-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 908/1593/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
учасники справи:
позивач - Державна екологічна інспекція у Запорізькій області
відповідач - Фізична особа-підприємць Чубуклієва Наталія Олександрівна
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чубуклієвої Наталії Олександрівни
на постанову Донецького апеляційного господарського суду у складі Дучал Н.М. - головуючий, Геза Т.Д., Склярук О.І. від 31 липня 2018 року та рішення Господарського суду Запорізької області у складі Горохова І.С. від 17 жовтня 2017 року
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. СУТЬ СПОРУ
1.1. Фізична особа - підприємець Чубуклієва Наталія Олександрівна (далі - ФОП Чубуклієва Н.О.) здійснювала спеціальне водокористування на підставі дозволу № Укр. 5478/Зап, який закінчився 31.12.2013.
1.2. В подальшому, з 01.01.2014 по 02.2014 ФОП Чубуклієва Н.О. здійснювала самовільний забір води з підземного водоносного горизонту свердловинами № 19, № 5, № 3, № 18, № 619 та №15 (15/15) без дозволу на спеціальне водокористування, що встановлено плановою перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства, результати якої оформлені актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.
1.3. Згідно довідки ФОП Чубуклієвої Н.О., нею в період з 01.01.2014 по 02.09.2014, було забрано з підземного водоносного горизонту (з артезіанських свердловин) 45166,00 куб.метрів води.
1.4. З 03.09.2014 ФОП Чубуклієва Н.О. виконує виробничу діяльність по забору, очищенню та постачанню води на підставі дозволу № 0331/Зап, виданого на термін з 03.09.2014 по 02.09.2017.
1.5. 11.05.2017 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Запорізької області складено протокол про адміністративне правопорушення.
1.6. Постановою про накладення адміністративного стягнення №000062/01/06 від 11.05.2017 ФОП Чубуклієву Н.О. визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.48 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано штраф в сумі 85,00 грн.
1.7. Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області складений розрахунок збитків, заподіяних державі самовільним забором води із підземного водоносного горизонту (артезіанських свердловин) ФОП Чубуклієвою Н.О. за період з 01.01.2014 по 02.09.2014, розмір яких склав 179 783,26 грн.
1.8. Розрахунок збитків внаслідок самовільного використання води з підземних водоносних горизонтів (через відсутність дозволу на спеціальне водокористування) здійснений згідно Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року № 389 (із змінами згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 367 від 13.10.2015, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.11.2015 за №1369/27814).
1.9. В основу розрахунку, окрім іншого, покладено відомості довідки ФОП Чубуклієвої Н.О. щодо подачі зі скважин з підземного водоносного горизонту та використання 45 166,00 куб.м. за період з 01.01.2014 по 02.09.2014. Крім того, на підставі ст. 255 Податкового кодексу України застосовано ставку рентної плати за спеціальне використання підземних вод для Приазовського району Запорізької області: 79,61 грн. за 100 м3.
1.10. Претензією від 18.05.2017 № 1695/12 позивачем запропоновано відповідачеві добровільно відшкодувати шкоду, заподіяну державі в розмірі 179 783, 26 грн., яка залишена відповідачем без задоволення.
1.11. Державна екологічна інспекція у Запорізькій області звернулась до суду про стягнення з ФОП Чубуклієвої Н.О. 179 783,26 грн. шкоди, завданої державні внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
1.12. Узагальнені аргументи позивача зводились до наступного: (1) за результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства встановлено, що відповідачем в період з 01.01.2014 по 02.09.2014 здійснювався забір води з артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України, внаслідок чого державі заподіяно (завдано) збитків (шкоди) внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів в сумі 179 783, 26 грн.; (2) нормативно в обґрунтування позову позивач послався на приписи ст. ст. 2, 44, 46, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст. ст. 47, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
1.13. Узагальнені аргументи відповідача зводились до наступного: (1) в діях відповідача відсутні порушення вимог чинного законодавства; (2) відповідачем було завчасно подано всі документи, необхідні для отримання спеціального дозволу, проте, у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено, у зв'язку з чим підлягає застосуванню принцип мовчазної згоди, передбачений Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
2. РОЗГЛЯД СПОРУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.10.2017 позов задоволено повністю.
2.2. В основу вказаного рішення покладено наступні висновки.
2.3. Відповідач мав дозвіл на спеціальне водокористування терміном дії по 31.12.2013. Проте, роботу щодо отримання нового дозволу відповідачем було розпочато наприкінці 2013 року, що підтверджується матеріалами справи, зокрема звернення відповідача за погодженням від 21.12.2013, та тривало вже після закінчення строку дії діючого дозволу.
2.4. Сама по собі процедура отримання дозволу на спеціальне водокористування не звільняє від відповідальності за самовільне водокористування.
2.5. Посилання відповідача на тривалий розгляд державними органами документів для отримання спеціального дозволу водокористування не спростовує наявність порушення вимог чинного законодавства України, встановлене позивачем під час проведення перевірки. Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення) докази виконання відповідачем всіх вимог чинного законодавства в сфері дозвільної системи України з метою отримання нового дозволу, а відтак принцип «мовчазної згоди» в даному випадку застосуванню не підлягає.
2.6. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач діяв неправомірно, а тому на виконання вимог чинного законодавства був притягнутий до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим має відшкодувати завдану його протиправними діями шкоду, заподіяної самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.
3. РОЗГЛЯД СПОРУ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
3.1. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2018 рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2017 залишено без змін, апеляційна скарга ФОП Чубуклієвої Н.О. без задоволення.
3.2. Суд апеляційної інстанції погодився з мотивацією суду першої інстанції з посиланням на те, що в діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди (збитків), а саме: (1) протиправність поведінки в діях відповідача, яка полягає у порушенні правових норм, ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України; (2) наслідком діяльності відповідача, що пов'язана з самовільним забором води з підземного водоносного горизонту (свердловин) за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, закон визначає спричинення шкоди (збитків); (3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками) полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Відповідач, в процесі своєї діяльності здійснив самовільний забір води із підземного водоносного горизонту (свердловин), в порушення ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України, без відповідного на те дозволу, спричинивши державі збитки (причинно-наслідковий зв'язок); (4) вина відповідача полягає у несвоєчасному отриманні дозволу на спеціальне водокористування.
3.3. Крім того, доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права стосовно розгляду справи за відсутності належних та допустимих доказів сплати судового збору - були відхилені судом апеляційної інстанції з огляду на те, що в матеріалах справи містяться оригінали платіжних доручень, а тому у суду першої інстанції не було підстав для повернення позовної заяви.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції та рішенням суду першої інстанції, ФОП Чубуклієва Н.О. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2018 і прийняти нове рішення, яким у позові Державної екологічної інспекції у Запорізькій області - відмовити повністю.
4.2. Узагальнені аргументи касаційної скарги зводяться до наступного.
4.3. Судами невірно застосовано вимоги Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» щодо застосування принципу мовчазної згоди, а також не застосовано вимоги Закону України «Про питну воду і питне водопостачання». Крім того, судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки в основу рішень покладено недопустимий доказ, а саме - акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 11.05.2017, що суперечить ч. 2 ст. 77 ГПК України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ І ВИСНОВКІВ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1. Статтею 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
5.2. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
5.3. Водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.
5.4. Статтею 2 Водного кодексу України визначено, що завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
5.5. Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд (ст.3 Водного кодексу України).
5.6. Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України, водокористуванням є використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.
5.7. Статтею 46 Водного кодексу України визначено, що водокористування може бути загальним або спеціальним.
5.8. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ст.48 Водного кодексу України).
5.9. Відповідно до ст.49 Водного кодексу України (в редакції на час закінчення строку дії попереднього дозволу) спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.
5.10. Статтею 44 Водного кодексу України визначено обов'язки землекористувачів, зокрема здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
5.11. Відповідно до ст.ст. 110, 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
5.12. Статтею68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
5.13. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
5.14. Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 та зареєстрованою в Мін'юсті України від 14.08.2009 за № 767/16783 зі змінами та доповненнями (далі - Методика).
5.15. Згідно з п.п. 9.1.,9.2. Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.),(23), де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)); Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 куб. м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб. м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб. м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення. Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).
5.16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області складений розрахунок збитків, заподіяних державі самовільним забором води із підземного водоносного горизонту (артезіанських свердловин) ФОП Чубуклієвою Н.О. за період з 01.01.2014 по 02.09.2014, розмір яких склав 179 783,26 грн.
5.17. Учасниками спору не оспорювався розмір розрахованих збитків в сумі 179 783,26 грн.
5.18. В свою чергу, скаржник посилався на те, що підстави для стягнення збитків в заявленому до стягнення розмірі - відсутні, оскільки в його діях відсутній склад цивільного правопорушення внаслідок відсутності вини, оскільки відповідачем своєчасно було подано всі документи, які є необхідними для отримання спеціального дозволу, у встановлений законом строк, проте документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано, у зв'язку з чим має бути застосовано принцип мовчазної згоди.
5.19. Верховний Суд відхиляє наведені твердження скаржника з огляду на наступне.
5.20. На час закінчення дії дозволу № Укр. 5478/Зап (31.12.2013), процедура погодження та видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів), була врегульована Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002року N 321 (далі - Порядок №321).
5.21. Відповідно до п. 2 Порядку №321 дозволи видаються у разі використання води водних об'єктів:
загальнодержавного значення - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями;
місцевого значення - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими держадміністраціями.
Дозволи видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується (п.3):
у разі використання поверхневих вод - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, територіальними органами басейнових управлінь водних ресурсів або обласними виробничими управліннями водного господарства і меліорації (далі - органи водного господарства);
у разі використання підземних вод - з Держгеонадрами або дочірніми підприємствами НАК "Надра України" за переліком, який затверджує Мінприроди;
у разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних, - з МОЗ.
5.22. Відповідно до п. 4 Порядку №321 дозволи видаються органами, що зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання, а органами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, - в установлені ними терміни.
5.23. У разі відмови у погодженні клопотання або у видачі дозволу водокористувачу надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови.
5.24. Зразки бланків дозволу та клопотання щодо його отримання, перелік відомостей, що подаються водокористувачами для отримання дозволу, затверджуються спільним наказом Мінприроди, МОЗ і Держводагентства.
5.25. Пунктом 70 Закону України "Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" в редакції чинній на 21.12.2013 встановлено, що документом дозвільного характеру є дозвіл на спеціальне водокористування, що встановлено Водним кодексом України (ст. ст. 44,49).
5.26. Отже, отримання дозволу на спеціальне водокористування є дозвільною процедурою у розумінні статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», відтак, на дану процедуру поширюються норми зазначеного закону.
5.27. Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк видачі документів дозвільного характеру становить 10 робочих днів, якщо інше не встановлено законом.
5.28. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що перелік документів, подання яких необхідне для винесення рішення про надання дозволу або відмову у його наданні, строк розгляду заяви та доданих до неї документів, форма рішення дозвільного органу визначені Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», іншими правовими актами.
5.29. Відповідно до частини шостої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.
5.30. Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.
5.31. Згідно із абзацом десятим частини першої статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
5.32. Частиною шостою статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що у випадку невиконання дозвільним органом свого юридичного обов'язку (в установлений Законом строк видати документ дозвільного характеру або направити повідомлення про відмову у його видачі), тобто через свою бездіяльність, суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру.
5.33. Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб'єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди. Тобто, для виникнення у суб'єкта господарювання права на застосування принципу мовчазної згоди настає при наявності системи таких умов:
(1) суб'єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття;
(2) закінчення строку розгляду поданих документів - 10 робочих днів від дня подання заяви;
(3) відсутність/несвоєчасність відповіді суб'єкта владних повноважень по суті поданої заяви.
5.34. При цьому, вказані в сукупності обставини свідчать про виконання особою вимог закону щодо звернення до відповідного органу для отримання певного дозвільного документа, проте, не підмінюють собою сам дозвільний документ, як і не звільняють особу від відповідальності встановленої законом.
5.35. Матеріали справи свідчать, що відповідач звертався за отриманням дозволу на спеціальне водокористування.
5.36. Проте, судами попередніх інстанцій вірно зроблено висновок про те, що надані ФОП Чубуклієвою Н.О. документи не підтверджують її право на застосування принципу мовчазної згоди, оскільки не можуть бути розцінені як звернення за отриманням дозволу на спеціальне водокористування в розумінні положень пункту 2 Порядку №321, оскільки звернення до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації (Єдиного дозвільного Центру) за отриманням дозволу на спеціальне водокористування відбулося в період, коли строк попереднього дозволу вже закінчився, та з неповним пакетом документів.
5.37. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з ч.ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
5.38. Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: (1) протиправна поведінка особи; (2) наявність шкоди; (3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; (4) вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв'язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов'язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди.
5.39. З аналізу наведених вище правових норм, що регулюють порядок спеціального водокористування, вбачається, що закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування за відсутності рішення органу, що його видав, про припинення права відповідача на спеціальне водокористування не позбавляє останнього можливості продовжити строк такого водокористування у встановленому законом порядку. Водночас дії відповідача з використання вод після закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування без його продовження, незважаючи на відсутность рішення компетентного органу про припинення спеціального водокористування, вважаються самовільним водокористуванням.
5.40. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що закріплені у законодавстві гарантії прав суб'єктів приватного права (зокрема, процесуальні строки, можливість застосування принципу мовчазної згоди тощо), не повинні використовуватися для легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності.
5.41. Суд зазначає, що відповідачем не було доведено правомірності своєї поведінки, оскільки внаслідок припинення дії дозволу на спеціальне водокористування відповідач зобов'язаний був припинити відповідне водокористування.
5.42. При цьому, доводи скаржника щодо забезпечення ним за рахунок відповідного водокористування мешканців сіл Ботієве та Строганівка у відповідності до положень Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» - жодним чином не скасовує відповідальність і не звільняє відповідача від неї за порушення правил ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України з огляду на наступне.
5.43. Частинами 1 та 2 статті 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
5.44. В свою чергу, в преамбулі Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» вказано, що наведений Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.
5.45. Статтею 15 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено, що господарська діяльність у сфері питного водопостачання включає: централізоване питне водопостачання міст, інших населених пунктів; питне водопостачання за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних); виробництво фасованої питної води; питне водопостачання за допомогою індивідуальних та колективних установок (пристроїв) підготовки питної води.
5.46. Відповідно до статті 16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», забезпечення споживачів питної води централізованим питним водопостачанням, а також за допомогою пунктів розливу питної води (в тому числі пересувних) або фасованою питною водою здійснюють підприємства питного водопостачання. Підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність на підставі визначених документів, зокрема, дозволу на спеціальне водокористування або дозволу на користування надрами (у разі використання підземних вод).
5.47. Статтею 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» унормовано, що підприємство питного водопостачання провадить свою діяльність відповідно до порядку спеціального водокористування, пов'язаного із застосуванням водопровідних мереж, споруд, технічних пристроїв для забору води безпосередньо з водних об'єктів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти та строки спеціального водокористування. Строки спеціального водокористування встановлюються органом, який видає дозвіл на спеціальне водокористування. У разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинне одержати згідно з законом дозвіл на користування надрами.
5.48. З огляду на викладені норми чинного законодавства, Верховний Суд зазначає, що саме на відповідача, як на особу, яка забезпечує споживачів питною водою для певних потреб, вимогами Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» покладено обов'язок здійснювати відповідне водопостачання на підставі дозволу, який видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, норми вказаного Закону носять імперативний, а не альтернативний характер, і відповідно, покладають на відповідача саме обов'язок оформити відповідний дозвіл. Наведений Закон не містить виключень стосовно можливості надавати відповідні послуги без дозволу, як не передбачає і надання відповідних послуг за принципом мовчазної згоди.
5.49. Верховний Суд зазначає, що юридичною природою даного спору є стягнення збитків, завданих державі за водокористування без спеціального дозволу і при вирішенні даного спору підлягають встановленню факти відповідного видобутку води без дозволу на спеціальне водокористування та перевірка їх доказами.
5.50. Обставини стосовно правомірності та/або неправомірності зволікання відповідного органу щодо розгляду документів відповідача стосовно оформлення продовження строку дії дозволу щодо спеціального водокористування - не впливають на виникнення та існування в часі обставини видобутку відповідачем води без спеціального дозволу, яка відбулася та існувала протягом періоду часу з 01.01.2014 по 02.09.2014, що сторонами не заперечувалось, а вимогами чинного законодавства передбачено правову конструкцію застосування відповідальності саме за наявності такої обставини.
5.51. Проте, відповідач не позбавлений права звернутися до відповідного органу з вимогами відшкодувати завдану шкоду у випадку наявності вини останнього у зволіканні розгляду питання щодо продовження дії дозволу на спеціальне водокористування.
5.52. Крім того, довод скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки в основу рішень покладено недопустимий доказ, а саме - акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 11.05.2017, що, на думку останнього, суперечить ч. 2 ст. 77 ГПК України - Верховним Судом відхиляється з огляду на безпідставність та необґрунтованість вказаного твердження, оскільки вказаний Акт складено позивачем у відповідності до ст. ст. 2, 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275. Вказаним Актом зафіксовано, що ФОП Чубуклієва Н.О. здійснювала самовільний забір води з підземного водоносного горизонту свердловинами № 19, № 5, № 3, № 18, № 619 та №15 (15/15) без дозволу на спеціальне водокористування у період з 01.01.2014 по 02.09.2014.
5.53. В свою чергу, Верховний Суд зазначає, що скаржником дії по складанню вказаного Акту - у встановленому порядку не оскаржувались, факт здійснення самовільного забору води без дозволу на спеціальне водокористування у період з 01.01.2014 по 02.09.2014 - ним не заперечувався. При цьому, вина відповідача у вчиненні правопорушення підтверджується наявними у справі доказами в сукупності, а не лише вищезазначеним Актом.
6. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
6.1. Таким чином, суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень у повній мірі виконали завдання господарського судочинства, визначені у частині першій статті 2 ГПК України, та дослідили всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення та прийняття законного та обґрунтованого рішення, на підставі принципів господарського судочинства, закріплених у частині третій наведеної статті.
6.2. Конституційний Суд України у рішенні від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 зазначив, що Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).
6.3. Крім того, у своєму рішенні від 8 квітня 2015 року у справі № 3-рп/2015 Конституційний Суд України зробив наступний висновок: право на судовий захист включає в себе, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод, захисту їх від порушень і протиправних посягань, в тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень.
6.4. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
6.5. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
6.6. За таких обставин та з урахуванням меж розгляд справи в суді касаційної інстанції касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.
6.7. Також, розглянувши клопотання Державної екологічної інспекції у Запорізькій області про направлення копії касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки скаржником до касаційної скарги у відповідності до вимог ст. 291 Господарського процесуального кодексу України було надано докази надсилання позивачу на адресу його юридичного місцезнаходження (69035 м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72А) копії касаційної скарги листом з описом вкладення (цінний лист 72331500055232).
6.8. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
6.9. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Чубуклієвої Наталії Олександрівни залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2018 та рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2017 у справі № 908/1593/17 залишити без змін з мотивів, викладених у даній постанові.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати складення повного судового рішення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.
скопійовано
-
скопійовано
-
