ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2018 року

Київ

справа №428/11348/16-а

адміністративне провадження №К/9901/36974/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Анцупової Т.О., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 428/11348/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області, прийняту 18 січня 2017 року у складі судді Бароніна Д.Б. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду, прийняту 28 лютого 2017 року у складі колегії суддів: головуючого Компанієць І.Д., суддів Блохіна А.А., Ястребової Л.В.,

в с т а н о в и в :

Позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку про відмову в призначенні пенсії позивачу; зобов'язати відповідача призначити позивачу за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) з 30 вересня 2016 року.

В обґрунтування зазначив, що відповідач протиправно відмовився зарахувати до стажу роботи на посадах прокурорів його роботу на посадах виконуючого обов'язки помічника транспортного прокурора, помічника прокурора, старшого помічника прокурора, посилаючись на відсутність цих посад в статті 15 Закону № 1697-VII.

Крім того, відповідач, відмовляючи в призначенні пенсії, помилково послався на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII), яким з 01 червня 2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення деяких категорій осіб.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 04 жовтня 2016 року № 4922/2016 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років.

Зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію за вислугою років згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) від 14 жовтня 2014 року № 1697 з дня звернення, тобто з 30 вересня 2016 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, у тому числі:

- з 07 травня 2003 року по 22 березня 2004 року - виконувач обов'язків помічника Попаснянського транспортного прокурора Луганської області;

- з 23 березня 2004 року по 08 лютого 2005 року - помічник прокурора м. Красний Луч;

- з 24 лютого 2005 року по 04 січня 2006 року - помічник прокурора міста Артемівська Донецької області;

- з 05 січня 2006 року по 17 травня 2006 року - виконувач обов'язків прокурора відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Донецької області;

- з 18 травня 2006 року по 26 лютого 2007 року - прокурор відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Донецької області;

- з 27 лютого 2007 року по 06 червня 2012 року - старший помічник прокурора міста Луганська Луганської області;

- з 07 червня 2012 року по 11 лютого 2014 року - старший прокурор прокуратури міста Луганська Луганської області;

- з 12 лютого 2014 року по 02 березня 2014 року - прокурор відділу статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань прокуратури Луганської області;

- з 03 березня 2014 року по 06 жовтня 2014 року старший прокурор прокуратури міста Луганська Луганської області ;

- з 07 жовтня 2014 року по 12 січня 2015 року - заступник начальника відділу захисту конституційних прав і свобод громадян та інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та держави прокуратури Луганської області;

- з 13 січня 2015 року по 15 липня 2015 року - заступник начальника відділу організації представництва на захист інтересів громадянина або держави управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Луганської області;

- з 16 липня 2015 року по 07 жовтня 2015 року - заступник начальника відділу організації позовної роботи управління представництва інтересів громадян і держави в суді прокуратури Луганської області;

- з 08 жовтня 2015 року по 04 листопада 2015 року начальник відділу організації позовної роботи управління представниця інтересів громадян і держави в суді прокуратури Луганської області;

- з 05 листопада 2015 року по 03 грудня 2015 року - заступник начальника відділу організації позовної роботи управління представництва інтересів громадян і держави в суді прокуратури Луганської області;

- з 04 грудня 2015 року по 12 квітня 2016 року - начальник відділу організації позовної роботи управління представництва інтересів громадян і держави в суді прокуратури Луганської області;

- з 13 квітня 2016 року до часу звернення з позовом начальник відділу організації представництва управління представництва інтересів громадянина або держави в суді прокуратури Луганської області.

Станом на 30 вересня 2016 стаж роботи ОСОБА_1 на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури становить 13 років 04 місяці 24 дні. До вислуги років, що дає позивачу право на пенсію відповідно до частини п'ятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» підлягає зарахуванню також з 08 грудня 1987 року по 12 грудня 1989 року строкова військова служба, з 06 травня 1995 року по 26 червня 2002 року час роботи на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ. Вислуга років позивача, що дає йому право на пенсію згідно із статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» станом на 30 вересня 2016 року складає 22 роки 06 місяців 19 днів.

30 вересня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 14 жовтня 2016 року № 4922/2016 позивачу відмовлено у призначені пенсії за вислугу років.

Рішення мотивоване наступним.

До стажу роботи 12 років 6 місяців на посадах прокурорів, неможливо зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 на посаді виконувача обов'язків помічника транспортного прокурора, помічника прокурора, старшого помічника прокурора, оскільки ці посади не передбачені статтею 15 Закону України «Про прокуратуру».

Тобто стаж роботи позивача на посадах прокурора складає 5 років 05 місяців 16 днів, що недостатньо для призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII.

Крім того, згідно змін, внесених з 01 квітня 2015 року Законом України № 213-VIII від 02 березня 2015 року «з 1 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема «Про прокуратуру». Тобто пенсії з 01 червня 2015 року та по теперішній час не призначаються.

Отже, пенсійним органом відмовлено в призначенні пенсії позивачу за вислугу років з двох підстав:

- неможливість призначення пенсії з 01 червня 2015 року в зв'язку з приписами Закону № 213;

- відсутність необхідного для цього стажу роботи на посадах прокурора 12 років 6 місяців.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач на час звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за вислугу років мав в наявності необхідний стаж роботи на посадах прокурора для призначення пенсії, а саме, відповідно до трудової книжки та довідки прокуратури Луганської області, - 13 років 04 місяці 24 дні.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем безпідставно не застосовані до спірних правовідносин положення статті 86 Закону України «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року та яким визначений спеціальний вид пенсійного забезпечення для працівників прокуратури України, що вказана норма є діючою, оскільки до неї зміни не внесені, що соціальні гарантії працівників прокуратури, в тому числі, на пенсійне забезпечення, не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.

У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що Законом № 213 передбачено, що пенсії, які визначені, зокрема, відповідно до Закону № 1697-VII з 01 червня 2015 року не призначаються.

Також, періоди роботи позивача на посадах в.о. помічника транспортного прокурора, помічника прокурора, старшого помічника прокурора не можуть буди враховані до стажу роботи на посадах прокурора, оскільки чинною на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії нормою статті 15 Закону №1697-VII ці посади не передбачені.

Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Стосовно твердження відповідача щодо неможливості призначення пенсії позивачу у зв'язку з прийняттям Закону № 213 суд зазначає таке.

Згідно пункту 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону № 213-VIII у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону № 213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Проте, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон № 1697-VII.

Отже, Законом № 213-VIII скасовані діючі станом на 01 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, а не система спецпенсій взагалі.

На час звернення позивача за призначенням пенсії набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

В свою чергу, статтею 86 Закону № 1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.

Так, відповідно до частини 1 статті 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Згідно з частиною 6 вказаної статті до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;

слідчими, суддями;

на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;

у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;

на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України;

на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;

військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;

відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Статтею 15 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4) заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України); 6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України); 8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної); 14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); 19) прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» і «стажу роботи на прокурорських посадах». При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. В той же час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на прокурорських посадах.

Тобто, за вищенаведених положень Закону № 1697-VII, посади помічників прокурорів, старших помічників прокурорів зараховуються саме до вислуги років, що дає право на пенсію, натомість не відносяться до спеціального стажу - стажу роботи на прокурорських посадах, оскільки не визначені статтею 15 цього Закону.

Проте, суд вважає, що під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи на таких посадах до прокурорського стажу, належить застосовувати норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.

Так, позивач у період з 07 травня 2003 року по 22 березня 2004 року працював виконувачем обов'язків помічника Попаснянського транспортного прокурора Луганської області; з 23 березня 2004 року по 08 лютого 2005 року - помічником прокурора м. Красний Луч; з 24 лютого 2005 року по 04 січня 2006 року - помічником прокурора міста Артемівська Донецької області; з 27 лютого 2007 року по 06 червня 2012 року - старшим помічником прокурора міста Луганська Луганської області.

Під час роботи позивача на цих посадах чинними були положення Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року, статтею 56 якого було надано роз'яснення поняття «прокурор», а саме:

Під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Отже, спірні періоди роботи позивача на посадах помічника та старшого помічника прокурора належить зарахувати до прокурорського стажу на підставі Закону № 1789-ХІІ, який був чинним на час роботи позивача.

Таким чином, станом на момент звернення з заявою про призначення пенсії загальний стаж позивача і спеціальний був достатнім.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для скасування рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 04 жовтня 2016 року № 4922/2016 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугою років згідно зі статтею 86 Закону №1697-VII.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 січня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі № 428/11348/16-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

Т.О. Анцупова

М.М. Гімон

Судді Верховного Суду