ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2018 року № 826/19427/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Євробанк»

третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання протиправним та скасування акту, наказу, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач/ОСОБА_1) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Євробанк» (далі - відповідач/Уповноважена особа ФГВФО), третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа/ФГВФО), в якій з урахуванням заяви про зміну предмету позову просить суд:

- визнати протиправним і скасувати Акт перевірки № 17 комісії з перевірки правочинів (інших договорів), укладених ПАТ КБ «Євробанк», призначеної наказом від 21.06.2016 року № 26 «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів» від 10 серпня 2016 року, затверджений Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації (ліквідації) в ПАТ «КБ «Євробанк» 10 серпня 2016 року, в частині складення висновку та пропозиції видання наказу про нікчемність правочину з переказу коштів в сумі 178 200 (сто сімдесят вісім тисяч двісті) гривень 00 копійок з призначенням платежу «Агентська винагорода згідно договору № 0001/А-16 від 05.01.2016 р. без ВДВ», здійсненого 15 червня 2016 року ПРАТ «СК «КИЇВСЬКА РУСЬ» з власного рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1;

- визнати протиправним і скасувати Наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації (ліквідації) в ПАТ «КБ «Євробанк» № 189-ОД від 10 серпня 2016 року «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» в частині прийняття рішення про нікчемність правочину з переказу коштів в сумі 178 200 (сто сімдесят вісім тисяч двісті) гривень 00 копійок з призначенням платежу «Агентська винагорода згідно договору № 0001/А-16 від 05.01.2016 р. без ПДВ», здійсненого 15 червня 2016 року ПРАТ «СК «КИЇВСЬКА РУСЬ» з власного рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1;

- визнати дійсним правочин з переказу коштів в сумі 178 200 (сто сімдесят вісім тисяч двісті) гривень 00 копійок з призначенням платежу «Агентська винагорода згідно договору № 0001/А-16 від 05.01.2016 р. без ПДВ», здійснений 15 червня 2016 року ПРАТ «СК «КИЇВСЬКА РУСЬ» з власного рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ЄВРОБАНК» включити дані про рахунок № НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1 за договором № PR-006319 про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки від 13 квітня 2016 року в перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ЄВРОБАНК» надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про рахунок № НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1 за договором № PR-006319 про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки від 13 квітня 2016 року, як рахунок, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2016 р. відкрито провадження по справі.

На підставі рішення зборів суддів Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2017 р., з метою пришвидшення розгляду даної справи, керівником апарату Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято розпорядження № 4311 від 10.10.2017 р., яким відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу дану справу передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2017 р. справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після віднесення ПАТ КБ «Євробанк» до категорії неплатоспроможних та його подальшої ліквідації уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб безпідставно не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. На думку позивача дії та рішення відповідача про нікчемність правочину (транзакції) з переказу коштів в сумі 178 200,00 грн. з призначенням платежу «Агентська винагорода згідно договору №0001/А-16 від 05.01.2016 року», здійснений 15.06.2016 р. ПРАТ «СК «КИЇВСЬКА РУСЬ» з власного рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_3, що належить позивачу ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У судове засідання 08.05.2018 з'явився представник позивача та відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі із підстав викладених у позовній заяві, представник відповідача проти позову заперечив із підстав викладених у запереченнях проти позову. Представники сторін подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження, у зв'язку з цим судом ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

У матеріалах справи містяться письмові заперечення представника уповноваженої особи проти заявлених позовних вимог, в яких зазначено, що за результатами проведеної перевірки правочинів, укладених ПАТ КБ «Євробанк» виявлено, що операції з перерахування коштів на рахунок позивача була проведена під час обмеження у діяльності банку, які були встановлені відповідно до постанови Правління Національного банку «Про віднесення Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк» до категорії проблемних». У зв'язку з тим, що вказана операція призвела до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів, до неї були застосовані наслідки нікчемності.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у своїх письмових поясненнях вказав про те, що уповноваженою особою не було включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому у третьої особи не виникло обов'язку з включення позивача до загального реєстру вкладників та здійснення на користь позивача відповідних виплат.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.04.2016 р. між ПАТ КБ "Євробанк" та ОСОБА_1 було укладено договір № PR-006319 про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки, відповідно до умов якого банк відкриває картковий рахунок у гривні № НОМЕР_3, випускає та надає банківську платіжну картку.

15.06.2016 р. на вказаний рахунок позивача було зараховано переказ коштів від ПРАТ «СК «КИЇВСЬКА РУСЬ» в сумі 178 200, 00 грн. з призначенням платежу «Агентська винагорода згідно договору №0001/А-16 від 05.01.2016 р. без ПДВ», що підтверджується випискою по банківському рахунку.

На підставі рішення правління Національного банку України від 17.06.2016 р. № 73-рш "Про віднесення ПАТ КБ "Євробанк" до категорії неплатоспроможних та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.06.2016 р. № 1041 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", з урахуванням рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.07.2016 р. № 1183 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк" у ПАТ КБ "Євробанк", запроваджено тимчасову адміністрацію строком на два місяці з 17.06.2016 р. по 16.08.2016 р. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ КБ "Євробанк" призначено Кононця Вадима Валерійовича, який діє на підставі рішень виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.06.2016 р. № 1041 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та від 07.07.2016 р. № 1183 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 07.07.2016 р. № 1183 продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк" з 17.07.2016 р. до 16.08.2016 р. включно та повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк". Відповідно до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк" Кононця В.В.

У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду рішення від 16.08.2016 року №1523 "Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ "Євробанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", Фонд з 19.08.2016 р. розпочав виплати коштів вкладникам зазначеного банку.

12.09.2016 р. на адресу позивача надійшло повідомлення Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Єробанк» Кононця В.В. про нікчемність правочинів (транзакцій) з перерахування коштів з поточних рахунків юридичних та/або фізичних осіб на вкладні (депозитні)/поточні (карткові) рахунки фізичних осіб - клієнтів банку від 16.08.2016 року №01-24.3/3220.

Вказаним листом позивача було повідомлено про нікчемність правочину (транзакції) з переказу коштів в сумі 178 200,00 грн. з призначенням платежу «Агентська винагорода згідно договору №0001/А-16 від 05.01.2016 року», здійснений 15 червня 2016 року ПРАТ «СК «КИЇВСЬКА РУСЬ» з власного рахунку № НОМЕР_2 на рахунок № НОМЕР_3, що належить ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Позивач не погоджуючись із рішенням відповідача, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Частина перша статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

За правилами частин першої-третьої статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно із частиною п'ятою статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частина шоста статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі по тексту - Положення) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла "Перелік вкладників" (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Положення (на час вирішення спору) передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла "Загальний Реєстр / Реєстр переказів" (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Як зазначає відповідач, позивача не включено до переліку вкладників, оскільки уповноважена особа прийшла до висновку про нікчемність та недійсність спірного правочину і створення правових підстав для отримання клієнтами банку сум гарантованого відшкодування за проведеними операціями.

Згідно із частиною другою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Між тим суд зазначає, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не надано до матеріалів справи доказів укладення між позивачем і банком договорів, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання Позивачу переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідачем також не наведено інших підстав, з яких вбачається, що договір банківського вкладу, що укладений з позивачем, має ознаки нікчемного правочину.

Разом з тим, такі підстави, як "вчинення правочинів з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд гарантування здійснюватиме за рахунок державних коштів", чи "правочини мають на меті збільшення гарантованої суми, що відшкодовується вкладникам Фондом гарантування вкладів фізичних осіб", "дроблення коштів вкладника" не відносяться до переліку підстав, за якими договір вкладу позивача можна вважати нікчемним.

Крім того, відповідачем не доведено, що укладення договору про відкриття карткового рахунку та перерахування коштів на картковий рахунок містить ознаки правочину, який міг би спричинити неплатоспроможність Банку.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Крім того, відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, Уповноваженою особою Фонду не наведено та не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Таким чином, Уповноваженою особою Фонду не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «КБ «Євробанк» які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, що суперечить приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом з цим, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Окрім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для Позивача та безпосередньо не порушує прав Позивача.

Положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Тому, суд вважає, що належним способом захисту права позивача є зобов'язання Уповноваженої особи включити інформацію про ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

В той же час, позовна вимога про визнання протиправним та скасування акту перевірки та наказу Уповноваженої особи №189-ОД від 10 серпня 2016 року не підлягає задоволенню, позаяк за висновками Верховного Суду наказ, так само як і акт перевірки є внутрішнім розпорядчим документом банку та не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує його прав.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у Справі "Фельдман та банк "Слов'янський" проти України" (Заява N 42758/05) від 21.12.2017 р. вказав: "Розглянувши скарги банку-заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції Європейський суд зазначив, що рішення про відкликання ліцензії банку-заявника на здійснення операцій та запровадження ліквідаційної процедури було прийнято відповідно до національного законодавства, чинного на момент подій. Ця адміністративна процедура була повністю покладена на НБУ, який користувався широкою свободою розсуду у цій сфері, і не вбачається, що в процесі прийняття рішень були забезпечені належні гарантії незалежності та неупередженості. Крім того, адміністративна процедура, в результаті якої було прийнято постанову НБУ від 11 січня 2001 року, не передбачала будь-яку ефективну участь керівництва банку з метою надання йому можливості викласти свою позицію щодо ситуації та, за необхідності, висунути заперечення проти запланованих заходів до їх застосування. Також Європейський суд вказав, що не було ефективних ретроспективних засобів юридичного захисту, які банк-заявник міг використати щодо постанови НБУ. У зв'язку з цим Європейський суд констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції".

"...41. Суд зазначає, що у випадках, коли рішення, прийняті адміністративними органами, які визначають цивільні права та обов'язки, самі не відповідають вимогам статті 6 Конвенції, необхідно, щоб такі рішення підлягали подальшому контролю "судовим органом, який має повну юрисдикцію ", і це забезпечує гарантії цієї статті (див. Albert and Le Compte v. Belgium, 10 лютого 1983 року, серія А, № 58, § 29;" Ортенберг проти Австрії "від 25 листопада 1994 p., серія А, № 295-В, § 31; і Брайан проти Сполученого Королівства, 22 листопада 1995року,серіяА,№335-А,§40).".

Статтею 41 Конституції України встановлено, що: "...Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.".

Положення ст. 41 Конституції кореспондуються з положеннями статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка встановлює:

"Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.".

Європейський Суд у пункті 55 рішення від 21 грудня 2017 року в справі "Фельдман та Банк "Слов'янський" проти України" зазначив: "...55. Вимога законності у значенні Конвенції передбачає, серед іншого, що національне законодавство повинно забезпечувати міру правового захисту від свавільного втручання державних органів у права, захищені Конвенцією. Крім того, поняття законності та верховенства права у демократичному суспільстві вимагають, щоб заходи, що торкаються основних прав людини, в деяких випадках підлягали певній формі суперечок у незалежному органі, компетентному розітнути причини заходів та відповідні свідчення. Це правда, що стаття 1 Протоколу № 1 не містить явних процедурних вимог, і відсутність судового перегляду сама по собі не є порушенням цього положення. Тим не менш, це означає, що будь-яке втручання у мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, що дають відповідній фізичній або юридичній особі обґрунтовану можливість подати свою справу відповідники органам з метою ефективного оскарження заходів, що перешкоджають гарантованим правам. Визначаючи, чи була ця умова виконана, слід враховувати судову та адміністративну процедури (див. Згадане вище рішення у справі Capital Bank AD, § 134).

У пункті 134 рішення у справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" від 24 листопада 2005 року (Заява № 49429/99) Європейський Суд зазначив: "...134. Вимога законності, за змістом Конвенції, передбачає, крім усього іншого, що внутрішнє законодавство повинно забезпечити заходи правового захисту від свавільного втручання з боку органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією (див Malone, стор. 32, § 67, і Fredin (№ 1.), р 16, § 50, і згадуване вище;., а зовсім недавно, Хасан і Чауш проти Болгарії [GC], № 30985/96, § 84, ECHR 2000 ..XI). Крім того, поняття законності та верховенства права в демократичному, суспільстві вимагають, щоб заходи, що зачіпають фундаментальні права людини, супроводжувались процесуальними гарантіями, за умови дотримання у тій чи іншій формі змагального процесу перед незалежним органом, що володіє повноваженнями розглядати відповідні докази та вживати заходи (див, з урахуванням відповідних змін, Аль Нашіфу V. Болгарія, № 50963/99, § 123 20 червня 2002 року)."

Щодо позовної вимоги позивача про визнання дійсним правочину з переказу коштів суд зазначає наступне.

Так, у силу норми п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України, у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Суд звертає увагу на те, що зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.

Поряд з цим, способи судового захисту в порядку адміністративного судочинства визначені у ст. 5 КАС України. За змістом норм ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта (рішення) чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Враховуючи вищезазначені норми Кодексу суд зазначає, що позивачем позовні вимоги, викладені у пункті 3 прохальної частини позову не відповідають встановленим ст. 5 Кодексом способів судового захисту, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із положень ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, оцінивши докази, які є у справі, та пояснення сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (02230, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) задовольнити частково.

Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «КБ Євробанк». подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №РR -006319 від 13.04.2016 р. про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки за рахунком НОМЕР_4.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_1 (02230, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят однієї ) гривні 21 копійку за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко