Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2018 р. Справа№805/1310/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.,

при секретарі судового засідання Заїченко Я.В.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представників відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (01601, м. Київ, ОСОБА_3 Шевченко, буд. 18, код ЄДРПОУ: 21560766), звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача - Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області (84122, Донецька область, місто Слов’янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ: 41325231), в якій, із урахуванням зміни предмет позову від 27 квітня 2018 року, просить суд:

Визнати протиправною відмову відповідача щодо виплати допомоги з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам-співробітникам публічного акціонерного товариства «Укртелеком» у сумі 533444,70 грн.

Стягнути з відповідача на користь позивача матеріальне забезпечення застрахованих осіб-співробітників публічного акціонерного товариства «Укртелеком» у сумі 533444,70 грн.

Крім того, просить суд визнати поважним причини пропуску процесуального строку на звернення до суду з адміністративним позовом та поновити його.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем для виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю постраждалим направлялись заяви-розрахунки з комплектом необхідних документів. Відповідачем товариству у відповідь надані листи, у яких зазначено, що в умовах дії постанови КМУ від 07 листопада 2014 року № 595 відсутні підстави для розгляду документів і проведення відшкодування витрат за допомогою по тимчасовій непрацездатності, пов'язаній з нещасними випадками на виробництві, тому що підприємство позивача не змінювало юридичну адресу і не пройшло перереєстрацію на території, яка знаходиться під контролем України. Зазначив, що п. 2 вказаної постанови в судовому порядку визнаний нечинним. Отже, відділення з 2014 року по теперішній час протиправно та з незаконних підстав досі не відшкодувало позивачу витрати по допомозі з тимчасової непрацездатності на суму 183 628,08 грн.

Ухвалою суду від 26 лютого 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 805/1310/18-а та призначено підготовче засідання.

13 березня 2018 року розгляд справи відкладено на 03 квітня 2018 року о 15:00 для надання нових доказів по справі.

03 квітня 2018 року розгляд справи відкладено на 24 квітня 2018 р. о 15:30 год., про що сторони повідомленні належним чином.

24 квітня 2018 року в судовому засіданні судом, на підставі ст. 181 КАС України, було вирішено продовжити строк підготовчого провадження за ініціативою суду та оголосити перерву до 02 травня 2018 року на 15:00 год., про що були повідомлені особи, які беруть участь у справі.

02 травня 2018 року розгляд справи відкладено на 14 травня 2018 року о 10:40 год., про що повідомлені особи, які беруть участь у справі належним чином.

Ухвалою суду від 14 травня 2018 року було зупинено провадження в адміністративній справі – до набрання чинності рішення Верховного Суду у справі № 9056/448/17 (провадження 12-95гс18) у зв’язку з наявність спірного питання щодо визначення суб’єктної юрисдикції.

01 серпня 2018 року на адресу суду надійшло клопотання від позивача про поновлення провадження у справі. Розгляд питання про поновлення провадження справи №805/1310/18-а було призначено на 04 вересня 2018 року о 12:00 год.

У судовому засіданні 04 вересня 2018 року провадження у справі було поновлено. Розгляд справи відкладено на 25 вересня 2018 р. о 15:30 год.

Ухвалою суду від 25 вересня 2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 жовтня 2018 року 12:45 год. Розгляд адміністративної справи № 805/1310/18 за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до Управління Виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецької області про стягнення заборгованості по виплаті матеріального забезпечення у розмірі 533 444,70 грн., судове засідання провести в режимі відео конференції 16 жовтня 2018 року 12:45 год.

Ухвалою від 16 жовтня 2018 року відкладено судове засідання у справі №805/1310/18-а на 23 жовтня 2018 року о 10 годині 00 хвилин. Розгляд адміністративної справи № 805/1665/18-а за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до Управління Виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецької області про стягнення заборгованості по виплаті матеріального забезпечення у розмірі 533 444,70 грн. провести в режимі відеоконференції 23 жовтня 2018 року о 10 годині 00 хвилин.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у ньому та письмових поясненнях, наданих суду в ході розгляду справи.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти позову у зв’язку з тим, що проведення розрахунків можливе лише за умови повернення території міста, у якому зареєстровано страховика, під контроль української влади чи після переміщення та перереєстрації страхувальника, на контрольовану українською владою територію. Враховуючи, що позивач зареєстрований на підконтрольній території, підстави для виплати допомоги по безробіттю відсутні. Крім цього, усі первинні документи втрачені, оскільки залишені на непідконтрольні території. Перевірити чи належним органом української держави вони видані не вбачається за можливе. До цього ж, позивачем не виконується обов’язок по сплаті страхових внесків, з єдиного соціального внеску мається заборгованість.

Письмові заперечення проти позову та відзив на заяву про зміну предмету позову аналогічного змісту містяться в матеріалах позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» зареєстроване в якості юридичної особи за кодом в ЄДРПОУ 21560766, місцезнаходження: 01601. м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 18, що вбачається з відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщених в безкоштовному доступі на сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch). Відповідно до п.2.1. розділу ІІ положення про Донецьку філію Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», філія є відокремленим підрозділом позивача, який не має статусу юридичної особи. Усі права та обов’язки, що виникають в наслідок діяльності Філії, отримує та несе Позивач. (т.1 а.с. 83).

Позивач звернувся до відповідача із заявами розрахунками на відшкодування витрат, пов’язаних з тимчасовою непрацездатністю за період з червня по листопад 2014 року, для здійснення фінансування, на загальну суму 650576,62грн., а саме: заява-розрахунок від 10 липня 2014 року на суму 161219,77грн.; заява-розрахунок від 24 липня 2014 року на суму 11316,06грн.; заява-розрахунок від 03 вересня 2014 року на суму 105656,03грн.; заява-розрахунок від 22 вересня 2014 року на суму 151446,94грн.; заява-розрахунок від 17 жовтня 2014 на суму 137865,25грн.; заява-розрахунок від 17 листопада 2014 року на суму 83072,57 грн. (т.1 а.с. 12-25).

У судовому засіданні позивач пояснив, що внаслідок відсутності фінансування з боку відповідача, за зверненнями працівників протягом 2015 - 2016 років було повернуто частину листків непрацездатності працівникам філії для отримання ними матеріального забезпечення безпосередньо в Донецькому обласному відділенні Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а саме: за 4 квартал 2015 року на суму 99269,38 грн., за 1 квартал 2016 року на суму 8120,94 грн., за 2 квартал 2016 року на суму 2042,28 грн., за 3 квартал 2016 року на суму 7699,32 грн.. всього на суму 117131,92 грн. Відкоригований звіт Ф-4 за 9 місяців 2016 року позивачем було направлено відповідачу супровідним листом від 13 жовтня 2016 року № 14Р300/6-1150 на загальну суму 533 444,70 грн. (т. 1 а.с. 26)

Відповідач у судовому засіданні зазначив, що згідно із наказом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 травня 2017 №243-ос прийнято рішення про припинення Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, шляхом приєднання, створення комісії з реорганізації Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та затвердження персонального складу цієї комісії. Згідно даного наказу правонаступником усіх прав та обов’язків Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, у зв’язку з чим до нього перешли зобов’язання по виплаті допомоги з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам-співробітникам публічного акціонерного товариства «Укртелеком». З даної обставини спір відсутній.

20 грудня 2017 позивач звернувся до відповідача із вимогою про сплату заборгованості в сумі 533 444,70 грн. (т.1 а.с. 72).

Листом від 15 січня 2018 року № 01-07/16-62 Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області було відмовлено у фінансуванні заяв-розрахунків через відсутність державної реєстрації підприємства на території, на якій органи державної влади України здійснюють свої повноваження у повному обсязі.(т. 1 а.с. 77 )

У судовому засіданні, відповідач зазначив, що в розрахунках зазначено працівника ПАТ «Укртелеком» ОСОБА_4 за номером страхового свідоцтва №3181313564 яка свою заборгованість вже отримала, а тому не є можливим включити суму заборгованості 12 538,26 грн. до суми позову. Даний факт було визнано позивачем.

При прийнятті рішення у справі суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1105-XIV серед основних завдань Фонду та його робочих органів є: реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону № 1105-XIV Фонд зобов’язаний: забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 16 зазначеного Закону застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною ОСОБА_5 України.

Згідно ч. 1 ст. 34 цього ж Закону фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 1.2 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 № 24 (далі – Порядок № 24), кошти для здійснення страхувальником виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого, доплати до середнього заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я, при тимчасовому переведенні його на легшу роботу, а також на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги виділяються Фондом на підставі заяви-розрахунку за формою згідно з додатком.

Інформація, внесена страхувальником до заяви-розрахунку, підтверджується підписами керівника та головного бухгалтера, які є відповідальними за її достовірність.

Заява-розрахунок складається страхувальником у двох примірниках, один з яких зберігається у страхувальника, а другий - в робочому органі виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням страхувальника.

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду протягом десяти днів з дня подання страхувальником документів, зазначених у пунктах 2.7, 2.8, 5.3, 7.3 цього Порядку, перевіряє правильність нарахування сум, пов'язаних з вищезазначеними виплатами, та перераховує страхувальнику кошти у сумі, зазначеній у заяві-розрахунку.

У разі виявлення помилок у розрахунку суми робочим органом виконавчої дирекції Фонду заява-розрахунок повертається страхувальнику із зазначенням строку їх виправлення.

Щодо оформлення заяв – розрахунків у відповідача зауваження відсутні. У відповіді позивачу відповідач визнав заборгованість за заявами – розрахунками, та зазначає що заборгованість виникла внаслідок відсутності фінансування заяв – розрахунків, прийнятих та зареєстрованих в 2014 року. /а.с.30/

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не вказано про наявність у зазначених заявках-розрахунках помилки у них, доказів повернення їх із наданням строку на усунення помилок відповідачем суду не надано.

Судом встановлено, що в листі від 15 січня 2018 року № 01-07/16-62 відповідач у відповідь за заяву позивача щодо відшкодування витрат по отриманим відділенням заявам-розрахункам на загальну суму 533 444, 70 грн. відмовив позивачу у фінансуванні таких витрат згідно з Постановою КМУ від 07 листопада 2014 року № 595 та Постанови від 07 листопада 2015 року № 1085-р, відповідно до яких видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюється лише після повернення території Донецької та Луганської областей під контроль органів державної влади, у той же час позивач зареєстрований на непідконтрольній українській владі території.

Щодо вказаної підстави відмови у фінансуванні витрат суд зазначає, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р (далі – Розпорядження № 1085-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включений м. Донецьк Донецької області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі – Тимчасовий порядок, Порядок № 595).

Відповідно до п. 2 вказаного Тимчасового порядку (в редакції, чинній на момент затвердження Тимчасового порядку) передбачено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року у справі № 826/18826/14 визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595. Вказана постанова залишена без змін за наслідками апеляційного та касаційного оскарження ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2015 року відповідно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2015 року № 239 у Тимчасовому порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей в абз. 1 п. 2 виключені слова “або здійснюють не в повному обсязі”.

Суд зазначає, що пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" № 8 від 13 червня 2007 року зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 46 Конституції України).

Виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту (пункти 1, 6, ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Суд приймає до уваги зміст п. 3 рішення Конституційного Суду України (Справа за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної ОСОБА_5 України "Про чинність Закону України "Про Рахункову палату", офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої ст. 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України)" № 15-рп/2000 від 14 грудня 2000 року), згідно якого суд зазначив, що виходячи з Конституції України Закон України "Про Рахункову палату Верховної ОСОБА_5 України" від 11 липня 1996 року, як і будь-який інший закон України, - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили. Верховна ОСОБА_5 України є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України). Це означає, що право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно ОСОБА_5 України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). З наведеного випливає, що Верховна ОСОБА_5 України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.

Суд зазначає, що до нормативно-правових актів, які регулюють фінансування страхувальників для здійснення останніми виплат матеріального забезпечення застрахованим особам (працівникам страхувальника), зокрема, до Закону № 1105-XIV, а також до Порядку № 24 (який є нормативно-правовим актом підзаконної дії, але при цьому є спеціальним у спірних правовідносинах) - не вносились зміни щодо особливостей здійснення Фондом фінансування страхувальників-роботодавців, які розташовані у населених пунктах, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Враховуючи наведене, суд не приймає доводи відповідача що Порядком № 595 та Розпорядженням № 1085-р передбачено зупинення здійснення видатків з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування у населених пунктах Донецької та Луганської областей, що розташовані на тимчасово неконтрольованій території.

Суд не приймає до уваги надані відповідачем в ході розгляду справи пояснення щодо таких підстав у відмові фінансування витрат, як заборгованість позивача з єдиного соціального внеску, а також неналежність визначених п. 2.7 Порядку № 24 документів, необхідність подання яких до Фонду разом із заявами-розрахунками передбачена п. 1.2 Порядку № 24.

Стосовно не включення заборгованості відповідача перед позивачем до передавального акту, суд зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12 грудня 2017 року по справі №905/1663/17, про зобов’язання визнати кредиторські вимоги та включити їх до передавального акту, провадження було припинено, оскільки припинено діяльність Відповідача по справі Донецького власного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. При цому, у зазначеній ухвалі по справі №905/1663/17 є інформація, що згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Донецьке обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 11 жовтня 2017 року припинено, правонаступником є Управління Виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області, КОД ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, вул. Свободи, будинок 5, та вимоги ПАТ «Укртелеком» по сплаті заборгованості до правонаступника можуть бути реалізовані позивачем через такий спосіб захисту свого майнового права, як стягнення боргу, а не через зобов’язання визнати кредиторські вимоги та включити їх до передавального акту.

Тому суд не приймає доводи відповідача щодо не включення позивача до передавального акту, оскільки позивач може реалізувати своє право у спосіб стягнення боргу, а не через зобов’язання визнати кредиторські вимоги та включити їх до передавального акту.

Стосовно пропуску строку звернення позивача з даним позовом, суд зазначає, що частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Дійсно, цим кодексом, зокрема частиною 2 статті 122 встановлено загальний строк звернення до суду особою за захистом своїх порушених прав, у шість місяців.

Суд враховує, що позивач, вимоги якого, за своєю суттю, виникли у зв`язку із тим, що листом від 16 січня 2018 року №01-14-016 було відмовлено позивачу у відшкодуванні заборгованості, оскільки відсутнє можливість проведення фінансування.

Після чого позивачем неодноразову у досудовому та судовому порядку було намагання вирішити питання щодо заборгованості, що є підставною для визнання поважними причини пропуску строку зі звернення до суду.

При цьому частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на день звернення до суду) вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушуються права позивача.

На думку суду, жодних вагомих, чітких та узгоджених доказів, які б вказували на правомірність та обґрунтованість спірного рішення відповідач не навів, натомість таке прийнято лише з формальних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Позивачем у заявах-розрахунках від 10 липня 2014 року на суму 161219,77грн.; заява-розрахунок від 24 липня 2014 року на суму 11316,06грн.; заява-розрахунок від 03 вересня 2014 року на суму 105656,03грн.; заява-розрахунок від 22 вересня 2014 року на суму 151446,94грн.; заява-розрахунок від 17 жовтня 2014 року на суму 137865,25грн.; заява-розрахунок від 17 листопада 2014 року на суму 83072,57 грн. зазначено всі необхідні дані та обґрунтовано своє бажання реалізувати право на виплату застрахованим особам виплат. До заяв додано усі необхідні документи.

Таким чином, відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, прийняв рішення необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, с порушенням принципу рівності громадян перед законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки, відповідач не довів правомірності своїх дій при прийнятті рішення, суд вважає вимоги позивача визнання протиправною відмову відповідача щодо виплати допомоги з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам - співробітникам публічного акціонерного товариства «Укртелеком» та стягнення з відповідача на користь позивача матеріальне забезпечення застрахованих осіб-співробітників публічного акціонерного товариства «Укртелеком» у сумі 533 444,70 грн. є обґрунтованими і такою, яку належить задовольнити часткового, без урахування матеріального забезпечення ОСОБА_4 за період 07 вересня 2007 за номером страхового свідоцтва №3181313564. Тобто у сумі стягнення з відповідача на користь позивача матеріальне забезпечення застрахованих осіб-співробітників публічного акціонерного товариства «Укртелеком» у сумі 520 906,44 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За вимогами частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області про визнання протиправною відмову відповідача щодо виплати допомоги з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам-співробітникам публічного акціонерного товариства «Укртелеком» у сумі 533 444, 70 грн.; cтягнення з відповідача на користь позивача матеріальне забезпечення застрахованих осіб-співробітників публічного акціонерного товариства «Укртелеком» у сумі 533 444, 70 грн. – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області від 15 січня 2018 року, щодо виплати допомоги з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам-співробітникам публічного акціонерного товариства «Укртелеком» у сумі 533 444, 70 грн.

Стягнути з Управління Виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування України в Донецької області (84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ: 41325231) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрателеком» (р/р НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЄДРПОУ 21560766, ІПН: 215607626656) матеріальне забезпечення застрахованих осіб-співробітників публічного акціонерного товариства «Укртелеком» у сумі 520 906, 44 грн.

У задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Управління Виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування України в Донецької області (84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ: 41325231) витрати по сплаті судового збору у розмірі 9534,23 грн. на користь Публічного акціонерного товариства «Укрателеком» (р/р НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЄДРПОУ 21560766, ІПН: 215607626656).

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 жовтня 2018 року. Повне судове рішення складено 02 листопада 2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Шинкарьова І.В.