ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року

Київ

справа №800/548/16

адміністративне провадження №А/9901/54/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (суддя доповідач), Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М. розглянув заяву Вищої ради правосуддя про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 24.11.2016 у справі за позовом ОСОБА_4 до Вищої ради правосуддя, третя особа: Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 20.10.2016 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 22.09.2016 № 2878/0/15-16 «Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_4 на посаду судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області»;

зобов'язати Вищу раду юстиції розглянути рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 15.09.2016 № 29/пп-16 «Про рекомендацію ОСОБА_4 для призначення на посаду судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області.

Позовні вимоги позивач обґрунтував такими аргументами:

Вища рада юстиції незаконно відмовила у внесенні подання Президентові України про призначення позивача на посаду судді, оскільки станом на час (14.11.2012) подання ним заяви до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про участь у доборі кандидатів на посаду судді після здобуття вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр права» його стаж роботи у галузі права становив 4 роки і 9 місяців;

з огляду на неправильний підрахунок стажу, з метою підтвердження наявності стажу роботи у галузі права не менше трьох років, позивач 26 та 29 вересня 2016 року подав до Вищої ради юстиції звернення щодо перегляду рішення про відмову у внесенні подання Президентові України, у підтвердження чого надав докази, однак отримав відповідь про відсутність повноважень щодо перегляду таких рішень;

Вища рада юстиції не врахувала положення абзаців 1, 12 частини першої статті 1, абзацу 5 частини першої статті 22-3 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 № 1977-XII, які дають підстави для висновку, що період роботи в аспірантурі (денної форми) на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка за профільною спеціальністю 12.00.03 «Цивільне право та цивільний процес; Сімейне право; Міжнародне приватне право», а саме з 01.10.2008 по 30.09.2011, зараховується до стажу роботи в галузі права. Так, згідно з абзацом 5 частини першої статті 22-3 цього Закону до стажу наукової роботи зараховується, зокрема, час навчання в аспірантурі. Оскільки до стажу роботи в галузі права зараховується час наукової роботи, до якого зараховується час навчання в аспірантурі, відповідно до стажу роботи в галузі права зараховується час навчання в аспірантурі;

із часу вступу до аспірантури позивач продовжував працювати в ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік» Центр правничої допомоги та досліджень на посаді Президента на 0,5 ставки, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.09.2016;

Верховний Суд України за подібних обставин у постанові від 24.05.2016 у справі № 800/344/15 висловив правову позицію про те, що визначальним є наявність або відсутність необхідного стажу саме на час прийняття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішення про рекомендацію на призначення на посаду судді вперше.

Вищий адміністративний суд України постановою від 24.11.2016 позов задовольнив повністю. Визнав незаконним та скасував рішення Вищої ради юстиції «Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_4 на посаду судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області» від 22.09.2016 № 2878/0/15-16 та зобов'язав Вищу раду юстиції розглянути рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України «Про рекомендацію ОСОБА_4 для призначення на посаду судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області» від 15.09.2016 № 29/пп-16.

Вища рада юстиції 02.12.2016 подала до Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 24.11.2016 з підстави, встановленої у пункті 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить скасувати постанову та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Вища рада юстиції у заяві про перегляд постанови та доповненнях до такої заяви свої вимоги обґрунтовує тим, що Вищий адміністративний суд України порушив норми матеріального та процесуального права: статті 1, 29 Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 15.01.1998 № 22/98-ВР, статтю 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 № 2453-VI, пункт 48 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VII (набрав чинності з 17.07.2016), статті 7, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вища рада юстиції зазначає, що відмовляючи у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_4 на посаду судді, вона діяла на підставі, в порядку та у спосіб, встановлені Конституцією і законами України, зокрема згідно з частиною третьою статті 127 Конституції України та частиною першою статті 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. Підстави для внесення зазначеного подання були відсутні, оскільки станом на 14.11.2012 (дата звернення позивача до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді) стаж роботи позивача в галузі права після отримання вищої юридичної освіти складав менше трьох років. Кандидат не надав про себе Вищій кваліфікаційній комісії суддів України та Вищій раді юстиції, у тому числі на засідання, повної та достовірної інформації відносно відповідності його вимогам Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», установленим для кандидатів на посаду судді. Надані позивачем після прийняття Вищою радою юстиції рішення документи не спростовують викладених у такому рішенні висновків щодо відсутності у позивача необхідного стажу, сформульованих на підставі записів у трудовій книжці та інших документах, що містяться в особовій справі позивача. Вищий адміністративний суд України не мав права скасовувати рішення Вищої ради юстиції про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду із зазначених цим судом підстав, оскільки виключні підстави для скасування цього рішення визначені у пункті 48 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VII, чинного на час винесення Вищою радою юстиції оспорюваного рішення.

Верховний Суд України ухвалою від 31.01.2017 відкрив провадження у справі для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 24.11.2016.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України надала до Верховного Суду України пояснення, в яких зазначила, що комісія діяла в межах передбачених статтями 65-73 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI повноважень. За результатами конкурсного добору на посаду судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області внесла рекомендацію Вищій раді юстиції про призначення позивача суддею цього суду, оскільки за результатами проходження ним стадій призначення на посаду судді вперше установила, що позивач відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, встановленим статтею 127 Конституції України (у редакції, чинній на час розгляду питання про рекомендацію для призначення на посаду судді).

Позивач у письмових запереченнях проти заяви про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 24.11.2016 вказує на відсутність підстав для задоволення заяви та необхідність відмови в її задоволенні. Вважає, що Вищий адміністративний суд України неупереджено розглянув справу, в якій дослідив всі матеріали справи, надав об'єктивну оцінку поданим сторонами доказам та ухвалив справедливе рішення при дотриманні норм матеріального і процесуального права. Неправильний підрахунок Вищою радою юстиції його трудового стажу в галузі права призвів до ухвалення незаконного і несправедливого рішення. Вищий адміністративний суд України усунув цю помилку. Заява Вищої ради юстиції не містить обґрунтованих доводів та юридичних фактів, підстави для перегляду постанови відсутні.

Верховний Суд України ухвалою від 14.09.2017 закінчив підготовку та призначив справу до розгляду Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в порядку письмового провадження.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

У зв'язку з припиненням діяльності Верховного Суду України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2018 для розгляду справи визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач), Шипуліна Т.М., Хохуляк В.В.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І. ухвалою від 29.01.2018 прийняв до провадження заяву Вищої ради юстиції про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 24.11.2016, ухвалою від 05.11.2018 здійснив заміну відповідача - Вищої ради юстиції правонаступником - Вищою радою правосуддя та призначив справу до розгляду у складі трьох суддів без повідомлення та виклику учасників справи на 19.11.2018

Верховний Суд заслухав доповідь судді-доповідача, дослідив письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, та дійшов висновку, що в постанові, про перегляд якої подано заяву, суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини, однак порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 14.11.2012 звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05.11.2012 № 1317/пп-12, пройшов стадії порядку призначення на посаду судді вперше, передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 15.09.2016 № 29/пп-16 рекомендувала ОСОБА_4 для призначення на посаду судді Нововоронцовського району Херсонської області.

Вища рада юстиції рішенням від 22.09.2016 № 2878/0/15-16 відмовила у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_4 на посаду судді Нововоронцовського районного суду Херсонської області, мотивуючи свою позицію невідповідністю позивача станом на 14.11.2012 (дата звернення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді) вимогам частини третьої статті 127 Конституції України, частини першої статті 64 Закону України «Про судоустрій і статусу суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду судді) через відсутність у нього стажу роботи в галузі права не менш як три роки.

Вища рада юстиції установила, що станом на 14.11.2012 згідно із записами в трудовій книжці стаж роботи позивача у галузі права після здобуття вищої юридичної освіти (диплом від 31.01.2008) становив 2 роки 1 місяць або, як зазначила Вища рада юстиції, 2 роки 10 місяців у разі зарахування посади президента ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік Центр правничої допомоги та досліджень», а саме: Вища рада юстиції зарахувала до стажу роботи позивача у галузі права стаж на посадах: президента ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік Центр правничої допомоги та досліджень» у період з 31.01.2008 (дата отримання диплома) по 01.10.2008; асистента кафедри цивільного та трудового права Київського університету права Національної академії наук України (за сумісництвом) з 01.10.2010 по 01.09.2011; викладача кафедри цивільного та трудового права Київського університету права Національної академії наук України (за сумісництвом) з 01.09.2011 по 31.08.2012; юриста-консультанта ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік Центр правничої допомоги та досліджень» з 31.01.2012 по 22.11.2012.

При цьому Вища рада юстиції надала оцінку поясненням кандидата на посаду судді Андрейцева В.В., наданим у засіданні 22.09.2016, та у спірному рішенні зазначила таке:

на засіданні Вищої ради юстиції 22.09.2016 ОСОБА_4 пояснив, що він з жовтня 2008 року навчався на денній формі в аспірантурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка та це був його основний вид зайнятості, тому він вважає, що на момент подачі документів до Комісії в нього було понад три роки стажу роботи в галузі права. Однак період навчання позивача в аспірантурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка (з 01.10.2008 по 30.09.2011) не зараховується до стажу роботи у галузі права, оскільки згідно зі статтею 19 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (у редакції станом на 14.11.2012) аспірантура є формою підготовки наукових кадрів, згідно зі статтею 53 Закону України «Про вищу освіту» (у редакції станом на 14.11.2012) аспірант - це особа, яка навчається у вищому навчальному закладі або особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень магістра і спеціаліста, навчається в аспірантурі вищого навчального закладу для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук, а законодавче регулювання вимог до кандидатів та процедури добору кандидатів на посаду судді не дозволяє зарахування часу навчання до стажу роботи особи в галузі права у розумінні частини четвертої статті 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції станом на 14.11.2012);

зважаючи на положення частини першої статті 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній станом на 14.11.2012), рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_10 щодо офіційного тлумачення положень частини п'ятої статті 127 Конституції України у системному зв'язку з частиною третьою цієї статті, статті 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 12.06.2013 № 4-рп/2013 (пункт 3 мотивувальної частини), особа має відповідати вимогам, передбаченим у частині третій статті 127 Конституції України та частині першій статті 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції станом на 14.11.2012) саме на стадії подання документів.

Вищий адміністративний суд України погодився з висновком Вищої ради юстиції про те, що особа, яка може бути рекомендована на посаду судді, повинна відповідати вимогам передбаченим у частині третій статті 127 Конституції України та частині першій статті 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції станом на дату звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії суддів України (14.11.2012) із заявою про участь у доборі на посаду судді, вважаючи, що такий висновок відповідає правильному застосуванню цих норм матеріального права у системному зв'язку з нормами статті 65, пункту 3 частини першої статті 66, частини третьої статті 67, частини другої статі 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та з огляду на рішення Конституційного суду України від 12.06.2013 № 4-рп/2013.

Водночас Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про незаконність рішення Вищої ради юстиції про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення позивача на посаду судді, мотивуючи такий висновок невідповідністю рішення визначеному у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) критерію обґрунтованості, який полягає у прийнятті рішення з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

При цьому Вищий адміністративний суд України зазначив:

позивач у період навчання в аспірантурі продовжував трудову діяльність на посаді президента ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік Центр правничої допомоги та досліджень» на 0,5 ставки посадового окладу, що підтверджується довідкою, виданою цим підприємством 26.09.2016 за № 10/16, копіями протоколу № 17 загальних зборів учасників підприємства від 01.10.2008, наказу «По особовому складу про зміну виконання проваджень Президента Товариства» від 01.10.2008 № 0011-ОС-08, виданого президентом підприємства, протоколу № 25 загальних зборів засновників товариства від 07.08.2012. Довідкою ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.11.2016 № 3014/А та довідкою ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11.11.2016р. № 9/26-58-13-01-14 підтверджується нарахування, виплата заробітної плати ОСОБА_4 ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік Центр правничої допомоги та досліджень», утримання та перерахування з виплаченої заробітної плати податку з доходів фізичних осіб у 4 кварталі 2008 року - 3 кварталі 2009 року;

за відсутності прямої вказівки в правових нормах (частині третій статті 127 Конституції України та частині першій статті 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») на те, що до стажу в галузі права зараховується стаж роботи з повним робочим часом, до стажу роботи за спеціальністю зараховується також робота на умовах неповного робочого часу;

на засіданні Вищої ради юстиції 22.09.2016 питання щодо трудової діяльності позивача в галузі права під час навчання в аспірантурі не з'ясовувалось, про що свідчать звернення позивача 26.09.2016 та 29.09.2016 до Вищої ради юстиції із заявами про перегляд питання щодо його призначення на посаду судді з посиланням на факт трудової діяльності на посаді президента компанії та відповідні докази.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України (у редакції, чинній до 30.09.2016) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 131 Конституції України (у редакції, чинній до 30.09.2016) в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про Вищу раду юстиції» від 15.01.1998 № 22/98-ВР Вища рада юстиції є колегіальним, постійно діючим, незалежним органом, відповідальним за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Порядок призначення на посаду судді вперше визначався статтею 66 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та включав відповідні стадії.

Пунктом 14 частини першої цієї статті передбачена стадія розгляду Вищою радою юстиції питання про дотримання визначеної цим Законом процедури на стадіях, передбачених пунктами 1-13 цієї частини, та внесення подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про Вищу раду юстиції» Вища рада юстиції приймає рішення щодо внесення подання про призначення на посаду судді вперше на підставі розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до якої обов'язково додається особова справа кандидата на посаду судді вперше та будь-які інші матеріали, які дають змогу перевірити дотримання передбаченого Законом України «Про судоустрій і статус суддів» порядку призначення на посаду судді вперше.

Згідно з частиною четвертою статті 29 цього Закону у разі встановлення порушень порядку, які призвели або могли призвести до неправильних результатів добору, Вища рада юстиції приймає вмотивоване рішення про відмову у внесенні подання щодо призначення кандидата (кандидатів) на посаду судді, а також визначає дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, необхідні для усунення наслідків цих порушень.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 27 зазначеного Закону Вища рада юстиції приймає процедурні акти, зокрема, рішення про відмову в поданні про призначення. Акти Вищої ради юстиції можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

З 30.09.2016 - з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, крім пунктів 39 та 48 розділу XII

«Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набрали чинності з 17.07.2016 - дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Відповідно до пункту 48 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII з дня, наступного за днем опублікування цього Закону:

1) Вища рада юстиції може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав, які вона визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов'язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей:

а) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інші обставини, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням;

б) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді;

2) у разі відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду Вища рада юстиції ухвалює вмотивоване рішення, яке може бути оскаржено у порядку, встановленому процесуальним законом;

3) рішення Вищої ради юстиції про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржено та скасовано виключно з таких підстав:

а) склад Вищої ради юстиції, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

б) рішення не підписано членом Вищої ради юстиції, який брав участь у його ухваленні;

в) рішення не містить посилання на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду або мотивів, з яких Вища рада юстиції прийшла до відповідних висновків;

4) рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України оскаржуються відповідно до статті 88 цього Закону.

Враховуючи положення статті 55 Конституції України та те, що вирішення спорів, що виникають за участю Вищої ради юстиції, правонаступником якої є Вища рада правосуддя, віднесено до юрисдикції адміністративного суду, при розгляді цієї справи суд не обмежений з'ясуванням лише визначених у законі підстав для оскарження і скасування рішення, а вирішує справу з урахуванням завдань та основних засад адміністративного судочинства.

Повноваження щодо ухвалення рішення про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення на посаду судді на час ухвалення спірного рішення було дискреційним повноваженням та законодавчо встановленою виключною компетенцією Вищої ради юстиції - колегіального, незалежного органу, відповідального за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу. Вища рада юстиції у своїй діяльності була незалежною від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Перевірка дотримання передбаченого Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) порядку призначення на посаду судді вперше та оцінка в ході такої перевірки обставин, пов'язаних із кандидатом на посаду судді, зокрема з'ясування питання щодо наявності у судді достатнього стажу у галузі права, здійснювалися Вищою радою юстиції під час виконання нею дискреційних повноважень при розгляді рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на призначення на посаду судді, до якої обов'язково додається особова справа кандидата на посаду судді вперше та будь-які інші матеріали, які дають змогу здійснити таку перевірку.

Вирішуючи справу про оскарження зазначеного рішення Вищої ради юстиції, суд виходить з основних засад адміністративного судочинства, оцінює таке рішення на відповідність визначеним у Кодексі адміністративного судочинства та у пункті 48 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII критеріям і не має права переоцінювати обставини, оцінку яким надала Вища рада юстиції.

Відповідно до пунктів 3, 9 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення справи в суді першої інстанції) у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; з урахуванням права особи на участь у процесу прийняття рішення.

Підпункт «в» підпункту 3 пункту 48 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачає таку підставу для скасування рішення Вищої ради юстиції як відсутність в рішенні мотивів, з яких Вища рада юстиції дійшла до відповідних висновків.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість рішення Вищої ради юстиції з огляду на його прийняття без урахування всіх обставин, що мають значення, зокрема того, що позивач у період навчання в аспірантурі працював на 0,5 ставки на посаді Президента юридичної компанії та виконував роботу у галузі права.

Верховний Суд, оцінюючи такий висновок суду першої інстанції, зважає на таке.

Вища рада юстиції, з метою перевірки наявності у позивача на час звернення до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії суддів України із заявою про участь у доборі на посаду судді стажу роботи у галузі права, опрацювала надані позивачем до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії суддів України документи, які надійшли до Вищої ради юстиції разом з рекомендацією останньої про призначення позивача на посаду судді вперше, і на підставі записів в трудовій книжці установила станом на 14.11.2012 такий стаж роботи позивача у галузі права після здобуття вищої юридичної освіти: 2 роки 1 місяць або, як зазначила Вища рада юстиції, 2 роки 10 місяців у разі зарахування посади президента ТОВ «Юридична компанія «Гарант Лекс Авік Центр правничої допомоги та досліджень».

Позивач був залучений до процесу ухвалення стосовно нього рішення і Вища рада юстиції оцінила всі його пояснення, надані на засіданні Вищої ради юстиції 22.09.2016, щодо необхідності зарахування до стажу в галузі права період його навчання на денній формі в аспірантурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, яке, за поясненням позивача, було основним видом його зайнятості, та навела відповідні мотиви, з яких вона не вважає період такого навчання стажем роботи у галузі права.

При цьому позивач не надавав Вищій кваліфікаційній комісії суддів України та Вищій раді правосуддя станом на час вирішення відповідних питань інших письмових документів чи пояснень, які б свідчили про те, що він у період навчання в аспірантурі водночас працював на 0,5 ставки на посаді президента юридичної компанії, щоб викликало у Вищої ради юстиції обов'язок дослідити ці обставини та надати їм оцінку, навівши у рішенні відповідні мотиви.

Такі документи та пояснення позивач надав Вищій раді правосуддя вже після ухвалення спірного рішення. Разом з тим Закони України, що регулюють порядок призначення суддів на посади, не містять повноважень Вищої ради юстиції щодо перегляду своїх рішень та, з огляду на наявність чинного рішення про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення на посаду судді, щодо повторного вирішення питання щодо внесення такого подання.

Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції про протиправне ухвалення Вищою радою юстиції спірного рішення без з'ясування в засіданні зазначеної обставини, за відсутності у Вищої ради юстиції відповідної інформації та доказів на час вирішення питання про перевірку дотримання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України процедури, та відповідно, про необґрунтованість спірного рішення, є безпідставним.

Вища рада юстиції, ухвалюючи оспорюване рішення, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що визначають порядок призначення суддів на посаду та повноваження Вищої ради юстиції, та ухвалила мотивоване рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення позивача на посаду судді виходячи з тих обставин та доказів, які існували на час рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення позивача на посаду судді та вирішення Вищою радою правосуддя питання про перевірку дотримання процедури та внесення подання Президентові України про відповідне призначення.

Висновок Вищої ради юстиції про те, що час навчання в аспірантурі не зараховується до стажу роботи особи, є правильним.

Згідно з частиною першою статті 19 «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 № 1977-XII (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про участь у доборі) аспірантура та докторантура є основними формами підготовки наукових кадрів.

Відповідно до статті 53 Закону України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 № 2984-III (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про участь у доборі) аспірант (ад'юнкт) - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в аспірантурі (ад'юнктурі) вищого навчального закладу або наукової установи для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук.

У пункті 2 частини четвертої статті 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про участь у доборі) визначено, що стажем роботи у галузі права є стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем не нижче спеціаліста.

Таким чином, до стажу роботи у галузі права належить тільки стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти і не належить час навчання особи в аспірантурі.

Відповідно до частини першої статті 243 цього Кодексу суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 237 цього Кодексу.

У пункті 4 частини першої статті 237 цього Кодексу передбачена така підстава для подання заяви про перегляд судового рішення як порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених у пункті 171-1 Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 243 цього Кодексу за наявності підстав, передбачених, зокрема, у пункті 4 частини першої статті 237, суд має право у разі неправильного застосування судом норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення.

Верховний Суд вважає, що Вищий адміністративний суд України правильно і повно встановив обставини у справі, однак задовольнив позов і скасував оспорюване рішення за відсутності правових підстав, порушив норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на викладене, постанову суду першої інстанції належить скасувати, а у справі ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Заяву Вищої ради правосуддя про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 24.11.2016 задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 24.11.2016 скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна