ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1069/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р.В., Попка Я. С.;

за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року в справі № 819/723/18 (головуючий суддя - Подлісна І. М., м. Тернопіль, повне судове рішення складено 04 червня 2018 року) за позовом товариства з додатковою відповідальністю «ЗЕЛЕНЕ ГОСПОДАРСТВО» до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, державного кадастрового реєстратора Пендзея Назарія Михайловича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2018 року Тернопільським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з додатковою відповідальністю «Зелене господарство» до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, державного кадастрового реєстратора Пендзея Назарія Михайловича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року позов задоволено. Повідомлення Державного кадастрового реєстратора Пендзей Н. М., що здійснює діяльність у складі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру № ПВ- 610000490218 від 19.02.2018 р. та № ПВ-6100005772018 від 19.03.2018 р. визнано протиправними та скасовано. Зобов'язано Державного кадастрового реєстратора Пендзей Н. М., що здійснює діяльність у складі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняти у товариства з додатковою відповідальністю "ЗЕЛЕНЕ ГОСПОДАРСТВО" заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки площею 0,0753 га, яка розташована на бульв. Т. Шевченка, 43 у м. Тернополі для обслуговування магазину "Лілея" та стосовно земельної ділянки площею 18, 9000 га., яка розташована по вул. Львівська в м. Тернополі для розміщення плодорозсадника та провести в установленому законом порядку у Державному земельному кадастрі дії з державної реєстрації цих земельних ділянок із включенням відомостей про них, які передбачені положеннями Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Порядком ведення Державного земельного кадастру. Встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі, зобов'язавши Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області подати у десятиденний строк з дня набрання даного судового рішення законної сили звіт про виконання судового рішення.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також вказано, що землевпорядна документація, подана державному реєстратору, не відповідає вимогам чинного законодавства, обов'язок щодо перевірки якої належить до повноважень державного кадастрового реєстратора.

Представник відповідачів, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить відмовити в задоволенні такої.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що на замовлення ТзДВ «Зелене господарство» ТОВ «СМП «Геодезія» повинно було розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування магазину «Лілея», за адресою: м. Тернопіль бульвар Т.Шевченка, буд.43 та Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для розміщення плодорозсадника, за адресою м. Тернопіль, вул. Львівська.

Також встановлено, що у 2001 році ВАТ «Зелене господарство» був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії І-ТР, за № 000121, відповідно до якого право постійного користування поширилось на земельну ділянку площею 0,0753 га, яка розташована по бульв. Т.Шевченка, буд.43 у м. Тернополі Тернопільського району Тернопільської області.

У 1988 році Тернопільському міському виробничому тресту зеленого господарства видано Державний акт на право землекористування Б №035860 на окремі земельні ділянки площею 2,1 га та 18,9 га. Слід зазначити, що у відповідності до положень Статут позивача ВАТ «Зелене господарство», код за ЄДРПОУ 03353259, було засноване відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області шляхом перетворення державного підприємства «Тернопільський виробничий трест зеленого господарства» згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 року №686 «Про затвердження Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні підприємства».

За змістом частини 1 статті 20 Земельного кодексу Української PCP, у редакції чинній на час видачі правовстановлюючого документу на земельну ділянку, передбачалось, що відповідно до Основ земельного законодавства Союзу PCP і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР. Частинами 3 та 4 цієї статті 20 Земельного кодексу Української PCP визначалось, що право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української PCP. Також, положення даної норми роз'яснено, що зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) (Справа № 1-17/2005) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу", визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Тобто, фактично Конституційний Суд України визнав правомірність використання особами земельних ділянок на праві постійного користування після набрання чинності новою редакцією Земельного кодексу України без обмеження будь-яким строком чи умовами.

Згідно ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковим до виконання.

Встановлено, що повідомленнями про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 19.02.2018 року за № ПВ-6100004902018, від 19.03.2018 за № ПВ-6100005772018 позивачу відмовлено у прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та державній реєстрації земельної ділянки площею 0,0753 га, яка розташована по бульв. Т.Шевченка, буд.43 у м. Тернополі Тернопільського району Тернопільської області для обслуговування магазину «Лілея» та земельної ділянки площею 18,9000 га, яка розташована у місті Тернопіль вул. Львівська, у зв'язку поданням документів не в повному обсязі.

Також встановлено, що у позивача, в силу положень законодавства, є дійсне право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0753га, яка розташована по бульв. Т.Шевченка,буд.43 у м. Тернополі Тернопільського району Тернопільської області для обслуговування магазину «Лілея» та земельною ділянкою площею 18,9000 га, яка розташована по вул. Львівській у місті Тернополі оскільки реєстрація речових прав на ці ділянки була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення. Проте, в силу чинних на той час вимог законодавства, даним земельним ділянкам не було присвоєно кадастровий номер та передбачених відомостей про її формування до Державного земельного кадастру внесено не було.

Також, у своїх повідомленнях про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру державний кадастровий реєстратор відмовляє позивачу у прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку з тим, що документи подані не в повному обсязі проте, у своїх рекомендаціях фактично надає правову оцінку складовим Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в оскаржуваних повідомленнях про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру не пропонує позивачу додати додаткові документи, які передбаченні чинним законодавством України, хоча відмовляє у прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з причини подання документів не в повному обсязі, а надає правову оцінку розробленій Технічній документації із землеустрою.

Згідно статті 22 Земельного кодексу України, у редакції чинній на час видачі позивачу державного акту на право постійного користування землею, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Статтею 23 Земельного кодексу України, у редакції чинній на час видачі позивачу державного акту на право постійного користування землею, передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за умови, що реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

За змістом частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно частини 1 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною 2 статті 79-1 Земельного кодексу України роз'яснено, що формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Частиною 3 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. У частині 4 статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом частини 5 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про ОСОБА_5 земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом частини 1 статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом статті 10 Закону України «Про Державний земельний кадастр» об'єктами Державного земельного кадастру є: землі в межах державного кордону України; землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць; обмеження у використанні земель; земельна ділянка.

Згідно пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (надалі Порядок) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку

Пунктом 109 порядку передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою: 1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; 2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; 3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

За змістом пункту 111 Порядку державний кадастровий реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі: невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам законодавства; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, розташування земельної ділянки па території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Згідно пункту 69 Порядку внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою згідно з додатком 12 замовника документації із землеустрою та оцінки земель або її розробника від імені замовника, якщо це передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник). Одночасно, зазначено, що заява разом з документацією із землеустрою або оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91-137 цього Порядку, подається заявником державному кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 70 Порядку державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє: 1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;3) розташування об'єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень;4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Разом з цим, за змістом пункту 110 Порядку передбачено, що для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються лише три документи, а саме: звернення про державну реєстрацію у формі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки за формую згідно з додатком 22 Порядку; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ.

Згідно статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Стаття 55 Закону України «Про землеустрій» визначає складові технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до яких відноситься: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об'єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевостей) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Цією ж статтею 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити перевірку земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Щодо твердження державного кадастрового реєстратора про необхідність подання та наявність довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), то суд зазначає, що відповідно до пункту 179 та 180 Порядку ведення Державного земельного кадастру, довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок. Одночасно, роз'яснено, що довідка з Державного земельного кадастру, що містить узагальнену інформацію про землі (території), формується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру у двох примірниках, які підписує державний кадастровий реєстратор (адміністратор центру надання адміністративних послуг, уповноважена посадова особа виконавчого органу місцевого самоврядування) та засвідчує свій підпис власною печаткою, а у разі, коли довідка надається в електронній формі, - посвідчує його власним цифровим підписом.

Тобто, зазначена Довідка формується на підставі відомостей внесених до Державного земельного кадастру і не може формуватись ще за відсутності таких відомостей у ньому, крім того, довідка, що містять узагальнену інформацію про землі (території) не є самостійним об'єктом, у пакеті документів необхідних для державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, а являється складовою відповідної документації із землеустрою.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 313, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року в справі № 819/723/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей Я. С. Попко Повне судове рішення складено 19 листопада 2018 року.