ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 листопада 2018 року

Сєвєродонецьк

Справа № 1240/2796/18

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Шляхтун М.М.,

позивача - не прибув

та

представника відповідача - не прибув

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1

до Луганського комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи"

про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Луганського комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати незаконним рішення Луганського комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" щодо невизнання інвалідом ОСОБА_1;

- зобов'язати Луганський комунальний заклад "Обласний центр медико-соціальної експертизи" визнати з 01 квітня 2018 року ОСОБА_1 інвалідом ІІІ групи, причина інвалідності - поранення, контузія, каліцтво, захворювання, одержане від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції до 01 грудня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він у листопаді 2014 року отримав мінно-вибухову травму під час прямування з роботи з м. Луганськ до смт. Станиця Луганська та весь цей час перебуває на лікуванні. З 2015 року позивача визнано інвалідом ІІ групи у м. Луганську на один рік, з 2016 року - інвалідом ІІІ групи у м. Сєвєродонецьку. Причиною інвалідності стало те, що у позивача неправильно зрослися осколкові переломи обох кісток правої гомілки з укороченням ноги до 4 сантиметрів. Під час чергового огляду 27 березня 2018 року обласною комісією МСЕК позивача не було визнано інвалідом з 01 квітня 2018 року.

З рішенням комісії позивач не згодний, оскільки вважає, що має стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені наслідками травми, що призвела до помірно-вираженого обмеження життєдіяльності, та потребує соціальної допомоги і соціального захисту, оскільки із-за отриманої травми він обмежений у пересуванні та потребує постійного лікування та спеціального взуття.

З посиланням на положення статей 3, 6, 37, 38 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", пунктів 3, 5, 6, 12, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, підпунктів 2.3, 2.4, 2.5 пункту 2 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033, позивач вважає оскаржуване рішення відповідача незаконним та просить зобов'язати відповідача визнати його інвалідом ІІІ групи.

Луганський комунальний заклад "Обласний центр медико-соціальної експертизи" позов не визнав, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 18 жовтня 2018 року за вхідним реєстраційним № 27413/2012 подав відзив на позовну заяву від 16 жовтня 2018 року № 565, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. спр. 48-49).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що позивач за анамнезом 27 листопада 2014 року під час проведення бойових дій в зоні проведення антитерористичної операції отримав в побуті мінно-вибухову травму - осколковий відкритий перелом н/3 обох кісток правої гомілки. Первинний огляд проведений 25 березня 2015 року спеціалізованою травматологією МСЕК м. Луганська на території, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження та встановлено ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням на один рік. У 2016-2017 роках позивач проходив переогляд Сєвєродонецькою міжрайонною МСЕК, за наслідками якого ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності за загальним захворюванням з ураженням опорно-рухового апарату. За наслідками чергового переогляду 27 березня 2018 року Сєвєродонецькою міжрайонною МСЕК у зв'язку з незначними функціональними порушеннями позивачу інвалідність не встановлена.

В порядку оскарження рішення Сєвєродонецької міжрайонної МСЕК позивач за власною заявою від 27 березня 2018 року був оглянутий Луганської обласною МСЕК 18 квітня 2018 року, за наслідками якого рішення Сєвєродонецької міжрайонної МСЕК затверджено.

Огляд ОСОБА_1 здійснено з урахуванням пунктів 3, 17, 18 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317. Під час огляду позивачу роз'яснено порядок оскарження рішення МСЕК та запропоновано обстеження в ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» м. Дніпро, від якого позивач відмовився, рішення Луганської обласної МСЕК до МОЗ не оскаржив.

Відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, причинами інвалідності є: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров'я); професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язані з перебуванням на фронті, пов'язані з участю у бойових діях, пов'язані з виконанням службових обов'язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, одержані в районах дій у період Великої Вітчизняної Війни…; захворювання отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; пов'язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв'язку.

Згідно з статтею 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» також не передбачено статус інваліда війни для осіб, які отримали поранення у період проведення антитерористичної операції.

Таким чином, відповідач зазначив, що наразі мирні громадяни, які отримали поранення внаслідок проведення антитерористичної операції відповідно до чинного законодавства не можуть отримати статус інваліда війни.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивачем 20 листопада 2018 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 33694/2018 подана відповідь на відзив позивача від 15 листопада 2018 року б/н (арк. спр. 122-123).

Позивач зазначає, що він обмежений у пересуванні, не може бігати та потребує спеціального взуття, тому він не погоджується з твердженням відповідача, що у нього наявні патології з незначними функціональними порушеннями. Посилання відповідача на те, що він не оскаржив рішення обласної комісії до МОЗ, позивач вважає безпідставними, оскільки пунктом 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, передбачено можливість оскарження рішення комісії до суду, якою позивач скористався.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивач відмовився від обстеження в ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» м. Дніпро ОСОБА_1 зазначив таке. Відповідно до пункту 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, в особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер. Направлення до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності позивачу ніхто не видав. Також цим Положенням передбачено направлення до вищезазначеної клініки в особливо складних випадках.

Щодо встановлення причини інвалідності позивач зазначає, що травму він отримав 27 листопада 2014 року на території проведення антитерористичної операції, тобто до 01 грудня 2014 року, а отже він має право на встановлення інвалідності.

Ухвалою від 08 жовтня 2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 30 жовтня 2018 року о 13 год. 30 хв. (арк. спр. 1-3).

Судове засідання, призначене на 30 жовтня 2018 року, відкладено відповідно до положень статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до 21 листопада 2018 року до 11 год. 00 хв. (арк. спр. 112).

У судове засідання, призначене на 21 листопада 2018 року, позивач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 117), у відповіді на відзив від 15 листопада 2018 року б/н позивач просив розглянути справу за його відсутності (арк. спр. 122-123).

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 21 листопада 2018 року, не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 116).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на підставі направлення поліклінічного відділення Центральної районної лікарні Станично-Луганського району Луганської області від 13 березня 2018 року пройшов черговий переогляд медико-соціальною експертною комісією для встановлення інвалідності, за результатами якого Сєвєродонецькою міжрайонною МСЕК не визнаний інвалідом з 01 квітня 2018 року, про що свідчить акт огляду медико-соціальною експертною комісією від 27 березня 2018 року № 51/517 та довідка від 27 березня 2018 року № 51/517 про невизнання інвалідом (арк. спр. 27, 64-65, 82-83).

На підставі заяви позивача від 27 березня 2018 року про незгоду з рішенням Сєвєродонецької міжрайонної МСЕК, ОСОБА_1 був оглянутий Луганською обласною МСЕК, про що свідчить акт огляду медико-соціальною експертною комісією від 18 квітня 2018 року № 42-505. Відповідно до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 18 квітня 2018 року № 42-505 за наслідками огляду позивача та після вивчення результатів медичних обстежень і досліджень рішення Сєвєродонецької міжрайонної МСЕК про невизнання позивача інвалідом з 01 квітня 2018 року залишено без змін (арк. спр. 69-70, 71).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»:

особа з інвалідністю - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (абзац другий статті 1);

інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист (абзац четвертий статті 1);

обмеження життєдіяльності - помірно виражена, виражена або значно виражена втрата особою внаслідок захворювання, травми (її наслідків) або вроджених вад здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності нарівні з іншими громадянами (абзац сьомий статті 1);

медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи (абзац восьмий статті 1).

Статтею 3 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до абзацу першого пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я. Голова комісії або керівник закладу охорони здоров'я у разі виявлення фактів зловживання службовим становищем, службового підроблення або службової недбалості під час направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності інформують у триденний строк про це правоохоронні органи (пункти 17, 18 Положення про медико-соціальну експертизу).

Підпунктом 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу закріплено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;

потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю спеціального автотранспорту і протипоказання до керування ним.

Пунктом 12 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, серед іншого, здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх; повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання.

Відповідно до пункту 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Відповідно до абзацу першого пункту 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності повторний огляд осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму з метою визначення ефективності реабілітаційних заходів, стану здоров'я і ступеня соціальної адаптації проводиться раз на один - три роки.

У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення (пункт 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).

Згідно з пунктом 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначено, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності причинами інвалідності є

загальне захворювання;

інвалідність з дитинства;

нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров'я);

професійне захворювання;

поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;

- одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції; під час виконання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання;

- одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Другої світової воєн та в повоєнний період;

- пов'язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав;

- пов'язані з виконанням службових обов'язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

- одержані внаслідок політичних репресій;

- пов'язані з виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

- одержані під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності);

поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Згідно з пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Пунктом 1.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033, визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії (пункт 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року за № 1295/20033).

Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичної документації, яка обов'язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.

Оцінивши соціальні потреби позивача, визначивши клініко-функціональний діагноз, професійний, трудовий прогноз, відповідачем було встановлено, що наявні у позивача порушення функцій організму, обумовлені мінно-вибуховою травмою, не обмежують його життєдіяльність до стану, який би надавав можливість визнати його інвалідом відповідно до вимог пунктів 26, 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317.

Процедура проведення медико-соціальної експертизи позивача дотримана відповідачем в повній мірі.

Таким чином, за результатами обстежень позивача та дослідження медичної документації відповідачем було встановлено, що виявлені функціональні порушення ОСОБА_1 не дають змоги встановити йому інвалідність, а відтак відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для визнання позивача інвалідом саме за результатами медичного обстеження позивача та на підставі медичної документації.

За наведених обставин, рішення про невизнання позивача інвалідом з 01 квітня 2018 року прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто є правомірним.

Отже, підстави для визнання незаконним рішення відповідача щодо невизнання інвалідом позивача та зобов'язання відповідача визнати з 01 квітня 2018 року позивача інвалідом ІІІ групи, причина інвалідності - поранення, контузія, каліцтво, захворювання, одержане від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції до 01 грудня 2014 року, відсутні.

Відповідно до Закону України від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» до компетенції медико-соціальної експертизи відноситься визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи. Відтак, суди не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16 (номер рішення в ЄДРСР 76695442).

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 193, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Луганського комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" (ідентифікаційний код 25361006, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Донецька, буд. 37) про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 26 листопада 2018 року.

Суддя

Т.І. Чернявська