ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1798/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк»

до Приватного акціонерного товариства «Українська національна розрахункова картка»

про визнання недійсними рішення позачергових зборів та нової редакції статуту

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 411 від 03.10.2017 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 53 від 12.05.2017 року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» до Приватного акціонерного товариства «Українська національна розрахункова картка» про визнання недійсними рішення позачергових зборів та нової редакції статуту.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2018 року відкрито провадження у справі № 911/1798/18, справу № 911/1798/18 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.10.2018 року.

19.09.2018 року представником відповідача подано відзив на позов, яким останній проти позову заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

03.10.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 03.10.2018 року представник позивача позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримали в повному обсязі, уточнень позовних вимог не має. Також зазначили і про те, що повідомлено всі обставини справи, які їм відомі, та надані суду всі наявні в них докази.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.10.2018 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві, поданому 19.09.2018 року. Зазначили, що докази на які вони посилаються у відзиві додані до нього. Також зазначили і про те, що відповідачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.10.2018 року.

В судовому засіданні 24.10.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв’язку з чим, в судовому засіданні 24.10.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши надані сторонами пояснення та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, АБ «УКРГАЗБАНК» (далі – позивач, Банк) є акціонером Приватного акціонерного товариства «Українська національна розрахункова картка» (далі – відповідач, АТ «УКРКАРТ»), що володіє акціями відповідача в кількості 130 001 шт. загальною номінальною вартістю 1 300 010,00 грн.

Позивач в позові зазначає, що 09.07.2018 року до Банку надійшло ОСОБА_3 про проведення позачергових загальних зборів акціонерів АТ «УКРКАРТ» (далі - ОСОБА_3) які, посилаючись на ч.5 ст.47 Закону України «Про акціонерні товариства», були призначені на 20.07.2018 року на 8:30. ОСОБА_3 зареєстровано у АБ «УКРГАЗБАНК» як вхідна кореспонденція 09.07.2018 року під №20/31574.

В ОСОБА_3 вказано порядок денний Загальних зборів, затверджених Наглядовою радою Товариства, а саме:

1. Про обрання Лічильної комісії Товариства.

2. Про обрання голови та секретаря загальних зборів акціонерів Товариства.

3. Про внесення змін до Статуту Товариства шляхом викладення його у новій редакції.

4. Про внесення змін до Положення про загальні збори акціонерів Товариства шляхом викладення його у новій редакції.

5. Про внесення змін до Положення про Наглядову раду Товариства шляхом викладення його у новій редакції.

6. Про внесення змін до Положення про Ревізійну комісію (ревізора) Товариства шляхом викладення його у новій редакції.

7. Про внесення змін до Положення про Правління Товариства шляхом викладення його у новій редакції.

Як вбачається з ОСОБА_3, до порядку денного позачергових загальних зборів, призначених на 20.07.2018 року, включено велику кількість важливих та об’ємних питань, аналіз та опрацювання яких як на відповідність чинному законодавству, так і врахування інтересів всіх акціонерів потребує значних затрат часу.

Відповідно до ч.4 ст. 47 Закону України «Про акціонерні товариства» позачергові загальні збори акціонерного товариства, які скликаються наглядовою радою, мають бути проведені протягом 45 днів з дати отримання товариством вимоги про їх скликання.

Положенням частини 5 статті 47 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що в разі, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства, наглядова рада при прийнятті рішення про скликання позачергових загальних зборів може встановити, що повідомлення про скликання позачергових загальних зборів здійснюватиметься не пізніше ніж за 15 днів до дати їх проведення в порядку, встановленому статтею 35 цього Закону. У такому разі наглядова рада затверджує порядок денний.

Однак, позивач зазначає, що ОСОБА_3 надійшло до Банку пізніше ніж за 15 днів, чим було порушено права Банку на належну підготовку та ознайомлення з документами, необхідними для прийняття рішень з питань порядку денного Загальних зборів.

Згідно з п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Позивач зазначає, що 16.07.2018 року у зв’язку з великою кількістю питань, включених до порядку денного загальних зборів акціонерів АТ «УКРКАРТ», а також обсягом матеріалів, необхідних для аналізу та опрацювання з метою подальшого визначення завдання представнику АБ «УКРГАЗБАНК» щодо голосування з питань порядку денного, звернувся до АТ «УКРКАРТ» з листом № 117/11204/2018 з проханням призначити дату проведення позачергових загальних зборів в порядку ч.4 ст.47 Закону України «Про акціонерні товариства» також з дотриманням вимог законодавства щодо належного і своєчасного повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів, а також повідомити Банк по те, які саме інтереси відповідача вимагають такого термінового проведення загальних зборів акціонерів.

Однак дана пропозиція була відхилена АТ «УКРКАРТ», Загальні збори були проведені 20.07.2018 року і були прийняті відповідні рішення з семи питань порядку денного. Вказане рішення оформлено протоколом від 20.07.2018 року і розміщено на сайті АТ «УКРКАРТ».

З огляду на викладене, позивач зазначає в позові, що при скликанні та проведенні спірних Загальних зборів було порушено процедуру скликання загальних борів і відповідно порядок прийняття рішення Загальних зборів акціонерів АТ «УКРКАРТ».

Відповідно до ст.50 Закону України «Про акціонерні товариства» у разі, якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту чи положення про загальні збори акціонерного товариства, акціонер, права та охоронювані законом інтереси якого порушені таким рішенням, може оскаржити це рішення до суду протягом трьох місяців з дати його прийняття.

У зв’язку з чим, позивач в позові просить визнати недійсним рішення Загальних зборів Приватного акціонерного товариства «Українська національна розрахункова картка» від 20.07.2018 року.

Також, позивач зазначає, що одним з питань порядку денного вказаних Загальних зборів було внесення змін до Статуту АТ «УКРКАРТ». Згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів від 20.07.2018 року були внесені зміни до Статуту шляхом викладення його у новій редакції (протокол Загальних зборів акціонерів №29/2018 від 20.07.2018 року).

Позивач стверджує, що нова редакція Статуту містить положення, які суперечать чинному законодавству.

Зокрема, п.п. 2.2.56 Статуту передбачає надання АТ «УКРКАРТ» адвокатських послуг, однак з огляду на ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» акціонерне товариство не має права надавати адвокатські послуги.

Підпункти 7.4.2., 7.4.3. Статуту встановлюють, що резервний капітал товариства витрачається на виплату штрафів, неустойок, пені та фінансування інших непередбачених витрат та на погашення заборгованості у разі ліквідації. Натомість ч. 2 ст. 19 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлює, що резервний капітал витрачається на покриття збитків товариства та виплату дивідендів за привілейованими акціями. Таким чином, положення Статуту про витрачання коштів резервного капіталу на інші цілі ніж передбачені законом суперечать вимогам закону.

Підпунктом 9.8.19 Статуту передбачається, що до виключної компетенції Загальних зборів належить затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законодавством та цим Статутом, у той час, як п.15 ч.2 ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачається, що розмір річних дивідендів загальні збори можуть затверджувати лише з урахуванням вимог, передбачених законом.

Пункт 9.19 Статуту суперечить ч. 3 ст. 36 Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки у відповідному п.9.19 Статуту не передбачено, що зміни до документів, наданих акціонерам для ознайомлення, що пов’язані із змінами до питань порядку денного чи у зв'язку із виправленням помилок, можуть вноситися не пізніше, ніж за чотири дні до дати проведення загальних зборів стосовно кандидатів до складу органів товариства.

Підпункт 15.1.8 Статуту встановлює, що товариство зобов’язане зберігати: Протоколи засідань Наглядової ради, накази і розпорядження Голови Правління. Згідно з п. 11.10 Статуту АТ «УКРКАРТ» на засіданні Правління ведеться протокол.

В той же час, п. 8 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про акціонерні товариства» вказує, що акціонерне товариство зобов'язане зберігати, зокрема, протоколи засідань наглядової ради та колегіального виконавчого органу, накази і розпорядження голови колегіального та одноосібного виконавчого органу.

Таким чином, підпункт 15.1.8 Статуту АТ «УКРКАРТ» не відповідає пункту 8 ч. 1 статті 77 Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки, не містить положення про зберігання товариством протоколів колегіального виконавчого органу (Правління).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про акціонерні товариства» установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства повинен містити відомості про: 1) повне та скорочене найменування товариства українською мовою; 2) тип товариства; 3) розмір статутного капіталу; 4) розмір резервного капіталу у разі його формування; 5) номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій у разі розміщення привілейованих акцій; 6) розмір дивідендів за привілейованими акціями кожного класу в разі їх розміщення товариством; 7) умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у разі розміщення привілейованих акцій; 8) права акціонерів - власників привілейованих акцій кожного класу у разі розміщення привілейованих акцій; 9) наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації або відсутність такого права; 10) порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів; 11) порядок скликання та проведення загальних зборів; 12) компетенцію загальних зборів; 13) спосіб повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів та про зміни у порядку денному загальних зборів; 14) склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції; 15) порядок внесення змін до статуту; 16) порядок припинення товариства. Статутом акціонерного товариства не може бути передбачено надання засновникам товариства додаткових прав чи повноважень. Статут акціонерного товариства може містити й інші положення, що не суперечать законодавству.

Відповідно до п.5.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» під час вирішення корпоративних спорів про визнання недійсними установчих документів господарські суди повинні виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією у процесі створення юридичної особи. Тому під час визначення підстав для визнання установчих документів недійсними господарським судам слід керуватися пунктом 2 частини першої статті 110 ЦК України.

З урахуванням положень цієї норми підставами для прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів є порушення закону, які не можуть бути усунуті.

Такою підставою може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно із законом повинні обов'язково в них міститися, зокрема, визначені статтями 88, 120, 134, 143, 151, 154 ЦК України, статтями 57, 82 ГК України, статтями 4, 51, 65, 67, 76 Закону України «Про господарські товариства», статтею 13 Закону України «Про акціонерні товариства».

З огляду на викладене, позивач в позові просить визнати недійсним Статут Приватного акціонерного товариства «Українська національна розрахункова картка», затверджений Загальними зборами акціонерів АТ «УКРКАРТ» 20.07.2018 року (протокол № 29/2018).

Також, позивач зазначає, що з огляду на ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

У зв’язку з чим, позивач вважає, що вимоги про визнання недійсним рішення Загальних зборів та Статуту в редакції, затвердженій спірним рішенням Загальних зборів, пов’язані між собою підставою виникнення, крім того, вимога про визнання недійсним Статуту є похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним рішення Загальних зборів, тому просить розглядати відповідні позовні вимоги в одному провадженні.

В ході розгляду спору відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що 20.07.2018 року відбулись позачергові загальні збори АТ «УКРКАРТ», на яких, в тому числі, був присутній представник ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», як акціонер АТ «УКРКАРТ».

Рішення про проведення позачергових загальних зборів було прийнято Наглядовою радою АТ «УКРКАРТ» у відповідності до положень ч.5 ст.47 Закону України «Про акціонерні товариства» та п.9.55 чинного на момент прийняття рішення Статуту.

Відповідно до ч.5 ст.47 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства, наглядова рада при прийнятті рішення про скликання позачергових загальних зборів може встановити, що повідомлення про скликання позачергових загальних зборів здійснюватиметься не пізніше ніж за 15 днів до дати їх проведення в порядку, встановленому статтею 35 цього Закону. У такому разі наглядова рада затверджує порядок денний.

Відповідач у відзиві заперечував твердження позивача щодо отримання ОСОБА_3 менш ніж за 15 днів до дати проведення Загальних зборів.

Відповідно до ч.5 ст. 47 Закону України «Про акціонерні товариства» скликання позачергових загальних зборів здійснюється не пізніше ніж за 15 днів до дати їх проведення в порядку, встановленому ст. 35 цього Закону. Абзацом першим ч. 1. ст. 35 передбачено, що повідомлення про проведення загальних зборів акціонерного товариства та проект порядку денного надсилається кожному акціонеру, зазначеному в переліку акціонерів, складеному в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, на дату, визначену наглядовою радою, а в разі скликання позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів у випадках, передбачених частиною шостою статті 47 цього Закону, - акціонерами, які цього вимагають. Встановлена дата не може передувати дню прийняття рішення про проведення загальних зборів і не може бути встановленою раніше, ніж за 60 днів до дати проведення загальних зборів.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, акціонерне товариство зобов'язане здійснити повідомлення акціонерів про збори шляхом направлення письмового повідомлення не пізніше ніж за 15 днів до дати їх проведення. При цьому, здійснення повідомлення пов'язується з датою направлення акціонеру повідомлення, а не отримання повідомлення акціонером. З огляду на норми законодавства, проведення зборів не залежить від факту отримання повідомлення акціонером.

Законодавством визначено обов'язок саме акціонерного товариства дотримуватись п'ятнадцятиденного строку для направлення повідомлення, а саме - здійснити повідомлення акціонерів про збори шляхом направлення письмового повідомлення не пізніше ніж за 15 днів до дати проведення зборів акціонерів (у випадку скликання загальних зборів відповідно до статті 47 Закону України «Про акціонерні товариства»), що відповідачем дотримано.

Відповідач зазначив та надав докази, що відповідно до інформації про відстеження поштових відправлень, позивач отримав ОСОБА_3 не 09.07.2018 року, як він стверджує, а 06.07.2018 року, що зафіксоване також і в зворотньому повідомленні про вручення поштового відправлення. Посилання позивача на дату реєстрації вхідної кореспонденції не має доказової сили, оскільки така реєстрація є внутрішньою односторонньою дією і не відповідачє фактичним обставинам щодо отримання поштового відправлення.

Також, за даними щодо поштового відправлення ОСОБА_3 про проведення спірних Загальних зборів, відповідне поштове відравлення здійснено 04.07.2018 року (за 16 календарних днів до дати проведення зборів), тобто з дотриманням вимог ч.5 ст. 47 та ст.35 Закону України «Про акціонерні товариства», що підтверджується зворотнім повідомлення поштового відправлення за поштовим номером 0407133797583, та даними з офіційного сайту Укрпошти за відстеження поштового відправлення за номером 0407133797583.

Як визначено ч.4 ст. 47 Закону України «Про акціонерні товариства», позачергові загальні збори акціонерного товариства, які скликаються наглядовою радою, мають бути проведені протягом 45 днів з дати отримання товариством вимоги про їх скликання.

Згідно з ч. 5 ст. 47 Закону України «Про акціонерні товариства» якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства, наглядова рада при прийнятті рішення про скликання позачергових загальних зборів може встановити, що повідомлення про скликання позачергових загальних зборів здійснюватиметься не пізніше ніж за 15 днів до дати їх проведення в порядку, встановленому статтею 35 цього Закону. У такому разі наглядова рада затверджує порядок денний.

Як визначено п. 2.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

При цьому, п. 2.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» наголошено, що під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Судом досліджено зміст позовних вимог та встановлено, що позивачем не наведено обставин, які з огляду на п. 2.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 є безумовними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів.

В той же час, відповідний п. 2.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» визначає, що під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

В п.2.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» визначено, що права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Оскільки, відповідачем фактично здійснено повідомлення про проведення спірних позачергових Загальних зборів 04.07.2017 року, тобто раніше ніж за 15 днів до дати їх проведення, відсутні підстави стверджувати про порушення порядку скликання та проведення Загальних зборів, на які посилається позивач.

Крім того, позивачем відповідне ОСОБА_3 було отримано 06.07.2018 року і з огляду на визначений ч. 5 ст. 47 Закону України «Про акціонерні товариства» строк, у нього було достатньо часу для підготовки до участі у Загальних зборах, на порядок денний яких не було винесено питань, які виключають застосування ч. 5 ст. 47 Закону України «Про акціонерні товариства». Також, позивач був присутнім і приймав участь в спірних Загальних зборах.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів АТ «УКРКАРТ» від 20.07.2018 року, з викладених в позові підстав щодо порушення порядку скликання загальних зборів акціонерів, є безпідставними і не доведеними, тому не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним Статуту АТ «УКРКАРТ» в редакції, затвердженій спірними Загальними зборами, відповідач в своїх запереченнях пояснив, що умова п.п.2.2.56 Статуту передбачає надання консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних та інших подібних послуг консультаційного характеру, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Проте АТ «УКРКАРТ» фактично не здійснює адвокатську діяльність і не надає від свого імені адвокатських послуг. Відповідна усмова Статуту не має жодних негативних наслідків і не порушує тправа позивача.

Щодо п.п. 7.4.2, 7.4.3 Статуту, відповідач пояснив, що ч.2 ст.19 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо витрат резервного капіталу на виплати дивідендів за привілейованими акціями застосовується лише до товариств, у яких є ці привілейовані акції. У ч. 3. ст.19 Закону України «Про акціонерні товариства» прямо зазначено, що акціонерне товариство, яке здійснює розміщення тільки простих акцій, має право формувати резервний капітал у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

У зв’язку з чим, відповідач пояснив, що АТ «УКРКАРТ» розміщує виключно прості акції та не розміщує привілейовані акції, про що зазначено також у Статуті. Відповідно до п. 4.1. Статуту АТ «УКРКАРТ» статутний капітал (фонд) товариства становить 124 000 000 гривень, який поділено на 12 400 000 простих іменних акцій номінальною вартістю 10 гривень кожна. Також в п. 5.2. вказано, що усі акції товариства є іменними та існують виключно у бездокументарній формі.

Таким чином, жодних виплат дивідендів за привілейованими акціями проводитись взагалі не може, оскільки таких акцій в АТ «УКРКАРТ» немає. У даному випадку закон надає право акціонерним товариствам, які здійснюють розміщення тільки простих акцій, формувати резервний капітал у порядку, передбаченому частиною першою статті 19 Закону України «Про акціонерні товариства», де вказано, що резервний капітал формується у розмірі не менше ніж 15 відсотків статутного капіталу товариства шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5 відсотків суми чистого прибутку товариства за рік.

Щодо заперечень позивача проти п. 9.8.19. Статуту, відповідач пояснив, що відповідний п. 9.8.19. Статуту передбачає, що до виключної компетенції Загальних зборів належить, зокрема, затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законодавством та цим Статутом.

У п.15 ч.2 ст. 33 Закону України «Про акціонерні товариства» зазначено, що до виключної компетенції Загальних зборів належить затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом.

Щодо заперечень позивача проти п.9.19 Статуту, відповідач пояснив, що відповідний п.9.19 Статуту передбачає, що після надіслання акціонерам повідомлення про проведення Загальних зборів товариство не має права вносити зміни до документів, наданих акціонерам або з якими вони мали можливість ознайомитися, крім змін до зазначених документів у зв’язку із змінами в порядку денному чи у зв’язку з виправленням помилок. У такому разі зміни вносяться не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення Загальних зборів.

В той же час, п. 9.23 Статуту визначено, що Наглядова рада, а в разі скликання позачергових Загальних зборів на вимогу акціонерів у випадках, передбачених цим Статутом, - акціонери, які цього вимагають, приймають рішення про включення пропозицій (нових питань порядку денного та/або нових проектів рішень до питань порядку денного) до проекту порядку денного та затверджують порядок денний не пізніше ніж за 15 днів до дати проведення Загальних зборів, а щодо кандидатів до складу органів товариства - не пізніше ніж за чотири дні до дати проведення Загальних зборів.

Таким чином, норма ч.3 ст.36 Закону України «Про акціонерні товариства» відображена у відповідних п.п. 9.19, 9.23 Статуту.

Щодо заперечень відповідача проти п. 15.1.8 Статуту, який передбачає обов’язок товариства зберігати Протоколи засідань Наглядової ради, накази і розпорядження Голови Правління, відповідач зазначив, що відповідно до п. 15.1.17. Статуту передбачено також обов’язок товариства зберігати інші документи, передбачені законодавством, цим Статутом, внутрішніми положеннями Товариства, рішеннями Загальних зборів, Наглядової ради, Правління.

Таким чином, визначений п. 8 ч.1 ст. 77 Закону України «Про акціонерні товариства» обов'язок товариства зберігати всі документи, передбачені чинним законодавством, а отже і протоколи правління, передбачено у Статуті у пункті 15.1.17. Окрім того, положення про зберігання Товариством протоколів Правління міститься також у п.6.8 Положення про Правління Приватного акціонерного товариства «УКРКАРТ», затвердженого загальними зборами акціонерів Товарситва 20.07.2018 року (протокол №29/2018).

Також, відповідач надав документально обґрунтовані пояснення, що чинна редакція Статуту АТ «УКРКАРТ» відповідає вимогам чинного законодавства та містить всі відомості, обов'язковість яких у Статуті визначена законодавством України.

Як визначено в п. 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», під час вирішення корпоративних спорів про визнання недійсними установчих документів господарські суди повинні виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією у процесі створення юридичної особи. Тому під час визначення підстав для визнання установчих документів недійсними господарським судам слід керуватися пунктом 2 частини першої статті 110 ЦК України.

Відповідна норм пункту 2 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України визначає характер порушень, які є достатніми підставами для недійсності установчих документів, а саме порушень, які є саналогічними підставам ліквідації юридичної особи в судовому порядку через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади.

З урахуванням положень цієї норми підставами для прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів є порушення закону, які не можуть бути усунуті. Такою підставою може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно із законом повинні обов'язково в них міститися, зокрема, визначені статтями 88, 120, 134, 143, 151, 154 ЦК України, статтями 57, 82 ГК України, статтями 4, 51, 65, 67, 76 Закону України «Про господарські товариства», статтею 13 Закону України «Про акціонерні товариства».

Також, п. 5.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», визначено, що під час розгляду справ про визнання недійсними установчих документів господарським судам слід виходити з того, що статут є локальним нормативним актом, а не правочином, тому до нього не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину.

Згідно з п. 5.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» у судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються.

Таким чином, відповідачем в повному обсязі спростовано посилання позивача на невідповідність затвердженої спірним рішенням Загальних зборів редакції Статуту вимогам чинного законодавства.

Крім того, позивачем в позові наведено недоліки щодо окремих умов Статуту, які не обґрунтовують наявність підстав для визнання Статуту недійсним в повному обсязі, як заявлено в позові.

Також, наведені позивачем недоліки Статуту не обґрунтовують підстав визнання Статуту недійсним, оскільки позивачем не обґрунтовано, що відповідні недоліки є істотними і не можуть бути усунуті. Позивачем також не обґрунтовано в чому полягають порушення його прав спірними умовами Статуту. До тогож, позивачем не надано пояснень щодо спірних положень Статуту в попередній редакції.

Таким чином, позивачем не доведено наявність підстав для визнання недійсним Статуту відповідача в новій редакції, затвердженій спірним рішенням Загальних зборів. Наведені позивачем обставини в обґрунтування відповідної позовної вимоги спростовані відповідачем.

Позивач у відповіді на відзив не навів обґрунтованих спростувань чи заперечень щодо викладених у відзиві обставин, заперечував щодо вимог відповідача про відшкодування понесених ним судових витрат на правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність та недоведеність.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, відповідачем спростовані, тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відмовою в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню. Оскільки відповідачем у відзиві надано лише попередній розрахунок судових витрат без підтверджуючих документів щодо факту, обсягу та оплати витрат на правничу допомогу, надану саме адвокатом, питання про їх відшкодування не підлягає вирішенню на момент розгляду спору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» до Приватного акціонерного товариства «Українська національна розрахункова картка» про визнання недійсними рішення позачергових зборів та нової редакції статуту відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.11.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін