ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2018 року

м. Київ

справа №361/1783/17

адміністративне провадження №К/9901/985/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мороз Л.Л.,

суддів: Гімона М.М., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 361/1783/17

за позовом ОСОБА_1 до Броварського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - об'єднане управління ПФУ) про визнання рішень, дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Селезньової Т.В. та

ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Василенка Я.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., -

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) об'єднаного управління ПФУ щодо неправомірного виключення заборгованості по пенсійним виплатам із пенсійної справи та щодо відмови відповідача поновити заборгованість по пенсійним виплатам, підтверджену судовими рішеннями, на рахунках де раніше обліковувалась заборгованість у розмірі 37 987 грн 86 коп.;

- визнати протиправними дії (бездіяльність) об'єднаного управління ПФУ щодо порушення положень Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) при розгляді його заяви, що полягають у незапрошенні на розгляд його заяви, у відмові надати вмотивовану та обґрунтовану відповідь на його звернення, а також зазначення недостовірних даних у відповіді на його звернення та не повідомлення способу оскарження прийнятого рішення за результатами його звернення;

- зобов'язати об'єднане управління ПФУ поновити заборгованість по його пенсійним виплатам, підтверджену судовими рішеннями, на рахунках, де раніше обліковувалась заборгованість по пенсійним виплатам в розмірі 37 987 грн 86 коп.;

- зобов'язати об'єднане управління ПФУ надати відповідь на його звернення від 16 грудня 2016 року відповідно до Закону № 393/96-ВР та запросити його на розгляд цієї заяви;

- зобов'язати об'єднане управління ПФУ компенсувати завдані йому матеріальні збитки в розмірі 1000 грн та стягнути з об'єднаного управління ПФУ кошти у розмірі 1000 грн за виключення заборгованості по пенсійним виплатам з матеріалів пенсійної справи та за відмову поновити його порушені права, в тому числі щодо обліку в його пенсійній справі заборгованості по пенсійним виплатам підтверджену судовими рішеннями;

- зобов'язати об'єднане управління ПФУ компенсувати йому завдані моральні збитки у розмірі 1000 грн, які полягають в тому, що об'єднане управління ПФУ зловживаючи службовим становищем, принижуючи його честь і гідність виключило заборгованість по пенсійним виплатам з обліку в його пенсійній справі та відмовляється без жодних на то підстав та всупереч вимог діючого законодавства та Конституції України поновити заборгованість по пенсійним виплатам та надати належну відповідь;

- зобов'язати об'єднане управління ПФУ надати йому та суду звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог від 22 березня 2017 року ОСОБА_1 зазначив, що він є інвалідом ІІ групи безстроково та користується пільгами відповідно до Закону України від 22 листопада 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII) та має право на пенсію відповідно до статі 21 Закону № 2262-ХІІ, також він відноситься до інвалідів ІІІ групи та має право на пільги та переваги встановлені законодавством СРСР для інвалідів Великої Вітчизняної війни, крім того, він відноситься до постраждалих від катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) ІІІ категорії та користується пільгами передбаченими Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).

Відповідач неодноразово та неправомірно нараховував позивачу пенсію у розмірі меншому ніж було передбачено положеннями законодавства України, такі дії оскаржувались ним у судовому порядку, і були предметом неодноразового судового розгляду. Так постановою від 01 червня 2011 року (справа № 2-а-1322/10) Київський апеляційний адміністративний суд зобов'язав управління ПФУ у м. Броварах провести ОСОБА_1 з 11 листопада 2010 року перерахунок розміру пенсії по інвалідності відповідно до статті 22 Закону № 2262-ХІІ із розрахунку 110% від 3,5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру встановленого частиною першою статті 28 Закону № 1058-ІV та додаткової пенсії як постраждалому від ЧАЕС ІІІ категорії, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2013 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року скасовано за змінено дату початку періоду перерахунку пенсії з « 11 січня 2010 року» на « 11 грудня 2009 року». Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року змінено спосіб виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року у справі № 2-а-1322/10 шляхом стягнення з управління ПФУ у м. Броварах на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 37 987 грн 86 коп.

16 грудня 2016 року позивач звернувся до об'єднаного управління ПФУ (правонаступник управління ПФУ у м. Броварах) із заявою, в якій просив повідомити про наявність (відсутність) боргу по пенсійним виплатам в розмірі 37 987 грн 86 коп., і поновити даний борг у пенсійній справі управління. На дане звернення від отримав письмову відповідь від 26 грудня 2016 року, в якій відповідач послався на те, що за ним не рахується вказана заборгованість. Позивач вважає, що відповідач неправомірно виключив заборгованість з пенсійної справи і відмовив поновити заборгованість, підтверджену судовими рішеннями. Крім того, в обґрунтування позовних вимог, викладених в цій позовній заяві, позивач послався на порушення відповідачем Закону № 393/96-ВР при розгляді його звернення від 26 грудня 2016 року та за результатами такого розгляду. Неправомірність дій відповідача при розгляді його звернення позивач вбачає в тому, що відповідач відмовився надати вмотивовану та обґрунтовану відповідь, надав недостовірні дані у відповіді, і, крім того, неправомірно відмовився запросити його на розгляд його заяви, чим порушив його права, зокрема право бути присутнім при розгляді його звернення.

10 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з новим позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) об'єднаного управління ПФУ, що полягають у відмові в переведенні його з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) на пенсію за віком з 26 жовтня 2016 року, у зв'язку з досягненням пенсійного віку 55 років, встановленого для інвалідів війни, та як постраждалому від ЧАЕС ІІІ категорії;

- зобов'язати об'єднане управління ПФУ перевести його на пенсію за віком з 26 жовтня 2016 року, у зв'язку з досягненням пенсійного віку 55 років, встановленого для інвалідів війни, та як постраждалому від ЧАЕС ІІІ категорії відповідно до статей 6, 29 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), та нараховувати пенсію за віком + мінімальну пенсію по інвалідності в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком + додаткову пенсію, як постраждалому від ЧАЕС ІІІ виходячи з розміру встановленого частини першої статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), з урахуванням норм міждержавного договору, право на які підтверджує посвідчення серії ІІ № 471074, та доходів отриманих позивачем під час служби в рядах радянської армії, з індексацією;

- визнати протиправними дії (бездіяльності) об'єднаного управління ПФУ за ненадання даних про відмову в переведенні на іншу пенсію в передбачений термін 10 днів, ненадання результатів щодо того, які розміри пенсійних виплат міг отримати позивач при отриманні пенсії за віком, або по пенсії з інвалідності, також у відповіді не зазначено згідно якої статті Закону № 2263-ХІІ позивач отримує пенсійні нарахування, та при цьому одноособово змінено підстави переведення пенсії за віком, у зв'язку з досягненням пенсійного віку 55 років, встановленого для інвалідів війни, та одноособову відмову в переводі на іншу пенсію, в той час це виключне право позивача на вибір пенсійних виплат, в тому числі на більшу або мешу пенсію, за надання недостовірних даних у відповіді;

- зобов'язати об'єднане управління ПФУ здійснити та надати позивачу результати перерахунки пенсійних виплат в разі отриманні пенсії за віком з урахуванням статей 6, 29 Закону № 1788-ХІІ, та як постраждалому від ЧАЕС ІІІ категорії, та доходів отриманих позивачем від час служби і рядах радянської армії, з індексацією;

- зобов'язати об'єднане управління ПФУ компенсувати завдані матеріальні збитки в розмірі 10 000 грн, та стягнути з відповідача кошти в розмірі 10 000 грн за відмову в переведенні на пенсію за віком;

- зобов'язати об'єднане управління ПФУ компенсувати моральні збитки 10 000 грн, та стягнути з відповідача 10 000 грн, які підтверджуються тим, що відповідач зловживаючи службовим становищем безпідставно відмовив в переведенні його на пенсію за віком, в зв'язку з чим позивач зазнав емоційного стресу та був змушений лікуватися;

- зобов'язати об'єднане управління ПФУ надати суду та йому звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги, викладені в позовній заяві від 10 квітня 2017 року, ОСОБА_1 вмотивував тим, що 26 жовтня 2016 року він звернувся до об'єднаного управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з досягненням пенсійного віку 55 років та переведення на пенсію за віком, але листом - відповіддю від 17 листопада 2016 року відповідач відмовив йому у переведенні його на пенсію за віком, посилаючись на те, що після умовного переведення на пенсію за віком розмір виплачуваних йому пенсійних виплат зменшиться. Позивач вважає, що відповідач порушив його право на пенсію за віком, неправомірно відмовив у переведенні на пенсію за віком; порушив вимоги чинного законодавства щодо розгляду заяви і надання відповіді протягом 10 днів; порушив вимоги закону при розгляді його заяви, а саме, у відмові щодо переводу на інший вид пенсії відповідач лише зазначив, що призначення пенсії за віком є недоцільним, оскільки при умовному переведенні пенсії за віком розмір виплачуваних пенсійних виплат буде меншим, ніж він отримує на даний час, але детального розрахунку відповідач не надав і не зазначив конкретні розрахунки розміру пенсії , яку він міг би отримувати, і з чого складається пенсія; що позбавило його права вибору виду пенсії з декількох, на які він має право; що відповідач протиправно позбавив його права вибору і сам за нього вирішив дане питання, перевищивши свої повноваження. ОСОБА_1 вважає, що він має право на отримання одразу трьох видів пенсій: пенсії за віком плюс мінімальної пенсії по інвалідності в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, плюс додаткової пенсії як постраждалому від ЧАЕС ІІІ категорії. Позовні вимоги про відшкодування збитків позивач вмотивував тим, що протиправними діями відповідача по відмові у переведенні на пенсію за віком йому завдано збитки 10 000 грн, що його здоров'я погіршилось, загострилася хвороба серця, оскільки 10 років тому він переніс операцію на серці, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби і йому протипоказані емоційні стреси, він перебував на стаціонарному лікуванні з 01 грудня 2016 року у інституті ім. М.М. Амосова, з 21 січня по 03 березня 2017 року у Київській обласній лікарні № 2. У зв'язку з такими діями відповідача він поніс тяжких матеріальних втрат, оскільки не отримав вчасно збільшену пенсію, і йому завдано також моральну шкоду, розмір якої позивач оцінює у 10 000 грн.

Броварський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 12 червня 2017 року об'єднав в одне провадження адміністративну справу № 361/2178/17 за позовом ОСОБА_1 до об'єднаного управління ПФУ про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, відшкодування майнової і моральної шкоди, з адміністративною справою № 361/1783/17 за позовом ОСОБА_1 до об'єднаного управління ППФУ про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, відшкодування майнової і моральної шкоди.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, позовні вимоги про визнання протиправними дій (бездіяльності) об'єднаного управління ПФУ щодо виключення заборгованості по пенсійним виплатам та відмови поновити заборгованість по пенсійним виплатам, щодо відмови надати відповідь на звернення, надання недостовірних відомостей, неповідомлення про розгляд звернення та про порядок оскарження прийнятого рішення, про зобов'язання поновити заборгованість по пенсійним виплатам в пенсійній справі, розглянути звернення у присутності заявника та надати відповідь, - задовольнив частково:

- визнав протиправними дії об'єднаного управління ПФУ, що полягають у порушенні вимог статті 18 Закону № 393/96-ВР при розгляді звернення (заяви) ОСОБА_1 від 16 грудня 2016 року щодо забезпечення заявникові права бути присутнім при розгляді його заяви, і у порушенні вимог статті 15 Закону № 393/96-ВР щодо роз'яснення порядку оскарження рішення, прийнятого за результатами розгляду звернення;

- зобов'язав об'єднаного управління ПФУ повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 16 грудня 2016 року з забезпеченням права бути присутнім при розгляді заяви шляхом повідомлення його про час і місце розгляду заяви.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій (бездіяльності) об'єднаного управління ПФУ щодо ненадання вмотивованої відповіді на звернення та зазначення у відповіді недостовірних даних - відмовив.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій (бездіяльності) об'єднаного управління ПФУ щодо неправомірного виключення заборгованості по пенсійним виплатам із пенсійної справи, щодо відмови відповідача поновити заборгованість по пенсійним виплатам, нараховану за судовими рішеннями, та зобов'язання відповідача поновити вказану заборгованість - відмовив.

У задоволенні позовних вимог про зобов'язання об'єднаного управління ПФУ компенсувати матеріальні збитки в розмірі 1000 грн та моральні збитки у розмірі 1000 грн та стягнення вказаних збитків - відмовив.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій (бездіяльності) об'єднаного управління ПФУ щодо відмови у переведенні на пенсію за віком, не надання своєчасно відомостей про відмову, ненадання розрахунку пенсії за віком та відомостей про розмір пенсії, надання недостовірних відомостей, та зобов'язання перевести на пенсію за віком та нарахувати пенсію за віком, надати результати перерахунку пенсії за віком, - суд задовольнив частково:

визнав протиправними дії об'єднаного управління ПФУ допущені при розгляді заяви ОСОБА_1 від 26 жовтня 2016 року, які полягають у винесенні невмотиваного і необґрунтованого рішення від 02 листопада 2017 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по переводу з одного виду пенсії на інший, та скасував вказане рішення;

- зобов'язав об'єднане управління ПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 жовтня 2016 року про переведення на пенсію за віком у зв'язку з досягненням пенсійного віку, встановленого для інвалідів війни і як постраждалому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, та за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 прийняти обґрунтоване рішення, з наданням детального розрахунку розміру пенсії за віком, на яку мав би право ОСОБА_1 у разі переведення його на такий вид пенсії;

В решті позовних вимог - відмовив.

Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд керувався тим, що вказана позивачем заборгованість по пенсійним виплатам, яка виникла у зв'язку з виконанням рішення суду та перерахуванням пенсії за вказаний у рішенні період, не обліковується відповідачем як сума пенсії, що підлягає виплаті пенсіонеру саме вказаним управлінням (відповідачем), тому протиправність дій відповідача в цій частині вимог відсутня, оскільки дана сума обліковується (перебуває на контролі) у іншому державному органі і підлягає виплаті позивачу в порядку, конкретно встановленому для цього законом. При цьому суди дійшли висновку про те, що звернення позивача від 16 грудня 2016 року було розглянуто з порушенням процедури, визначеної, зокрема статтями 15, 18 Закону № 393/96-ВР.

Також суди попередніх інстанцій вказали на те, що відповідач, розглядаючи заяву позивача про переведення його на пенсію за віком, повинен визначитись з приводу того, чи набув позивач право на пенсію, на яку він претендує, і якщо набув, то у якому розмірі така пенсія йому має бути нарахована з дотриманням всіх вимог закону і з урахуванням пільг, наявних у позивача; і лише після того, порівнявши розмір пенсії, яку отримує позивач, з розміром пенсії за віком, на яку він бажає бути переведеним, враховуючи право позивача на вибір виду пенсії, а також враховуючи положення, зазначені у пункту 4 Прикінцевих положень Закону № 1058ІV, прийняти остаточне рішення про переведення позивача на пенсію за віком чи про відмову у цьому.

12 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить, зокрема, скасувати постанову Броварського міжрайонного суду Київської області від 22 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року та направити справу № 361/1783/17 на новий розгляд до суду першої інстанції, або задовольнити всі позовні вимоги позивача.

Касаційна скарга, зокрема, мотивована тим, що право позивача на вибір пенсійних виплат та перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань. При цьому, на виконання оскаржуваних рішень, відповідач повторно відмовив позивачу у переведенні на пенсію за віком не надавши письмове обґрунтування про розрахунку умовного переведення на такий вид пенсії. При цьому, на даний час існує таке судове рішення, що набрало законної сили, яким фактично підтверджується право позивача на отримання двох пенсій.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до пункту 12 частини першої Перехідних положень КАС України (у чинній редакції) зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням, зокрема, таких особливостей: заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 січня 2018 року, зокрема, відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 червеня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 361/1783/17 та витребував матеріали справи.

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що позивач перебуває на обліку в об'єднаному управлінні ПФУ, є інвалідом війни ІІ та ІІІ групи та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Позивач має пільги відповідно до Закону № 3551-XII, Закону № 2262-ХІІ та Закону №796-ХІІ. Також, позивач є постраждалим від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії.

Постановою від 01 червня 2011 року (справа № 2-а-1322/10) Київський апеляційний адміністративний суд зобов'язав управління ПФУ у м. Броварах провести ОСОБА_1 з 01 січня 2010 року перерахунок розміру пенсії по інвалідності відповідно до статті 22 Закону № 2262-ХІІ із розрахунку 110 % від 3,5 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру встановленого частини першої статті 28 Закону № 1058-IV та додаткової пенсії як постраждалому від ЧАЕС ІІІ категорії, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

Відповідач на виконання рішення суду від 01 червня 2011 року здійснив перерахунок пенсії позивачу з 01 жовтня 2011; заборгованість по пенсійним виплатам у зв'язку з перерахунком за період з 11 січня 2010 року по 30 вересня 2011 року склала 36 547 грн 94 коп.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2013 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року скасовано за змінено дату початку періоду перерахунку пенсії з « 11 січня 2010» на « 11 грудня 2009 року».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року змінено спосіб виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2011 року у справі № 2-а-1322/10 шляхом стягнення з управління ПФУ у м. Броварах на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 37 987 грн 86 коп.

На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2013 року відповідач зробив додатковий перерахунок пенсії позивачу з вказаної в ухвалі дати і після такого перерахунку борг по пенсійним виплатам був визначений у сумі 37 987 грн 86 коп. Розмір даної суми позивач не оспорює.

Згідно повідомлення про прийняття до обліку рішення, відправленого управлінням ДВС ГУЮ у Київській області від 02 квітня 2015 року № 15100-2-25\2 на адресу управління ПФУ у м. Броварах і на ім'я ОСОБА_1, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року № 2а-1322\10 , боржник управління ПФУ у м. Броварах і Броварському районі, стягувач ОСОБА_1, номер реєстрації рішень 47110594, черга задоволення вимог перша. Даним повідомленням першому адресату рекомендовано протягом 10 днів надати належним чином оформлений розрахунок суми, яка підлягає до виплати згідно даного рішення.

Отримавши повідомлення від управління ДВС ГУЮ у Київській області про прийняття на облік рішення відносно ОСОБА_1, відповідач подав до управління ДВС ГУЮ у Київській області довідку від 24 лютого 2015 року про здійснення нарахування на виконання рішення суду.

16 грудня 2016 року позивач звернувся до об'єднаного управління ПФУ із заявою, в якій просив повідомити про наявність (відсутність) боргу по пенсійним виплатам в розмірі 37 987 грн 86 коп., і в разі відсутності на обліку у об'єднаному управлінні ПФУ заборгованості по пенсійним виплатам у розмірі 37 987 грн 86 коп. на його користь, просив його повідомити яким колекторським фірмам або іншим установам була переуступлена дана заборгованість.

На дане звернення позивача відповідач надав йому письмову відповідь від 26 грудня 2016 року про розгляд його звернення, в якій зазначив, що за ним не рахується вказана заборгованість. Також цим листом об'єднане управління ПФУ повідомило позивача, зокрема, про те, що сума в розмірі 37 987 грн 86 коп., була нарахована на виконання судового рішення у справі № 2а-1322\10, включена в документи, підготовлені на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою», тому не включається у додаткові відомості на виплату пенсії, оскільки їх облік в подальшому ведеться в реєстрі судових рішень.

26 жовтня 2016 року позивач звернувся до об'єднаного управління ПФУ із проханням перевести його на пенсію за віком, у зв'язку з досягненням пенсійного віку 55 років, встановленого для інвалідів війни.

Рішенням від 02 листопада 2016 року об'єднане управління ПФУ відмовило ОСОБА_1 у перерахунку по переведенню з пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ, та деяких інших осіб» на пенсію за віком як потерпілому від Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії, оскільки після умовного переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком розмір пенсійних виплат зменшується. Вказане рішення було надіслано позивачу листом № 12349/03.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у 3-місячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частини друга - четверта статті З Закону № 4901-VI).

Згідно зі статтею 4 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом № 606-XIV, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 7 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом № 606-XIV, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Згідно пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4901-VI заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника.

Кабінет Міністрів України постановою від 03 вересня 2014 року № 440 з метою реалізації пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4901-VI затвердив Порядок погашення заборгованості за рішеннями судів, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок погашення заборгованості).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок виконання рішень).

Згідно електронного листа ПФУ від 30 вересня 2014 року, адресованого Головним управлінням ПФУ (далі - ГУ ПФУ) щодо порядку погашення заборгованості за рішеннями судів, виконання яких гарантується державою, електронного листа ГУ ПФУ у Київській області управлінням ПФУ на місцях від 17 квітня 2014 року та листа від 02 жовтня 2014 року, - управлінням на місцях роз'яснено порядок виконання судових рішень, за якими зроблено перерахунки пенсії і у зв'язку з чим виникла заборгованість з пенсійних виплат, і за даним порядком і вказівкою вищестоящого органу - рекомендовано вести журнал реєстрації повідомлень про прийняття рішень для обліку в реєстрі рішень, виконання яких гарантується державою; відомості про реєстр подавати до ГУ ПФУ; роз'яснено порядок виконання таких рішень.

Таким чином, оскільки відповідач є державним органом в розумінні статті 2 Закону № 4901-VI, то таке рішення - в частині стягнення заборгованості з пенсійних виплат, що виникла у зв'язку з виконанням судового рішення, підлягає виконанню у відповідності до Закону 606-XIV з особливостями, визначеними у Законі № 4901-VI.

У зв'язку з прийняттям Закону 4901-VI з 01 січня 2013 року, та згідно Порядку погашення заборгованості на виконання даного закону, у зв'язку з його прийняттям, було визначено на законодавчому рівні порядок, відповідно до якого встановлено, що заборгованість, яка виникла в результаті перерахунку пенсії у сторону її збільшення на підставі судового рішення про зобов'язання ПФУ (відповідного його відділення на місці) перерахувати та виплатити пенсію особі, що перебуває на пенсійному обліку, виплачується через органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в порядку черговості після внесення рішення до реєстру, і облік та виплата таких коштів здійснюється за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, виключно через органи казначейства шляхом списання коштів з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані з бюджету, а не з рахунку конкретного відділення ПФУ на місці, на обліку у якому перебуває пенсіонер.

Таким чином, оскільки дана сума заборгованості підлягає перерахуванню позивачу через казначейські органи в порядку, передбаченому наведеним вище законом, а тому відсутні підстави для того, щоб дана заборгованість обліковувалась сплачувалась безпосередньо відповідачем (управлінням ПФУ на місці), та/або стягувалась саме з рахунків відповідача, оскільки сума заборгованості, яка виникла у зв'язку з перерахунком пенсії позивача на виконання судового рішення, обліковується (перебуває на контролі) у іншому державному органі і підлягає виплаті позивачу в порядку, конкретно встановленому для цього законом.

Разом з цим, щодо вимог позивача про порушення при розгляді його звернення від 16 грудня 2016 року, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 1 Закону № 393/96-ВР громадяни мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (стаття 15 Закону № 393/96-ВР).

За правилами статті 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Статтею 18 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою, має право, зокрема: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

Згідно зі статтею 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.

Статтею 25 Закону № 393/96-ВР визначено, що у разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку. Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Оскільки у справі, яка розглядається суди встановили, що відповідач розглянув заяву позивача у встановлений законом місячний строк, тому колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що відсутні підстави вважати, що відповідач допустив бездіяльність щодо порушення терміну розгляду вказаної заяви.

Водночас, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем порядку розгляду звернення (заяви) позивача, оскільки порушено право останнього бути присутнім при розгляді його звернення, надавати пояснення, знайомитись з матеріалами щодо розгляду даного звернення.

Щодо вимог позивача стосовно оспорення рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії по переводу з одного виду пенсії на інший, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Законом № 1058-ІV визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам.

Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що «пенсією» є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Види пенсійних виплат і соціальних послуг визначені статтею 9 Закону № 1058-ІV, зокрема, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються наступні пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором, що передбачено статтею 10 Закону № 1058-ІV.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1788-ХІІ, яка врегульовує питання щодо видів державних пенсій, за цим законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 6 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

У разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі (пункт 4 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV).

Пунктом 3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 « 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок) передбачено, що орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п'ята статті 45 Закону № 1058-ІV).

Отже, аналіз наведених норм права до встановлених у справі обставин, свідчить про те, що позивачу за законом надано право самому обирати вид пенсії у разі, якщо він набув право на декілька видів пенсії, передбачених законом. Позивач також має право на обізнаність щодо розрахунку розміру призначеної йому пенсії, для того, щоб мати реальну можливість перевірити правильність розрахунків; в тому числі і у випадку можливості переведення на інший вид пенсії. Даним правам пенсіонера кореспондує обов'язок управління ПФУ надати пенсіонеру на його вимогу детальні та наглядні роз'яснення, прозорі розрахунки розміру пенсії, її складові, оскільки без отримання таких розрахунків і повної інформації пенсіонер, по-перше, позбавлений можливості перевірити правильність розрахунків, і по-друге, позбавлений можливості здійснити своє право на вибір виду пенсії, яку він бажає отримувати.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, приймаючи відповідне рішення за заявою особи, що звернулась з питань призначення, перерахунку пенсії, зобов'язаний прийняти рішення вмотивоване та обґрунтоване.

Однак, із змісту оспорюваного рішення об'єднаного управління ПФУ, суди встановили, що в ньому не наведені жодні розрахунки пенсії, відсутні відомості про розмір пенсії, яку б отримував позивач у разі його переведення на інший вид пенсії, відсутні відомості про вихідні дані і складові, використані при розрахунку.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідач, розглядаючи заяву позивача про переведення його на пенсію за віком, повинен визначитись з приводу того, чи набув позивач право на пенсію, на яку він претендує, і якщо набув, то у якому розмірі така пенсія йому має бути нарахована з дотриманням всіх вимог закону і з урахуванням пільг, наявних у позивача; і лише після того, порівнявши розмір пенсії, яку отримує позивач, з розміром пенсії за віком, на яку він бажає бути переведеним, враховуючи право позивача на вибір виду пенсії, а також враховуючи положення, зазначені у пункті 4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV прийняти остаточне рішення про переведення позивача на пенсію за віком чи про відмову у цьому.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції, з висновокм якого погодився й апеляційний суд, ухвалене законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

До того ж, в цій справі не є спірним питання права позивача на різні види пенсій, тому доводи скаржника в цій частині також є необґрунтованими.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оспорюваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Броварського міжрайонного суду Київської області від 22 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі № 361/1783/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду