ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2018 року

Київ

справа №805/3852/16-а

провадження №К/9901/24011/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Білоуса О. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 805/3852/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Волноваського районного суду Донецької області, за участю третьої особи - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Молочної І. С., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Геращенка І. В., суддів: Арабей Т. Г., Міронової Г. М.,

І. Суть спору

1. У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Волноваського районного суду Донецької області (далі - Волноваський районний суд), за участю третьої особи - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі - ТУ ДСА України в Донецькій області), з урахуванням уточнених позовних вимог, просила зобов'язати голову Волноваського районного суду видати наказ про відрахування її зі штату Волноваського районного суду з 07 жовтня 2016 року (останній день відпустки), в якому вказати про необхідність виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення до чергової щорічної відпустки за період роботи з 05 лютого 2016 року по 07 жовтня 2016 року (по день відрахування зі штату райсуду) в розмірі посадового окладу судді, і вказати про необхідність виплати передбаченої Законом України "Про судоустрій і статус суддів" вихідної допомоги при звільненні з посади (відрахування зі штату суду).

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що з січня 2001 року по вересень 2016 року він працювала суддею Волноваського районного суду.

2.1. Вказує, що постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року у зв'язку із поданням заяви про відставку звільнена з посади судді Волноваського районного суду у відставку, а згідно з наказом Голови Волноваського районного суду від 19 вересня 2016 року № 29-к відраховано із штату цього суду, з урахуванням відпуски 07 жовтня 2016 року.

2.2. Позивач наголошує, що з 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII), відповідно до частини першої статті 143 якого судді, який вийшов у відставку виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

2.3. Вважаючи, що відповідач зобов'язаний виплатити передбачену законодавством суму вихідної допомоги, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1, починаючи з 15 січня 2001 року обіймала посаду судді Волноваського районного суду, а на підставі постанови Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 12 січня 2006 року № 3329-IV обрано суддею цього суду безстроково.

4. Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08 вересня 2016 року № 515-VІІІ, позивача звільнено із займаної посади за пунктом 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України у зв'язку з поданням заяви про відставку.

5. Згідно з наказом голови Волноваського районного суду від 17 серпня 2016 року № 93 "Про надання відпустки ОСОБА_1" позивачу надано частину невикористаної щорічної додаткової відпустки за 2015 рік тривалістю 4 календарних дні та щорічну додаткову відпустку за 2016 рік тривалістю 15 календарних днів, починаючи з 19 вересня 2016 року по 07 жовтня 2016 року, включно.

6. На підставі постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08 вересня 2016 року № 515-VІІІ Головою Волноваського районного суду видано наказ від 16 вересня 2016 року за № 98, яким позивача відкликано з відпустки, починаючи з 19 вересня 2016 року.

7. Відповідно до наказу Голови Волноваського районного суду від 19 вересня 2016 року за № 29-к "Про відрахування зі штату Волноваського районного суду судді ОСОБА_1" вирішено вважати суддю Волноваського районного суду ОСОБА_1 такою, яка вибула з штату цього суду з 19 вересня 2016 року. Також, вказаним наказом вирішено виплатити позивачу компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 05 лютого 2016 року по 19 вересня 2016 року тривалістю 26 календарних днів, за щорічну додаткову відпустку за 2015 рік тривалістю 4 календарні дні, за щорічну додаткову відпустку за 2016 рік тривалістю 15 календарних днів.

8. 23 вересня 2016 року позивач звернулась до Голови Волноваського районного суду із заявою щодо повідомлення її про підстави невиплати матеріальної допомоги за період роботи з 05 лютого 2016 року по день відрахування зі штату суду та невиплати при звільненні вихідної допомоги.

9. Так, Волноваським районним судом листом від 27 вересня 2016 року № 232/113 на наведену заяву надано відповідь, в якій позивачу запропоновано з вказаними питаннями звернутись до ТУ ДСА України в Донецькій області.

10. Таким чином 05 жовтня 2016 року позивач звернулась з відповідною заявою до ТУ ДСА України в Донецькій області, який листом № 07-1603/16 від 01 листопада 2016 року повідомив, що на час прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення позивача з посади судді стаття 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, втратила свою чинність. Також, в зазначеній відповіді вказано на те, що виплата допомоги на оздоровлення при звільненні разом із компенсацією за невикористану частину щорічної відпустки законом не передбачена.

11. Головою Волноваського районного суду Донецької області видано наказ від 11 листопада 2016 року № 36-к, яким внесено зміни до наказу від 19 вересня 2016 року № 29-к, а саме: в частині першій слова та цифри "з 19 вересня 2016 року" замінено словами та цифрами "з 07 жовтня 2016 року"; в частині другій слова та цифри "за щорічну додаткову відпустку за 2015 рік тривалістю 4 календарні дні, за щорічну додаткову відпустку за 2016 рік тривалістю 15 календарних днів" -виключено.

12. Наказом Голови Волноваського районного суду Донецької області від 11 листопада 2016 року № 110 "Про скасування наказу № 98 від 16 вересня 2016 року "Про відкликання з відпустки ОСОБА_1"" скасовано наказ від 16 вересня 2016 року № 98 "Про відкликання з відпустки ОСОБА_1".

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

13. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, в позові відмовлено.

14. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку.

15. Зазначена позиція підтримана Донецьким апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

16. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

17. Свою касаційну скаргу мотивує неврахування судами попередніх інстанцій приписів частини першої статті 143 Закону № 1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року, та відповідно до якої судді який вийшов у відставку виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою. Враховуючи, що ОСОБА_1 вийшла у відставку 03 жовтня 2016 року, тобто під час дії вказаного закону, відповідачем неправомірно відмовлено у виплаті вихідної допомоги.

18. Водночас, представник Волноваського районного суду та представник ТУ ДСА України в Донецькій області у своїх запереченнях вказують на безпідставність касаційної скарги і просять залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

19. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

20. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

21. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

25. Згідно пунктів 1-5 статті 120 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) (в редакції, чинній на момент винесення постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року №1515-УІІІ "Про звільнення суддів") суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

26. Відповідно до положень статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, зокрема, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

27. Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається Законом № 2453-V та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді. Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

28. За приписами абзацу 3 пункту 7 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 року № 503/97, акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.

VI. Позиція Верховного Суду

29. Отже, чинним законодавством визначений порядок реалізації права судді на звільнення у зв'язку з відставкою, яке починається з подання суддею відповідної заяви і закінчується прийняттям Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді, яка набирає чинності з моменту її прийняття.

30. Враховуючи зазначене, реалізація права позивача на звільнення у зв'язку з відставкою відбулась у момент прийняття Верховною Радою України відповідної постанови, тобто 08 вересня 2016 року.

31. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 136 Закону № 2453-VI (в редакції чинній до 01 квітня 2014 року) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

32. Проте, Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону № 2453-VI, а саме: виключено статтю 136 даного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

33. Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конституційним Судом України на час виникнення спірних правовідносин не приймалося.

34. Так, 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини першої статті 143 якого судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

35. Отже, законодавством дійсно передбачена виплата вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, однак Закон № 2453-VI, в редакції чинній на момент винесення Верховною Радою України постанови від 08 вересня 2016 року № 1515-VIIІ "Про звільнення суддів", якою ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку, не містив правових норм ні щодо виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, ані щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

36. Статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

37. У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

38. Отже, суди дійшли правильного висновку що в цьому випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

39. За таких обставин у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 3 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до Закону України № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

40. Отже, суд вважає обґрунтованою відмову відповідача у виплаті позивачу вихідної допомоги у зв'язку з відставкою.

41. Зважаючи на те, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата відрахування із штату суду, у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою.

42. При цьому, Верховний Суд зауважує, що відмова відповідача у виплаті такої допомоги не є звуженням змісту та обсягу прав позивача, оскільки законодавство, чинне на момент виходу позивача у відставку, виплату такої допомоги не передбачало.

43. У рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.

44. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

45. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

46. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

47. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

48. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

О. В. Білоус