ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року

Київ

справа №825/1639/17

провадження №К/9901/3000/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 в інтересах її неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Деснянського районного відділу у місті Чернігові Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року (судді Кузьмишина О.М., Глущенко Я.Б., Костюк Л.О.),

І. Суть спору

1. У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Деснянського районного відділу у місті Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - Відділ УДМС), у якому просила:

1.1 визнати протиправною бездіяльність Відділу УДМС щодо неоформлення паспорта громадянина України неповнолітній особі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у формі паспортної книжечки;

1.2 зобов'язати Відділ УДМС оформити та видати бланк паспорта ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у формі паспортної книжечки з проставленою відміткою місця його проживання АДРЕСА_1

2. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначила, що її неповнолітній син ОСОБА_2 та вона як його законний представник подали Відділу УДМС заяву про видачу ОСОБА_2 паспорта громадянина України паперового зразка у вигляді (формі) паспортної книжечки. Покликаючись на свої релігійні переконання заявники водночас повідомили відповідача, що не дають згоди на оформлення паспортної картки, яка містить безконтактний електронний носій, а також на внесення біометричних даних та будь-якої інформації про ОСОБА_2 до Єдиного державного демографічного реєстру. Утім відповідач листом відмовив у задоволенні їхнього прохання з покликанням на те, що з 01 листопада 2016 року, відповідно до Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-VI «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI), паспорт громадянина України видається виключно у формі картки з безконтактним носієм інформації.

3. Представник позивача наполягає на тому, що Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2235-ІІІ (далі - Положення про паспорт) передбачає можливість отримання паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, тому наполягає, щоб документ, який підтверджує громадянство України, її сину видали саме в такому вигляді.

4. Також представник позивача зауважила, що Закон № 5492-VI містить вичерпний перелік підстав для відмови у видачі документу, проте відповідач, коли відмовляв у видачі її сину паспорта громадянина України зразка 1994 року не зазначив жодної з них, що поряд з наведеним також свідчить про неправомірність дій відповідача.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. Суди встановили, що ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження 1-ЕЛ №032948.

6. 11 серпня 2017 року керівнику Відділу УДМС надійшла заява ОСОБА_2 з проханням видати йому паспорт громадянина України у вигляді (формі) паспортної книжечки, який не містить безконтактного електронного носія та унікального номера. Заявник додав, що від біометричного паспорта він відмовляється.

7. Від ОСОБА_1 як законного представника її неповнолітнього сина ОСОБА_2 теж надійшла заява від 11 серпня 2017 року тому ж адресату про відмову отримувати біометричний паспорт, від внесення біометричних даних, параметрів її дитини та будь-якої іншої інформації про ОСОБА_2 в Єдиний державний демографічний реєстр та з проханням видати сину паспорт громадянина України старого (паперового) зразка, який не містить безконтактного електронного носія та унікального номера.

8. Листом від 15 серпня 2017 року № 74.34/34-02-ж-19 Відділ УДМС повідомив ОСОБА_2, що згідно з чинним законодавством України паспорт громадянина України виготовляється виключно у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, а прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, з 01 листопада 2016 року припинено. Додав також, що виготовлення паспорта громадянина України (зразка 1994 року) у формі паспортної книжечки із вказаної дати уже немає можливості.

9. Відтак ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_2 звернулася з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 09 литопада 2017 року позовні вимоги задовольнив.

11. Визнав протиправною бездіяльність Відділу УДМС щодо неоформлення паспорту громадянина України неповнолітній особі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 у формі паспортної книжечки.

12. Зобов'язав Відділ УДМС оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт.

13. Таке рішення цей суд, з покликанням на норми пунктів 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт, а також на норми статті 13, частин другої, четвертої та шостої статті 14 Закону № 5492-VI мотивував тим, що перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа, яким, зокрема, є паспорт громадянина України, є вичерпним. Проте відповідач, коли відмовляв заявнику у видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, не вказав чим він керувався і не постановив жодного рішення по суті звернення щодо отримання паспорта громадянина України. З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач проявив бездіяльність, яка полягала у неоформленні позивачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки.

14. З приводу доводів відповідача про відсутність можливості оформити паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки (з 01 листопада 2016 року) суд першої інстанції зазначив, що чинне Положення про паспорт громадянина передбачає два рівнозначних (альтернативних) варіанти оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки та паспортна картка. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Постанова № 320) також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки. На підставі наведеного суд першої інстанції констатував, що твердження відповідача про відсутність можливості видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки є безпідставними.

15. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 грудня 2017 року скасував постанову суду першої інстанції і прийняв нову, якою відмовив у задоволенні вказаного позову.

16. Проаналізувавши положення статей 4, 3, 13-15, 21 Закону № 5492-VI, а також положення пунктів 2, 3 Постанови № 302 суд апеляційної інстанції констатував, що паспорт громадянина України виготовляється тільки у формі картки, тоді як у формі паспортної книжечки може виготовлятися інший документ залежно від змісту та обсягу інформації.

17. На дату звернення позивача до відповідача із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки та заборону передачі персональних даних до Єдиного державного демографічного реєстру відповідач вже був забезпечений матеріально-технічними ресурсами для оформлення паспорта громадянина України у вигляді картки з безконтактним носієм інформації. Тож з огляду на чинне правове регулювання спірних відносин відповідач міг (та мав своїм обов'язком, якщо є відповідне звернення) видати паспорт громадянина України тільки у вигляді картки з безконтактним електронним носієм інформації.

18. З приводу релігійних переконань заявників як одного з аргументів, яким вони доводили своє право на те, щоб отримати документ, який посвідчує громадянство України, у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, суд апеляційної інстанції, з покликанням на статті 24, 35 Конституції України, статті 2, 4 Закону України від 23 квітня 1991 року № 987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації» законодавство України про свободу совісті та релігійні організації в Україні» (далі - Закон № 987-XII), зазначив, що позивач не може відмовитись від обов'язку отримати паспорт громадянина України (у томі вигляді, який встановлено законом) з мотивів релігійних вірувань/переконань, адже жодних винятків (зокрема з наведених мотивів) закон не містить.

IV. Касаційне оскарження

19. У касаційній скарзі ОСОБА_1 як законний представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його постанову та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

20. Мотиви касаційної скарги за змістом подібні до тих, якими обґрунтовано позовні вимоги. Зокрема представник позивача зазначила, що з огляду на чинне на сьогодні правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, паспорт громадянина України може виготовлятися не тільки у формі картки з безконтактним електронним носієм, але й у формі паспортної книжечки. Заявниця вважає, що позбавлення її сина права вибору форми документа, що посвідчує особу власника і підтверджує громадянство України, є неправомірним і за відсутності встановлених Законом № 5492-VI підстав (частина сьома статті 16) відповідач не має права відмовити у видачі такого документа, як паспорт громадянина України, у формі паспортної книжечки.

21. Також позивач, з покликанням на статтю 10 Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VI «Про захист персональних даних» (далі - Закон № 2297-VI), зазначила, що вона та її син не давили згоди на обробку персональних даних (що є необхідним при виготовленні паспорта у вигляді картки з безконтактним електронним носієм інформації) і відмовляються від такої обробки з мотивів своїх релігійних переконань.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Згідно з частиною другою статті 32 Основного Закону не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

24. За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

25. Відповідно до частин першої, другої статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

26. Відповідно до статті 3 Закону № 987-XII кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

27. Відповідно до частини першої статті 4 Закону №987-XII громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. За змістом частини третьої цієї статті, ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов'язків. Заміна виконання одного обов'язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

28. Згідно з частинами другою, десятою статті 5 Закону № 987-XII церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Релігійна організація зобов'язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.

29. За змістом частини першої статті 92 Основного Закону, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

30. Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 5492-VI (тут і далі - в редакції згідно із Законом України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» (далі - Закон № 1474-VIII) суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

31. Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

32. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб'єктів для функціонування Реєстру об'єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.

33. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

34. Згідно з частинами другою, третьою статті 4 Закону № 5492-VI визначені цим Законом уповноважені суб'єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб'єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

35. Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

36. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

37. За частиною першою статті 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

38. Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI).

39. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, &?к;…&?и; містять безконтактний електронний носій.

40. За частинами першою, другою статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом.

41. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

42. Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

43. Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 5492-VI оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

44. Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 16 Закону № 5492-VI головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів.

45. За фактом виготовлення документа відомості про серію та номер документа, дату персоналізації, номер використаного бланка в електронній формі передаються ВІС відповідним уповноваженим суб'єктом.

46. Підстави, за яких уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа, встановлено в частині сьомій статті 16 Закону № 5492-VI.

47. Згідно з частинами першою, другою статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

48. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України.

49. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

50. Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

51. Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначено у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI. Він містить, зокрема: унікальний номер запису в Реєстрі; відцифрований образ обличчя особи; відцифрований підпис особи.

52. Поряд із цим, у статті 7 Закону № 5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи (пункт 13 частини першої статті 7).

53. Інформація, яку тут виокремлено, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 5492-VI, є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.

54. Відповідно до частини шостої статті 7 Закону № 5492-VI забороняється вимагати від осіб та вносити до Реєстру інформацію, не передбачену цим Законом. Забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров'я або статевого життя.

55. На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 302 (тут її положення суд застосовує у редакції, викладеній згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 745), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

56. За змістом пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII;

з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

57. За пунктом 3 Постанови № 302: до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

58. Відповідно до пунктів 1, 2 додатка 2 «Технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм» до Постанови № 302 бланк паспорта громадянина України (далі - паспорт) виготовляється у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій.

59. У паспорт імплантовано безконтактний електронний носій, який відповідає вимогам нормативних документів України у сфері технічного та криптографічного захисту інформації. Безконтактний електронний носій відповідає вимогам стандарту ISO/IEC 14443 щодо запису і зчитування даних.

60. До безконтактного електронного носія вноситься інформація, яка зазначена на лицьовому та зворотному боці паспорта, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя, відцифрований підпис особи), а також дані щодо забезпечення захисту інформації, що внесена на безконтактний електронний носій, відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

61. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Поряд із тим, за пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1474-VIII, Кабінет Міністрів України зобов'язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

62. У межах встановленого Законом № 1474-VIII строку уряд прийняв постанову від 26 жовтня 2016 року № 745, якою вніс відповідні зміни до Постанови № 302 (положення цієї Постанови (у новій редакції) наведено). Постанова № 745 набрала чинності з 01 листопада 2016 року, і з тієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою № 302.

63. Положення про паспорт (на яке позивач і його представник посилаються як на одну з правових підстав для задоволення позовних вимог) прийнято на виконання вимог статті 5 Закону України від 8 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (який втратив чинність згідно із Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство України»).

64. На підставі Положення про паспорт (у редакції Постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року №3423-ХІІ) Кабінет Міністрів України постановою від 4 червня 1994 року №353 (далі - Постанова № 353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 185 «Деякі питання виконання Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визнано такою, що втратила чинність.

65. Однак постановою від 12 червня 2013 року № 415 уряд зупинив дію постанови від 13 березня 2013 року № 185, заодно відновивши дію Постанови № 353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).

66. Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. 62. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

67. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна» , нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

68. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

VІ. Висновки Верховного Суду

69. Спір у цій справі виник у зв'язку з тим, що неповнолітньому сину ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відмовили у видачі (не видали) паспорта громадянина України у вигляді (формі) паспортної книжечки.

70. Так, суди з'ясували, що в серпні 2017 року позивач разом з матір'ю звернулися до Відділу УДМС із заявами про отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, позаяк вони через свої релігійні переконання не хочуть, щоб вказаний документ позивачу оформляли засобами Реєстру, що з-поміж іншого передбачає обробку персональних даних та присвоєння єдиного унікального номера в Реєстрі.

71. Беручи до уваги суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема щодо релігійних переконань заявників та відмови від обробки персональних даних, а також про те, що чинне законодавство (як-от Положення про паспорт) дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просить позивач), а також правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).

72. Зважаючи на положення статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19 вересня 2018 року у згаданій зразковій справі, є обов'язковим для судів при ухваленні рішень у типових справах.

73. На дату постановлення судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень, які є предметом перегляду в цій справі, вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі ще не було. Більш того, на дату надходження цього позову до суду першої інстанції, як і на дату ухвалення цим судом рішення КАС діяв в іншій редакції, і такого правового інституту як «типова справа» та «зразкова справа» не існувало.

74. Утім, на стадії касаційного перегляду судових рішень в цій справі процесуальний закон діє в новій редакції, і одним із нововведень, започаткованих з 15 грудня 2017 року, є, зокрема, правовий механізм розгляду зразкової справи, який має на меті, серед іншого, сприяти однаковому застосуванню положень законодавства у подібних правовідносинах у спорах, які виникають за однакового правового регулювання і з однакових (подібних, аналогічних) підстав.

75. За правилами статті 291 КАС суди повинні враховувати висновки Верховного Суду у зразковій справ під час ухвалення рішення у типовій справі.

76. Під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій, зокрема апеляційний суд, об'єктивно не могли виконати вказаної вимоги процесуального закону. Але позаяк ця справа наділена усіма ознаками типової справи, яку Верховний Суд розглянув як зразкову та ухвалив у ній постанову (за наслідками апеляційного перегляду рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року), касаційний суд, оскільки він переглядає рішення судів попередніх інстанцій і в межах доводів касаційної скарги повинен перевірити правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, при ухваленні в межах своїх повноважень судового рішення також зобов'язаний враховувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).

77. Щодо останніх, то вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

78. При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи Закон України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.

79. Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

80. З огляду на викладені мотиви Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову про часткове задоволення позову, яким:

81. визнала протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі ОСОБА_5 (сторони у зразковій справі) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;

82. зобов'язала Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати ОСОБА_5 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

83. Позовні вимоги у справі, судові рішення в якій є предметом касаційного перегляду, аналогічні тим, що були предметом розгляду у зразковій справі.

84. Між тим варто зауважити, що позивач в цій справі оскаржує бездіяльність відповідача, що полягала у неоформленні паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, тоді як у зразковій справі позивач оскаржувала відмову у видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки. Якщо проаналізувати суть позовних вимог через призму того, чим позивачі їх обґрунтовують і мету звернення до суду, то є достатні підстави вважати, що зазначені вимоги по суті є аналогічними.

85. З огляду на те, що постанова суду апеляційної інстанції в цій справі не відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № Пз/9901/2/18 (№806/3265/17; постанова від 19 вересня 2018 року), така підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі, позаяк висновки цього суду узгоджуються з тим, як Верховний Суд вирішив аналогічний спір у згаданій зразковій справі.

Відповідно до статті 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

VII. Судові витрати

86. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 3, 262, 263, 291, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану в інтересах її неповнолітнього сина ОСОБА_2, задовольнити повністю.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року в цій справі скасувати і залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець