не заявлялись, а тому суд апеляційної інстанції дійшовши таких висновків, фактично вийшов за межі, встановлені приписами частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, по суті самостійно змінив підстави позову;
7) договір поставки конкретного товару, зокрема й конкретного типу палива, за визначеною ціною не може приховувати договір поставки цього ж товару за тією ж ціною, але в більшій кількості, оскільки це б суперечило поняттю удаваного правочину за приписами статті 235 Цивільного кодексу України;
8) враховуючи відсутність законодавчого регулювання питання необхідності та доцільності визнання недійсними договорів, які укладені з перевищенням повноважень без їх подальшого схвалення уповноваженим органом, системної судової практики Верховного Суду з цього приводу, визнання недійсним неукладеного/неіснуючого правочину додатково в судовому порядку не потребується, а тому висновки Київського апеляційного господарського суду щодо одночасного визнання оспорюваних договорів такими, що укладені з перевищенням повноважень без наступного схвалення та визнання їх, як наслідок, недійсними - є взаємовиключними.
Національним антикорупційним бюро України подано заперечення проти відкриття касаційного провадження. При цьому наведеного такі доводи:
- скаржником не дотримано порядок касаційного оскарження, визначений частиною 4 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки виходячи із прохальної частини касаційної скарги ОСОБА_4, він просить скасувати також рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017, яке разом з тим може бути оскаржене до Верховного Суду лише після перегляду цього рішення апеляційним судом саме за його апеляційною скаргою;
- доводи ОСОБА_4 вже були предметом розгляду під час касаційного розгляду справи № 910/15151/17 за касаційною скаргою ПАТ "Укрнафта" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018. Усі такі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів у справі;
- касаційна скарга не відповідає вимогам частини 3 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки подана після закінчення строків, встановлених статтею 288 Господарського процесуального кодексу України, і особа, яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку. Отже, така касаційна скарга має бути залишена без руху.
За наслідками розгляду матеріалів поданої касаційної скарги ОСОБА_4 колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Стаття 287 Господарського процесуального кодексу України визначає коло осіб, які можуть звернутися до касаційного суду з касаційною скаргою, встановлює перелік судових рішень, що можуть або не можуть бути оскаржені у касаційному порядку, а також закріплює підстави касаційного оскарження.
Стаття 305 Господарського процесуального кодексу України є винятком із загального порядку оскарження, встановленого статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки передбачає можливість касаційного оскарження судових рішень, що вже переглянуті касаційним судом.
Так, частиною 1 статті 305 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що коли касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час касаційного розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.
При цьому стаття 305 Господарського процесуального кодексу України не обмежує коло осіб, на яких розповсюджується її дія, лише учасниками справи.
Виходячи зі змісту норм згаданих статей, особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що постановою суду апеляційної інстанції вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов'язки і така постанова суду апеляційної інстанції вже була переглянута судом касаційної інстанції та залишена без змін, може звернутися з відповідною касаційною скаргою до суду касаційної інстанції. Наведеним спростовуються заперечення Національного антикорупційного бюро України в цій частині.
Проте, якщо особа, яка не брала участі у справі, звертається з касаційною скаргою в порядку статті 305 Господарського процесуального кодексу України, то вона повинна довести, що оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Розглянувши доводи ОСОБА_4, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції не вирішувались питання про його права, інтереси та (або) обов'язки. Між скаржником і сторонами у справі відсутній правовий зв'язок. Так, сторонами спору у даній справі є Національне антикорупційне бюро України, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Котлас", предметом спору є визнання недійсними правочинів. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на встановлене ним порушення порядку укладення оспорюваних правочинів без прийняття відповідного рішення саме Наглядовою радою товариства, а не Правлінням товариства, як на цьому наполягало ПАТ "Укрнафта", та відповідно відсутність їх схвалення в належному порядку.
Також питання, які б зачіпали честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_4 як фізичної особи у контексті статей 201, 297, 299 Цивільного кодексу України не були і не могли бути предметом розгляду судом апеляційної інстанції, з огляду на юрисдикцію господарських судів.
Відповідно до частин 4, 5 статті 305 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи; суд відмовляє у відкритті провадження за касаційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи.
Статтею 300 Господарського процесуального кодексу України визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з наведених законодавчих положень, суд касаційної інстанції розглядаючи касаційну скаргу, подану в порядку статті 305 Господарського процесуального кодексу України, за її доводами, якщо такі не були розглянуті під час касаційного розгляду справи за касаційною скаргою іншої особи, перевіряє правильність застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, проте не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018, ПАТ "Укрнафта" було подало касаційну скаргу, в якій товариство просило оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017.
Узагальненими доводами касаційної скарги ПАТ "Укрнафта" було визначено, зокрема:
- судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статті 235, 655, 712 Цивільного кодексу України та статтю 265 Господарського кодексу України, оскільки договори, визнані судом недійсними, не мають ознак удаваності;
- судом апеляційної інстанції також неправильно застосовано норми статей 203, 215, 238 Цивільного кодексу України. Так, оскільки сума кожного з договорів купівлі-продажу перевищує 10 000 000, 00 грн, проте не виходить за обмеження, визначені в пп. 11 п.9.3.7 Статуту ПАТ "Укрнафта", тобто не перевищує суму в 50 000 000, 00 грн, дії представників ПАТ "Укрнафта" щодо укладення цих договорів підлягали схваленню Правлінням ПАТ "Укрнафта", що було зроблено відповідними протоколами засідання Правління ПАТ "Укрнафта" № 8/1 від 23.07.2015 та № 22 від 14.09.2015. Окрім того, вісім спірних договорів від 01.07.2015 № КНП-1 - № КНП-8 повністю виконані сторонами, зокрема ПАТ "Укрнафта" як покупець отримало товар, який ще у 2015 році був реалізований вроздріб через мережу АЗС ПАТ "Укрнафта". Отримання, оплата товару та його подальша реалізація є нічим іншим як схваленням ПАТ "Укрнафта" дій його представника - Таранця А.М., що підписав згадані договори;
- Національним антикорупційним бюро України не доведено його правосуб'єктності в даному спорі. При цьому ПАТ "Укрнафта" надало суду докази того, що у статутному капіталі ПАТ "Укрнафта" частка державної або комунальної власності відсутня.
Окрім того, судом касаційної інстанції було враховано та взято до уваги обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції, зокрема в частині:
відповідно до листа НАК "Нафтогаз України" № 3-6128/1.11-17 від 11.08.2017: "Наглядовою радою чи загальними зборами акціонерів укладення … договори купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.07.15 з № КНП-01 по № КНП-08, від 13.07.17 з № К-07/008 по № К-07/016, від 14.07.15 з № К-07/017 по № К-07/032 від 15.07.15 з № К-07/033 по № К-07/070 не погоджувались";
згідно з листом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №12/04/19530 від 27.09.2017 "Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України опосередковано володіє контрольним пакетом акцій ПАТ "Укрнафта" у кількості 50% та одна акція, та здійснює на ПАТ "Укрнафта" вирішальний вплив на господарську діяльність, який здійснюється через ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
Отже, доводи, які наведені у касаційній скарзі ОСОБА_4 щодо права Національного антикорупційного бюро України на звернення з позовом у цій справі; щодо надання судом апеляційної інстанції правової кваліфікації спірних правовідносин та вибору норми матеріального права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин; щодо визнання правочинів удаваними та щодо схвалення оспорюваних правочинів були розглянуті судом касаційної інстанції під час касаційного розгляду даної справи за касаційною скаргою ПАТ "Укрнафта".
Додані до касаційної скарги ОСОБА_4 письмові докази, якими він обґрунтовує обставини щодо схвалення оспорюваних правочинів, не є іншими доводами в розумінні статті 305 Господарського процесуального кодексу України, а питання схвалення оспорюваних правочинів на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та зібраних ними доказів було розглянуто судом касаційної інстанції під час касаційного розгляду даної справи за касаційною скаргою ПАТ "Укрнафта".
При цьому касаційна скарга ПАТ "Укрнафта" була розглянута судом касаційної інстанції з урахуванням меж, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, а саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи було здійснено перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Судом касаційної інстанції не вирішувались питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково не перевірялись докази.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 з підстав, передбачених частиною 5 статті 305 Господарського процесуального кодексу України.
Заперечення Національного антикорупційного бюро України про порушення ОСОБА_4 статті 288 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів відхиляються та не розглядаються, оскільки судом встановлено підстави для відмови у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на підставі частини 5 статті 305 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, 305 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 910/15151/17.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді Г. Вронська
І. Ткач
