open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2018 року

Київ

справа №817/360/16

адміністративне провадження №К/9901/22014/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі Суд):

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Смоковича М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за заявою Державної служби України з надзвичайних ситуацій про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.08.2016 у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними дій щодо неналежного розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 як інваліду ІІ групи; зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову ОСОБА_2 як інваліду ІІ групи у розмірі 42-місячного грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення із врахуванням проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду II групи, у розмірі 42 місячного грошового забезпечення на момент звільнення, виходячи із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, визначеного статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.05.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.08.2016 відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії на підставі пункту 5 частини пятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017).

Суд касаційної суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач зобовязаний нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи, у розмірі 42 місячного грошового забезпечення на момент звільнення, виходячи із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.112007 №1294 (далі Постанова - №1294). Таким чином, суд дійшов висновку, що з огляду на зміст касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, у тому числі з порушеного відповідачем питання.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.08.2016, Державна служба України з надзвичайних ситуацій звернулась до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з передбаченої пунктом 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм процесуального та матеріального права у подібних правовідносинах.

У заяві про перегляд Державна служба України з надзвичайних ситуацій просила скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12.08.2016 №К/800/21940/16 у справі №817/360/16 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07.10.2016 №К/800/24034/16 у справі №817/360/16, якою відмовлено у відкритті касаційногго провадження на підставі пункту 4 частини пятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підтвердження наведених у заяві доводів щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме статей 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, надано ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.10.2016 №К/800/29028/16, від 31.10.2016 №К/800/29173/16 та від 23.11.2016 №К/800/31980/16.

На підтвердження своєї позиції щодо неоднакового застосування норм матеріального права, а саме пункту 3 Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №908 (далі Порядок №908) та статті 9 Закону №2011-XII, заявник надає копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 17.04.2015 №К/800/33195/13 у справі №2а/1412/995/12, від 22.03.2016 №К/800/53828/15 у справі 761/22425/15-а, в останній з яких касаційний суд вказав на необхідність розрахунку передбаченої пунктом 2 Порядку №908 допомоги у спосіб, що визначений саме пунктом 3 цього Порядку, виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, адже іншого нормами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, не передбачено.

У відзиві на заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.08.2016 позивач, посилаючись на те, що вимоги заяви про перегляд є необґрунтованими, просить у задоволенні заяви про перегляд відмовити, а оскаржувані рішення залишити без змін.

У звязку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017) матеріали заяви передано до Верховного Суду.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Перевіривши наведені у заяві доводи про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, Суд дійшов висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Як вбачається зі змісту рішення, яке переглядається, підставою для відмови у відкритті касаційного провадження на постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції став висновок суду касаційної інстанції про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, у тому числі з порушеного відповідачем питання.

Натомість ухвалами ухвали Вищого адміністративного суду України від 28.10.2016 №К/800/29028/16, від 31.10.2016 №К/800/29173/16, від 23.11.2016 №К/800/31980/16, наданих для порівняння, суд касаційної інстанції за підстав, наведених у касаційних скаргах, відкрив касаційне провадження, керуючись при цьому мотивами, які визнав достатніми для такого рішення.

Таким чином, у вказаних рішеннях суд касаційної інстанції не тлумачив зміст статей 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, а застосовував їх залежно від фактичних обставин кожної із справ.

Перевіривши наведені у заяві доводи про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, Суд дійшов висновку що заява Державної служби України з надзвичайних ситуацій про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.08.2016 має бути частково задоволена.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з травня 1995 року по квітень 2015 проходив службу в органах та підрозділах Міністерства надзвичайних ситуацій України, правонаступником якого відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 16.01.2013 №20 є Державна служба України з надзвичайних ситуацій та мав спеціальне звання підполковника служби цивільного захисту.

Наказом №49 від 30.04.2015 Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Рівненської області, підполковник служби цивільного захисту ОСОБА_2 звільнений зі служби цивільного захисту у відставку за станом здоровя.

Відповідно до довідки Рівненської міжрайонної спеціалізованої онкологічної МСЕК від 05.06.2015 АВ №0406093, ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності захворювання, повязане з проходженням військової служби.

16.12.2015 комісією з призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 як інваліду ІІ групи одноразової грошової допомоги на суму 78 246 грн. на підставі пункту 3 Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №908 (в редакції, що діяла на момент його звільнення), яка була визначена виходячи з розміру грошового забезпечення, виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років та посадового окладу за останньою посадою, яку займав позивач. Іншого нормами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, не передбачено, а тому Державна служба України з надзвичайних ситуацій, здійснюючи виплату спірної допомоги за правилами норм Кодексу цивільного захисту України і Порядку №908 прав позивачів не порушила.

Частиною першою статті 101 Кодексу цивільного захисту України (далі Кодекс) службу цивільного захисту визначено як державну службу особливого характеру, покликану забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігати і реагувати на надзвичайні ситуації, ліквідовувати їх наслідки у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та Положенням, на рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом (частини друга, третя статті 101 Кодексу).

Частиною другою статті 125 Кодексу передбачено, що порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 №1294 (далі Постанова №1294), якою, серед іншого, затверджено схеми посадових окладів осіб рядового і молодшого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Аналогічні положення щодо визначення грошового забезпечення містить і підпункт 1.3 пункту 1 Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства з надзвичайних ситуацій України від 10 червня 2008 року № 447 на виконання постанови №1294.

Згідно зі статтею 115 зазначеного Кодексу держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до частини другої статті 118 Кодексу у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обовязків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, повязаного з виконанням службових обовязків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до пятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоровя здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Отже, наведеною частиною статті 118 Кодексу передбачено право осіб рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту на отримання за передбачених нею обставин одноразової грошової допомоги, а також закріплено максимальний розмір такої допомоги, при цьому повноваження на встановлення порядку й умов її виплати делеговано Уряду.

На виконання статті 118 Кодексу Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №908, згідно з підпунктом 2 пункту 3 якого грошова допомога виплачується особам рядового і начальницького складу та особам, звільненим із служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання службових обов'язків у розмірі 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Таким чином, питання, повязані із проходженням громадянами України служби цивільного захисту, соціальним та правовим захистом осіб рядового і начальницького складу такої служби, грошовим забезпеченням цих осіб, як і питання щодо виплати їм допомоги у разі травми, поранення чи інвалідності, що заподіяні чи настали у період проходження служби, врегульовані спеціальним законодавством.

При цьому Закон №2011-XII встановлює систему соціального та правового захисту саме військовослужбовців та членів їх сімей.

Таким чином, відсутні підстави для висновку про поширення положень Закону №2011-XII на спірні відносини, які виникли з приводу виплати передбаченої статтею 118 Кодексу грошової допомоги.

З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що оскільки частиною другою статті 118 Кодексу, який є спеціальним законодавчим актом у регламентації соціального захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, передбачено виплату одноразової грошової допомоги та не встановлено конкретних її розмірів, а відніс вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України, обчислення розміру цієї допомоги має здійснюватись відповідно до пункту 3 Порядку №908, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України на виконання зазначеної статті Кодексу.

Таким чином, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, про протиправність дій Державної служби України з надзвичайних ситуацій при обчисленні й виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, Верховний Суд України має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного порушення судом касаційної інстанції норми матеріального права є підставою для скасування постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 13.05.2016, ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016, ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.08.2016 та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, для скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.10.2016 №К/800/24034/16, оскільки підстави для перегляду цієї ухвали відсутні.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017), статтями 235 243 положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Державної служби України з надзвичайних ситуацій задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.05.2016, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12.08.2016 скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачВ.М.Бевзенко

СуддіН.А.Данилевич

М.І.Смокович

Джерело: ЄДРСР 77537747
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку