Постанова

Іменем України

08 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 766/12242/16-ц

провадження № 61-35731св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

третя особа - ОСОБА_6,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 березня 2017 року у складі судді Прохоренко В. В. та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Базіль Л. В., Склярської І. В. та касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про стягнення додаткових витрат, аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4 посилалася на те, що з 19 вересня 1992 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який було розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона від 18 лютого 2014 року. ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася дочка ОСОБА_7, яка навчається у Київському національному університеті імені Т. Г. Шевченка та потребує матеріальної допомоги. Згідно з договором про надання освітніх послуг від 17 серпня 2015 року № 2543 вона сплатила за 2015-2016 навчальний рік 20 тис. грн та за проживання дочки в гуртожитку - 3 600 грн. Відповідач працює у Військовому інституті Київського університету імені Т. Г. Шевченка, отримує заробітну плату та пенсію і має можливість утримувати їх спільну дочку. Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача на її користь: аліменти на утримання дочки ОСОБА_6, яка продовжує навчання, у розмірі 25 % від усіх видів його доходів щомісяця, починаючи з 26 серпня 2016 року і до закінчення навчання, або досягнення донькою 23 років; додаткові витрати на оплату навчання доньки ОСОБА_6 за 2015-2016 навчальний рік у розмірі 1/2 частини понесених нею витрат; додаткові витрати на оплату проживання в гуртожитку в розмірі 1/2 частини понесених нею витрат за 2015-2016 навчальний рік; 1/2 частини витрат на оплату подальшого проживання щомісяця до закінчення навчання чи до досягнення дочкою 23 років.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 у зв'язку з продовженням навчання у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку щомісячно на час її навчання, починаючи з 10 жовтня 2016 року до 30 червня 2019 року, але не більше як до досягнення нею 23 років. У разі припинення навчання утримання припиняється. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. Стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн. Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць приведено до негайного виконання.

Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, суд першої інстанції врахував матеріальне становище відповідача, наявність на його утриманні матері похилого віку, оцінив докази в їх сукупності, взяв до уваги стан здоров'я позивача і дитини, їх матеріальне становище, рівність прав та обов'язків обох батьків щодо повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, вимоги розумності та справедливості, в результаті чого дійшов висновку, що саме визначений ним розмір аліментів відповідатиме інтересам дитини. Також місцевий суд виходив з того, що стягненню підлягають аліменти, починаючи з 10 жовтня 2016 року до 30 червня 2019 року, але не більше як до досягнення дочкою 23 років, оскільки позивач не надала доказів звернення до відповідача з вимогою про сплату аліментів з часу досягнення дочкою повноліття. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача додаткових витрат на навчання та проживання в гуртожитку, суд першої інстанції дійшов висновку, що норми статті 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) не встановлюють окремо від аліментних зобов'язань обов'язок батьків брати участь у додаткових витратах на повнолітню дитину, що викликані особливими обставинами.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 березня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, коли вона була неповнолітньою, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про їх часткове задоволення. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на відшкодування 1/2 частини додаткових витрат на дочку ОСОБА_6, коли вона була неповнолітньою, 10 тис. грн за оплату її навчання за 2015-2016 рік у Київському національному університеті імені Т. Г.Шевченка та 1 800 грн за оплату її проживання у гуртожитку за 2015-2016 рік. В решті рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що норми Глави 16 СК України не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на повнолітніх дітей, що викликані особливими обставинами. Однак позивачем заявлено вимогу про стягнення додаткових витрат, понесених нею в той час, коли дочка була неповнолітньою, тому на ці правовідносини поширює свою дію стаття 185 СК України, і половина понесених матір'ю витрат підлягає стягненню з відповідача. Вимоги про стягнення таких витрат наперед задоволенню не підлягають, оскільки дочка сторін досягла повноліття.

У червні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі, а рішення апеляційного суду - в частині стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання дочки у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку щомісячно на час її навчання і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_5 на її користь аліменти на утримання дочки в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку щомісячно на час її навчання, починаючи з 10 жовтня 2016 року до 30 червня 2019 року, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що сукупний місячний дохід відповідача складає 8 225 грн, тому 25 % його доходу становить 2 056 грн, що не є завищеним розміром аліментів. ОСОБА_5 не доведено факту утримання ним непрацездатної матері. Мати відповідача з ним не проживає, зареєстрована за іншою адресою, має дочку, яка, цілком можливо, також допомагає своїй матері. У неї на утриманні перебуває батько, який є інвалідом І групи та потребує постійного стороннього догляду, і мати, яка є інвалідом ІІ групи. В матеріалах відсутні належні докази, які підтверджують незадовільний стан здоров'я відповідача. Дочка сторін з 2012 року страждає серцевим захворюванням, у зв'язку з чим потребує додаткових витрат на лікування, тому визначений судом розмір аліментів є недостатнім.

У червні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 11 травня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення з нього 1/2 частини додаткових витрат на дочку і залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що розмір стягнутих з нього аліментів є завищеним, а позовні вимоги про стягнення з нього додаткових витрат за навчання і проживання в гуртожитку є безпідставними і незаконними, оскільки він є пенсіонером, перебуває на обліку в медичному закладі, у зв'язку з чим витрачає значні кошти на своє лікування, постійно здійснює догляд за матір'ю, яка є тяжко хворою. Позивач працює, отримує постійний і стабільний заробіток, має задовільний стан здоров'я, тому відсутні об'єктивні причини неможливості утримання з боку позивача своєї повнолітньої дочки, яка також має об'єктивну можливість реалізувати себе, самостійно підтримувати і заробляти гроші на життя. Належним позивачем у цій справі може бути виключно дочка. Оплата за навчання на контрактній основі не є додатковими витратами на дитину, що викликані особливими обставинами.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 та витребувано її матеріали із Херсонського міського суду Херсонської області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_5

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 червня 2018 року справу № 766/12242/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що з 19 вересня 1992 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона від 18 лютого 2014 року.

Сторони є батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після досягнення ОСОБА_6 повноліття її матір ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, зокрема про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки на час її навчання.

Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 була студенткою 2-го курсу ОР «бакалавр» денної форми навчання за спеціальністю «Культурологія» філософського факультету Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка. Початок навчання - 01 вересня 2015 року, закінчення навчання - 30 червня 2019 року, що підтверджується довідкою Київського національного університету імені Т. Г.Шевченка від 04 липня 2016 року № 367.

Дочка сторін навчається на платній формі, що підтверджується договором про надання освітніх послуг (навчання) від 17 серпня 2015 року № 2543.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 перебуває на утриманні матері.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України в редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки, у зв'язку з продовженням навчання у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку щомісячно, на час її навчання, починаючи з 10 жовтня 2016 року до 30 червня 2019 року, але не більше як до досягнення нею 23 років, суд першої інстанції, з рішенням якого у цій частині погодився апеляційний суд, врахувавши, що дочка сторін навчається на денній формі, у зв'язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, відтак потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання, та те, що на утриманні відповідача перебуває матір, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є інвалідом ІІ групи,дійшов обґрунтованого висновку, що аліменти в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) ОСОБА_5 відповідають потребам ОСОБА_6 у допомозі батька та можливостям останнього надавати таку допомогу. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання повнолітньої дочки за період з 26 серпня до 10 жовтня 2016 року, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість цих вимог, оскільки позивачем не надано доказів звернення до відповідача з такими вимогами з часу досягнення дочкою повноліття.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дочки, то згідно з частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Разом з тим вищенаведеною статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах, правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на навчання та проживання в гуртожитку їх спільної дочки, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що обов'язок батьків брати участь у додаткових витратах на повнолітніх дітей, що викликані особливими обставинами, не передбачений нормами Глави 16 СК України. Однак ОСОБА_4, крім інших, заявлено вимоги про стягнення додаткових витрат, понесених нею ще під час неповноліття дочки сторін, тому на ці правовідносини поширюється дія статті 185 СК України.