open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа № 761/12968/18

Провадження № 2/761/5148/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Яриновській Є.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання дій протиправними; стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

В квітні 2018р. позивачка ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 47-51) до відповідача Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не повідомлення про наявність спеціалізації при укладанні Договору № 1591 від 08 вересня 2017р. (далі по тексту - договір), порядок розподілу студентів по спеціалізаціям та обмеження права вибору спеціалізації;

- стягнути з відповідача на користь позивачки кошти у сумі 1993,84 грн.

Свої позовні вимоги позивачка обгрунтовувала тим, що 08 вересня 2017р. між сторонами було укладено договір, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів позивачки здійснити її навчання, на юридичному факультеті відповідача, форма навчання - заочна, рівень - магістр, спеціальність 081 «Право», строком навчання з 15 вересня 2017р. по 31 грудня 2018р. На виконання умов договору позивачкою було сплачено вартість навчання в розмірі 15750,0 грн. та 22 вересня було подано відповідачу заяву про вибір відповідальної спеціалізації «Цивільне право», проте 04 жовтня 2017р. позивачка вимушена буда подати заяву про відрахування з навчального закладу, у зв'язку з обмеженням її права по вибору спеціалізації, яка полягає в тому що відповідачем було самостійно здійснено визначення її спеціалізації за напрямком «Цивільне судочинство», що на думку позивачки є неприйнятним. Крім того, відповідач в категоричній формі відмовився переводити позивачку на інші альтернативні спеціалізації. Крім того, на думку позивачки, вона не отримала освітню послугу, проте відповідачем безпідставно не було повернуто їй після розірвання договору всієї суми вартості навчання, не отриманою залишилась сума в розмірі 1993,84 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 травня 2018р. було відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

У встановлений судом строк, стороною відповідача було подано до суду відзив на позов (а.с. 60-62), в якому відповідач просив суд позов залишити без задоволення, зазначивши, що дійсно між сторонами було укладено договір, позивачкою було оплачено вартість одного семестру, при цьому умовами договору було визначено, що відповідач надає освітню послугу за заочною формою навчання, рівень магістр, спеціальність - 081 «Право», при цьому умовами договору не передбачено визначення відповідної спеціалізації, з 39 спеціалізацій юридичного факультету відповідача. Після бажання позивачки розірвати договір, позивачку було відраховано 04 жовтня 2017р., при цьому відповідачем було враховано, що за період з 15 вересня по 04 жовтня 2017р. позивачці була надана освітня послуга, а тому за вирахуванням вартості навчання у цей період відповідачем було повернуто позивачці решту внесеної суми у розмірі 13756,16 грн.

В свою чергу стороною позивача було подано до суду відповідь на відзив (а.с. 76-81), в якій сторона позивача зазначала, що сторона відповідача фактично позбавила сторону позивача отримання вищої освіти, при цьому відповідачем не були враховані положення ст. ст. 1, 7, 10 Закону України «Про вищу освіту», ст. 53 Конституції України, права на інформацію, як здобувача відповідного рівня освіти та споживача освітніх послуг, а також сторона позивача зазначала, що у період часу з 15 вересня по 04 жовтня 2017р. позивачка не отримувала від відповідача освітніх послуг, оскільки розпорядження про розподіл студентів за відповідними спеціалізаціями було ухвалено лише 27 вересня 2017р.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав зазначених в позові, з урахуванням поданої відповіді на відзив відповідача, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, з підстав, які були викладені в відзиві на позов, зазначаючи, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. Так, стороною позивача не було надано суду доказів того, що у період часу з 15 вересня по 04 жовтня 2017р. не здійснювались заходи щодо надання освітніх послуг, а саме проведення відповідних лекційних занять, згідно розкладу. Як і не було надано доказів того, що позивачці не були відомі відповідні спеціалізації за спеціальністю 081 «Право», враховуючи те, що нею подавались заяви про зарахування її за відповідною спеціалізацією, а в подальшому на переведення на іншу спеціалізацію. В судове засідання 06 листопада 2018р. представник відповідача не з'явився, поважності причин неявки суду не повідомив. Оскільки сторона позивача не заперечувала проти розгляду справи у відсутність сторони відповідача, суд ухвалив продовжити розгляд справи за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, 08 вересня 2017р. між сторонами було укладено договір, відповідно до п. 1 якого відповідач взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів позивачки здійснити навчання, а саме форма навчання - заочна, рівень магістр, спеціальність 081 «Право», строком навчання з 15 вересня 2017р. по 21 грудня 2018р.

Згідно п. 2.1. договору відповідач зобов'язаний:

- надати студенту освітню послугу (навчання) на рівні державних стандартів освіти;

- забезпечити дотримання прав учасників навчального процесу відповідно до законодавства України;

- у разі виконання студентом навчального плану за відповідним рівнем у повному обсязі, видати студенту документ про освіту державного зразка;

- у разі дострокового припинення дії договору внаслідок порушення виконавцем договірних зобов'язань або з ініціативи замовника, у разі відрахування студента (крім випадків, коли студент відрахований у зв'язку з невиконанням обов'язків, визначених ст. 63 Закону України «Про вищу освіту») повернути замовнику кошти, що були внесені ним як плата за надання освітньої послуги, в обсязі оплати частини послуги, не наданої на дату розірвання договору.

Студент зобов'язаний:

- виконувати вимоги освітньої програми за обраним рівнем вищої освіти;

- дотримуватись Статуту та інших локальних нормативно - правових актів вищого навчального закладу;

- виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкціями.

З умовами зазначеного договору позивачка ознайомилась та погодилась, саме як студентка.

Відповідно до ст. 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, сторона позивача наголошувала, що відповідачем не було повідомлено позивачку про наявність спеціалізації при укладанні договору, порядок розподілу студентів по спеціалізаціям та обмеження права вибору спеціалізації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» (п. 17), 20). 21)) - освітня (освітньо-професійна чи освітньо-наукова) програма - система освітніх компонентів на відповідному рівні вищої освіти в межах спеціальності, що визначає вимоги до рівня освіти осіб, які можуть розпочати навчання за цією програмою, перелік навчальних дисциплін і логічну послідовність їх вивчення, кількість кредитів ЄКТС, необхідних для виконання цієї програми, а також очікувані результати навчання (компетентності), якими повинен оволодіти здобувач відповідного ступеня вищої освіти;

- спеціалізація - складова спеціальності, що визначається вищим навчальним закладом та передбачає профільну спеціалізовану освітньо-професійну чи освітньо-наукову програму підготовки здобувачів вищої та післядипломної освіти;

- спеціальність - складова галузі знань, за якою здійснюється професійна підготовка.

Згідно ч. 1 ст. 4 цього Закону громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі відповідно до стандартів вищої освіти, якщо певний ступінь вищої освіти громадянин здобуває вперше за кошти державного або місцевого бюджету.

Громадяни України вільні у виборі вищого навчального закладу, форми здобуття вищої освіти і спеціальності.

Право на вищу освіту гарантується незалежно від віку, громадянства, місця проживання, статі, кольору шкіри, соціального і майнового стану, національності, мови, походження, стану здоров'я, ставлення до релігії, наявності судимості, а також від інших обставин. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України.

Не вважається дискримінацією права на здобуття вищої освіти встановлення обмежень і привілеїв, що визначаються специфічними умовами здобуття вищої освіти, зумовленими особливостями отримання кваліфікації.

Вищий навчальний заклад на підставі освітньо-професійної (освітньо-наукової) програми за кожною спеціальністю розробляє навчальний план, який визначає перелік та обсяг навчальних дисциплін у кредитах ЄКТС, послідовність вивчення дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми поточного і підсумкового контролю. Для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік складається робочий навчальний план, що затверджується керівником вищого навчального закладу.

Вищий навчальний заклад у межах ліцензованої спеціальності може запроваджувати спеціалізації, перелік яких визначається вищим навчальним закладом (ч. 4, 5 ст. 10 Закону України «Про вищу освіту»).

Так, протягом всього часу розгляду справи в суді стороною позивача не було надано доказів на підтвердження того, що стороною відповідача не було повідомлено позивачку про наявність спеціалізацій при укладанні договору, при цьому судом враховано, що позивачкою були складенні та подані заяви з зазначенням відповідної спеціалізації (а.с. 9, 27).

В силу ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В судовому засіданні представник позивачки не міг пояснити суду, чому при укладанні договору, чому стороною позивача при визначенні спеціальності 081 «Право» не було зазначено відповідної спеціалізації, а тому вимоги сторони позивача щодо протиправності дій відповідача є необґрунтованими та безпідставними. Крім того, судом не встановлено, що з боку сторони відповідача мало місце обмеження права вибору спеціалізації з боку сторони позивача, як і не встановлено судом порушення з боку сторони відповідача ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»

Не підлягають задоволенню і вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь коштів у сумі 1993,84 грн., оскільки на думку позивачки навчальний процес не розпочався, тому, що відповідачем було тільки 27 вересня 2017р. ухвалено розпорядження щодо розподілу студентів за відповідними спеціалізаціями, однак суд не може погодитись з зазначеними твердженнями сторони позивача, оскільки сторони визначили в договорі, що термін навчання за договором складає саме з 15 вересня 2017р., а не з часу здійснення дій щодо розподілу студентів за відповідними спеціалізаціями, а враховуючи те, що дію договору було припинено 04 жовтня 2017р., то відповідачем правомірно було відраховано вартість навчання за період з 15 вересня до 04 жовтня 2017р.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 23, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. 53 Конституції України; ст. ст. 15, 16, 525, 526, 530, 610, 627-629, 638, 901, 903 ЦК України; ст. 1, 4, 10 Закону України «Про вищу освіту»; ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) до Київського національного університету імені Тараса Шевченка (код ЄДРПОУ 02070944, місцезнаходження: м. київ, вул. Володимирська, 60) про визнання дій протиправними; стягнення коштів - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 12 листопада 2018р.

Суддя :

Джерело: ЄДРСР 77785207
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку