Провадження № 2/522/981/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого – судді Чернявської Л.М.

При секретарі судового засідання Ткаченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського державного аграрного університету, за участю третьої особи ОСОБА_2 про скасування наказу ректора про особовий склад, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся 29 грудня 2017 року до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Одеського державного аграрного університету, в якому просить поновити його на посаді професора кафедри епізоотології та паразитології Одеського державного аграрного університету; зобов?язати Одеський державний аграрний університет виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з Одеського державного аграрного університету моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.

При цьому позивач посилається на наступне на те що 08.02.2017 року його прийнято на посаду проректора з наукової роботи і міжнародних зв’язків за строковим трудовим договором, що підтверджується наказом №11-ВК від 07.02.2017 року, 01.09.2017 року переведено на посаду професора кафедри епізоотології та паразитології за строковим трудовим договором, що підтверджується наказом №71-ВК від 30.08.2017 року. Наказом про особовий склад від 18.12.2017 за №125-ВК позивача професора кафедри епізоотології та паразитології 20.12.2017 року звільнено з займаної посади, у зв’язку з вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи в Одеському державному аграрному університеті, відповідно до п. 3, ст. 41 КЗпП України. Підставою у вказаному наказі зазначено: витяг з протоколу вченої ради ОДАУ №5 від 12.12.2017 року.

Вказане звільнення з посади професора кафедра епізоотології та паразитології ОДАУ позивач вважає незаконним та безпідставним, зазначаючи, що відповідно до пп. 5.4. п.5 Положення про порядок проведення конкурсного відбору на вакантні посади, прийняття на роботу, продовження трудових відносин та звільнення з посад науково-педагогічних працівників в Одеському державному аграрному університеті, яке ухвалено ОСОБА_3 від 26.05.2016 протоколом 7 та затверджено Ректором ОДАУ від 17.06.2016, наказом 124-заг. для оцінки рівня професійної кваліфікації претенденти на заміщення вакантних посад професора зобов’язані прочитати відкриту лекцію.

20.11.2017 на засідання кафедри епізоотології та паразитології ОДАУ обговорювали відкриту лекцію ОСОБА_1І, на тему «Лептоспіроз тварин» для магістрів 2 курсу (за скороченим терміном навчання) спеціальності 211 - ветеринарна медицина. Навчальна мета відкритої лекції Позивача досягнута з відмінною оцінкою, що підтверджується протоколом №6 від 20.11.2017.

Кваліфікаційні вимоги Позивача та подані документи до конкурсної комісії відповідають пп. 3.1., 3.4. п. 3 Положення ОДАУ, що підтверджується витягом з протоколу засідання комісії з професійної етики, інформованості, гласності та конкурсного відбору кадрів №1 від 01 грудня 2017 року, де зазначено, що всі матеріали, які необхідні до подачі на конкурс на заміщення вакантної посади науково-педагогічного працівника наявні та оформлені відповідно.

Згідно Закону України «Про вищу освіту» Позивач відповідає кваліфікаційним вимогам, які пред’являються до обрання на посаду професора кафедри. Комісія ухвалила допустити до участі в конкурсі на заміщення вакантної посади професора кафедри, що відповідає вимогам пп. 4.12, 4.13, п. 4 Положення ОДАУ, за якими конкурсна комісія надає ректору ОДАУ пропозиції щодо допущення до участі у конкурсі певних осіб.

При цьому, комісія з професійної етики надала позитивний висновок, в якому відсутні ознаки аморальної поведінки позивача.

У висновку Кафедра епізоотології та паразитології ОДАУ, який підготовлено на підставі пп. 5.5. п 5 Положення ОДАУ щодо рекомендації до обрання Позивача на посаду професора кафедри епізоотології та паразитології зазначено, що педагогічна, навчально-методична, наукова та виховна робота доктора ветеринарних наук, доцента ОСОБА_1, який працює на посаді професора кафедри епізоотології та паразитології, відповідає вимогам, а Позивач заслуговує рекомендації на посаду професора кафедри епізоотології. Також кафедра звертається з проханням до ОСОБА_3 ради факультету підтримати рішення кафедри епізоотології та паразитології щодо рекомендації ОСОБА_1І, до участі у конкурсі про обрання на посаду професора кафедри.

При цьому, згідно пп. 5.5, 5.14 п. 5 Положення ОДАУ негативний висновок кафедри, вченої ради факультету не може бути підставою для відмови претенденту в розгляді його кандидатури вченою радою Університету. Претенденти мають бути ознайомлені з вищезазначеними висновками до засідання вченої ради Університету. Однак кафедра та факультет надали позитивні висновки щодо рекомендації на заміщення посади професора.

12 грудня 2017 року відбулось засідання вченої ради ОДАУ на якому виступали: вчений секретар Минзул А.М., ректор університету ОСОБА_4, завідувач аспірантури ОСОБА_5, методист ОСОБА_6, проректор з правової і господарської роботи ОСОБА_7, голова вченої ради ОСОБА_8, професор ОСОБА_9 про обрання позивача на посаду професора епізоотології та паразитології ОДАУ. Ректор університету на засіданні вченої ради університету ОСОБА_4 повідомив, що Позивача не рекомендує на посаду професора зазначеної кафедри. Завідувач аспірантури ОСОБА_5 відмітила не етичну та аморальну поведінку Позивача на посаді проректора по відношенню до неї, як підлеглої (незрозумілі натяки, жарти, непристойні пропозиції, нецензурна лексика у спілкуванні). Методист заочної форми навчання агробіотехнологічного факультету, що проживала в гуртожитку ОДАУ зі своєю донькою на умовах договору, вважає себе потерпілою зі сторони Позивача, який нібито здійснив на неї тиск з погрозами, вживаючи нецензурну лексику та намагаючись примусово виселити її з кімнати. Проректор з правової і господарської роботи ОСОБА_7 повідомила, що співробітники неодноразово зверталися до неї зі скаргами в письмовій формі, як до юриста за фахом. З її слів до неї зверталися особи стосовно сексуальних домагань Позивача. Також, голова вченої ради професор ОСОБА_8 виступив з пропозицією не вносити кандидатуру до бюлетеню для таємного голосування на посаду професора, враховуючи аморальну та неетичну поведінку позивача в колективі, що було виявлено під час обговорення його кандидатури на поточному засіданні вченої ради університету. Професор ОСОБА_9 виступив з пропозицією внести кандидатуру Позивача до бюлетеню для таємного голосування на посаду професора. Результати голосування «за» - 32, «проти» - 5, утрималися -11.Відповідно до п. 5 Положення ОДАУ вчений секретар вченої ради Університету перевіряє правильність оформлення матеріалів, що подаються на розгляд, та готує бюлетені для таємного голосування і протоколи лічильної комісії. Відповідно до пп. 8.2., п.8 Положення ОДАУ у разі не обрання за конкурсом науково-педагогічного працівника трудові відносини з ним припиняються у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору (контракту). Особи, які не виявили бажання брати участь у конкурсі на новий строк, звільняються у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору (контракту). Жоден із наведених виступів (доводів) на засіданні ОСОБА_3 ради університету не обґрунтований та не підкріплений доказами, і як наслідок, Позивач не може бути звільнений на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України.

Таким чином, рішення ОСОБА_3 ОДАУ є незаконним та необгрунтованим, у зв’язку з тим, що порушуються пп. 2.3, 2.4 п. 2, п. 4.1., ч. 7, 8 пп. 4.1. п. 4, п.8.2 Положення ОДАУ, пп. 6.18.7, п. 6.18 ст. 6 Статуту ОДАУ 2017, так як Члени ОСОБА_3 ОДАУ не мали права не включати Позивача до бюлетеня.

Вказані дії відповідача, спричинили позивачеві моральні страждання, які він оцінює в 30000 грн.

04 січня 2018 року відкрито провадження у справі та встановлено загальний порядок її розгляду.

13 лютого 2018 року відповідач надав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 в якому просив відмовити у задоволенні вимог позивача в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Відповідно до вимог пункту 7 частини другої статті 36 Закону України «Про вищу освіту», в повноваження вченої ради університету як колегіального органу управління входить обрання за конкурсом таємним голосуванням на посади завідувачів кафедр, професорів і доцентів, директора бібліотеки. Вказані положення закону, знайшли своє відображення і в Статуті Одеського державного аграрного університету.

ОСОБА_3 рада університету здійснює свої повноваження у відповідності до вимог Закону України «Про вищу освіту», Статуту Одеського державного аграрного університету, а також Положення про вчену раду університету, затвердженого наказом ректора № 80-заг. від 06.05.2016 року.

Статею 26 Закону України «Про вищу освіту» визначені основні завдання вищої освіти, серед яких: формування особистості шляхом патріотичного, правового, екологічного виховання, утвердження в учасників освітнього процесу моральних цінностей, соціальної активності, громадянської позиції та відповідальності, здорового способу життя, вміння вільно мислити та самоорганізовуватися в сучасних умовах, а також збереження та примноження моральних, культурних, наукових цінностей і досягнень суспільства.

Відповідно до вимог статті 58 Закону України «Про вищу освіту», а також пункту 3.1. Положення про порядок проведення конкурсного відбору на вакантні посади, прийняття на роботу, продовження трудових відносин та звільнення з посад науково-педагогічних працівників у Одеському державному аграрному університеті визначено, що науково-педагогічні працівники зобов’язані дотримуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, прищеплювати їм любов до України, виховувати їх у дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України та державних символів України, а також дотримуватися статуту закладу вищої освіти, законів, інших нормативно-правових актів.

Відповідність кандидатури претендента на заміщену посаду професора кафедри епізоотології та паразитології університету ОСОБА_1 лише його кваліфікаційним вимогами не являлась єдиним критерієм для оцінки його трудової діяльності. При обговоренні кандидатури професора ОСОБА_1 було враховано також відповідність його кандидатури морально-етичним нормам та дотримання ним під час трудової діяльності в університеті законодавства України.

Посилання ОСОБА_1 в його позовній заяві, що комісією з професійної етики, інформованості, гласності та конкурсного відбору кадрів, допущено його до голосування як такого, що відповідає всім вимогами, не зовсім вірне. Оскільки до комісії не були адресовані ні усні, ні письмові звернення працівників університету щодо аморальної поведінки ОСОБА_1 При надані рекомендацій із допуску до конкурсу ОСОБА_10, комісія з професійної етики, інформованості, гласності та конкурсного відбору кадрів здійснювала огляд поданих ним документів виключно кваліфікаційним вимогам, про що свідчить зміст витягу із протоколу № 1 від 01.12.2017 року засідання цієї комісії. Підстави для не допущення кандидатури ОСОБА_1 до голосування вченою радою університету у комісії були відсутні.

Відповідно до порядку роботи вченої ради університету, визначеного простою більшістю голосів її членів, відбулося обговорення всіх кандидатур на вакантні посади науково-педагогічних працівників університету, в тому числі ОСОБА_1

Під час обговорення кандидатури на вакантну посаду професора кафедри ОСОБА_1 виступили члени вченої ради університету, а також інші працівники університету. За результатами обговорення було запропоновано членами вченої ради не включати кандидатуру позивач з підстав аморальної поведінки, недотримання положень Закону України «Про вищу освіту» та порушення вимог Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», яким визначено поняття сексуального домагання, що виражаються словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізично (доторкання, поплескування), що принижують чи ображають осіб, які перебувають у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування.

Доказом, що підтверджує приниження осіб, які працюють в університеті та порушення їх права на працю (забезпечення нормальних умов праці) були виступи жінок, які працюють в університеті, а також численні звернення адресовані до керівництва університету щодо впливу на поведінку ОСОБА_1І, по відношенню до жінок.

За результатами обговорення, вчена рада університету не допустила до голосування кандидатуру на посаду професора кафедри ОСОБА_1, запропонувавши не вносити його кандидатуру до бюлетеню. Результатами голосування щодо не внесення кандидатури ОСОБА_1 1.1. до бюлетеню - «за» - 32, «проти» - 5, утримались - 11. Такі результати свідчать про, те що навіть у разі його включення до бюлетеню для голосування, більшість членів вченої ради проголосували б проти обрання (призначення) ОСОБА_1 на посаду професора кафедри. За таким умов поновлення позивача на посаді науково-педагогічного працівника університету є безпідставним.

Звільнення ОСОБА_1І, відповідно до пункту 3 статті 41 Кодексу Законів про працю України є правомірним, оскільки є наявні фактичні дані (докази), які систематично, упродовж роботи в університеті виражаються у усних та письмових зверненнях працівників (жінок) університету, які не можуть нормально працювати та знаходитись в присутності позивача, який здійснював щодо них непристойні жести, поплескування їх за різні частини тіла тощо.

Іншою умовою для звільнення позивача, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України, було виконання ним науково-педагогічної роботи в університеті для здобувачів вищої освіти та інших осіб, які навчаються в університеті, та відповідно виконання позивачем виховної функції в межах посадових обов’язків та педагогічного навантаження.

Згідно з пунктом 28 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст.41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КзпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають браги до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Вищевказані дії ОСОБА_1 щодо жінок, які працюють в університеті носять системний характер. Звернення працівників університету надходили впродовж роботи позивача в університеті, в тому числі під час зайняття ним посади проректора з наукової роботи та міжнародних зв'язків, згодом і на посаді професора кафедри.

Так, як вказані питання щодо сексуальних домагань відносяться до повноважень та розгляду Верховної ОСОБА_3 України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженої ВРУ з прав людини, органів виконавчої влади на місцях, а також у зв'язку з проханням осіб, які звертались на такі дії позивача не розголошувати їх персональні дані, керівництво університету проводило усні зауваження по відношенню до ОСОБА_1 та звернулося із вимогою недопущення вказаних дій у колективі. Заходи дисциплінарного стягнення з боку керівництва університету не застосовувались за відсутності повноважень із розгляду питань сексуального домагання на робочих місцях. Однак наступна поведінка позивача не була виправлена, а скарги із переходом на викладацьку роботу кафедри епізоотології та паразитології університету лише збільшились. За наявності вказаних вище умов, ОСОБА_1І, було звільнено відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України.

Також відповідач посилається на те, що звільнення ОСОБА_1І, згідно з пунктом 3 статті 41 КЗпП України проведено правомірно. Посилання позивача на те, що університет при його звільненні порушив чи недотримався положень статті 43 КЗпП України є безпідставним. ОСОБА_1 не був та не являється членом Первинної профспілкової організації Одеського державного аграрного університету, відповідно не подавав заяви про вступ до членів профспілки та не сплачував відповідних членських внесків. Також, відповідач вважає, що позовні вимоги щодо суми стягнень розрахованих позивачем у розмірі 30 000 гри. моральної шкоди є необгрунтованим та не підтвердженим відповідними доказами, а відтак не можуть бути задоволені судом.

22 лютого 2018 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить скасувати Наказ ректора Одеського державного аграрного університету про особовий склад від 18.12.2017 року за № 125-ВК; поновити ОСОБА_1 на посаді професора кафедри епізоотології та паразитології Одеського державного аграрного університету; стягнути з Одеського державного аграрного університету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 133620,63 грн.; стягнути з Одеського державного аграрного університету на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.

Одночасно, представником позивача подано відповідь на відзив, в якій він посилається на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про вищу освіту», обов’язки науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників: науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники закладу вищої освіти зобов’язані: дотримуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, прищеплювати їм любов до України, виховувати їх у дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України та державних символів України. Тобто спеціальний суб’єкт впливу з боку освітнього працівника - це студенти або магістри. Збоку студентів не надходило жодної з заяв, що підтверджує протокол вченої ради ОДАУ від 12.12.2017 року, так само як і не надано відповідних доказів з боку Відповідача. Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 22 березня 2017 року №6-3135цс16, в якій зазначено, що звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами: 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію. Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність, тощо. Жодного такого встановленого факту з боку ОДАУ не було та до суду не надано. Позивач звертає увагу суду на те, що посада проректора Одеського державного аграрного університету не передбачає виховної роботи зовсім, що підтверджується типовою посадовою інструкцією, яка діє в ОДАУ. Крім того, керівництво ОДАУ не надало посадової інструкції, яка була підписана Позивачем. Керівництвом ОДАУ зазначено, що Позивач розписався в журналі. Ні у відзиві, ні в якості інших доказів Відповідачем не надано відомостей про те, що Позивач розписався у посадовій інструкції, яка передбачає виконання виховної функції. Список підписів співробітників ОДАУ жодним чином не доводить, що Позивач виконував виховну роботу оскільки дослідити походження даного списку та документу, до якого він відносить не є можливим. З цього позивач робить висновок, що керівництво може типову форму посадової інструкції постійно змінювати за власним бажанням без погодженням з працівником, оскільки працівник не розписується як того вимагає законодавство. Крім того, відповідно до типової посадової інструкції проректора з наукової роботи та міжнародних зв’язків, яку надав Відповідач, проректор не мав обов’язку виконувати виховну роботу.

Відповідач у відзиві посилається на те, що Позивач систематично скоював аморальні проступки, але сам собі суперечать, що підстави для не допущення кандидатури Позивача до голосування вченої ради університету у комісії були відсутні. Також у відзиву Відповідач зазначив: «за результатами обговорення було запропоновано членам вченої ради кандидата на посаду Позивача не включати до бюлетеня для голосування», що таким чином підтверджує порушення пп. 2.3, 2.4 п. 2, п. 4.1., ч. 7, 8 пп. 4.1. п. 4, пп. 6.3. п.6, п.8.2 п. 8 Положення про порядок проведення конкурсного відбору на вакантні посади, прийняття на роботу, продовження трудових відносин та звільнення з посад науково-педагогічних працівників в Одеському державному аграрному університеті, яке ухвалено ОСОБА_3 від 26.05.2016 протоколом № 7 та затверджено Ректором ОДАУ від 17.06.2016, наказом 124-заг., пп. 6.18.7, п. 6.18 ст. 6 Статуту ОДАУ 2017, за яким прізвища всіх претендентів на заміщення відповідної посади вносяться до одного бюлетеня для таємного голосування. Кожен член кафедри, вченої ради факультету, науково-технічної ради, колективу працівників бібліотеки, вченої ради Університету має право голосувати лише за одну кандидатуру претендента. При інших варіантах голосування бюлетені вважаються недійсними. В відзиву на позовну заяву Відповідач стверджує, що доказом, який підтверджує приниження осіб, які працюють в університеті та порушення їх права на працю (забезпечення нормальних умов праці) були виступи жінок, які працюють в університеті, а також чисельні звернення адресовані до керівництва університету щодо впливу на поведінку Позивача по відношенню до жінок. Однак, позивач вважає, що виступи - не є доказом в розумінні ст. 76 ЦПК України. Надані відповідачем скарги, заяви і доповідні на підтвердження аморальних дій позивача не зареєстровані відповідно до чинного в Україні законодавства. До зазначених документів не надані докази, то обґрунтовують та підтверджують наведені доводи, що порушує ч. 6 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян». Обставини, які зазначені у вказаних заявах не були розглянуті керівництвом ОДАУ, їм не надавалась оцінка, не проводилось жодного з’ясування обставин, викладених у такій заяві, а тому такі докази не є належними в розумінні ст. 77 ЦПК України. Позивач жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності та не був ознайомлений з цими документами. Позивач вважає, що їх просто не було, а заявники склали їх вже після звільнення Позивача. Позивач зазначає, що оскільки керівництво ОДАУ не надає належних та допустимих доказів, то і відсутня об’єктивна можливість встановити склад аморального проступку, час його скоєння та його зміст та об'єктивну сторону. Що стосується профспілкових внесків, то позивач зазначає, що Відповідач зобов'язаний довести те, що Позивач не сплачував внески.

Позивач вважає його звільнення з роботи здійсненим без законних підстав з особистих мотивів керівництва університету. Незаконним звільненням йому заподіяно і моральну шкоду, оскільки позивача погіршився стан здоров'я, принижено його честь і гідність. Вказане проявляється в тому, що Позивача з посади професора (яка вважається досить поважною та високою в наукових кругах) було звільнено з причин вчинення аморального поступку на роботі по відношенню до інших працівників є таким, що паплюжить репутацію людини, яка своїм інтелектом та плідною працею здійснює особистий внесок у розвиток ветеринарної медицини та науки в Україні, яка на сьогоднішній день знаходиться у вкрай застарілому стані. Дані обставини підтверджуються тим, що вся сім’я Позивача є науковцями в галузі ветеринарної медицини та докторами наук у цій сфері. Результатом таких наслідків стало те, що у Позивача з'явилось почуття неповноцінності, порушено нормальний стан життя, яке залежить від влаштування на роботу, яке є вкрай важким у зв’язку з наявністю здійсненого запису у трудовій книжці щодо звільнення в результаті вчинення аморального проступку. Вказані обставини породжують тимчасові душевні хвилювання. Дані твердження підтверджуються консультативним висновком лікаря, який додається до даної відповіді на відзив. Внаслідок втрати професійної працездатності він позбавлений можливості працювати за фахом і в повній мірі забезпечувати сім'ю. Враховуючи встановлені по справі обставини, позивач вважає очевидним заподіяння йому незаконним звільненням моральної шкоди з боку відповідача.

02 березня 2018 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких послався на те, що позивач за відсутності підстав для задоволення його позовних вимог та відповідного доказового спростування наведених університетом фактичних даних, безпідставно звинувачує університет та знову ж таки, перекручує дійсні обставини, тим самим чинить перешкоди для всебічного, повного та об’єктивного вирішення цієї справи. Відповідач зазначає, що позивач надає до суду неправдиву інформацію щодо свого членства в Первинній профспілковій організації Одеського державного аграрного університету. Так як позивач письмових заяв про вступ до ППО ОДАУ не подавав, а членських внесків не сплачував. Крім того, при нарахуванні заробітної плати ОСОБА_1 за час перебування на посадах в університеті, утримань із заробітної плати ОСОБА_1 на оплату профспілкових внесків, бухгалтерією університету не проводилось.

Крім того, відповідач посилається на те, що представник позивача наводить безпідставні припущення того, що посадова інструкція професора не була підписана з боку ОСОБА_1, оскільки дата затвердження посадової інструкції з якою ознайомлено у відповідно журналі, датується від 16.03.2016 року і з тієї дати вона не змінювалась. Штат науково-педагогічних працівників та допоміжного персоналу в університеті, як і в інших закладах освіти, формується відповідно фактичному контингенту студентів. Вступна кампанія проходить щороку в період з липня по серпень. Від контингенту студентів формується штатний розпис (уточнений) станом на вересень відповідного року, тому щороку ознайомлювати при прийнятті, переведенні тощо науково-педагогічних працівників із посадовою інструкцією шляхом напису на її змісті є неможливим, оскільки та чи інша посадова інструкція буде вимагати виготовлення великої кількості екземплярів чи додаткові сторінки до неї. Тим самим, доповнення сторінками для місць підпису посадових інструкцій може в подальшому спричинити спірні моменти з періодами проставляння підписів тощо. За таких умов, та специфіки роботи університету (інших закладів освіту) заведений відповідний журнал, який прошитий, пронумерований та скріплений печаткою, де за наслідками ознайомлення із трудовими договорами, посадовими інструкціями, правилами внутрішнього розпорядку тощо особа, яка працевлаштовується проставляє свій підпис та дату ознайомлення. Ознайомлення працівників відбувається як за основною роботою так і за роботою за сумісництвом, не залежно від того, внутрішнє чи зовнішнє сумісництво. Крім того, що ОСОБА_1, у період з лютого 2017 року по вересень 2017 року перебував на посаді проректора, він також виконував викладацьку роботу на умовах сумісництва на посаді професора кафедри. З вересня 2017 року він був переведений з посади проректора на посаду професора кафедри, з умовами роботи та посадовими обов’язками якої був ознайомлений в тому ж журналі, про що свідчить його підпис, а також роботою 0,25 ставки доцента кафедри за сумісництвом. Позивач ставлячи свій підпис, чітко розумів зміст документів з якими ознайомлювався, а також сьогодні наводить необгрунтовані дані, тим самим перешкоджає об’єктивному розгляду цієї справи.

Крім того, відповідач посилається на те, що посада проректора, відповідно до абзацу 1 розділу «Посади науково-педагогічних працівників ВНЗ 3-4 рівня акредитації» Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 р. № 963, а саме посада проректора з наукової роботи та міжнародних зв'язків, яку займав ОСОБА_1І, безпосередньо пов'язана з навчально-виховним та науковим процесом, а робота ОСОБА_1 на посадах «професора» та «доцента» кафедр за сумісництвом являлась роботою науково-педагогічного працівника, який виконує наукову, викладацьку, методичну та організаційну (виховну) роботу, та відповідно отримує заробітну плату. Також відповідач посилається на те, що представник позивача навмисно спотворює фактичні дані, оскільки відповідно до статті 36 Закону України «Про вишу освіту» та Статуту ОДАУ, керівник (ректор) університету не впливає на роботу колегіальних органів управління, він за посадою входить лише до її складу. Рішення ОСОБА_3 ради університету вводяться в дію наказом ректора. Звернення на ім’я ректора університету як письмово, так і усно працівників університету (жінок) з приводу забезпечення нормальних умов праці та впливу на поведінку позивача щодо неприпустимих доторкувань до них, не були паралельно адресовані до колегіальних органів, а також до відповідних робочих комісій, що діють у складі вченої ради університету. Керівник (ректор), забезпечуючи виконання вимог Закону України «Про захист персональних даних» та за відсутності персональної згоди працівників (жінок) університету не вправі був розголошувати персональні дані осіб.

Відповідач зазначає, що тим самим, представник позивача необгрунтовано стверджує про порушення Законів України «Про звернення громадян» та «Про захист персональних даних» з боку керівництва університету, оскільки заяви осіб, які дали згоду на використання (надання) їх скарг на дії ОСОБА_1, до суду, були надані. Особи, які звертались без надання згоди на використання їх даних, не були керівництвом розголошені, тим самим дотримані їх законні права та положення вказаного закону. Скарг від осіб, які зверталися до керівництва університету на дії ОСОБА_1, із недотримання університетом вимог Закону України «Про звернення громадян» не надходило,

Також відповідач вказує на те, що ОСОБА_3 рада університету не порушила локальних актів, що регулюють обрання науково-педагогічних працівників за конкурсом, як зазначає представник позивача, а проводила своє чергове засідання, згідно з затвердженим порядком роботи, що підтверджується відповідним голосування всіх членів вченої ради 12.12.2017 року. Представник позивача буквально перекручує роботу колегіального органу управління університету побудовану на виступах та обговореннях, трактуючи що «виступи» не є доказами в межах вимог статті 76 ЦПК України. Так як вказані питання щодо сексуальних домагань відносяться до повноважень та розгляду Верховної ОСОБА_3 України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженої ВРУ з прав людини, органів виконавчої влади на місцях, а також у зв’язку з проханням осіб, які звертались на такі дії позивача не розголошувати їх персональні дані, керівництво університету проводило усні зауваження по відношенню до ОСОБА_1 та звернулося із вимогою недопущення вказаних дій у колективі. Заходи дисциплінарного стягнення з боку керівництва університету не застосовувались за відсутності повноважень із розгляду питань сексуального домагання на робочих місцях.

Ухвалою суду від 12 квітня 2018 року до участі у справі у якості третьої особи залучено ОСОБА_2, яка була переведена на посаду професора кафедри, яку до оскаржуваного звільнення обіймав позивач.

17 квітня 2018 року третьою особою ОСОБА_2 надано пояснення, в яких вона послалась на те, що її обрання на посаду професора кафедри епізоотології та паразитології є правомірним і воно проведене з дотриманням норм трудового законодавства та спеціальних норм. Результати голосування ОСОБА_3 ради ОДАУ: «за» - 36 осіб, «проти» - 10 осіб, недійсних бюлетенів – 1, «утрималося» - 0, а тому підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 відсутні.

Ухвалою суду від 17 квітня 2017 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Після закінчення підготовчого провадження у справі, представником позивача подано письмові додаткові пояснення до позову на підтвердження тих обставин, на які посилається позивач та додаткові пояснення щодо розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Також, 29 травня 2018 року представником позивача подано опис щодо розрахунку судових витрат на правову допомогу, та просить суд врахувати при ухваленні рішення.

Ухвалою суду від 04 липня 2018 року частково задоволено клопотання представника відповідача та оголошено проведення судового засідання, під час якого здійснюється допит свідків, в закритому режимі.

10 липня 2018 року судом допитані свідки ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_4 які пояснили наступне.

Зокрема, проректор з правової та господарської роботи ОДАУ ОСОБА_7 та ректор ОДАУ ОСОБА_4 підтвердили неодноразове звернення до них з усними скаргами на дії ОСОБА_1, які носять характер непристойних та аморальних, жінок-співробітників ОДАУ, що просили не розголошувати їх прізвища, побоюючись за своє майбутнє у тому разі, якщо позивачеві стане відомо про такі скарги.

Свідок ОСОБА_12, що є асистентом кафедри епізоотології та паразитології підтвердила, що позивач по відношенню до неї вів себе по панібратські, дозволяв собі приобняти ОСОБА_12 та дзвонив їй в неробочий час.

Свідок ОСОБА_11, яка є завідуючою студентського гуртожитку №5 ОДАУ, пояснила, що позивач ОСОБА_1 дозволяв собі трогати її за різні частини тіла, розказував їй непристойні анекдоти, дозволяв собі некультурно її розглядати та погрожував, після того, як йому стало відомо про написані ОСОБА_11 заяви на ім?я ректора ОДАУ щодо поведінки ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_5, яка є завідуючою аспірантури ОДАУ, пояснила, що вона як підлегла ОСОБА_1, неодноразово чула від нього в її бік ненормативну лексику, що принижувало її честь та гідність як жінки. Крім того, ОСОБА_1 дозволяв собі трогати її руками, розказувати нецензурні анекдоти, дивитися у виріз її плаття тощо.

Свідок ОСОБА_6, яка є методистом заочного відділення Агробіотехнічного факультету ОДАУ, пояснила, що в неї був конфлікт з ОСОБА_1, з приводу проживання студента в гуртожитку, в процесі якого позивач дозволяв собі ненормативну лексику на її адресу, що мало наслідком звернення ОСОБА_6 на ім?я ректора з заявою на поведінку ОСОБА_1

20 серпня 2018 року представник позивача надав додаткові письмові пояснення до позову на підтвердження тих обставин, на які посилається позивач.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача та третя особа в судовому засідання просили відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін та третьої особи, приходить до наступного.

08.02.2017 року ОСОБА_1 прийнято на посаду проректора з наукової роботи і міжнародних зв’язків Одеського державного аграрного університету за строковим трудовим договором, що підтверджується наказом №11-ВК від 07.02.2017 року.

01.09.2017 року позивача переведено на посаду професора кафедри епізоотології та паразитології за строковим трудовим договором до оголошення конкурсу, що підтверджується наказом №71-ВК від 30.08.2017 року.

Наказом про особовий склад від 18.12.2017 за №125-ВК ОСОБА_1, як професора кафедри епізоотології та паразитології 20.12.2017 року звільнено з займаної посади, у зв’язку з вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи в Одеському державному аграрному університеті, відповідно до п. 3 ст. 41 КЗпП України. Підставою у вказаному наказі зазначено: витяг з протоколу вченої ради ОДАУ №5 від 12.12.2017 року.

Вказане звільнення з посади професора кафедра епізоотології та паразитології ОДАУ позивач вважає незаконним та безпідставним з огляду на відсутність у його діях складу аморального проступку та порушення відповідачем порядку проведення конкурсу на заміщення вакантної посади професора кафедри.

Відповідно до п.3 ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Відповідно до абзацу 3 ст. 41 КЗпП України, розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

На переконання суду, який враховує правову позицію, що викладена в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року № 757/4906/15-ц, статтею 41 КЗпП визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб’єктів господарювання.

Так, відповідно до п.3 ст.41 КЗпП вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

До суб’єктів, які можуть бути звільнені з указаної підстави, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у ст.50 закону «Про освіту», а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов:

1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами;

2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов’язків, так і не пов’язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні звичаї суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід уважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.

Відповідно до ч.1 ст.54 закону «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов’язки.

За змістом ст.56 закону «Про освіту», педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати в дітей і молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію — вчитель, педагог, вихователь, — зобов’язані бути людьми високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за п.3 ст.41 КЗпП.

З підстав учинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п.3 ст.41 КЗпП), можуть бути звільнені тільки ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов’язків, так і не пов’язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Звільнення не може бути визнане правильним, якщо воно проведено внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами.

Відповідно до п.1.1. посадової інструкції професора Одеського державного аграрного університету, яка погоджена 07.03.2016 року з первинною профспілковою організацією ОДАУ та затверджена 10.03.2016 року ректором ОДАУ, посада професора належить до категорії науково-педагогічних працівників.

Відповідно до п. 2.1. даної Посадової інструкції, професор кафедри зобов?язаний здійснювати навчальну, методичну, наукову, організаційну та виховну роботи відповідно до розподілу педагогічного навантаження й обов?язків між співробітниками кафедри.

Відповідно до п.5.1 даної Посадової інструкції, за неналежне виконання або не виконання своїх посадових обов?язків, передбачених посадовою інструкцією, професор несе відповідальність в межах, визначених трудовим законодавством України.

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді професора кафедри епізоотології та паразитології за своїми посадовими обов?язками виконував педагогічну виховну роботу, а тому він є тим суб’єктом, який може бути звільненим з підстави вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи.

Суд критично оцінює посилання позивача на те, що він не був ознайомлений з посадовою інструкцією, так як сам позивач в судовому засіданні підтвердив, що він знав про переведення його на роботу на посаду професора кафедри, він отримував заробітну плату за роботу на посаді професора кафедри та виконував інші обов?язки як професор кафедри, при цьому не заявляючи жодного разу про те, що він не обізнаний з посадовими обов?язками професора кафедри, які встановлені посадовою інструкцією професора Одеського державного аграрного університету, яка погоджена 07.03.2016 року з первинною профспілковою організацією ОДАУ та затверджена 10.03.2016 року ректором ОДАУ.

При цьому, суд, з огляду на певні особливості зайнятості науково-педагогічного складу вищого навчального закладу, що напряму пов?язані з тривалим набором студентів, вважає доведеним той факт, що підпис ОСОБА_1 за №№ 158,159 від 04.09.2017 року в журналі, який прошитий, пронумерований та скріплений печаткою, де за наслідками ознайомлення із трудовими договорами, посадовими інструкціями, правилами внутрішнього розпорядку особи, які працевлаштовується проставляють свій підпис та дату ознайомлення, підтверджує, що позивач був належним чином ознайомлений з вказаною Посадовою інструкцією. Будь-яких інших підтверджень іншого порядку ознайомлення працівників ОДАУ зі своїми посадовими інструкціями, позивачем не надано.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд, проаналізувавши скаргу ОСОБА_5 від 18.07.2017 року, заяву ОСОБА_6 від 25.08.2017 року, доповідну ОСОБА_11 від 14.09.2017 року та від 30.11.2017 року, допитавши в судовому засіданні свідків, які підтвердили як факти написання вказаних скарг, заяв та доповідних та факти непристойної поведінки ОСОБА_1, яка виразилась у використанні позивачем навмисної нецензурної лексики по відношенню до підлеглих жінок; прояві нав?язної уваги у вигляді доторкувань до різних частин тіла жінок, навмисної розповіді без їхніх прохань нецензурних анекдотів, навмисним візуальним спостереженням сексуального підтексту; та погроз у зв?язку з їх відповідним реагуванням на вказані дії позивача, суд вважає, що у вказаних діях ОСОБА_1 вбачається наявність аморального проступку як винного діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні звичаї суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту його трудової функції.

Суд вважає надані з цього приводу докази такими, що відповідають вимогам ст.ст. 76-79 ЦПК України.

Таким чином, суд доходить висновку, що звільнення ОСОБА_1 відповідно до п.3 ст. 41 КЗпП України, доведене в судовому засіданні, а тому вважає необгрунтованими його позовні вимоги в цій частині.

Крім того, суду надано довідку голови первинної профспілкової організації ОДАУ ОСОБА_13 від 12.02.2018 року №60, відповідно до якої ОСОБА_1 не являється членом первинної профспілкової організації ОДАУ та відповідно до Статуту цієї організації ОСОБА_1 не подавав заяви про вступ до її членства та не сплачував відповідних членських внесків. Будь-яких інших доказів наявності членства ОСОБА_1 у вказаній профспілковій організації, подачі заяви на вступ до неї чи підтвердження оплати членських внесків суду не надано.

За таких обставин, суд робить висновок, що передбачене ст. 43 КЗпП України погодження звільнення ОСОБА_1 з первинною профспілковою організацією ОДАУ в даному випадку не було потрібне з огляду на те, що членом цієї організації ОСОБА_1 не являвся.

Щодо порушення порядку проведення конкурсного відбору, то позивач посилається на те, що рішення ОСОБА_3 ОДАУ (протокол вченої ради ОДАУ №5 від 12.12.2017 року) є незаконним та необгрунтованим, у зв’язку з тим, що порушуються пп. 2.3, 2.4 п. 2, п. 4.1., ч. 7, 8 пп. 4.1. п. 4, п.8.2 Положення ОДАУ, пп. 6.18.7, п. 6.18 ст. 6 Статуту ОДАУ 2017, так як Члени ОСОБА_3 ОДАУ не мали права не включати Позивача до бюлетеня для голосування.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 Положення про порядок проведення конкурсного відбору на вакантні посади, прийняття на роботу, продовження трудових відносин та звільнення з посад науково-педагогічних працівників в Одеському державному аграрному університеті, яке ухвалено ОСОБА_3 від 26.05.2016 протоколом № 7 та затверджено Ректором ОДАУ від 17.06.2016, наказом 124-заг., конкурсний відбір проводиться на засадах: відкритості, гласності, законності, рівності прав членів конкурсної комісії, колегіальності прийняття рішень, незалежності, об?єктивності та обґрунтованості рішень, неупередженого ставлення до кандидатів на зайняття вакантних посад науково-педагогічних працівників. Конкурс на заміщення посад науково-педагогічних працівників проводиться, зокрема, на посади, які згідно з наказом ректора зайняті на термін до проведення конкурсу.

Відповідно до ч. 7, 8 пп. 4.1 Положення, обрання за конкурсом на посаду професора, здійснюється ОСОБА_3 радою університету шляхом таємного голосування та укладення контракту та видання ректором наказу про призначення на посаду.

Відповідно до п.п. 6.3 Положення, прізвища всіх претендентів на заміщення відповідної посади вносяться до одного бюлетеня для таємного голосування.

Відповідно до п.п.8.2 Положення, у разі не обрання за конкурсом науково-педагогічного працівника трудові відносини з ним припиняються у зв?язку із закінченням строку дії трудового договору (контракту).

Відповідно до п. 6.18.7, п. 6.18 ст. 6 Статуту ОДАУ 2017, до повноважень вченої ради Університету входить обрання за конкурсом таємним голосуванням на посаду, зокрема, професора.

Судом встановлено, що позивач був 01.09.2017 року переведений на посаду професора кафедри епізоотології та паразитології за строковим трудовим договором до оголошення конкурсу, що підтверджується наказом №71-ВК від 30.08.2017 року.

Тобто, з цих підстав оголошення конкурсу на заміщення посади професора кафедри епізоотології та паразитології є обґрунтованим і правомірним.

Відповідно до протоколу засідання ОСОБА_3 ради ОДАУ від 12 грудня 2017 року №5, першим пунктом порядку денного, який затверджено більшістю голосів, було обрання за конкурсом науково-педагогічних працівників.

Пунктом 10 вказаного протоколу зазначено про слухання вченого секретаря Минзул А.М. про обрання на посаду професора кафедри епізоотології та паразитології ОСОБА_1 За результатами виступів ректора ОСОБА_4, завідувача аспірантури ОСОБА_5, методиста ОСОБА_6, проректора ОСОБА_7, голова вченої ради ОСОБА_8 вніс пропозицію не вносити кандидатуру ОСОБА_1 до бюлетеня для таємного голосування, враховуючи його неетичну та аморальну поведінку в колективі, що було виявлено під час обговорення його кандидатури на поточному засідання вченої ради університету, а професор ОСОБА_9 вніс пропозицію включити кандидатуру ОСОБА_1 до бюлетеня для таємного голосування. За результатами голосування по пропозиції «не включати до бюлетеня таємного голосування кандидатуру ОСОБА_1І.», відкритим голосуванням: «за» - 32, «проти» - 5, «утрималися» - 11.

Відповідно до п.1.1 Положення про вчену раду Одеського державного аграрного університету, яке затверджено Наказом ректора ОДАУ від 06.05.2016 року № 80-заг., вчена рада ОДАУ є колегіальним органом управління вищого навчального закладу.

Відповідно до п.3.7 Положення, до функцій вченої ради належить обрання за конкурсом таємним голосуванням на посади, зокрема, професора.

При цьому, відповідно до п. 3.16 Положення, до функцій вченої ради належить і розгляд інших питань діяльності університету відповідно до його статуту.

Відповідно до п. 6.17.2 Статуту ОДАУ, основним завданням вченої ради є об?єднання зусиль і координація діяльності науково-педагогічних працівників для визначення та реалізації стратегічних і тактичних завдань, спрямованих на забезпечення високої якості підготовки фахівців, відповідно до державних стандартів вищої освіти.

Відповідно до п. 6.18.22 Статуту ОДАУ, вчена рада розглядає й інші питання діяльності вищого навчального закладу

Відповідно до п.2.4. Положення, рішення вченою радою приймаються, як правило, відкритим голосуванням простою більшістю голосів.

Відповідно до п. 2.17 даного Положення, головуючий на засідання вченої ради відкриває, закриває засідання, оголошує перерви в засіданнях, організовує розгляд питань, виносить на обговорення проекти рішень, надає слово для доповіді, виступу, робить офіційні повідомлення, а також ті, які вважає за необхідне оголосити.

Тобто, на переконання суду, діяльність вищого навчального закладу представляє собою комплексну систему взаємозв?язків його структурних одиниць, зокрема і взаємозв?язки, пов?язані з виконанням працівниками своїх посадових обов?язків, що спрямовані на забезпечення високої якості підготовки фахівців, а тому вчена рада ОДАУ вправі розглядати питання пов?язані з фактами погіршення трудової дисципліни чи моральної атмосфери в колективі, що призводить до зниження якості підготовки фахівців.

При цьому, відповідно до вказаних норм локальних нормативних актів, діяльність вченої ради ОДАУ, не має чітких функціональних рамок.

Судом встановлено, що аморальний характер вчинків ОСОБА_1І перешкоджав іншим працівникам належним чином виконувати покладені на них посадові обов?язки, що могло мати наслідком зниження якості підготовки університетом фахівців.

За таких обставин, суд вважає, що вчена рада ОДАУ вправі була розглянути питання щодо оцінки фактів неетичної та аморальної поведінки ОСОБА_1 за певної ініціативи, якою і стала пропозиція голови вченої ради ОСОБА_8

Оскільки, рішення про не включення кандидатури ОСОБА_1 до бюлетеня таємного голосування прийняте більшістю голосів відкритим голосуванням, то суд вважає його таким, що відповідає вимогам норм вказаних локальних нормативних актів.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що вчена рада ОДАУ не мала права не включати його кандидатуру до бюлетеня таємного голосування, оскільки прямої заборони цього не містить будь-який локальний нормативний акт ОДАУ, а потенційна правомірність можливості ухвалення такого рішення судом встановлена.

Суд також не бере до уваги посилання позивача на те, що будь-яке рішення вченої ради має бути введене в силу наказом ректора, а отже відсутність такого наказу ректора про введення в силу рішення вченої ради про не включення ОСОБА_1 до бюлетеня таємного голосування вказує на відсутність законної сили такого рішення та неправомірність звільнення. Так, підставою у Наказі про особовий склад від 18.12.2017 за №125-ВК, яким ОСОБА_1, як професора кафедри епізоотології та паразитології 20.12.2017 року звільнено з займаної посади, у зв’язку з вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи в Одеському державному аграрному університеті, відповідно до п. 3 ст. 41 КЗпП України, зазначено витяг з протоколу вченої ради ОДАУ №5 від 12.12.2017 року, а не рішення самої вченої ради.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не доказано в суді, що Наказ про особовий склад від 18.12.2017 за №125-ВК, яким ОСОБА_1, як професора кафедри епізоотології та паразитології 20.12.2017 року звільнено з займаної посади, у зв’язку з вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи в Одеському державному аграрному університеті, відповідно до п. 3 ст. 41 КЗпП України, винесений з порушенням норм чинного законодавства, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог про скасування даного наказу.

Оскільки, інші вимоги позивача є похідними від даної вимоги про скасування наказу про звільнення, суд вважає їх необґрунтованими і доходить висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

Керуючись ст.ст. 41, 43 КЗпП України, ст.ст. 76-79, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, адреса: м. Одеса, провулок Матросова, 4) у задоволенні позову до Одеського державного аграрного університету (код ЄДРПОУ 00493008, адреса: м. Одеса, вул. Канатна, 99), за участю третьої особи ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2, адреса: м. Одеса, вул.. єкатерининська, 22 кв.40) про скасування наказу ректора про особовий склад, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19 листопада 2018 року.

Суддя Л.М. Чернявська 09.11.2018