ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2018

Справа № 910/11787/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» (02660, м.Київ, ПРОСПЕКТ ВИЗВОЛИТЕЛІВ, будинок 3)

до за участю про

1. Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Крук» (19000, Черкаська обл., місто Канів, ВУЛИЦЯ 206 ДИВІЗІЇ, будинок 8, квартира 175); 2. Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (01033, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 32) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідачів Акціонерного товариства «Комерційний Індустріальний Банк» (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 6) стягнення безпідставно отриманих коштів та 3% річних у розмірі 581 525 грн. 29 коп.

Представники :

від Позивача: Корчевний А.В. (представник за довіреністю);

від Відповідача - 1: не з'явилися;

від Відповідача - 2: Супрун О.В. (представник за довіреністю);

від Третьої особи: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Крук» (надалі також - «Відповідач - 1») та Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (надалі також - «Відповідач - 2») про стягнення безпідставно отриманих коштів та 3% річних у розмірі 581 525 грн. 29 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з Відповідача - 1 безпідставно отриманих коштів, а також солідарного стягнення з Відповідачів 3% річних на підставі статті 536 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» до Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Крук» та Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про стягнення безпідставно отриманих коштів та 3% річних у розмірі 581 525 грн. 29 коп. залишено без руху.

12.09.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2018 року відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.10.2018 року, залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідачів - Акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк» (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 6).

04.10.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву.

09.10.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 1 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

В судове засідання 10.10.2018 року з'явились представники Позивача та Відповідача - 2. Представники Відповідача - 1 та Третьої особи не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Позивачу строк до 5 днів з 10.10.2018 року для надання відповіді на відзив, надано Відповідачам строк до 3 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача-1 про відкладення розгляду справи, відкладено підготовче судове засідання на 07.11.2018 року.

12.10.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2018 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпідлога Групп" про забезпечення позову задоволено. Вжито наступні заходи забезпечення позову у справі № 910/11787/18: накладено арешт на грошові кошти в межах суми стягнення в розмірі 581 000 (п'ятсот вісімдесят одна тисяча) грн. 00 коп., що знаходяться на рахунках Обслуговуючого кооперативу "Садове товариство "Крук", зокрема, на рахунку №26000001002971, відкритому в Акціонерному товаристві "Комерційний Індустріальний Банк" (МФО 322540, код ЄДРПОУ 21580639), та на будь-яких виявлених банківських рахунках у банківських установах Обслуговуючого кооперативу "Садове товариство "Крук" (19000, Черкаська обл., місто Канів, ВУЛИЦЯ 206 ДИВІЗІЇ, будинок 8, квартира 175, Ідентифікаційний код юридичної особи 34520432).

22.10.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк" надійшло повідомлення про накладення арешту.

25.10.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» надійшло повідомлення про відсутність коштів.

05.11.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Д'яченка Є.С. надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження.

В судове засідання 07.11.2018 року з'явились представники Позивача та Відповідача - 2. Представники Відповідача - 1 та Третьої особи не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.11.2018 року.

13.11.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

В судовому засіданні 14 листопада 2018 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача - 2 заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог до Відповідача - 2. Представники Відповідача - 1 та Третьої особи не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується надісланням телефонограми на адресу Відповідача - 1, направленням на електронну адресу Третьої особи ухвали суду від 07.11.2018 року та відмітками про відправлення на Ухвалах Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 року у справі № 910/11787/18.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач - 1 та Третя особа про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач - 1 та Третя особа були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Відповідача - 1 та Третьої особи не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 14 листопада 2018 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» з рахунку №26008000000652, відкритому у ПАТ «Банк Кредит Дніпро», було перераховано на рахунок Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Крук» №26000001002971, відкритий у АТ «КІБ», грошові кошті у загальному розмірі 581 000 грн. 00 коп. на підставі платіжних доручень №90 від 23.08.2018 р. на суму 228 500 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: «зг.рах.фак. №48 від 22.08.2018 р. за хім. гербіциди» та №89 від 23.08.2018 р. на суму 352 500 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: «зг.рах.фак. №47 від 22.08.2018 р. за хім. гербіциди». (а.с.21-22)

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач зазначає, що договірні відносини між сторонами відсутні, договір №1/08/18 від 20.08.2018 року між Позивачем та Відповідачем - 1 не укладався. Крім того, відбиток печатки на договорі не відповідає дійсному відбитку печатки Позивача та містить ідентифікаційний код вигаданої юридичної особи, а підпис керівника не відповідає справжньому підпису. Таким чином, грошові кошти у загальному розмірі 581 000 грн. 00 коп. набуті Обслуговуючим кооперативом «Садове товариство «Крук» безпідставно, у зв'язку з чим Позивач просить Суд стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Крук» на його користь безпідставно отримані кошти у розмірі 581 000 грн. 00 коп. в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України. Також просить суд стягнути солідарно з Відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» 3% річних у розмірі 525 грн. 29 коп. на підставі статей 536, 625 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач - 2 зазначав, що у банку були відсутні підстави для сумнівів у направленні саме уповноваженими представниками Позивача електронних платіжних документів з використанням системи «Клієнт - Банк», а тому були правомочними та прийняті банком до виконання. Крім того, зазначив, що банк не є боржником в розумінні ст.ст. 536, 625 ЦК України у зобов'язанні перед Позивачем та не здійснював користування грошовими коштами Позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, головною ознакою укладення сторонами договору у спрощений спосіб є підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов 'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено Судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» з рахунку №26008000000652, відкритому у ПАТ «Банк Кредит Дніпро», було перераховано на рахунок Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Крук» №26000001002971, відкритий у АТ «КІБ», грошові кошті у загальному розмірі 581 000 грн. 00 коп. на підставі платіжних доручень №90 від 23.08.2018 р. на суму 228 500 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: «зг.рах.фак. №48 від 22.08.2018 р. за хім. гербіциди» та №89 від 23.08.2018 р. на суму 352 500 грн. 00 коп. із зазначенням призначення платежу: «зг.рах.фак. №47 від 22.08.2018 р. за хім. гербіциди». (а.с.21-22)

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так , відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов»язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами ст. 11 Цивільного кодексу України. До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.

В матеріалах справи наявна копія Договору №1/08/18 від 20.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» (Покупець) та Обслуговуючим кооперативом «Садове товариство «Крук» (Продавець), за яким Продавець зобов'язався передати у власність Покупця належний йому товар: препарати для захисту рослин: гербіцид «Амістар екстра» в кількості 445 літрів, а Покупець зобов'язався прийняти й оплатити товар відповідно до умов даного Договору. (а.с.23)

Загальна вартість Договору складає 582505 грн. 00 коп. (п.2.2 Договору)

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Таким чином, слід відзначити, що наявність печатки на спірному договорі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.

Як вбачається з копії вказаного Договору №1/08/18 від 20.08.2018 року, від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» вказаний договір підписаний Петровою Т.В. та скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп», на якій зазначено ідентифікаційний код юридичної особи 1235094.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код); організаційно-правова форма.

Як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» має ідентифікаційний код юридичної особи - 42039035, знаходиться за адресою: 02660, м.Київ, ПРОСПЕКТ ВИЗВОЛИТЕЛІВ, будинок 3. (а.с.16)

Враховуючи вищевикладене, факти, викладені у позовній заяві, відсутність заперечень з боку Відповідача, наявність кримінального провадження за за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, Суд приходить до висновку, що Договір №1/08/18 від 20.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» та Обслуговуючим кооперативом «Садове товариство «Крук» не укладався.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія видаткової накладної №СТ-0000041 від 23.08.2018 року на суму 582505 грн. 00 коп. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» та Обслуговуючим кооперативом «Садове товариство «Крук». (а.с.24)

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 2 Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Також , згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.

Згідно з пунктом 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак , Суд не приймає до уваги дану видаткову накладну №СТ-0000041 від 23.08.2018 року на суму 582505 грн. 00 коп. на підтвердження здійснення Відповідачем - 1 поставки товару й прийняття його Позивачем, оскільки в графі «отримав» міститься підпис особи, прізвище, ім'я, по-батькові, посадове становище якої не зазначено, що унеможливлює встановлення особи, яка приймала участь у здійсненні господарської операції. Крім того, міститься відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп», на якій зазначено ідентифікаційний код юридичної особи 1235094, що не є свідченням участі юридичної особи у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).

З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства України, видаткова накладна №СТ-0000041 від 23.08.2018 року на суму 582505 грн. 00 коп. не відповідає вимогам, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а тому не фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин між Сторонами.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять, а Відповідачем - 1 в свою чергу не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» та Обслуговуючим кооперативом «Садове товариство «Крук» відповідного договору, на виконання умов якого Позивачем й були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 581 000 грн. 00 коп.

Таким чином, враховуючи те, що Позивачем були безпідставно перераховані грошові кошти у загальному розмірі 581 000 грн. 00 коп., а Відповідачем - 1 в свою чергу не надано доказів протилежного, Суд доходить висновку, що кошти в сумі 581 000 грн. 00 коп. є безпідставно отриманими Обслуговуючим кооперативом «Садове товариство «Крук».

Крім того, 23.08.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості №12018100040007967 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, зокрема, за фабулою справи 23.08.2018 року невстановлена особа за адресою: м. Київ, вул. Визволителів, 3 шахрайським шляхом, через банківську транзакцію, заволоділа грошовими коштами, що належать ТОВ «Укрпідлога Групп». (а.с.20)

Проте , Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем - 1 грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» в розмірі 581 000 грн. 00 коп.

Отже , Суд зазначає, що Відповідач - 1, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив повернення безпідставно перерахованих грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 581 000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, при зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просив суд стягнути солідарно з Відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» 3% річних у розмірі 525 грн. 29 коп. на підставі статей 536, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 зазначеного вище Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти , зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

Термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Суд зазначає, що право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом. Проте, вказана стаття не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами відсилаючи кредитора та боржника з метою вирішення цього питання до договору або закону.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути солідарно з Відповідачів на його користь проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.ст. 536, 625 Цивільного кодексу України за загальний період прострочки з 24.08.2018 р. по 03.09.2018 р. у розмірі 525 грн. 29 коп.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

При визначенні розміру процентів Суд враховує розмір процентів, передбачений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку у боржника наявне грошове зобов'язання з повернення безпідставно перерахованих грошових коштів, а плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17.

Суд , перевіривши розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.ст. 536, 625 Цивільного кодексу України за загальний період прострочки з 24.08.2018 р. по 03.09.2018 р. у розмірі 525 грн. 29 коп. вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню та до стягнення з Відповідача - 1 на користь Позивача підлягають проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.ст. 536, 625, 1214 Цивільного кодексу України за загальний період з 24.08.2018 року по 03.09.2018 року в розмірі 525 грн. 29 коп.

Що стосується заявлених позовних вимог до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про стягнення 3% річних у розмірі 525 грн. 29 коп. на підставі статей 536, 625 Цивільного кодексу України, Суд зазначає наступне.

26.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» та Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» шляхом подання до банку Заяви про відкриття поточного рахунку було укладено Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів - юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у зв'язку з чим банком було відкрито Позивачу рахунок у національній валюті №26008000000662. (а.с.52-60)

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» було подано заяву на розрахункове обслуговування за допомогою системи «Клієнт - Банк» за рахунком №26008000000662. (а.с.61)

Відповідно до частин 1, 3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 статті 1067 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. ( ст. 1068 Цивільного кодексу України)

За приписами статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Згідно з ч.1 ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до ст. 8 вказаного Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 8.4 ст.8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день ( дата валютування ), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки. (ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Відповідно до п.5.5.1 Договору Банк приймає до виконання Електронні розрахункові документи, що надходять від Клієнта до Банку та сформовані за допомогою програмного забезпечення, переданого Банком Клієнту, та відповідно до вимог чинного законодавства та відповідних нормативних документів Національного Банку України. Використання Клієнтом Системи «Клієнт - Банк» не виключає можливе оброблення Банком документів Клієнта на паперових носіях.

Електронні розрахункові документи обов'язково мають містити наступні реквізити: • дата і номер;

• назва, код платника та номер його рахунку; код банку платника;

• назва, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача;

• сума цифрами та прописом;

• призначення платежу;

• Електронний/і цифровий/і підпис/и;

• інші реквізити, ш,о під час формування Електронного розрахункового документу Системою «Клієнт-Банк» розміщуються у полі "Допоміжні реквізити".

Відповідальні особи Клієнта (платника), які уповноважені розпоряджатися Рахунком та на законних підставах володіють Особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення Електронного розрахункового документу.

Банк та Клієнт домовились, що Електронні розрахункові документи, що сформовані з використанням ЕЦП, що накладається за допомогою Особистого ключа та перевіряється за допомогою Відкритого ключа є правомочними, тобто розглядаються як такі, ш,о мають юридичну силу рівну з Розрахунковими документами на паперових носіях, що підписані посадовими особами та завірені печаткою Клієнта. (п.5.5.2 Договору)

Суд звертає увагу, що електронні платіжні доручення №90 від 23.08.2018 р. на суму 228500 грн. 00 коп., №90 від 23.08.2018 р. на суму 352500 грн. 00 коп. відповідали вимогам укладеного між сторонами Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність від 26.04.2018 року, а тому правомірно прийняті до виконання Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро».

Крім того, відповідно до п.5.5.8 Договору відповідальність за достовірність інформації зазначеної у електронному розрахунковому документі повністю покладається на Клієнта.

За таких підстав, Суд зазначає, що саме на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» покладена відповідальність за достовірність даних, що містились на електронних платіжних дорученнях №90 від 23.08.2018 р. на суму 228500 грн. 00 коп., №90 від 23.08.2018 р. на суму 352500 грн. 00 коп., а не на Банк, як помилково вважає Позивач.

Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004, визначено, що власник рахунку в банку - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.

Таким чином, Суд зазначає, що Банк не є власником або набувачем перерахованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» грошових коштів у загальному розмірі 581 000 грн. 00 коп. та не має права ними розпоряджатись, а лише вчиняє дії з обслуговування рахунку Позивача, його обов'язок полягає, зокрема, у зарахуванні відповідних сум на підставі поданих платіжних документів на рахунки одержувачів, за невиконання якого банк несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що Банк не є власником або набувачем перерахованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» грошових коштів у загальному розмірі 581 000 грн. 00 коп., він не здійснював користування чужими грошовими коштами, а тому у даному випадку у Банку відсутнє будь - яке зобов'язання зі сплати процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.ст. 536, 625 Цивільного кодексу України.

За таких підстав, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» в частині вимог до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про стягнення 3% річних у розмірі 525 грн. 29 коп. на підставі статей 536, 625 Цивільного кодексу України є необґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов 'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на Відповідача - 1.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Садове товариство «Крук» (19000, Черкаська обл., місто Канів, ВУЛИЦЯ 206 ДИВІЗІЇ, будинок 8, квартира 175, Ідентифікаційний код юридичної особи 34520432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» (02660, м.Київ, ПРОСПЕКТ ВИЗВОЛИТЕЛІВ, будинок 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 42039035) безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 581 000 (п'ятсот вісімдесят одна тисяча) грн. 00 коп., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 525 (п'ятсот двадцять п'ять) грн. 29 (двадцять дев'ять) коп. та судовий збір у розмірі 8 722 (вісім тисяч сімсот двадцять дві) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп.

3. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпідлога Групп» до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» про стягнення 3% річних у розмірі 525 грн. 29 коп. - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21 листопада 2018 року.

Суддя О.В. Чинчин