open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року

Київ

справа №826/20929/14

адміністративне провадження №К/9901/8223/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Гермес" на постанову Окружного адміністративного суду від 23.02.2015 (головуючий Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 (головуючий Саприкіна І.В., судді: Карпушова О.В., Кобаль М.І.)

у справі за позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Гермес" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про:

скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2014 №0001152207; визнання протиправними дій щодо внесення висновків про заниження ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Гермес" податку на додану вартість на суму 11922 408 грн.;

визнання протиправними дій щодо внесення до АІС "Податковий блок" "Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" коригування показників податкового кредиту ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Гермес" на підставі акту від 08.12.2014 №43/1-22-07-36884163;

зобов'язання поновити в Автоматизованій системі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показники податкової звітності, які були виключені на підставі акту від 08.12.2014 №43/1-22-07-36884163;

зобов'язання вилучити з АІС "Податковий блок" "Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" інформацію про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Гермес" оформлені актом від 08.12.2014 №43/1-22-07-36884163; зобов'язання відновити дані податкової звітності задекларовані ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Гермес".

Постановою Окружного адміністративного суду від 23.02.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ "Торгівельно-енергетична компанія "Гермес" оскаржило їх у касаційному порядку.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Гермес" посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Позивач зазначає, що отримання ліцензії на здійснення господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим та нерегульованим тарифом необхідне лише в тому випадку, якщо постачання здійснюється кінцевим споживачам для їх власних потреб, а покупець (позивач) не є споживачем природного газу для власних потреб, він лише здійснював купівлю вищевказаного природного газу для подальшого постачання кінцевим споживачам. Позивач вважає, що для ТОВ «Фінанси Ресурс Сервіс» наявність ліцензії на постачання газу не обов'язкова. При цьому, позивач має ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, видану на підставі Постанови НКРЕ від 12.03.2012 №229 «Про переоформлення ліцензії на постачання природного газу за нерегульованим тарифом, виданої ТОВ «Торгівельно-Енергетична Компанія «Гермес».

У касаційній скарзі позивач просить скасувати Постанову Окружного адміністративного суду від 23.02.2015, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015, прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2018 розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Гермес" у справі за позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень-рішень призначено у попередньому судовому засіданні на 20.11.2018.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ «Фінанс Ресурс Плюс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, за результатом якої складено акт від 08.12.2014 № 43/1-22-07-36884163.

Перевіркою встановлено порушення позивачем норм пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 11922408 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.12.2014 № 0001152207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на загальну суму 17883612 грн.: за основним платежем - 11922408грн., за штрафним (фінансовими) санкціями - 5961204грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, резюмував, що позивачем не надано належних доказів реального виконання умов спірного договору, а тому висновок податкового органу про порушення позивачем положень ПК України є обґрунтованим та знайшов підтвердження під час судового вирішення справи, що свідчить про правомірність прийнятого на його підставі спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно підпунктів 201.4., 201.8 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Підпунктом 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 138.2. статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1. пункту 139.1. статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, як визначено пунктом 201.6. статті 201 ПК України.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 138.2. статті 138 ПК України, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1. пункту 139.1. статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно зауважено що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з матеріалів справи та з'ясовано судами попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ «Фінанси Ресурс Сервіс» укладено договір купівлі-продажу природного газу від 18.07.2014 №18/17. Відповідно до довідки з ЄДРПОУ ТОВ «Фінанси Ресурс Сервіс» займається наступними видами діяльності: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний); неспеціалізована оптова торгівля; консультування з питань інформатизації; діяльність у сфері права.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу визначені Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу» відповідно до якого продаж природного газу є ліцензійним видом діяльності.

Статтею 9 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» визначено, що суб'єкти ринку природного газу провадять свою діяльність на підставі договорів (контрактів), що укладаються відповідно до законодавства.

Згідно положень статті 13 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» транспортування природного газу здійснюється відповідно до договору. За договором транспортування природного газу газотранспортне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, магістральними трубопроводами до пункту приймання-передачі газу та передати його замовнику, а замовник зобов'язується сплатити газотранспортному підприємству встановлену в договорі вартість транспортування.

Пунктом приймання-передачі газу є об'єкт Єдиної газотранспортної системи України, на якому здійснюється передача природного газу між учасниками газового ринку, обладнаний вузлом обліку природного газу.

Обов'язкові умови для газотранспортних підприємств та споживачів послуг, що надаються такими підприємствами, встановлюються в типовому договорі про транспортування природного газу.

Статтею 8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» встановлено, що ліцензуванню підлягають:

транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами та їх розподіл;

постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом;

зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ в обсягах, що перевищують рівень, встановлений ліцензійними умовами.

Судом апеляційної інстанції вірно зауважено що згідно преамбули вказаного Закону, він визначає види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування. Дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом та Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, затверджені Постановами Кабінету Міністрів України від 13.01.2010 містять перелік умов, при виконанні яких можливе провадження господарської діяльності з постачання газу, зокрема, умов щодо:

наявності у ліцензіата договорів купівлі-продажу газу (контрактів) із власниками газу, договорів про транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ магістральними трубопроводами та договорів про транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ розподільними трубопроводами згідно з вимогами чинного законодавства. Обсяг газу, зазначений у договорах купівлі-продажу газу (контрактах) та договорах про постачання газу, повинен відповідати обсягу, що зазначається в договорах на його транспортування магістральними та розподільними трубопроводами;

наявності у ліцензіата договорів, укладених з газотранспортним підприємством, про створення страхового запасу газу в натуральній формі, у обсягах, передбачених законодавством України.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що як у позивача, так і його контрагента повинні бути в наявності в обов'язковому порядку ліцензії на транспортування, постачання та зберігання газу. Натомість лише у позивача є ліцензія АВ N 527128 на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, видану на підставі Постанови НКРЕ від 12 березня 2012 року № 229 «Про переоформлення ліцензії на постачання природного газу за нерегульованим тарифом, виданої ТОВ «Торгівельно-Енергетична Компанія «Гермес», на постачання газу.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що у контрагента - ТОВ «Фінанс Ресурс Плюс» відсутні: ліцензія на транспортування газу; договір на зберігання газу до його продажу; докази отримання газу від попереднього постачальника, оскільки даний контрагент не має ліцензії на виробництво газу; докази можливостей належного зберігання до моменту продажу позивачу; докази транспортування газу та належні супроводжуючі документи на таке транспортування (наприклад, товарно-транспортні накладні).

Суди прийшли до висновку, що наведене свідчить про неможливість вчинення господарських операцій позивача з ТОВ «Фінанси Ресурс Сервіс» з приводу торгівлі газом, оскільки вказана продукція вимагає надзвичайно особливого та специфічного як зберігання, так і транспортування (трубопроводами), а також його постачання

Верховний Суд зазначає, що платнику податку дозволено формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Дослідженню судами підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Згідно положень статті1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом апеляційної інстанції правомірно резюмовано, що сама лише наявність видаткових та податкових накладних, виписаних від імені контрагентів не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення витрат до валових витрат позивача, пов'язаних із господарською діяльністю товариства. Господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

Крім того, відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання протиправними дій, вчинених під час перевірки та оформлення акту по внесенню висновків щодо заниження ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» ПДВ на суму 11 922 408 грн. суди вірно встановили, що відповідно до положень ПК України контролюючий орган, у разі виявлення в ході перевірки порушення платником податків вимог законодавства, зобов'язаний скласти акт та відобразити у ньому виявлені порушення.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1, статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.3 статті 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач склав акт перевірки в межах компетенції та у відповідності до положень законодавства України. Оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Розглянувши вимоги позивача в частині визнання протиправними дій щодо внесення до АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» на підставі акту від 08.12.2014 №43/1-22-07-36884163; зобов'язання поновити в Автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності, які були виключені на підставі акту від 08.12.2014 №43/1-22-07-36884163; зобов'язання відновити дані податкової звітності задекларовані ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес», суди попередніх інстанцій встановили наступне.

В матеріалах справи відсутні докази коригування податковим органом у відповідних базах даних показників податкового кредиту ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» на підставі акту від 08.12.2014 № 43/1-22-07-36884163, отже, позовні вимоги у вказаній частині є безпідставними.

Аналогічно безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню є позовні вимоги в частині зобов'язання вилучити з АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торгівельно-енергетична компанія «Гермес» оформлені актом від 08.12.2014 № 43/1-22-07-36884163.

Так, статтею 74 ПК України визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Відповідно до статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Акт звірки є носієм податкової інформації, то в силу згадуваних норм Податкового кодексу України використовується податковим органом під час проведення перевірок.

Вірно встановлено судами, що не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання поновити в Автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності ТОВ «Фінанс Ресурс Плюс», то така вимога також не може бути задоволена з огляду на те, що чинне законодавство передбачає можливість звернення до суду виключно за захистом власних порушених прав та законних інтересів (за винятком представництва інтересів на підставі належним чином оформлених відповідних документів).

Оскільки така вимога стосується інтересів контрагента позивача - ТОВ «Фінанс Ресурс Плюс», а тому саме останній може звертатися до суду якщо вважає, що з боку податкового органу мало місце порушення його прав та/або законних інтересів.

Верховний Суд зазначає, що до адміністративного суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідно порушеного права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Частиною першою-другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, суди дійшли вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-енергетична компанія "Гермес" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду від 23.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду

Джерело: ЄДРСР 78022713
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку