Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/1685/18

Номер провадження: 2/511/680/18

27 листопада 2018 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Теренчук Ж. В.,

при секретарі - Ніколас С.О.,

позивача - ОСОБА_1,

за участю представника позивача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - Самсій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа служба у справах дітей Роздільнянської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та зміну способу та розміру стягнення аліментів ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, в якій просить: - позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2; - змінити спосіб та розмір аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку та доходів щомісячно до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_15 року, а після цієї дати 1/4 частину всіх видів заробітку та доходів щомісячно до досягнення донькою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_16 року, на підставі рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 03.09.2007 року, та стягувати аліменти в розмірі 2000 грн щомісячно до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_15 року, а після цієї дати стягувати аліменти в розмірі 1000 грн щомісячно до досягнення донькою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_16 року, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Свої вимоги мотивували тим, що вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання у них народилось двоє дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. З моменту розірвання шлюбу відповідач проживає окремо, не виконує своїх батьківських обов'язків по відношенню до своїх дітей, їх вихованням не займається, життям дітей не цікавиться. В 2005 році відповідача було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України та направлено на лікування від наркоманії. Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області з відповідача на її користь були стягнуті аліменти в частці від його заробітку на утримання дітей, однак відповідач рішення суду не виконує, матеріальної допомоги дітям не надає. Оскільки відповідач має мінливий дохід, а також приймаючи до уваги зміни в законодавстві, на підставі яких збільшено гарантований державою мінімальний розмір аліментів на дитину, вважає за необхідне змінити спосіб стягнення аліментів з частки заробітку на аліменти в твердій грошовій сумі. Посилаючись на дані обставини просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також змінити спосіб та розмір стягуваних на їх утримання аліментів.

В судовому засіданні позивач та її представник заявлені вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. На підставі ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка надсилалась разом з копіями відповідних документів разом з розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. На адресу суду надійшло поштове повідомлення з відміткою про вручення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Судова повістка надсилалась відповідачу в порядку, передбаченому п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, на адресу місця проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку.

Враховуючи вказані факти, згоду позивача, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

В порядку ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини справи на підставі наданих доказів та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, виданим 30.01.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Роздільнянського районного управління юстиції Одеської області, після розірвання шлюбу ОСОБА_7 присвоєно прізвище - ОСОБА_1. (а.с.8)

Від спільного життя у них народилось двоє дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження наявними в матеріалах справи. Їх батьками зазначені - ОСОБА_4 та ОСОБА_7. (а.с.9, 10)

Згідно довідки виданої Роздільнянською міською радою Одеської області №4353 від 23.11.2017 року, ОСОБА_1 проживає АДРЕСА_2, та до складу її сім'ї входить: чоловік - ОСОБА_8, син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, донька ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8. (а.с.11)

З характеристик наданих Роздільнянською ЗОШ І-ІІІ ступенів №3 на ОСОБА_6 та ОСОБА_5, судом встановлено, що діти виховуються матір'ю та вітчимом. Батько участі у вихованні дітей не бере, батьківські збори не відвідує. (а.с.12,13)

Згідно акту обстеження умов проживання від 03.05.2018 року ОСОБА_1 з родиною проживає АДРЕСА_2. Для дітей є всі необхідні речі для розвитку. Зі слів матері встановлено, що батько ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_4 з 2006 року вихованням дітей не займається. (а.с.14)

З направлення, виданого 22.06.2005 року кримінально-виконавчою інспекцією Київського району м. Одеси, судом встановлено, що вироком Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України та зобов'язано пройти курс лікування від наркоманії. (а.с.15)

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 03.09.2007 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку та доходів відповідача щомісячно до досягнення сином ОСОБА_12 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_15 року, а після цієї дати стягувати аліменти в розмірі ? частини всіх видів заробітку та доходів відповідача щомісячно до досягнення донькою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_16 року, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (а.с.16)

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам першого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси від 03.09.2018 року ОСОБА_4 станом на 31.08.2018 року має заборгованість по аліментам в розмірі 130766,63 грн.

Також судом встановлено, що Роздільнянською районною державною адміністрацією, як органом опіки та піклування було проведено вивчення питання щодо доцільності позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4

Окрім того в наданому висновку зазначено, що ОСОБА_4 на даний час не працює, зарекомендував себе порядним сусідом, підтримує дружні стосунки з мешканцями будинку. Згідно акту обстеження житлово-побутових умов за адресою мешкання ОСОБА_4 - АДРЕСА_1, житлово-побутові умови задовільні для мешкання, розвитку та виховання дітей. Згідно довідки про склад сім'ї разом з ОСОБА_4 проживають - мати ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_10, та брат - ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_11.

Також з урахування зазначеного та враховуючи інтереси дітей, Роздільнянська РДА, як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Дані правовідносини регулюються наступними нормами права.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Ассамблеєю 20 листопада 1959 року, дитина, якщо це можливо, повинна рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в атмосфері любові та матеріального забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини , яка діє на Україні з 27.07.1991 року та ратифікована Україною, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні для її благополуччя , приймаючи до уваги права та обов'язки їх батьків, опікунів та інших осіб, які відповідають за них по закону і з цією метою приймати всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, а в силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV).

Відповідно до ст.51 Конституції України обов'язок кожного громадянина України піклуватися про дітей.

Перелік обов'язків батьків по вихованню дитини викладений в ст.150, 151, 153-156 СК України .

За ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров"я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та людської гідності. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

За приписами п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Також спори щодо стягнення аліментів на користь дітей регулюються наступними нормами права.

Частиною першою статті 192 СК України і відповідно п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Також суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку

Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України - 30%).

Однак Верховний Суд України у пункті 17 постанови Пленуму ВСУ №3 від 15.06.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» _{роз'яснював, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.}

Позивач просить позбавити батьківських прав відповідача відносно їх спільних дітей на підставі ч.1 ст.164 СК України, так як останній злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а також змінити спосіб та розмір стягуваних аліментів на користь дітей, стягнувши їх в твердій грошовій сумі.

Суд , дослідивши надані суду письмові докази, давши оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, прийшов до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Суд вважає, що наданими по справі доказами достовірно установлено, що ОСОБА_4 неналежно виконує батьківські обов'язки відносно своїх дітей, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що погано впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання.

При розгляді даної категорії справ держава має позитивний обов'язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою. (пункт 52 згаданого вище рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).

Однак реалізація таких обов'язків держави також вимагає від відповідачів активних дій, які б свідчили про їх бажання скористатись такою допомогою держави.

Відповідач ОСОБА_4 з 2006 року з дітьми не спілкується, їх життям не цікавиться, не з"явився на слухання справи і на засідання комісії щодо позбавлення його батьківських прав.

Суд розцінює такі дії відповідача, як ухилення від виховання дітей, свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками і не бажанням виконувати їх, що є підставою для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав.

Таким чином, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції про права дитини і в такому випадку судом на перше місце ставляться «як найкращі інтереси дитини».

Тому суд вважає можливим задовольнити позов в цій частині та позбавити ОСОБА_4 батьківських прав у відношенні ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Однак суд вважає, що позовні вимоги в частині збільшення розміру аліментів, які стягуються на користь дітей з ОСОБА_4, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 03.09.2007 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку та доходів відповідача щомісячно до досягнення сином ОСОБА_12 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_15 року, а після цієї дати стягувати аліменти в розмірі ? частини всіх видів заробітку та доходів відповідача щомісячно до досягнення донькою повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_16 року, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (а.с.16)

Рішення набрало законної сили та звернуто до виконання.

Із змісту рішення вбачається, що розмір аліментів на користь позивачки, визначений судом у частці від заробітку відповідача та на теперішній час складає 1/3 частину доходів відповідача, розмір визначений в порядку, закріпленому ст.182, 183 Сімейного кодексу.

Позивачка просить переглянути спосіб стягнення аліментів, стягувати аліменти не частині всіх видів заробітків та доходів відповідача, а в твердій грошовій сумі, посилаючись на те, що відповідач має мінливий дохід та офіційно не працює, а також врахувати зміни в законодавстві.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині суд виходить з наступного.

Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника, зміною матеріального та сімейного стану стягувача аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів..

Таким чином позивачка після винесення судового рішення мала право звернутися до суду з позовом про збільшення розміру стягуваних за рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області суду аліментів, однак лише на підставі ст.192 СК України, в тому числі шляхом зміни раніше встановленого судом способу їх присудження, тобто із стягнення частки від заробітку відповідача на стягнення з відповідача аліментів в твердій грошовій сумі.

Підстави для збільшення розміру аліментів визначені в ст.192 СК України, а підстави для зміни способу їх присудження їх визначення аліментів в грошовій твердій сумі визначені в ст.184 СК України.

У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.

При цьому зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України і як результат збільшення мінімального розміру аліментів на одну дитину, який визначено законом, не є підставою для пред'явлення позову про зміну розміру аліментів, про що Верховний Суд вкотре наголосив в постанові Верховного суду від 04.07.2018 року по справі №536/1557/17, яка є лише однією із низки постанов по аналогічним спорам.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Жодних доказів про погіршення свого матеріального стану чи стану здоров'я позивач суду не надала.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 в частині зміни способу та розміру стягнення аліментів не підлягає задоволенню, оскільки її позовні вимоги не стосуються збільшення розміру аліментів в розумінні ст. 192 СК України, а зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановленого раніше судового рішення у справі про стягнення аліментів.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, тому з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави в сумі 704,80 грн за задоволення позову в частині позбавлення батьківських прав та 704,80 грн за задоволення позову в частині стягнення аліментів.

На підставі викладеного, п.2 ч.1 ст. 164, 165, ч.2 ст.166, 182, 180, 192 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. ст. 81, 141, 259, 263-265, 281-284, 288, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, зміну способу та розміру стягнення аліментів, - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_12, батьківських прав у відношенні сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_13.

Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_12, батьківських прав у відношенні доньки ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_14.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Суддя Ж. В. Теренчук