open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2018 року

м. Рівне

№1740/1993/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватна виробничо-комерційна фірма "Фіалка"

до

Управління Держпраці у Рівненській області

про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Приватна виробничо-комерційна фірма «Фіалка» звернулась до суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови № РВ113/980/000283/ТД-ФС від 03.07.2018 про накладення штрафу в розмірі 446760,00 грн.

Ухвалою суду від 23.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 12.09.2018 закрито підготовче провадження у справі, а розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 12.11.2018 проголошено вступну і резолютивну частину рішення.

Згідно з позовною заявою та усними поясненнями представника позивача в судовому засіданні, підставою для винесення оспорюваної постанови слугували висновки посадових осіб відповідача про наявність в діях позивача ознак порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, а саме: допущення працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, як вказав позивач у власному позові, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виконували для позивача роботи із утеплення та оздоблення фасаду приміщення будинку на підставі цивільно-правових угод. Такі угоди не мали ознак трудового договору, так як виконувані роботи не носили постійного характеру, не передбачали систематичної оплати праці, а виконавець робіт не підпадав під дію правил трудового розпорядку позивача. При цьому, виконавці послуг самі організовували свою роботу та самостійно дбали про свою безпеку та безпеку оточуючих. За результати приймання робіт були складені акти прийому робіт, і позивачем, як замовником, було проведено розрахунок із виконавцями робіт. Крім того, позивачем, як податковим агентом, у зв'язку із виплатою виконавцям - фізичнім особам, яка не є СПД, грошових коштів, було утримано з їх доходу відповідні суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також окремо нараховано суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальну страхування, та сплачено відповіді платежі до бюджету/фонду. З приводу ОСОБА_3 представник позивача у своїх поясненнях вказав, що а ні в якості працівника, а ні в якості субпідрядника для виконання робіт його не залучав, про існування такої фізичної особи позивачу нічого не відомо. З пояснень, які начебто відібрані у ОСОБА_3, відповідачем, не вказано жодної інформації про перебування вказаної особи в будь-яких відносинах із позивачем. Про зазначені обставини, позивач повідомляв відповідача. З огляду на це сторона позивача вважає, що постанова відповідача про накладення штрафу за допуск працівників до роботи без оформлення наказу про прийом на роботу є протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Представник позивача в судовому засідання позов підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Згідно з відзивом на позов та усними поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, відповідачем за результатами перевірки позивача було встановлено порушення останнім вимог статті 24 КЗпП України, а саме: допущено до роботи працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без оформлення наказу чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу, не повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу (трудові відносини підмінені укладанням цивільно-правових договорів). При цьому, позивач, уклавши цивільно-правові договори з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вчинив неправомірно та не у відповідності до норм чинного законодавства, а тому постанова про накладення штрафу на позивача є правомірною та обґрунтованою. Так, за цивільно-правовим договором виконавець не може дбати про безпеку оточуючих, оскільки згідно статті 14 Закону України "Про охорону праці", обов'язок дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства покладається на працівника, тобто особу, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом). Також виходячи з характеру виконуваних робіт (утеплення та оздоблення фасаду будинку), можна дійти висновку, що роботи проводяться на певній висоті та з використанням устаткування підвищеної небезпеки (підйомники, колиски). Такі роботи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1107 від 26.10.2011, є роботами підвищеної небезпеки, які потребують спеціального дозволу, що отримується замовником, позаяк виконавці не є суб'єктом отримання дозволів, передбачених чинним законодавством України, на вищезазначені роботи. Також відповідно до Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду №62 від 27.03.2007, роботи на висоті потребують спеціального навчання та перевірки знань з охорони праці. Здійснення певних навчань з охорони праці являється однією з ознак трудового договору, оскільки за цивільно-правовим договором виконавець не підпадає під дію Закону України "Про охорону праці" і бере на себе відповідальність за охорону праці на робочому місці. В пред'явлених позивачем договорах такого не зазначено. За наведеного, цивільно-правові угоди позивача з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 містять всі ознаки трудових договорів, а відтак штрафні санкції до позивача застосовані правомірно. За таких обставин, представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

Так, на підставі наказу № 499 від 12.06.2018 р. та направлення на інспекційне відвідування № 381-Н/09-27 від 12.06.2018 р. Управлінням Держпраці у Рівненській області, у період з 13.10.2017 р. по 14.10.2017 р. було проведено інспекційне відвідування Приватної виробничо-комерційна фірма «Фіалка» на предмет додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 69,70).

Результати перевірки оформлені Актом перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №РВ113/980/АВ від 14.06.2018 р. (а.с. 15-18).

За результатами інспекційного відвідування інспектором праці було складено припис №РВ113/980/АВ від 14.06.2018 р., в якому ПВКФ «Фіалка» зобов'язано вжити заходів щодо приведення у відповідність до норм чинного законодавства України при працевлаштуванні працівників та враховувати вимоги статті 24 Кодексу законів про працю України (а.с. 22).

Позивачем надано відповідь на припис листом №206/1 від 22.06.2018 р. (а.с. 23). А також заперечення на акт перевірки №206/2 від 22.06.2018 р. (а.с. 24).

В Акті перевірки № РВ113/980/АВ від 14.06.2018 р. зазначено про порушення ПВКФ «Фіалка» вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, а саме: працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому в описовій частині акту зафіксовано, що згідно пояснень відібраних працівниками відповідача у ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зафіксовано, що останні працюють на будівельних об’єктах позивача та виконують будівельні роботи, також зазначено, що згідно пояснень вказаних осіб, жодних договорів із позивачем не укладали, оскільки відповідних цивільно-правових договорів під час інспекційного відвідування, позивачем для перевірки не представлено. В підтвердження вищевикладених доводів відповідача, представником відповідача до суду було надано пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що відібрані працівниками відповідача 12.06.2018 р.

На підставі таких висновків відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ/111/980/000283/ТД-ФС від 03.07.2018 р., якою на ПВКФ «Фіалка» накладено штраф за порушення законодавства про працю у розмірі 446760,00 грн. (а.с. 20-21).

На спростування висновків відповідача, позивачем до матеріалів справи долучено копії листів позивача адресованих відповідачу № 199 від 14.06.2018 р. та № 198 від 14.06.2018 р. (а.с.28, 29); заперечення позивача на акт перевірки №206/2 від 22.06.2018 р. (а.с. 24); копію договору субпідряду №03/1/2018 від 03.01.2018 р. генеральним підрядником, якого виступає ТОВ «Укрбудреммонтаж інжинірінг», а ПВКФ «Фіалка» - субпідрядником (а.с. 54-57), а також посвідчені копії договорів цивільно-правового характеру: №7/1 від 08.06.2018 р. укладеного з ОСОБА_4; №3/1 від 29.05.2018 р. укладеного з ОСОБА_5; №3/2 від 29.05.2018 р. укладеного з ОСОБА_7 (а.с. 30-38).

З наданих листів позивача № 199 від 14.06.2018 р. та № 198 від 14.06.2018 р., а також його заперечень на акт перевірки №206/2 від 22.06.2018 р., вбачається, що останній як в ході перевірки, так після її завершення (разом із запереченнями на акт перевірки) неодноразово надавав відповідачеві відповідні пояснення з приводу зафіксованих в акті перевірки порушень, а також копії відповідних цивільно-правових угод, що укладені позивачем з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Так, згідно умов вище перелічених договорів (п.1.1) Виконавець ОСОБА_5 та ОСОБА_7 зобов’язувалися виконати опоряджувальні роботи з оздоблення фасаду на об’єкті будівництва ПВКФ «Фіалка», що розташованих у КЗ «Рівненська обласна дитяча лікарня» в період з 29 травня 2018 року по 27 червня 2018 року. Виконавець ОСОБА_4, зобов’язувався в період з 06 червня 2018 року по 06 липня 2018 року виконати підсобні роботи з підготовки основи підлоги під утеплення пінополістиролом на об’єкті будівництва КЗ «Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер», генеральним підрядником, якого виступає ТОВ «Укрбудреммонтаж інжинірінг», а ПВКФ «Фіалка» субпідрядником. Пунктом 1.3. вказаних Договорів передбачено, що Виконавець виконує роботу на власний ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Згідно п. 2.1. Догорів, сторони (Позивач та Виконавці) домовилися, що оплата за виконані роботи буде здійснюватися згідно акту прийому-передачі виконання робіт.

Також стороною позивача надано акти виконаних робіт від 06.07.2018, від 27.06.2018 та 27.06.2018 підписані з даними особами на прийняття певних об'ємів робіт і їх вартості (а.с. 32, 35, 38).

Додатково стороною позивача надано звітність про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за період з травня 2018 року по липень 2018 року та податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2 квартал 2018 року (а.с. 117-149).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що відповідно до умов цивільно-правового договору ним в складі вільнонайманої будівельної бригади, яка сформувалася за усною домовленістю між фізичними особами, в травні-червні 2018 року виконувались роботи з утеплення та оздоблення фасаду на об’єкті будівництва ПВКФ «Фіалка», що розташованих у КЗ «Рівненська обласна дитяча лікарня». Вказані роботи виконувались за допомогою будівельного оснащення та будівельних інструментів, приналежного, як такій бригаді, так і його особистих будівельних інструментів. Ствердив, що він виконував опоряджувальні роботи в зручний для себе час. Робіт підвищеної небезпеки не виконував. За безпекою виконання робіт слідкував самостійно, бажання вступати будь-які трудові відносини із позивачем не мав. Також, наголосив, що паралельно із об’єктом будівництва у позивача, надав послуги й іншим суб’єктам господарювання на інших об’єктах у зручний для себе час. Свідок також пояснив, що замовник - ПВКФ «Фіалка» в процес робіт не втручався, час і порядок виконання робіт не контролював. Роботи носили разовий характер, і після їх виконання, ні трудових, ні будь-яких інших стосунків з даною фірмою він наразі не має.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, надав пояснення аналогічного змісту, а саме ним відповідно до умов цивільно-правового договору в складі вільнонайманої будівельної бригади, яка сформувалася за усною домовленістю між фізичними особами, в травні-червні 2018 року виконувались роботи з утеплення та оздоблення фасаду на об’єкті будівництва ПВКФ «Фіалка», що розташованих у КЗ «Рівненська обласна дитяча лікарня». Вказані роботи виконувались за допомогою будівельного оснащення та будівельних інструментів, приналежного, як такій бригаді, так і його особистих будівельних інструментів. Ствердив, що він виконував опоряджувальні роботи в зручний для себе час. Робіт підвищеної небезпеки не виконував. За безпекою виконання робіт слідкував самостійно, бажання вступати будь-які трудові відносини із позивачем не мав. Також, наголосив, що паралельно із об’єктом будівництва у позивача, надав послуги й іншим суб’єктам господарювання на інших об’єктах у зручний для себе час. Свідок також пояснив, що замовник - ПВКФ «Фіалка» в процес робіт не втручався, час і порядок виконання робіт не контролював. Роботи носили разовий характер, і після їх виконання, ні трудових, ні будь-яких інших стосунків з даною фірмою він наразі не має.

З досліджених письмових доказів та показань свідків, судом встановлено, що правовідносини між позивачем і ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 носили тимчасовий характер, обумовлювалися виконанням певного об'єму робіт і повністю припинилися із підписанням відповідного акту. При цьому, позивачем, як податковим агентом, у зв'язку із виплатою фізичній особі грошових коштів, було утримано з їх доходу відповідні суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також окремо нараховано та сплачено суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальну страхування.

За таких обставин суд приходить до висновку, що цивільно-правові договори з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не містять ознак трудового, оскільки відповідно до укладених з ним цивільно-правових договорів, не виникали трудові правовідносини та здійснювалось виключно виконання-приймання робіт, а саме: відсутні заяви про працевлаштування працівника та відповідні накази про прийом на роботу, відсутній факт надання «роботодавцю» трудової книжки та внесення у неї відповідного запису про прийом на «роботу», на обумовлену особу не поширювалися правила внутрішнього трудового розпорядку, даний виконавець не отримував пакету соціальних гарантій (відпустки, оплати днів непрацездатності, страхування в фондах соціального захисту), засоби індивідуального захисту не видавались, інструктажі з охорони праці не проводились, договори укладені щодо виконання певної роботи-підряду, а не праці.

Що ж до ОСОБА_3, то як вбачається із наявних матеріалів справи, позивач в ході перевірки повідомляв відповідача проте, що такої особи серед найманих працівників та залучених підрядників не рахується. А саме, позивач, як листі-поясненні №199 від 14.06.2018 р., так і у запереченнях на акт перевірки №206/2 від 22.06.2018 р. повідомляв для відповідача, що ОСОБА_3, а ні в якості працівника, а ні в якості субпідрядника, для виконання робіт не залучало, про його існування ПВКФ «Фіалка» нічого не відомо. При цьому, суд рахує за необхідне звернути увагу, що у поясненнях, які відібрані у ОСОБА_3, не вказано жодної інформації про перебування вказаної особи в будь-яких відносинах саме із позивачем, не міститься також і інформації щодо місця відібрання таких пояснень, та фактичного місця проживання вказаної особи. У наданих відповідачем поясненнях ОСОБА_3, міститься лише згадка, що останній працює на чоловіка на ім’я ОСОБА_8 (а.с. 72).

При цьому, неспростованим з боку відповідача, залишилося твердженням позивача з приводу, того що на об’єкті із реконструкції очисних споруд в Березне, де, начебто, було виявлено зазначену особу, Позивачем було залучено в якості субпідрядників лише ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, договори із якими були надані для перевірки, сумнівів щодо яких відповідачем під час перевірки не висунуто (а.с. 39-53).

За таких умов суд приходить до висновку про помилковість доводів відповідача щодо залучення позивачем до праці ОСОБА_3.

Окрім того, суд, погоджуючись із доводами позивача щодо відсутності об’єктивних підстав для проведення перевірки позивача, а також відсутності в наказі на перевірку, направленнях на перевірку будь-яких вказівок, які б давали б право посадовим особам відповідача проводити інспекційне відвідування позивача у інших місцях, відмінних від місця реєстрації позивача, вказує наступне

Так, як вбачається серед доданих до відзиву відповідача документів, основною підставою для перевірки слугував запит Генеральної прокуратури України, про необхідність здійснення відповідної перевірки (а.с. 77-78).

Однак, слід зважити, що Генеральна прокуратури України, в ході здійснення досудового розслідування кримінальної справи керується Кримінально-процесуальним кодексом України. А відтак, зібрання доказів має бути проведене саме у спосіб визначений КПК України. На переконання суду, необхідність проведення такої перевірки має бути визначена у відповідній ухвалі слідчого судді про призначення перевірки. Проте, такої ухвали до суду в межах розгляду даного спору сторонами не представлено.

Разом із тим, із наказу про призначення перевірки вбачається, що остання проведена на підставі пп. 3. п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі — Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295.

Згідно пп.3. п. 5 даного Порядку визначено, що інспекційні відвідування проводяться: …3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;…

Відповідно пп. 4 п. 5 Порядку вказується також інспекційні відвідування проводяться: 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

З аналізу наданих відповідачем документів, а саме наказу на перевірку, запиту Генеральної прокуратури України, а також листа Держпраці України (про виконання запиту) вбачається, що жодної інформації правоохоронними органами про вчинення позивачем будь-яких порушень у сфері дотримання законодавства про працю, для відповідача не повідомлялось. У запиті Генеральної прокуратури України та листі Держпраці України міститься лише прохання провести перевірку на предмет виявлення фактів наявності/відсутності будь-яких порушень з боку позивача в процесі здійснення ним господарської діяльності із залученням найманих робітників.

За таких умов слід дійти до висновку, що у відповідача в супереч вимогам законодавства, за наявних обставин справи, були відсутні належні правові підстави реалізації повноважень щодо проведення інспекційного відвідування, оскільки жодної інформації для відповідача про порушення допущенні з боку позивач не надходило.

Крім того, згідно до ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", серед переліку підстав для здійснення позапланових заходів державного контролю не міститься таких підстав: як за рішенням керівника органу; та на запит органу прокуратури про необхідність здійснення (проведення) перевірки позивача на предмет наявності або відсутності в його діях ознак порушень, у сфері державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Таким чином, на переконання суду, застосування названого Порядку має бути проведене у поєднанні із Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", і лише в тій частині, яка не суперечить названому Закону. В той же час, вказаний Закон не містить в собі такої підстави, як – «за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел», так і - «за запитом органу прокуратури про необхідність здійснення (проведення) перевірки на предмет наявності або відсутності в діях особи ознак порушень».

А відтак, суд приходить до висновку, про те, що дії відповідача щодо проведення перевірки, містять в собі ознаки неправомірності, оскільки суперечать як, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", так і Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295. Як наслідок, усі докази зібрані в ході проведення інспекційного відвідування - зібрані із порушенням порядку реалізації наявних повноважень відповідача.

Таким чином, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Згідно з частиною першою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 зазначеного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017.

Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно з пунктом 11 цього Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Пунктами 19, 20 зазначеного Порядку передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

В жодному із наведених нормативно-правових актів не міститься повноважень Держпраці по визнанню цивільно-правових угод недійсними та нікчемними, або удаваними. Відтак, застосуванню підлягає загальне правило передбачене ст. 204 ЦК України, щодо визнання правочину недійсним виключно судом.

За таких умов суд констатує, що відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем з виконавцем робіт цивільно-правових договорів недійсними або визнавати їх трудовими чи на власний розсуд тлумачити їх умови.

В свою чергу, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу №РВ/111/980/000283/ТД-ФС від 03.07.2018 р. на підставі висновків про порушення позивачем вимог частин третьої статті 24 КЗпП України.

Так, частина перша статті 24 КЗпП України містить перелік випадків, коли трудовий договір з працівником укладається у письмовій формі. Відповідно до частини третьої цієї ж статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу наведених норм слідує, що забороняється, а також є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб'єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. При цьому, відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин, у першу чергу, з мотивів ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів. Тобто, сфера регулювання статті 24 КЗпП України обмежується випадками, коли між підприємством та фізичною особою мають місце відносини, які по факту підпорядковуються трудовому законодавству, а застосування штрафних санкцій за абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені документами, визначеними КЗпП України.

За правилами статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, цивільно-правовий договір це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату, послуги. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Натомість, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Трудовий договір характеризується, зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

Отже, відносини, які виникають з цивільно-правового договору про надання послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем.

Як свідчать матеріали справи, між ПВКФ «Фіалка», як замовником, та громадянами, як виконавцями, укладено цивільно-правові договори, відповідно до умов яких замовник доручає, а виконавці взяли на бере на себе зобов'язання виконати утеплення та оздоблення фасаду та проведення підсобних робіт з підготовки основи підлоги.

Відповідні цивільно-правові угоди підписані як зі сторони замовника, так і зі сторони виконавця. Жодних відомостей про те, що фізична особа не погоджувалася з укладенням відповідних цивільно-правових договорів, відповідачем під час інспекційного відвідування здобуто не було, а відтак вказані угоди вважаються такими, що укладені за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.

Більше того, інспектори з праці під час інспекційного відвідування взагалі не відібрали ні усних, ні письмових пояснень ні у представника замовника, хоча мали відповідне право. Також інспекторами не були використані жодні повноваження, надані їм згідно з Порядком здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017. Зокрема, констатувавши у акті перевірки ту обставину, що у ПВКФ «Фіалка» допустило до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, державні інспектори праці жодним чином не встановили, де знаходилося створене для вказаних осіб робоче місце, і яким чином воно створене; не опитали жодного працівника ПВКФ «Фіалка» на предмет того, чи перебували вказані особи у трудових відносинах з даним Підприємством, чи мали постійне робоче місце, якийсь графік роботи, чи отримували заробітну плату, тощо; не зафіксували в будь-який спосіб фактів виявлення неоформлених трудових відносин.

Фактично, під час інспекційного відвідування інспектори з праці обмежились лише отриманням у суб'єкта контролю цивільно-правових договорів, і усі свої висновки побудували виключно на власному, причому досить довільному, тлумаченні положень таких договорів.

Разом з тим, у інспекторів праці відсутні повноваження на власний розсуд тлумачити умови цивільно-правових договорів, а тим більше, визнавати їх недійсними та надавати їм статусу трудових.

За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних, передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між ПВКФ «Фіалка» та вищевказаними громадянами під час інспекційного відвідування не встановлено, а в акті перевірки не зафіксовано.

Також ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду не встановлено жодних ознак трудових договорів у правовідносинах ПВКФ «Фіалка», які існували впродовж травня-червня 2017 року з фізичними особами: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

В межах судового розгляду судом достеменно встановлено, що правовідносини між ПВКФ «Фіалка» та ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 носили виключно цивільно-правовий характер. Вони не підпорядковувались внутрішньому трудовому розпорядкові позивача і не перебували у підлеглості до його посадових осіб, не отримували заробітної плати, тобто щомісячної плати за виконання певної трудової функції, натомість отримали винагороду за виконані об'єми робіт. Вказані особи самостійно організовували і забезпечували процес надання послуг з утеплення і оздоблення фасаду будинку, виконувала роботи своїм інструментом і залучали власне і самостійно запозичене устаткування, а також самостійно організовували та забезпечували безпеку на об'єкті. Доказів того, що дані особи отримували від замовника будь-яке забезпечення умов праці, необхідне для виконання обумовлених договором робіт, відповідачем не здобуто, і суду не надано. Позивач оплатив роботи у відповідності до актів виконаних робіт. І при здійсненні розрахунків як податковий агент утримав з доходу відповідні суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також нарахував та сплатив суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальну страхування.

Таким чином, висновки відповідача щодо наявності ознак трудових договорів в угодах цивільно-правового характеру спростовані як вимогами чинного законодавства, так і матеріалами справи.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому, слід зазначити, що зобов'язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці. Визнання відносин фактичними трудовими може відбуватися лише у судовому порядку за зверненням особи, яка вважає, що її право порушене, на підставі положень статті 232 КЗпП України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем, як суб'єктом господарювання, вимог статті 24 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, для прийняття оспорюваного рішення, згідно якого на позивача накладено штраф у розмірі 446760,00 грн.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ/111/980/000283/ТД-ФС від 03.07.2018 р. не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.

За наведеного, відповідні позовні вимоги Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка» підлягають до задоволення повністю.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи наведене вище, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області судові витрати у розмірі 6701 (шість тисяч сімсот одна) грн. 40 коп. сплачених згідно платіжного доручення № 985 від 17.07. 2018 року, оригінал якого перебуває в матеріалах справи (а.с. 3).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № РВ113/980/000223/ТД-ФС від 03.07.2018.

Стягнути на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" (код ЄДРПОУ 30207687, АДРЕСА_1, 35314) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39780243, вул. Лермонтова, 7, м. Рівне, Рівненської області, 33028) судові витрати на суму 6701 (шість тисяч сімсот одна) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 листопада 2018 року.

Суддя Зозуля Д.П.

Джерело: ЄДРСР 77908109
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку