Справа № 640/9581/18

н/п 2/640/2352/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Шаповал Є.Б.,

за участю представників ОСОБА_1, Богуцької В.В., Тиндик І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - Перша Харківська державна нотаріальна контора про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2018 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив зобов'язати відповідача виплатити йому моральну (немайнову) шкоду в розмірі 30 000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є інвалідом ІІ групи дитинства, та в силу обставин звернувся до Першої ХДНК з метою оформлення довіреності, якою хотів уповноважити свого представника діяти від його імені у судових засіданнях. 27.12.2017 року позивач просидів у черзі, та був прийнятий державним нотаріусом Авер’яновою Л.П., яка відмовила позивачу у посвідченні довіреності, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії. 13.06.2017 року позивач повторно звернувся до 1 ХДНК до державного нотаріуса Литвин Г.Р., яка вирішила, що позивач може сам представляти свої інтереси в суді, тому позивачу було повторно відмовлено. Таким чином, державні нотаріуси не захотіли виконувати свої функціональні обов'язки, бо позивач як інвалід ІІ групи звільнений від сплати державного мита за вчинення нотаріальної дії, а нотаріуси звикли отримувати гроші за свої послуги, чим порушили конституційні права позивача. Позивач звертався зі скаргою на дії нотаріусів до відповідача, проте начальник управління Єгорова Т.П. запропонувала позивачу звернутися до суду за захистом свого права, та вказала, що нотаріуси не змогли встановити дійсний намір щодо вчинення нотаріальної дії. Внаслідок вказаних дій позивачеві була спричинена моральна шкода, яку позивач оцінює в 30000 грн.

Представником відповідача ГТУЮ у Харківській області було подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки шкода, заподіяна внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса відшкодовується в порядку передбаченому законодавством України, а відповідач не є суб'єктом вказаних правовідносин, та при винесенні постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії, нотаріуси керувались виключно нормами чинного законодавства, та вказані постанови скасовані не були. Крім того, особи, які приходили разом з позивачем впливали на його волевиявлення, та позивач не взмозі був пояснити навіщо йому довіреність, та не зміг пояснити яка саме йому нотаріальна дія була потрібна. Також позивачем не надано доказів того, чим підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань.

Позивачем було надано відповідь на відзив, в якому зазначив, що відзив має бути відхилений, оскільки нотаріуси 1 ХДНК знаходяться у трудових правовідношеннях з ГТУЮ, відповідальність за дії котрих несе саме відповідач.

Третьою особою 1 ХДНК також було надано відзив по справі, в якому представник третьої особи просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на ті ж самі обставини, що і представник відповідача. Крім того, третя особа відповідно до норм діючого ЦПК України може подати пояснення щодо позову, а не відзив по справі, про що було зазначено в ухвалі суду від 05.10.2018 року.

Позивач та його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ГТУЮ у Харківській області Богуцька В.В. просила відмовити в задоволенні вказаного позову з підстав зазначених у відзиві.

Представник третьої особи 1 ХДНК Тиндик І.В. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні вказаного позову.

30.05.2018 року вказана справа надійшла до суду, та розподілена судді Зуб Г.А.

Ухвалою судді від 05.06.2018 року вказану позовну заяву залишено без руху із наданням позивачеві 10-денного строку для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 05.07.2018 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.10.2018 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - 1 ХДНК, закрито підготовче провадження по справі, та призначено справу до судового розгляду по суті. Також в судовому засіданні було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 про виклик свідків в судове засідання.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи з дитинства, не вміє писати та читати, а лише ставити підпис, про що повідомив сам представник позивача.

Судом встановлено, що позивач двічі звертався до державних нотаріусів Першої ХДНК з метою вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення довіреності на ім'я свого представника, проте постановами державних нотаріусів від 13.06.2017 року та від 27.12.2017 року йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що неможливо було встановити намір стосовно якої нотаріальної дії позивач звернувся до нотаріальної контори, та його волевиявлення.

У зв'язку з чим, позивач звернувся зі скаргою на дії державних нотаріусів до ГТУЮ у Харківській області, проте позивачеві було надано відповідь, що в разі з незгодою з прийнятим рішенням (постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії) позивач має право їх оскаржити до суду.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом свого права.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, та ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснили, що вони

були присутніми в нотаріальній конторі, позивач та ОСОБА_9 не змогли зайти до кабінету нотаріуса, до нотаріусів заходив сам позивач, та через короткий проміжок вийшов з кабінету, і йому було відмовлено у посвідченні правочину (довіреності).

Сам позивач в судовому засіданні на питання суду не зміг нічого повідомити про вказані обставини, не міг зазначити, чому саме таку суму він просить стягнути, та яку шкоду він бажає стягнути, та в чому саме полягає заподіяна йому моральна шкода.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Положеннями частин першої - третьої статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Підстави для покладення на нотаріуса відповідальності за шкоду внаслідок його дій передбачені статтею 21 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про нотаріат» шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України.

Тобто, для покладення відповідальності за шкоду внаслідок дій нотаріуса, має бути встановленою сукупність таких обставин: незаконність або недбалість дій нотаріуса; настання шкоди для особи і наслідковий зв'язок між такими діями нотаріуса і шкодою (шкода як наслідок).

При вчиненні такої нотаріальної дії як посвідчення правочину нотаріус повинен діяти у відповідності до Закону України «Про нотаріат» (далі- Закону) і до

Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі за текстом - Порядку).

Тому, при розгляді даної цивільної справи, суд повинен встановити чи є підстави, які передбачені в статті 21 Закону «Про нотаріат» для покладення майнової відповідальності, і чи діяв нотаріус у відповідності до вимог Закону «Про нотаріат» та у відповідності до Порядку вчинення нотаріальних дій в України, а, також, відповідно до загальних правил, що регулюють питання відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний: зокрема, здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону; сприяти у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства.

Згідно ст.43 Закону - («Установлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії») - при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи)

Згідно ст.44 Закону - під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії . Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

Так, главою 6 наказу «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 р. № 296/5 нотаріус зобов'язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Установлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

Статтею 49 Закону передбачено випадки, коли нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, такими випадками є: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства. Нотаріус не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 Закону. Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Тому, судом встановлено, що в разі, якщо у нотаріуса є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, та правові наслідки цієї дії, то він вправі відповідно до ст. 49 ЗУ «Про нотаріат» відмовити у вчиненні нотаріальної дії, що і було зроблено нотаріусами 1 ХДНК із мотивуванням причин відмови. Вказані постанови позивачем в судовому порядку оскаржені не були.

Згідно Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, яке затверджено наказом Мінюсту України від 23.06.2011 року № 1707/5, основними завданнями управління юстиції є, зокрема, забезпечення роботи нотаріату (пункт 3). Головне територіальне управління юстиції відповідно до покладених на нього завдань: організовує роботу установ нотаріату, здійснює керівництво державними нотаріальними конторами та перевірку організації нотаріальної діяльності державних, приватних нотаріусів (підпункт 4.39 пункту 4); забезпечує і контролює діяльність нотаріального архіву щодо зберігання нотаріальних документів (підпункт 4.40 пункту 4); контролює своєчасність та правильність унесення нотаріусами записів до Єдиних реєстрів,

що діють у системі нотаріату (підпункт 4.48 пункту 4).

Відповідно до статі 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України» Європейський Суду зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечувати втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, у якій формі вони закріплені в національному правовому порядку. Отже, дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (п: 4).

Тому помилковим є посилання представника відповідача, що останній не є суб'єктом правовідносин у даній справі, оскільки до повноважень відповідача входить контроль за дотриманням порядку вчинення нотаріальних дій, а позивач в своєму позові не просить вчинити нотаріальну дію, або відмовити у вчиненні останньої, як в своєму відзиві посилається відповідач.

Крім того, позивачем не оскаржувалися постанови нотаріусів від 13.06.2017 року та від 27.12.2017 року, які є чинними, і в судовому порядку дані постанови не скасовані.

З огляду на викладене, судом не встановлено допущених порушень чинного законодавства у вчиненні нотаріальних дій державними нотаріусами Першої ХДНК, стосовно них немає вироку суду або рішення суду, якими було б підтверджено незаконні дії або недбалість нотаріусів, що призвели до спричинення шкоди, як і доказів самої шкоди, та не встановлено причинно-наслідковий зв'язок між діями нотаріусів та заподіяною позивачу шкодою, оскільки в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено, що дії нотаріусів у даному випадку були неправомірними і цими неправомірними діями позивачу було завдано саме моральну шкоду, між цими діями, що призвели до порушення законних прав позивача, та наслідками у вигляді завдання моральної шкоди є причинно-наслідковий зв'язок, а тому в даному випадку безпідставними є вимоги до ГТУЮ у Харківській області. Крім того, позивачем не вірно обрано відповідно до ст. ст. 15,16 ЦК України спосіб свого порушеного права, оскільки в своєму позові він просить зобов'язати відповідача виплати йому моральну шкоду.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі з наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України, судові витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 76, 141, 206,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - Перша Харківська державна нотаріальна контора про відшкодування моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського Апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач - ОСОБА_4, місце перебування: АДРЕСА_1, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1.

Відповідач - Головне територіальне управління юстиції у Харківській області, місцезнаходження: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, код ЄДРПОУ 34859512.

Третя особа - Перша Харківська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Харків, м-н Конституції, 1, Палац Праці, 7 під'їзд, 4 поверх, код ЄДРПОУ 02894013.

Повний текст рішення складено 28 листопада 2018 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ