ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 листопада 2018 року

Справа № 280/4320/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сацького Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Серебрянникової О.А.

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача: Довбишенко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 (69002, АДРЕСА_1, ДРФО НОМЕР_1)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0016441305 від 18.05.2018, яке було прийняте відповідачем про сплату податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на суму 491 275,77 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 122 819,94 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0016431305 від 18.05.2018, яке було прийняте відповідачем, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відображені в акті перевірки від 03.04.2018 № 276/08-01-13-05/25777808173 висновки щодо виявлених порушень, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2018 року відкрито провадження по справі №280/4320/18 за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 06.11.2018 о 14 год. 00 хв. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідачем через канцелярію суду (вх. №35272) був поданий відзив на позовну заяву з додатками.

В судовому засіданні 06.11.2018 представники позивача позовні вимоги із викладених у позовній заяві підстав підтримали та просили задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити з підстав, викладених у відзиві на позову заяву, зважаючи на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

18 травня 2018 року відповідачем на підставі акта перевірки № 276/08-01-13-05/25777808173 від 03.04.2018, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0016441705, яким позивачу за порушення пп.1.49, пп.14.1.55. п.14.1. ст.14, пп.163.1.3. п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, пп.164.2.8 п.164.2 ст.164, пп.170.11.1 п.170.11 ст.170, Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» всього в сумі 614 095 грн. 71 коп, в т.ч. за податковим зобов'язанням в сумі 491 275,77 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 122 819,94 грн.;

- № 0016431306, яким позивачу за порушення пп. 49.1 п.49.18 ст.49, пп.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України застосовано штрафну санкцію за платежем «податок на доходи фізичних осіб» всього в сумі 170,00 грн.

Відповідно до акту перевірки та письмового відзиву відповідача, збільшення грошового зобов'язання, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на наступних обставинах:

- перевіркою встановлено, що позивачем отримано 1200000 доларів дивідендів, як частину накопиченого та нерозподіленого прибутку в минулих періодах та надано позику компанії «Transaquatic LTD» - юридичній особі-нерезиденту, зареєстровану за адресою Віргінські острови, у розмірі 1200000 доларів під 12% річних на строк до 31.12.2014, проте відомості про доходи (прибуток), отриманий з джерел за межами України не відображено у Податкових деклараціях про майновий стан і доходи у вигляді «Дохід у вигляді дивідендів (крім дивідендів, визначених у пп.165.1.18 ПКУ) (пп 164.2.8 ПКУ) за ознакою «109» у період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

Також, у терміни встановлені діючим законодавством, позивачем на дату складання акту не надано податкову декларацію про майновий стан та дохід за 2014 рік при граничному терміні подання до 01.05.2015.

Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника пощадків - фізичної особи, яка не є суб'єктом господарювання - позивача по справі з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичної особи за ознакою доходу «109» у період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої було складено акт перевірки від 03.04.2018.

Нарахування грошових зобов'язань зроблено на підставі операції з отримання позивачем дивідендів від компанії «Transaquatic LTD» - юридичної особи-нерезидента (Віргенські острови) шляхом зустрічного зарахування його зобов'язань з погашення раніше виданої йому компанією позики та не відображення і несплата податка з доходів фізичних осіб «Дохід у вигляді дивідендів. На тій підставі, що кошти надійшли від нерезидента, в акті перевірки зроблений висновок, що це є іноземний дохід, який необхідно оподаткувати.

Аналізуючи обґрунтованість такої позиції платника податків, суд приходить до наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі по тексту - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПК України, згідно з пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи (крім зазначених у пп. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Підпунктом 14.1.268 п.14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що термін "пасивні доходи" для цілей розділу IV Кодексу означає, зокрема, доходи, отримані у вигляді дивідендів.

Доходи у вигляді дивідендів оподатковуються відповідно до норм ст. 170 Кодексу.

Отже, головною умовою для включення відповідних сум до складу витрат, є їх документальне підтвердження та безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Вимоги до первинного та зведеного документу визначені в ч. 2 ст. 9 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Як зазначено колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 15 травня 2018 року по справі №815/3501/15: «…Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. …».

Аналогічний висновок зроблено колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року по справі №815/1939/14: «…господарські операції … мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов'язання на підставі таких операцій».

Як зазначено колегією суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 31 липня 2018 по справі №808/2549/17: «…Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів …».

Відповідно до наявної податкової інформації позивач - позивач у 2014 - 2015 роки отримав доходи, які згідно пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п. 164.2.8 п.164.2 ст.164, пп.170.11.1 п.170.11 ст. 170 Податкового кодексу України, підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, з урахуванням особливостей визначених розділом IV та підлягають відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Згідно п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст.170 ПК України у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Проте, в даному випадку відсутні підстав вважати даний дохід доходом з іноземним джерелом виплати.

Відповідно до п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, єдиним документом наданим відповідачем про підтвердження отримання позвичем дивідендів є Протокол № 24 від 21.01.2014 зборів акціонерів компаній «Transaquatic LTD» про наявний у компанії нерозподілений прибуток у розмірі 16.375.859 грн., яку було запропоновано розподілити між акціонерами та протокол №39 від 01.07.2015 про факт отримання та використання компанією «Transaquatic LTD» коштів, у вигляді позики отриманої від позивача.

Суд також звертає увагу, що виплата дивідендів згідно діючого законодавства України передбачена виключно у грошовій формі.

Відповідачем не надано допустимих доказів про отримання позивачем дивідендів, не надано жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення №0016441305 від 18.05.2018, а відзив на адміністративний позов відтворює зміст акта перевірки № 276/08-01-13-05/25777808173 від 03.04.2018.

Підставою для застосування податкового повідомлення - рішення за №0016431305 від 18.05.1018 є п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, згідно з вимогами якого: «Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу».

Однак у позивача, на підставі недоведеності факту виникнення доходу, отриманого як джерело іноземного походження, не виникає зобов'язання подавати річну декларацію про майновий стан та доходи, отже рішення №0016431305 від 18.05.1018 винесене неправомірно.

Посилання відповідача до кримінальне провадження №320150800000000 від 27.07.2015, порушене згідно статтей 209 та 212 Кримінального кодексу України судом не приймається, на підставі відсутності обвинувального вироку, який набув законної чинності та встановив склад злочину саме позивачем, з підстав ухилення від сплати податків та легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 6141 гривні 00 копійок, що підтверджується квитанцією від 09 жовтня 2018 року № 0.0.1153941447.1.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 (69002, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0016441305 від 18.05.2018, яке було прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області про сплату податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на суму 491 275,77 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 122 819,94 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0016431305 від 18.05.2018, яке було прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, яким до ОСОБА_4 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області ( 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) на користь ОСОБА_4 (69002, АДРЕСА_1 код ДРФО НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 6141 (шість тисяч сто сорок одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19.11.2018.

Суддя Р.В. Сацький