справа № 570/3296/18

провадження № 2/570/1301/2018

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 листопада 2018 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю секретаря судового засідання Кмін В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне вул.П.Могили 24/ в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом органу опіки і піклування Рівненської райдержадміністрації в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

покликаючись на неналежне виконання відповідачами своїх батьківських обов'язків, позивач в особі голови адміністрації В.Пилипчука у поданій до суду 17 липня 2018 року позовній заяві просить позбавити відповідачів батьківських прав відносно їх доньки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та передати її позивачу.

У поданій до суду заяві представник позивача Шах Н.І. позов підтримує повністю.

Відповідачі відзив на позов не подали, до суду не з'явилися.

У поданій до суду заяві представник позивача Шах Н.І. просить справу слухати у його відсутність, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Сторін відповідно до ст.ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи. Зважаючи на те, що явку сторін не визнано обов'язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторони, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність в порядку заочного розгляду та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд , визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як встановлено судом, відповідачі мають четверо дітей. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 найменша дитина.

На підставі розпорядження голови Рівненської райдержадміністрації від 09 грудня 2011 року № 948 ОСОБА_1 направлено в Рівненський спеціальний дошкільний дитячий будинок, так як батьки вели аморальний спосіб життя, зловживали спиртними напоями.

24 січня 2012 року ОСОБА_1 влаштована до комунального закладу «Мізоцька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ст» Рівненської обласної ради.

На даний час сім'я ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає, а мешкає по АДРЕСА_1. Проживаючи в селі Колоденка Рівненського району, так і в селі Мокре Дубенського району, відповідачі зарекомендували себе з негативної сторони: зловживання спиртними напоями, аморальний спосіб життя, ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, постійна відсутність продуктів харчування, коштів, так як ніде ні батько, ні мати не працюють.

Проживаючи в Рівненському районі, сім'я перебувала на обліку виконавчого комітету Корнинської сільської ради як неблагополучна. На неодноразові зауваження як працівників сільської ради, так і служби у справах дітей райдержадміністрації, відповідачі не реагували. Проживаючи в селі Мокре Дубенського району, вони продовжують зловживати спиртними напоями, вести аморальний спосіб життя, на зауваження не реагують, життям, здоров'ям своєї доньки ОСОБА_1 не цікавляться.

Згідно довідки із Комунального закладу "Мізоцька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів" Рівненської обласної ради, в якій навчається дитина, батьки дитини вихованням не займаються, дитина перебуває у закладі на повному державному забезпеченні. Раніше дитину на літні канікули забирав дідусь ОСОБА_4. Після його смерті ОСОБА_1 ніхто не забирав і не провідував. Жодного разу батьки не відвідали ОСОБА_1 в навчальному закладі і не виявили бажання забрати до дому.

Орган опіки і піклування Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області прийняв рішення від 04 серпня 2017 року і вважає за доцільне позбавити відповідачів батьківських прав за систематичне ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до ч.11 ст.18 Конвенції ООН батьки несуть відповідальність за виховання і розвиток дитини. Ст.9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7ст.7 СК України).

Ч.ч.1, 2 ст.3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.

Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під піклуванням і під відповідальністю своїх батьків та в будь-якому випадку в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості (Принцип 6 Декларації прав дитини).

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною, по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Відповідно до ст.164 СК України підставою для позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання ними своїх обов'язків по вихованню дитини.

Згідно п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" №3 від 30.03.2007 року таке ухилення має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку батьків, яку можна вважати юридичною відповідальністю. Ухилення від виконання юридичного обов»язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Враховуючи положення п.8 ст.7 СК України, у відповідності до якого регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим з урахуванням інтересів дитини, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, і питання про його застосування може бути вирішене судом після повного й всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи й характеру ставлення батьків до дитини, оскільки позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, яке надасть їй полегшення, тому необхідно оцінити позитивний результату доля дитини, який має настати. Якщо такий результат не передбачається, позбавлення батьківських прав, не дасть дитині полегшення. Оскільки згідно чинного законодавства України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати її, батьки зобов'язані надавати дитині належне батьківське виховання, оскільки право на виховання - є одним із основних прав дитини, якщо ж батьки не виконують свої функції, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, це є підставами для позбавлення їх батьківських прав.

Відповідно до ч.ч.4, 5ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо, зокрема позбавлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Тобто висновок органу опіки і піклування в будь-якому разі не повинен носити формальний і однобічний характер, оскільки вирішуються питання про права та обов'язки батька і дитини.

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

Позивачем доведено обставини стосовно свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків. Відповідачі не виконують свої батьківські обов'язки, уваги дитині не приділяє. Жодних активних дій на підтвердження своїх намірів приймати участь в житті дитини відповідачі не вчинили, активна дієва позиція у відповідачів відсутня. Документальних доказів, які б свідчили про дійсність таких його намірів відповідачами надано не було.

Суд дійшов висновку про те, що відповідачі ухиляються від виконання батьківських обов'язків щодо доньки: не проживають разом із нею, не цікавляться її життям, навчанням, розвитком та здоров'ям, не надають матеріального утримання. Дитина з цього часу виховується у навчальному закладі, який належно піклуються про її здоров'я та навчання. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідачі ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків, свідомо нехтують ними, що підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, права дитини є порушеними і підлягають захисту. З урахуванням наведених обставин, суд переконався в обґрунтованості позовних вимог про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав відносно дитини.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач частково сплатив судовий збір при подачі вказаного позову, суд при ухваленні рішення відповідно до ст.141 ЦПК України присуджує стягнення з відповідача судового збору як на користь позивача, так і в прибуток держави у розмірі, визначеному на день винесення рішення.

Звертаю увагу відповідача, що відповідно ст.169 СК України, особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення.

Розглядаючи такі справи, суди зобов'язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити.

За змістом ч.4 ст.169 СК України поновлення в батьківських правах можливе лише за умови, що батьки істотно змінили в кращий бік поведінку, спосіб життя і (або) ставлення до виховання дитини. Зміни в способі життя батьків, їхнє ставлення до дитини не можуть відбутися швидко, для цього необхідний значний період часу. При цьому, недостатньо одних намірів батьків змінити свою поведінку, необхідно, щоб їх спосіб життя дійсно змінився настільки, що ніяких небезпек і загроз життю і здоров'ю дитини більше не буде, а батьки в змозі належним чином виховувати дитину і захищати її права і інтереси. Поновлення батьківських прав і повернення дитини батькам допускається тільки в тому випадку, якщо це відповідає інтересам дитини. Якщо поновлення в батьківських правах суперечить інтересам дитини, то суд має право з урахуванням думки дитини відмовити в задоволенні позову батьків про поновлення в батьківських правах. Суд зобов'язаний з'ясувати думку дитини з приводу можливості поновлення батьківських прав і повернення її батькам. Причому мотиви незгоди дитини на поновлення в батьківських правах значення не мають. Але при цьому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ст.171 СК України).

Отже, за наявності підстав у майбутньому, відповідач право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.141, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

задоволити цивільний позов органу опіки і піклування Рівненської райдержадміністрації в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Позбавити ОСОБА_2, ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, народження якої зареєстроване 02 травня 2005 року Корнинською сільською радою Рівненського району Рівненської області /№ 22/.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /з кожного окремо/ на користь органу опіки і піклування Рівненської райдержадміністрації по 352 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в прибуток Рівненського районного суду Рівненської області Рівненського районного суду Рівненської області на рахунок (отримувач коштів: УК у Рiвненському районі/Рiвненський район/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38012756; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача 31213206017295; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Рівненський районний суд Рівненської област (назва суду, де розглядається справа) судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп. /з кожного окремо/

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - орган опіки і піклування Рівненської райдержадміністрації /м.Рівне, вул.Соборна, 195/.

Відповідач 1 - ОСОБА_2 /ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка м.Рівне, паспорт громадянина України: серія НОМЕР_1 виданий Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області, зареєстрований: АДРЕСА_2, проживає: АДРЕСА_1/.

Відповідач 2 - ОСОБА_3 /ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець с.Мала Совпа, паспорт громадянина України: серія НОМЕР_2 виданий 10 червня 2002 року Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області, зареєстрований: АДРЕСА_2, проживає: АДРЕСА_1/.

Суддя : Кушнір Н.В.