КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/53959/18 Головуючий у суді першої інстанції Батрин О.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/369/2018 Доповідач у суді апеляційної інстанції Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М.

при секретарі Маличівській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Сокуренка Євгена Сергійовича - представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ｫПриватБанкｻ на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року у справі за позовомОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ｫПриватБанкｻ про стягнення грошових коштів.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України ｫПро судоустрій і статус суддівｻ, у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті ｫГолос Україниｻ повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи Київського апеляційного суду опубліковано в газеті ｫГолос Україниｻ від 03.10.2018 № 185 (6940).

Ухвалою апеляційного суду від 03 жовтня 2018 року матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Комерційний банк ｫПриватБанкｻ на рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року прийнято до провадження Київського апеляційного суду в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: суддідоповідача Волошиної В.М., суддів Слюсар Т.А., Панченка М.М.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2017 рокуОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ｫПриватБанкｻ про стягнення грошових коштів, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 01 лютого 2017 року він у відділенні ПАТ КБ ｫПриватБанкｻ у місті Києві відкрив картковий рахунок для отримання заробітної плати, йому видана зарплатна картка для виплат НОМЕР_1. Після зарахування заробітної плати на картковий рахунок банк, без будь якої згоди з ним та повідомлення, самостійно здійснив автоматичне списання грошових коштів на свою користь у розмірі 50% усіх зарахованих на картковий рахунок грошових коштів. На його звернення до оператора банку йому було повідомлено, що автоматичне списання грошових коштів з його зарплатного рахунку проводиться банком в рахунок погашення заборгованості за картковим рахунком НОМЕР_2. За період з лютого по вересень 2017 року із зарплатного карткового рахунку було примусово списано баком 7 696,68 грн.

Посилаючись на те, що у нього перед ПАТ КБ ｫПриватбанкｻ ніякої заборгованості не існує просив стягнути з ПАТ КБ ｫПриватБанкｻ на його користь незаконно списані кошти в сумі 7 696,68 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ｫПриватБанкｻ про стягнення грошових коштів задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк ｫПриватБанкｻ на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 7 696 грн. 68 коп. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк ｫПриватБанкｻ на користьОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640 грн. та 6 400 грн. понесених на правову допомогу.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції представник відповідача подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким відмовити у позов ОСОБА_1 у повному обсязі мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що правові підстави для задоволення позовуОСОБА_1 про стягнення з ПАТ Комерційний банк ｫПриватБанкｻ автоматично списаних грошових коштів відсутні оскільки у позивача існують невиконанні кредитні зобов'язання перед ПАТ Комерційний банк ｫПриватБанкｻ за умовами укладеного договору № б/н від 10.03.2006 (договір складається із заяви позичальника та Умов та правил надання банківських послуг). Дані обставини встановлені рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 01 жовтня 2012 року справі № 2/0504/1738/2012, а тому відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягають. Сплив строку позовної давності не є підставою для визнання зобов'язання припиненим і не є підставою для припинення самого права кредитора. До того ж, при отриманні у лютому 2017 року зарплатної платіжної банківської картки (картрахунок НОМЕР_1) позивач ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ Комерційний банк ｫПриватБанкｻ, згідно яких банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта, а клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту тощо - п. 1.1.3.2.12, та п. 2.1.2.3.3. Умов. Можливість договірного списання банком передбачена також пунктом 26.1 ст.26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні пунктом 6.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 року, а саме: якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається у договорі про розрахунково - касове обслуговування або іншому договорі про надання банківських послуг.

Стосовно стягнення витрат на правову допомогу зазначив про те, що у справі відсутні дані про те, що судом була постановлена ухвала про допуск адвоката до участі у справі в якості особи, яка надає правову допомогу. У судових засіданнях ОСОБА_1 приймала участь в якості представника позивача, а тому у суду першої інстанції не було підстав стягувати з ПАТ Комерційний банк ｫПриватБанкｻ на користьОСОБА_1 витрат на правову допомогу. Також місцевий суд не перевірив розмір та справедливість розрахунків витрат на правову допомогу відповідно до Закону України ｫПро граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справахｻ № 4191 - VI від 20.12.2011.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ПАТ Комерційний банк ｫПриватБанкｻ та залишити без змін рішення суду першої інстанції посилаючись на те, що у доводах апеляційної скарги банк замовчує дійсні обставини у справі Так, позивач не заперечує що ним дійсно 10 березня 2006 року була отримана у ПАТ Комерційний банк ｫПриватБанкｻ кредитна картка Класик НОМЕР_3, строком дії до березня 2009 року, якою він користувався до встановленого строку. В березні 2009 року заборгованість по картці була погашена, а сама картка заблокована, оскільки сплив строк її дії Жодних інших карток позивач у ПАТ КБ ｫПриватбанкｻ ніколи до січня 2017 року не отримував. Рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 01.10.2012, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 20.11.2012 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.04.2013, ПАТ КБ ｫПриватбанкｻ у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 11 221,83 грн. за кредитною карткою НОМЕР_3 було відмовлено в повному обсязі Суди дійшли висновку про сплив позовної давності за даними правовідносинами, а також про безпідставність позовних вимог і у зв'язку з тим, що банком не було надано доказів про надання ОСОБА_1 кредиту більше ніж 2500,00 грн. Також, відкриваючи зарплатну картку у ПАТ КБ ｫПРИВАТБАНКｻ у січні 2017 року позивач надав банку всю необхідну інформацію про свою особу, в свою чергу, банк не повідомив його про наявність будь-якої заборгованості та необхідності її погашення. Ніякі інші пропозиції щодо врегулювання питання існуючої заборгованості за договором від 10 березня 2006 року ніколи від банку не надходили. Крім того, відповідно до п. 3.2.5 Умов та Правил надання банківських послуг заборгованості по щомісячним платежам банк міг списувати кошти з поточного рахунку позивача в межах дії договору, тобто до 10 березня 2009 року. Після закінчення строку дії договору у банку були відсутні законні підстави для списання коштів з поточних рахунків позичальника. Вважає що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що примусове списання простроченої кредитної заборгованості у тому числі шляхом автоматичного списання після ухвалення рішення, яким було встановлено факт пропуску строку позовної давності заборонено згідно з положеннями ст. 11 Закону України ｫПро захист прав споживачівｻ незалежно від наявності такої умови при укладенні нового договору. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги в частині стягнення витрат на правову допомогу, просила врахувати, що сума сплачена Позивачем за надану йому правову допомогу була нарахована згідно вимог Закону України від 20.12.2011 ｫПро граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справахｻ, що діяв на час розгляду справи у суді першої інстанції

В суді апеляційної інстанції представник позивача заявила клопотання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції та просила стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн. понесених витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні представник позивачаОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутності

Заслухавши доповідь судді перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 01 лютого 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" був укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання (частина перша статті 634 ЦК України). На підставі зазначеного договору у відділенні ПАТ КБ ｫПриватБанкｻ у місті Києві було відкрито на ім'я позивача картковий рахунок для отримання заробітної плати та йому видана зарплатна картка для виплат (картрахунок НОМЕР_1 - далі по тексту НОМЕР_1) - а.с. 43.

Із наданої позивачем виписки по картковому рахункуНОМЕР_1 вбачається, що відповідачем здійснювалось автоматичне списання грошових коштів у розмірі 50 % усіх зарахованих на рахунок позивача грошових коштів. За період з лютого по вересень 2017 року із зарплатного карткового рахунку НОМЕР_1 банком ПАТ КБ ｫПриватБанкｻ було автоматично списано суму 7 696,68 грн., а саме: 21.02.2017, 07.03.2017, 21.03.2017, 07.04.2017, 21.04.2017, 05.05.2017 на погашення простроченої заборгованості по картці НОМЕР_2 на загальну суму 3 632,81 грн.; 05.05.2017, 19.05.2017, 06.06.2017, 06.07.2017, 21.07.2017, 06.08.2017 на погашення простроченої заборгованості по картці НОМЕР_3 на загальну суму 3 548,67 грн.; 22.06.2017 на погашення простроченої заборгованості по картціНОМЕР_4 на загальну суму 515,20 грн. (а.с. 10).

Факт автоматичного списання грошових коштів, які обліковувались на картковому рахункуНОМЕР_1 ОСОБА_1, в загальній сумі 7 696,68 грн. підтвердив у судовому засіданні представник ПАТ КБ ｫПриватБанкｻ. Пояснив, що кошти із зарплатного карткового рахункуНОМЕР_1 списувались банком на погашення кредитної заборгованості яка виникла у позивачаОСОБА_1 на підставі укладеного з ПАТ КБ ｫПриватБанкｻ договору № б/н від 10 березня 2006 року. За умовами вказаного договору позичальник ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку ｫКласикｻ НОМЕР_3 у розмірі 2 500,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки. Оскільки позичальник ОСОБА_1 зобов'язання належним чином не виконував, унаслідок чого виникла заборгованість, банк на підставі пунктів 1.1.3.2.12., 2.1.2.3.3 Умов та правил надання банківських послуг, з якимиОСОБА_1 погодився при укладенні 01 лютого 2017 року договору на відкриття карткового рахунку НОМЕР_1 для отримання заробітної плати, здійснив автоматичне списання грошових коштів з карткового рахунку НОМЕР_1 на погашення простроченої заборгованості за договором № б/н від 10 березня 2006 року.

Згідно зі статтею 1066 ЦК України за договоромбанківського рахунка банкзобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1071 ЦК Українивизначає перелік підстав списання грошових коштів з рахунку клієнта. Так, банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Надані учасниками справи пояснення та досліджені судом першої інстанції обставини, які встановлені у рішенні Будьонівського районного суду міста Донецька від 01 жовтня 2012 року, свідчать про те, що на умовах укладеного договору № б/н від 10 березня 2006 року між ПАТ КБ ｫПриватБанкｻ та ОСОБА_1, позивачу дійсно 10 березня 2006 року була видана кредитна картка ｫКласикｻНОМЕР_3 зі встановленим кредитним лімітом у розмірі 2 500,00 грн., з кінцевим терміном повернення, що відповідає дії картки - 2 роки, якою позичальник ОСОБА_1 користувався до березня 2009 року.

Доказів видачі позивачу ОСОБА_1 карток за НОМЕР_2, НОМЕР_4, на рахунок яких списувались грошові кошти на погашення заборгованості із заробітної картки позивача, відповідач ПАТ КБ ｫПриватБанкｻ не надав.

У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство КБ ｫПриватБанкｻ (правонаступник прав та обов'язків ЗАТ КБ ｫПриватБанкｻ ) зверталось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 березня 2006 року, за яким позичальнику ОСОБА_1 видано кредитну картку ｫКласикｻ НОМЕР_3.

У цій справі Будьонівським районним судом міста Донецька встановлені наступні обставини, що починаючи з квітня 2009 року право позивача на повернення йому позики та інших супутніх платежів є порушеним, про що позивачу ПАТ КБ ｫПриватБанкｻ було достовірно відомо, і саме з цього часу підлягає обчисленню строк позовної давності однак позовну заяву позивач подав до суду лише 03 серпня 2012 року, тобто зі спливом позовної давності Встановивши при розгляді справи, що позивач звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права зі спливом позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем у спорі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ ｫПриватБанкｻ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 березня 2006 року з підстав спливу позовної давності

Рішення Будьонівського районного суду міста Донецька від 01 жовтня 2012 року, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20 листопада 2012 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2013 року, набрало законної сили, а тому встановлені обставини у рішенні Будьонівського районного суду міста Донецька від 01 жовтня 2012 року в силу частини 4 статті 82 ЦПК України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи (а.с. 13-17).

На підставі встановлених обставин у рішенні Будьонівського районного суду міста Донецька від 01 жовтня 2012 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор ПАТ КБ ｫПриватБанкｻ втратив можливість примусити боржника ОСОБА_1 до виконання обов'язку за умовами укладеного кредитного договору № б/н від 10 березня 2006 року.

При цьому, суд першої інстанції правильно виходив із того, що норми ЦК України не визнають сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов'язання і боржник після спливу позовної давності може виконати зобов'язання. Виконання боржником зобов'язання після спливу позовної давності допускається у добровільному порядку і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України). Вчинення ж кредитором будь-яких дії спрямованих на погашення заборгованості шляхом списання коштів з рахунка боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення не можуть вважатися добровільним погашенням боргу.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини у справі на підставі наданих сторонами доказів, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість свідчать про те, що факт виконання позивачем у добровільному порядку умов договору № б/н від 10 березня 2006 року після спливу позовної давності не знайшов підтвердження. Заперечив позивач і факт схвалення ним списання банком грошових коштів з його карткового рахункуНОМЕР_1 на погашення кредитної заборгованості

Докази, які б свідчили про надання позивачем розпорядження банку на списання коштів з карткового рахунку НОМЕР_1 для отримання заробітної плати на погашення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 березня 2006 року (кредитна картка ｫКласикｻ НОМЕР_3) чи судове рішення, яким надано дозвіл на списання коштів з рахунку клієнта без його розпорядження відповідачем не надано.

Відхиляючи посилання відповідача на пункти 1.1.3.2.12., 2.1.2.3.3 умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ ｫПриватБанкｻ, як на доказ погоджених сторонами умов договірного списання коштів з усіх відкритих в банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта, суд першої інстанції правильно виходив із того, що пункти 1.1.3.2.12., 2.1.2.3.3 загальних умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ ｫПриватБанкｻ не містять розпорядження позивача щодо договірного списання коштів з його карткового рахунку НОМЕР_1 на погашення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 березня 2006 року.

Отже, установивши у ході розгляду справи, що відповідачем жодної із підстав, передбачених у статті 1071 ЦК України, для списання коштів з карткового рахунку НОМЕР_1 позивача на погашення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 березня 2006 року (кредитна картка ｫКласикｻ НОМЕР_3) не доведено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії відповідача щодо автоматичного списання коштів з карткового рахунку НОМЕР_1 позивача на погашення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 березня 2006 року є незаконними, а тому позовні вимогиОСОБА_1 про стягнення коштів, списаних на погашення кредитної заборгованості в сумі 7 696,68 грн. підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає що такий висновок суду першої інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що договірне списання банком грошових коштів з рахунку передбачена також пунктом 26.1 ст.26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні пунктом 6.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої Постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 ґрунтуються на невірному тлумаченні скаржником вказаних правових норм. Так, статтею 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні визначено, що платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. У разі якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг. Аналогічна за змістом норма передбачена також п. 6.5 постанови НБУ N 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті З наведених положень законодавства вбачається, що здійснення договірного списання коштів з рахунку є правом платника, який на підставі укладеного з банком договору надає розпорядження банку на списання коштів із своїх рахунків, із зазначенням обсягу інформації достатньої для належного виконання такого списання банком. При розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено вчинення позивачем дій щодо реалізації права договірного списання коштів з його карткового рахунку НОМЕР_1 на погашення заборгованості за кредитним договором № б/н від 10 березня 2006 року.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача в частині стягнення витрат на правову допомогу колегія суддів виходить із такого.

Так, згідно зі статтею 84 ЦПК України (в редакції чинний на момент розгляду справи) витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

При визначенні розміру витрат на правову допомогу, суди керуються положення статті 1 Закону України ｫПро граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справахｻ.

Таким чином, розмір витрат на оплату правової допомоги (в редакції чинний на момент розгляду справи) визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу з урахуванням граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року ｫПро граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справахｻ.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, що договір про надання правової допомоги від 01 вересня 2017 року, додаткова угода № 1 від 01 вересня 2017 року, підписані між позивачем ОСОБА_1 та адвокатомОСОБА_2 ( а.с. 18-20, 36). Договором та додатковою угодою визначено, що довіритель (позивач) здійснює погодинну оплату адвоката відповідно до сум, встановлених Законом України ｫПро граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справахｻ, кількість затрачених на виконання доручення годин визначається актами прийому - передачі виконаних послуг, які узгоджуються та підписуються сторонами - п. 2.1., 2.2. додаткової угоди № 1. Актом прийому-передачі виконаних послуг підтверджено, що згідно договору про надання правової допомоги адвокатом у період з 01 вересня 2017 року по 31 жовтня 2017 року були надані наступні послуги: здійснено вивчення матеріалів цивільної справи за 1 годину; підготовлена позовна заява, яка подана до суду - 3 години; підготовлені додаткові пояснення - 1 година. Загальна кількість витрачених годин та вартість правових послуг, яка сплачена позивачем, становить 5 годин у розмірі 6 400,00 грн., що підтверджується актом та квитанцією до прибуткового касового ордеру від 02 листопада 2017 року (а.с. 37, 38).

Отже, зазначені позивачем витрати документально підтверджені та доведені

Однак, покладаючи на відповідача обов'язок по відшкодуванню витрат, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката у розмірі 6 400,00 грн., суд першої інстанції не врахував положень Закону України ｫПро граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справахｻ, яка діє в редакції з 01 січня 2017 року. Цим Законом з змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 6 грудня 2016 року 1774-VIII передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді що визначається у відповідному судовому рішенні Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив розмір 1 600,00 грн., з яких 40 відсотків складав 640,00 грн. Відповідно з урахуванням положень Закону України ｫПро граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справахｻ розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільній справі за 5 годин участі адвоката ОСОБА_1 під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи становить розмір 3 200,00 грн. (5 годин х 640,00 грн).

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відшкодування з Публічного акціонерного товариства комерційний банк ｫПриватБанкｻ на користь ОСОБА_1 витрат, понесених на правову допомогу адвоката слід змінити, зменшивши їх розмір з 6 400,00 грн. до 3 200,00 грн. В цій частині вимог доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими.

З урахуванням положень статті 137, частини тринадцятої статті 141 ЦПК України на користь ОСОБА_1 з відповідача також підлягає стягненню витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції

На підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості позивачем надано додаткову угоду № 2 від 09 липня 2018 року, акт прийому-передачі виконаних послуг від 18 липня 2018 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 77 від 18 липня 2018 року (а.с. 114, 115, 116). Згідно опису наданих послуг вбачається, що адвокатом проведено збір та правовий аналіз інформації документів та матеріалів, що стосується справи, на що використано 2 години; проведено аналіз судової практики з аналогічних правовідносин за 2 години; підготовлено та подано до Апеляційного суду міста Києва відзив на апеляційну скаргу, використано 3 години; здійснено представництво інтересів в судовому засіданні 18 липня 2018 року. Загальна вартість таких послуг оцінена адвокатом та сплачена позивачем в сумі 5 000,00 грн., яку останній просив стягнути з відповідача.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується надання адвокатом ОСОБА_1 послуг лише з підготовки та подання до Апеляційного суду міста Києва відзиву на апеляційну скаргу, а також участь адвоката у судовому засіданні 18 липня 2018 року, яке тривало 3 хвилини (а.с. 99-102, 108). За таких обставин, колегія суддів, дійшла висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвокатаОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції у розмірі пропорційно до обсягу наданих та документально підтверджених послуг в сумі 1 906,25 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Сокуренка Євгена Сергійовича - представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ｫПриватБанкｻ задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року в частині відшкодування з Публічного акціонерного товариства комерційний банк ｫПриватБанкｻ на користьОСОБА_1 витрат, понесених на правову допомогу адвоката змінити, зменшивши їх розмір з 6 400,00 грн. до 3 200,00 грн.

В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк ｫПриватБанкｻ на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 906,25 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2018 року.

Головуючий

Судді