open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10986/18

провадження № 2/753/5830/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2018 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Слаква О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину до нього, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _2 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Єврокар Україна" про визнання договору недійсним із застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину до нього. Мотивуючи свої вимоги тим, що у зв»язку з об»явою про продаж нового автомобіля за 176 800 грн. 00 коп. він звернулася до ТОВ "Єврокар Україна" для його купівлі. Так, 30 жовтня 2017 року між ним як фізичною особою та ТОВ "Єврокар Україна" укладений договір № 4239 фінансового лізингу від 30 жовтня 2017 року. За умовами якого відповідач зобов»язався придбати та передати йому на умовах фінансового лізингу у користування майно - автомобіль «ЗАЗ» моделі «Сенс», об»ємом двигуна 1, 5 вартістю 176 800 грн. 00 коп., а він зобов»язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі згідно з умовами вказаного договору. Предмет лізингу (згідно п. 4.1 Договору) передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодався адміністративного платежу, авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу. Того ж дня, 30 жовтня 2017 року він оплатив 10% вартості автомобіля, що складає 18 000 грн. 00 коп., проте, вивчивши умови договору встановив, що ці кошти є адміністивним платежем й не входять до суми вартості автомобіля. Тобто, відповідач ввів його в оману щодо умов договору, оскільки він довірився рекламі щодо продажу автомобіля за ціною 176 800 грн. 00 коп., а умови договору містять інші умови щодо вартості автомобіля та правила його придбання, про які відповідач замовчував, що стало наслідком звернення до відповідача із вимогою про розірвання договору та повернення сплачених ним коштів, проте на вимогу повернути сплачені кошти, відповідач йому відмовив, й умови договору про поставку та передачу предмета лізингу - автомобіля з боку лізингодавця (відповідача) не виконав. Вважає, що оскільки вказаний договір не був посвідчений нотаріально відповідно до ч.2 ст. 806, ст. 799 ЦК України, він вважається недійсним/нікчемним на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч.1 ст. 220 ЦК України й згідно ст. 216 ЦК України відповідач має повернути йому сплачені кошти в сумі 18 000 грн. 00 коп.

В судове засідання позивач не з»явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог, просив їх задовольнити, з можливим ухваленням заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з»явивився, про час та місце розгляду справи повідомлена згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційносу сайті судової влади (суду).

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

За таких підстав судом відповідно до положень статті 280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та заяви позивача.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що 30 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 як фізичною особою та ТОВ "Єврокар Україна" укладений договір № 4239 фінансового лізингу від 30 жовтня 2017 року.

За умовами якого ТОВ "Єврокар Україна" зобов»язався придбати та передати ОСОБА_2 на умовах фінансового лізингу у користування майно - автомобіль «ЗАЗ» моделі «Сенс», об»ємом двигуна 1, 5 вартістю 176 800 грн. 00 коп., а ОСОБА_2 зобов»язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі згідно з умовами вказаного договору (а.с. 11-25).

Предмет лізингу (згідно п. 4.1 Договору) передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодався адміністративного платежу, авансового платежу та комісії за передачу предмета лізингу.

Того ж дня, 30 жовтня 2017 року ОСОБА_2 оплатив 10% вартості автомобіля, що складає 18 000 грн. 00 коп., проте, вивчивши умови договору встановив, що ці кошти є адміністивним платежем й не входять до суми вартості автомобіля. Тобто, відповідач ввів його в оману щодо умов договору, оскільки він довірився рекламі щодо продажу автомобіля за ціною 176 800 грн. 00 коп., а умови договору містять інші умови щодо вартості автомобіля та правила його придбання, про які відповідач замовчував, що стало наслідком звернення до відповідача із вимогою про розірвання договору та повернення сплачених ним коштів, проте на вимогу повернути сплачені кошти, відповідач йому відмовив, й умови договору про поставку та передачу предмета лізингу - автомобіля з боку лізингодавця (відповідача) не виконав.

Суд вважає, що оскільки вказаний договір не був посвідчений нотаріально відповідно до ч.2 ст. 806, ст. 799 ЦК України, він вважається недійсним/нікчемним на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч.1 ст. 220 ЦК України й згідно ст. 216 ЦК України відповідач має повернути позивачу сплачені ним грошові кошти в сумі 40 000 грн. 00 коп.

Окрім того, позивач просить стягнути на його користь 216 грн. 00 коп. - понесених витрат на банківський переказ сплаченим ним грошових коштів, які підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ч.2 806 ЦК України).

Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (ч.2 ст. 799 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.1, ч.2 ст. 215 ЦК України).

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч.1 ст. 220 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (ч.1, ч.2 ст. 216 ЦК України).

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 1 409 грн. 60 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 215, 216, 220, 799, 806 ЦК України, ст..ст. 3, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст. ст. п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна" про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину до нього, - задовольнити.

Договір фінансового лізингу № 4239 від 30 жовтня 2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна", код ЄДРПОУ - 40481805, та ОСОБА_2, - визнати недійсним й застосувати до вказаного договору наслідки недійсного (нікчемного) правочину.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврокар Україна", код ЄДРПОУ - 40481805, на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1, спачених ним 18 216 грн. 00 коп. - грошових коштів, 1 409 грн. 60 коп. - судового збору, а всього - 19 625 (дев»ятнадцять тисяч шістсот двадцять п»ять) грн. 60 (шістдесят) коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п»ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ:

Джерело: ЄДРСР 77650109
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку