open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2018 р.

м.Одеса

Справа № 814/1494/18

Категорія: 10.2.4

Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Баштанського об'єднаного управління ПФУ Миколаївської області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Баштанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

21 червня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Баштанського об'єднаного управління ПФУ Миколаївської області щодо відмови у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, виходячи із заробітної плати (грошового утримання) годувальника ОСОБА_3 на час смерті; зобов'язати Баштанське об'єднане управління ПФУ Миколаївської області провести перерахунок призначеної позивачу пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, у розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника ОСОБА_3, яка визначається на підставі довідки від 13.04.2017 року № 7/1-606/17, виданої Державною судовою адміністрацією України управлінням Державної судової адміністрації Миколаївської області починаючи з дня призначення вказаної пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю відмови управління ПФУ у призначені ОСОБА_2 пенсії у зв'язку із втратою годувальника, відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу".

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що чоловік позивача помер у період перебування на обліку в управлінні ПФУ, як отримувач щомісячного довічного грошового утримання, тобто на момент смерті не перебував на державній службі.

В листах від 23.11.2017р., 24.02.2018р. управління ПФУ відмовило позивачці у переводі на пенсію по втраті годувальника, як відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», так і відповідно до Закону України «Про державну службу». На час звернення позивача до управління ПФУ, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Законом України «Про державну службу» не передбачена пенсія по втраті годувальника. Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Стаття 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року). Оскільки позивач є особою пенсійного віку, отримує пенсію, відповідач вважає, що вона має право на призначення пенсії по втраті годувальника згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у відповідності до якого позивачу і призначено пенсію.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки право на призначення пенсії по втраті годувальника Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII не передбачено.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_2 перебуває на обліку в Баштанському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Миколаївської області та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» отримує пенсію за віком.

Позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у віці 64 років, та знаходилась на його утриманні.

За життя ОСОБА_3, а саме 05.07.2011 року призначено довічне грошове утримання відповідно до статті 43 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VII (надалі - Закон № 2453).

З 01.08.2013 року ОСОБА_3 відповідно до поданої ним заявою переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, на яку він мав право на день подачі заяви, що відповідачем не заперечується.

З 01.10.2013 року ОСОБА_3 переведено на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке він отримував до дня смерті.

07.11.2017 року позивач звернулась до управління Пенсійного фонду із заявою про переведення її на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону № 3723-ХІІ.

23.11.2017 року відповідач листом № Ч-20 ПЗ, повідомив позивача, що їй відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723 з посиланням на те, що з 01.05.2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ, яким не передбачено право на пенсію у разі втрати годувальника.

01.02.2018 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723.

24 лютого 2018 року відповідач листом відмовив позивачу в проведенні перерахунку пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону № 3723 посилаючись на п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо пенсійного забезпечення" № 213 від 02.03.2015 р., оскільки з 01.06.2015 р. скасовано норми щодо призначення (перерахунку) пенсій відповідно до спеціальних законів, в тому числі згідно з Законом № 3723.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи нові умови пенсійного забезпечення по Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на певні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника. За таких умов, розповсюдивши право на особу, похідним є і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI, судді який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно з ч. 2 цієї статті, суддя який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на отримання щомісячного грошового утримання чи за його вибором призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII.

Пунктом 10 статті 37 Закону № 3723-XII передбачено, що в разі смерті особи в період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на 2-х і більше членів сім'ї - 90% відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

У лютому 2015 року вступив в законну силу Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII від 12 лютого 2015 року, розділ 10 якого визначав статус судді у відставці.

Відповідно до ст. 141-142 цього Закону, суддя у відставці мав право на призначення йому пенсії на умовах передбачених статтею 37 Закону № 3723-XII, або за його вибором право на отримання щомісячного довічного утримання.

Аналогічним чином визначав право судді у відставці на пенсійне забезпечення, а також права утриманців померлого судді у відставці на отримання пенсії на випадок втрати годувальника та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02 березня 2015 року, яким було змінено назву статті 37 Закону України «Про державну службу» на нову назву «Пенсійне забезпечення державних службовців».

Відповідно до змісту ч.10 статті 37 Закону № 3723-XII право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, які отримували або мали право на пенсію за цим законом.

Закон № 3723-XII втратив чинність на підставі Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року, за винятком статті 37 Закону України № 3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону № 889 -VIII.

Згідно із пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону № 889-VIII та Закону № 2453-VI державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу», мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Колегія суддів зазначає, що пункт 13 розділу 11 Закону № 889-VIII передбачає, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог статті 31 Закону № 3723-XII зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.

Про реалізацію права судді на відставку за нормами Закону № 2453-VI передбачено і в пункті 25 частини другої розділу 12 «Остаточних і перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402- VIII.

У зв'язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», визнано неконституційними окремі норми статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зокрема, частиною четвертою резолютивної частини Конституційний Суд України вказав наступний порядок виконання рішення: частина третя статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що управління ПФУ, як орган якому делеговані повноваження щодо призначення і виплати пенсій до них, при зверненні позивача з заявою про перехід на пенсію у звязку із втратою годувальника повинно було діяти відповідно до вимог Закону № 2453-VI та статті 37 Закону № 3723-XII.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII право на одержання пенсії державних службовців мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 37 Закону № 3723-XII у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За матеріалами справи ОСОБА_3 мав право на одержання пенсії державного службовця відповідно до ч.1 статті 37 Закону № 3723-XII та з 01.08.2013 по 01.10.2013 отримував пенсію за Законом № 3723-ХІІ.

Його дружина - ОСОБА_2 з 2007 року є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону № 1058-IV.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що ОСОБА_2 на момент звернення з заявою до управління ПФУ була непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника, що не заперечується відповідачем, та відповідала вимогам для призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника на підставі ст.37 Закону № 3723-XII.

Аналогічного висновку щодо застосування норм права до подібних відносин дійшов Верховний Суд у постанові № 236/3193/16-а від 09 листопада 2018 року.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта щодо застосування до спірних правовідносин правову позицію викладену Верховним Судом в постанові від 03.07.2918 року у справі № 562/1156/17, оскільки вона прийнята за іншими обставинами, за яких померлий годувальник не набув право на пенсію за Законом № 3723-XII.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 22 червня 2018 року, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Баштанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 05 грудня 2018 року.

Головуючий : Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко

Джерело: ЄДРСР 78321060
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку