ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2018 року

Київ

справа №823/351/17

провадження №К/9901/3403/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 823/351/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду, прийняту 15 серпня 2017 року, у складі головуючого судді Рідзеля О.А., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, постановлену 05 жовтня 2017 року, у складі колегії суддів: головуючого - Беспалова О.О., суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

І. Суть спору

1. 06 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Зінник С. М. у погодженні виплати грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати передбаченої ст. 57 Закону України "Про державну службу"; зобов'язання прийняти рішення та вчинити дії пов'язані із погодженням та виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

2. 25 січня 2017 року позивач звернувся до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Зінник С.М. із письмовою заявою про погодження використання частини щорічної основної відпустки за період роботи з 16.08.2016 по 15.08.2017 тривалістю 15 календарних днів з 13.02.2017 з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

За наслідками розгляду вказаної заяви позивачу було погоджено надання частини щорічної основної відпустки без виплати грошової допомоги у зв'язку із тимчасовим кошторисом на 2017 рік. 01.02.2017 було видано наказ № 6-щв "Про надання частини щорічної основної відпустки ОСОБА_1", яким передбачено надання позивачу частини щорічної основної відпустки без виплати грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено.

3.1 Визнано протиправною відмову начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Зінник С.М. у погодженні виплати грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати передбаченої ст. 57 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1.

3.2.Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення та вчинити дії пов'язані із погодженням та виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до ст. 57 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

4.1. Відповідно до підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09.03.2006 № 268 (дія якої розповсюджується на спірні правовідносини) керівникам органів надано право надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу), у межах затвердженого фонду оплати праці.

4.2. Відповідно до статті 12 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

4.3. У випадку поділу щорічної відпустки на частини зазначена допомога виплачується працівникові один раз на рік при наданні будь-якої з частин щорічної відпустки.

4.4. Частиною 1 ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ст. 17-1 Конвенції, встановлено, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, державам-учасницям Конвенції заборонено скасовувати встановлені нею права.

4.5. Суд першої інстанції зазначив, що право позивача на грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки або її частини, що перевищує 14 календарних днів, та яка не може бути скасована і є майном в розумінні ч. 1 Протоколу № 1 Конвенції як право домагання тому посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування є безпідставним, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

5. Таку позицію Черкаського окружного адміністративного суду підтримав і Київський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи. Який також зазначив, що відповідно до тимчасової лімітної довідки про бюджетні асигнування та кредитування на 1 квартал 2017 року, відповідачу вилічено на оплату праці 15146000, 00 грн. та відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив неможливість виділення з вказаного фонду оплати праці коштів на виплату позивачу спірної допомоги.

IV. Касаційне оскарження

6. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

7. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судами попередніх інстанцій не надана правова оцінка твердженню відповідача щодо порушення норм Бюджетного законодавства, а саме ст. 51 БК України відповідно до якої матеріальна допомога надається в межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Також п.21, 24 ст.116 БК України передбачено, що взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, а також нецільове використання бюджетних коштів є порушенням бюджетного законодавства.

V. Позиція Верховного Суду

8. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

9. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

10. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

12. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Статтею 57 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, встановлено, що державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

14. Відповідно до статті 12 Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

У випадку поділу щорічної відпустки на частини зазначена допомога виплачується працівникові один раз на рік при наданні будь-якої з частин щорічної відпустки.

15. Статтею 23 Закону № 504/96-ВР встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою відпусток, передбачених статтями 6, 7, 8, 13, 14, 15, 15-1, 16, 18-1 і 19 цього Закону, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.

16. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ст. 17-1 Конвенції, встановлено, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, державам-учасницям Конвенції заборонено скасовувати встановлені нею права.

17. Як вбачається з матеріалів справи позивач мав права на отримання грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Дане право декларовано державою, та держава через створювані нею органи несе обов'язок щодо своєчасної та повної виплати саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

18. Крім того, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

19. Окрім того, відповідно до рішень Європейський суд з прав людини «Кечко проти України», «Ромашов проти України», «Шевченко проти України», реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.

20. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність відмови начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Зінник С.М. у погодженні виплати грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати передбаченої ст. 57 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1. Необхідності зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області прийняти рішення та вчинити дії пов'язані із погодженням та виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1.

21. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

22. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

24. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

25. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець