Провадження № 4-с/361/54/18

06.11.2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Чуксіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування постанови від 16 травня 2018 року, зобов’язання поновити провадження та стягнення недоотриманих сум,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року скаржник звернувся до суду із скаргою в якій просив скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 16 травня 2018 року ВП № 53833696, зобов’язати відділ примусового виконання рішень управлінні державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області повновити виконавче провадження та стягнути з Броварського об’єднаного управління ПФУ у Київській області недотримані суми пенсії за періоди з 01 січня 2014 року по 31 липня 2014 року та з 01січня 2016 року по 31 вересня 2017 року на загальну суму 79453 грн. 32 коп. по виконавчому листу № 2-2517/10 виданому 18 січня 2017 року Броварським міськрайонним судом Київської області.

29 жовтня 2018 року скаржник подав уточнену позовну заяву в якій просив суд визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 протиправними, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 16 травня 2018 року у виконавчому провадженні № 53833696; зобов’язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області поновити виконавче провадження ВП № 53833696 та стягнути з Броварського об’єднаного

Управління ПФУ у Київській області недоотримані ним суми за період з 01 січня 20154 року по 31 липня 2014 року та з 01 січня 2016 року по 31 вересня 2017 року на загальну суму 79453 грн. 32 коп. по виконавчому листу № 2-2517/10 виданому 18 січня 2017 року Броварським міськрайонним судом Київської області від 14 червня 2018 року за вказані періоди.

Свою скаргу обґрунтовує тим, що із значним зменшенням виплати йому пенсії у грудні 2016 року, він 06 січня 2017 року звернувся до Броварського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київській області із заявою про перерахунок пенсії у відповідності до рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2010 року по справі № 2-2517/10 та ухвали апеляційного суду Київської області від 31 серпня 2010 року № 22ц – 7033/2010.

В добровільному порядку дане рішення суду Броварським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області виконано у 2011 році за періоди з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 листопада 2011 року. В подальшому рішення суду не виконується, ні в частині здійснення перерахунку пенсії, ні в частині здійснення відповідних виплат.

Броварське об’єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повідомило, що зменшення відбулося на підставі рішення Кабінету Міністрів України в 2011 року, тому за заявою ОСОБА_1 йому було видано виконавчий лист на виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2010 року по справі № 2-2517/10, який був направлений до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області.

25 квітня 2017 року відкрито виконавче провадження.

31 травня 2018 року ОСОБА_1 отримав листом від ВДВС постанову про закінчення виконавчого провадження від 16 травня 2018 року ВП № 53833696.

Із вказаною постановою скаржник не згодний, вважає дії старшого державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 протиправними, а постанову від 16 травня 2018 року незаконною.

Скаржник зазначає, що жодних дій передбачених п. 1, 2, 3, ст. 11 ЗУ ”Про виконавче провадження” державним виконавцем вчинено не було, він керувався лише відповіддю Броварського об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області про виплату йому пенсії відповідно до рішення Бровасрького міськрайонного суду від 14 червня 2010 року по справі № 2-2517/10, за зазначені ним періоди (01 січня 2014 -31 липня 2014 року та з 01 січня 2016 року по 31 вересня 2017 року недораховані та невиплачені суми пенсії в розмірі 79453 грн.) не перевірив.

Скаржник посилається на те, що в зазначені ним періоди, будь-яких обмежень Кабінетом Міністрів України на перерахунок пенсії по рішенню Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2010 року по справі № 2-2517/10 не було.

Скаржник вважає, що державним виконавцем також не дотримані вимоги ст.ст. 20, 30, 32 ЗУ ”Про виконавче провадження”.

В судове засідання скаржник не з’явився, подав заяву про можливість розгляду скарги у його відсутності, просив її задовольнити.

Старший державний виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

До суду надав заперечення в якому посилається на те, що 25 квітня 2017 року відновлено виконавче провадження ВП № 53833696 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2517/10 від 18 лютого 2017 року.

23 квітня 2018 року за вхідним номером 3291 до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області надійшло повідомлення Бровасрького об”єднаного управління пенсійного фонду України Київської області від 05 квітня 2018 року № 3711/02 про те, що проведено перерахунок розміру державної пенсії ОСОБА_1 як особі віднесеної до 1 категорії, інваліду 2 групи виходячи з того , що розмір державної пенсії повинен становити вісім мінімальних пенсій за віком ,а додаткової пенсії 75%мінімальної пенсії за віком та проведено виплату за рішенням суду у листопаді 201 року за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 30 листопада 2010 року, з 01 грудня 2010 року по 31 жовтня 2011 року виплата проводилась помісячно. Рішення виконано в повному обсязі. Тому просив в задоволенні скарги відмовити.

Суд вивчивши та дослідивши докази у справ, встановивши відповідні правовідносини які виникли, дійшов висновку про часткове задоволення скарги виходячи з наступного.

З матеріалів виконавчого провадження за № 53833696 за виконавчим листом № 2-2517/10 від 18 січня 2017 року, вбачається, що 24 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області по справі за № 2-2517/10 від 14 червня 2010 року.

До вказаної заяви також додав ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області по справі за № 361/771/17, провадження 6/361/49 /17 згідно якої заяву ОСОБА_1 про поновлення строку пред’явлення виконавчого документу до виконання задоволено.

25 квітня 2017 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження.

12 травня 2017 року на адресу Головного територіального управлінні юстиції у Київській області Управління державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень надійшла заява від начальника Броварського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про те, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2010 року (справа № 2-2517/10 ) зобов’язано управління ПФУ у Броварському районі Київської області провести перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, встановлену ст. 50 ЗУ ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 75 % від мінімальної пенсії, та державної пенсії, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлену ст. 54 ЗУ ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 8 мінімальних пенсій за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року та з 01.01 2010 року з урахуванням проведених виплат.

На виконання вищевказаної постанови управлінням було проведено перерахунок пенсії, визначеної в постанові.

При цьому вперше виплата за рішенням суду проведена в листопаді 2010 року за період з 01.04.2007 року по 31 грудня 2007 року, а з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, та з 01.01.2010 року по 30 листопада 2010 року та з 01 грудня 2010 року по 31 жовтня 2011 року виплата проводилась помісячно. Заборгованість відсутня.

В подальшому на 2012, 2013, 2014 роки п. 4 розділу ”Прикінцеві та перехідні положення” ЗУ ”Про Державний бюджет”, положення ст. 50, 54 ЗУ ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявних фінансових ресурсів Державного бюджету.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України ”Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року № 76, яким передбачено внесення змін до ст.50, 54, 57 ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, умови, порядок призначення а мінімальні розміри пенсій, що настала внаслідок Чорнобльської ката строфи визначається постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210” тобто із суми фактично отриманого заробітку, за період роботи (участі) у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Тому начальник управління просила державного виконавця закінчити виконавче провадження. До вказаного листа додана довідка про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1

13 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця із заявою про проведення перевірки виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2010 року, та просив зобов’язати Броварське об’єднане управління Пенсійного фонду України Київської області надати розрахунок перерахованої та виплаченої пенсії виходячи з розміру встановленого рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2010 року, починаючи з 01 листопада 2011 року станом на дату відкриття виконавчого провадження 25 квітня 2017 року.

28 березня 2018 року до УПФУ у Броварському районі Київської області надіслана вимога державного виконавця про повідомлення боржником про повне та належне виконання даного рішення суду, про що надати відповідні підтверджуючі документи. Стягувачу підтвердити чи спростувати інформацію надану до відділу боржником у відповідності до заяви від 12 травня 2017 року за вих. № 5083/10 згідно рішення суду виконаного в повному обсязі.

Листом від 05 квітня 2018 року за вих. 3711/02 боржник повідомив, що заборгованість по виплаті відсутня.

25 квітня 2018 року стягувач ОСОБА_1 направив на адресу ВДВС заяву із наведеними нормативним обґрунтуванням, та з підтверджуючими документами, а саме проведеному особисто розрахунком, довідкою від 19 січня 2017 року № С—1898 про те, що він згідно з наказом УВС Київського облвиконкому про підтвердження участі співробітників УВС у заходах із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та виплату кратних окладів дійсно залучався до зазначених заходів у період з 07 серпня 1987 року – 05 вересня 1987 року в м.Припять, копією виписки з наказу від 26 квітня 1991 року за № 101, просив державного виконавця зобов’язати Броварське об’єднане управління ПФУ у Київській області провести перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії за періоди з 01 січня 2014 року по 31 липня 2014 року та з 01 січня 2016 року по 30 квітня 2018 року на загальну суму 167503 грн. 30 коп.

16 травня 2018 року старший державний виконавець Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 9 ч.1 ст. 39, 40 ЗУ ”Про виконавче провадження” при цьому керувався повідомленням Броварського ОУ ПФУ Київської області від 05 квітня 2018 року за № 3711/02.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Обов'язковість виконання судових рішень, що набрали законної сили, передбачено нормами частин першої та другої статті 14 ЦПК України.

Відповідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно ст.1 закону ”Про виконавче провадження” - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.2 закону - виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: зокрема, 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст.18 закону - виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Згідно ч.3 ст.18 закону- виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:зокрема, 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 10) звертатися до суду із заявою (поданням) про роз'яснення рішення у випадках, передбачених цим Законом, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно ст.19 закону - сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно ст. 31 закону - у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

Згідно ч. 1 ст. 39 закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі: зокрема, 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно ст.40 закону - закінчення виконавчого провадження має такі наслідки, зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 74 закону - рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтями 75 -89 Закону про виконавче провадження врегульовано виконання рішень про покладення на боржника обов'язку виконати певні дії, врегульовано дії державного виконавця і заходи примусу щодо боржника у разі невиконання судового рішення.

Розглядаючи подану скаргу і враховуючи покладений на посадову особу суб'єкт владних повноважень обов'язок довести правомірність своїх дій і прийнятих рішень, суд виходить лише з наданих доказів.

Державний виконавець у даному виконавчому провадженні повинен був діяти у відповідності з наведеними вище нормами закону.

Державний виконавець не надав суду жодних доказів на підтвердження дотримання ним вказаних вимог, зокрема в частині забезпечення прав стягувача, розгляду його клопотань та звернень, вжиття дієвих заходів щодо повного і належного виконання судового рішення, а у разі виникнення сумнівів щодо належного його виконання боржником чи у разі незрозумілості резолютивної частини рішення чи способу його виконання, - звернутись до суду з відповідним поданням (заявою), або принаймні надати стороні виконавчого провадження реальну можливість реалізувати свої права в цій частині, перш ніж виносити постанову про закінчення виконавчого провадження.

Встановлено, що стягувач звертався неодноразово до відповідача з приводу вжиття заходів до примусового виконання судового рішення, і висловлював незгоду з тим, що зробленим боржником перерахунком рішення є виконаним належним чином, наполягав на тому, що рішення не виконано, а розрахунок, здійснений боржником неправильно.

При таких обставинах, враховуючи послідовність дій позивача з приводу його намагань довести неправомірність дій боржника по перерахунку пенсії - тобто по виконанню судового рішення у різні, визначені процесуальним законом способи, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно залишив поза увагою такі звернення стягувача і поспішно прийняв рішення про закінчення виконавчого провадження, помилково і необґрунтовано визначивши, що судове рішення є виконаним повністю, безумовно і у повній відповідності до самого рішення.

Сам факт здійснення перерахунку боржником на виконання зобов'язання, покладеного на нього судом у рішенні, не означає належного виконання судового рішення і є недостатнім для висновку про його повне, належне і остаточне виконання.

При цьому суд враховує, що стадія виконання судового рішення - є останньою стадією судового процесу, метою якого є захист порушеного права, відновлення припиненого права, підтвердження оспореного права. Результатом судового захисту - у разі задоволення позову - має бути повне, реальне, остаточне і ефективне відновлення порушеного права.

Підставою для закінчення виконавчого провадження є лише повне і належне виконання рішення боржником, з приводу чого не має бути сумнівів, оскільки закінченням виконавчого провадження закінчується судовий процес і припиняється процедура захисту порушеного права особи, і таке право надалі вважається відновленим. Тому всі сумніви, що виникають при виконанні судового рішення, мають бути усунуті до закінчення виконавчого провадження, і такі сумніви є перешкодою для закінчення виконавчого провадження (з даної підстави), принаймні до їх усунення.

Закон України ”Про виконавче провадження” передбачає певні заходи - виконавчі дії, права і повноваження державного виконавця, якими він наділений у цій сфері. Тому державний виконавець, маючи відомості про незгоду стягувача з тим, що рішення виконано боржником, маючи достатні підстави для перевірки звернень стягувача, мав би вжити заходи по перевірці такої інформації та для усунення сумнівів щодо належного виконання рішення, а не формально виходячи лише з наданих боржником відомостей - винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена виконавцем у такий короткий строк, який реально і наперед позбавляв стягувача можливості реалізувати дане право. Сам факт винесення постанови в короткий проміжок часу, суд розглядає як поспішне і недобросовісне закінчення виконавчого провадження, і як таке, що порушує права стягувача на належне виконання судового рішення, як таке, що порушило права стягувача, надані йому у виконавчому провадженні, зокрема права на перевірку належності виконання судового рішення боржником, на усунення будь - яких сумнівів з цього приводу у стадії виконання судового рішення, тобто у відкритому виконавчому провадженні, до винесення постанови про його закінчення.

Таким чином, дії державного виконавця по винесенню постанови від 16 травня 2018 року про закінчення виконавчого провадження, і сама постанова судом визнаються протиправними, тобто такими, що вчинені з порушенням прав стягувача у виконавчому провадженні.

При цьому суд також враховує, що після закінчення виконавчого провадження з підстави повного виконання рішення вважається відновленим повністю право стягувача (захищене судовим рішенням), і наявність не скасованої постанови про закінчення виконавчого провадження створила для позивача реальну процесуальну перешкоду у реалізації права на повне і належне виконання рішення суду, на ефективний захист права.

Таким чином, права стягувача у даному виконавчому провадженні порушені, і суд при наведених вище конкретних обставинах вважає, що є підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження як незаконної і протиправної.

Згідно ч. 1ст. 51 Закону ”Про виконавче провадження” - якщо постанова про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною чи скасована, то виконавче провадження підлягає відновленню протягом 3 днів з дня надходження рішення суду про визнання постанови незаконною до ВДВС.

Відповідно ст. 453 ЦПК Україн и про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Керуючись ст.ст. 18,19, 31, 39, 40, 74 ЗУ ”Про виконавче провадження”, статтями 353, 448, 451,453 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 16 травня 2018 року винесену старшим державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 у ВП № 53833696 за виконавчим листом № 2-2517/10 року виданого 18 січня 2017 року про зобов’язання управління ПФУ у Броварському районі Київської області провести перерахунок розміру державної пенсії ОСОБА_1 як особі віднесеної до І категорії, інваліду ІІ групи виходячи з того, що розмір державної пенсії повинен становити вісім мінімальних пенсій за віком, та додаткової 75 % мінімальної пенсії за віком, та зобов’язати відповідача здійснити позивачу виплату пенсії у зазначеному розмірі з 1 квітня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року з урахуванням виплачених сум, згідно ст.ст. 50, 54 ЗУ ”Про”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Визнати дії старшого державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_2 у ВП № 53833696 щодо прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 16 травня 2018 неправомірними.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.Г. Радзівіл