ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2018 року № 826/7150/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом

ОСОБА_1 (02000, АДРЕСА_1)

до третя особа

Державної регуляторної служби України (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11) Міністерства охорони здоров'я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7) Комунальне некомерційне підприємство Консультативно-діагностичний центр Деснянського району міста Києва (02000, м. Київ, вул. Закревського, 81/1)

про

визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Державної регуляторної служби України (далі по тексту - відповідач-1), Міністерства охорони здоров'я України (далі - відповідач-2), за участю третьої особи - Комунального некомерційного підприємства Консультативно-діагностичний центр Деснянського району міста Києва, в якому просить:

- визнати незаконним рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва в протоколі №05-18 від 03 квітня 2018 року в частині задоволення скарги від 12 березня 2018 року вх. №499 директора ОСОБА_2 КНП «Консультативно-діагностичного центру» Деснянського району м. Києва (код ЄДРПОУ 26188308) та скасування наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.2018 року №383 «Про ліцензування медичної практики» в частині;

- визнати незаконним розпорядження від 05 квітня 2018 року №27 Державної регуляторної служби України «Про задоволення апеляції»;

- зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України привести ліцензійну справу комунальному некомерційному підприємству Консультативно-діагностичний центр Деснянського району міста Києва (код ЄДРПОУ 26188308) у відповідність до діючого законодавства України, а саме, щоб була анульована ліцензія, враховуючи, що Міністерство охорони здоров'я України не здійснило перевірку усіх філій вказаного КНП «Консультативно-діагностичного центру» Деснянського району м. Києва, філія №1 (пр-т Маяковського, 32Б) - обслуговує 55 700 дорослого населення; філія №2 (вул. Т. Драйзера, 19) - обслуговує 62 000 дорослого населення; філія №3 (вул. Матеюка,3) - обслуговує 75 050 дорослого населення; філія №4 (вул. Вигурівський, 4) - обслуговує 33 880 дитячого населення; філія №5 - (пр-т Маяковського, 18а) - обслуговує 26 160 дитячого населення; філія 36 (вул. Курчатова, 18а) - обслуговує 19 000 дорослого населення, враховуючи, що усі вони вказані у відомостях ліцензії серії АЕ №57198 від 18 вересня 2014 року, але Міністерство охорони здоров'я України до них так і не дійшло;

- зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України надати ОСОБА_1 належним чином завірену копію акту про виявлення недостовірних відомостей у документах, які подавались до органу ліцензування для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, розпорядчий документ на виконання якого проводиться захід державного контролю від 21 лютого 2018 року №17-АДМ посвідчення від 21 лютого 2018 року №17/31.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування Державної регуляторної служби України знехтував і не прийняла до уваги всіх доказів, не сприяла всебічному і повному з'ясуванню обставин анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики КНП «Консультативно-діагностичного центру» Деснянського району м. Києва (код ЄДРПОУ 26188308), не взявши до уваги всіх фактів, обставин і інформації про можливу корупцію при отриманні ліцензії. Також позивач стверджує, що директор КНП «Консультативно-діагностичного центру» Деснянського району м. Києва (код ЄДРПОУ 26188308), керуючи від самого початку створенням Підприємства нехтував чинним законодавством і порушував Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Основи законодавства України про охорону здоров'я», Статут КНП «Консультативно-діагностичного центру» Деснянського району м. Києва (код ЄДРПОУ 26188308).

Представник Державної регуляторної служби України у письмовому відзиві на адміністративний позов зазначив, що рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування №8.1, яке прийнято 03 квітня 2018 року є протокольним рішенням відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності». При цьому, вказане рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування №8.1, яке прийнято 03 квітня 2018 року жодним чином не впливає на права та обов'язки позивача, оскільки є протокольним рішенням, яке обов'язкове лише для розгляду Державною регуляторною службою України, а отже і відповідні обов'язки породжує тільки для Державної регуляторної служби як спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

Водночас, оскаржуване розпорядження від 05 квітня 2018 року №27 прийняте Державною регуляторною службою України за результатами розгляду рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування №8.1, вислу норм частини 2 статті 4 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» є обов'язковим до виконання Міністерством охорони здоров'я України як органом ліцензування.

Додатково представник відповідача-1 повідомив, що розпорядження від 05 квітня 2018 року №27 є актом індивідуальної дії, а отже стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

На думку відповідача-1, у даній адміністративній справі відсутні порушені права, свободи чи інтереси позивача, оскільки оскаржувані рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування №8.1 та розпорядження №2 жодним чином не впливають на стан суб'єктивних прав та обов'язків позивача, не змінюють, не припиняють та не породжують нових прав та обов'язків ОСОБА_1

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на розгляд Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування відповідно до порядку денного (плану) засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування №05-18, затвердженого Головою Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування 29 березня 2018 року, винесено розгляд скарги (апеляції) Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району м. Києва від 12 березня 2018 року №499 щодо прийняття Міністерством охорони здоров'я України наказу від 01 березня 2018 року №383 «Про ліцензування медичної практики» в частині анулювання ліцензії КНП «КДЦ» на право провадження господарської діяльності з медичної практики.

За результатами розгляду вказаної скарги Експертно-апеляційної рада з питань ліцензування прийняла рішення про задоволення скарги (апеляції) КПН «КДЦ» від 12 березня 2018 року №499, що оформлене відповідним рішенням №8.1 від 03 квітня 2018 року.

Даним рішенням зобов'язано Міністерство охорони здоров'я України усунути порушення вимог Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», скасувавши наказ від 01 березня 2018 року №383 «Про ліцензування медичної практики» в частині анулювання ліцензії КПН «КДЦ» на право провадження господарської діяльності з медичної практики.

Вказане рішення ґрунтується на тому, що наказ Міністерства охорони здоров'я України №383 від 01 березня 2018 року в частині анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики прийнято на підставі акту про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії.

При цьому, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії є підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії.

По факту Міністерством охорони здоров'я України було видано акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, які подавались до органу ліцензування для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики від 23 лютого 2018 року, тобто документ з іншою назвою, ніж зазначено в Наказі №383 та передбачено Законом №222.

Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування прийшла до висновку, що органом ліцензування не дотримано вимог пункту 7 частини 2 статті 16 Закону №222 в частині видання належного акту, який є підставою для анулювання ліцензії згідно з Законом №222, а встановлені в акті недостовірні відомості не можуть вважатися недостовірними даними в розумінні пункту 2 частини 3 статті 13 Закону №222.

Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування в ході розгляду скарги КПН «КДЦ» від 12 березня 2018 року №499 встановлено, що відомості та інші документи, які подавались суб'єктом господарювання до органу ліцензування для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики засвідчив про некоректність заповнення окремих його розділів, що може вважатись технічною помилкою, а не подання здобувачем ліцензії недостовірних даних у документах.

05 квітня 2018 року Державна регуляторна служба України на підставі рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування №8.1 від 03 квітня 2018 року видала розпорядження №27 «Про задоволення апеляції», яким зобов'язано Міністерство охорони здоров'я України, зокрема, усунути порушення вимог Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», скасувавши наказ від 01 березня 2018 року №383 «Про ліцензування медичної практики» в частині анулювання ліцензії КПН «КДЦ» на право провадження господарської діяльності з медичної практики.

Незгода позивача із вказаними вище рішенням та розпорядженням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року №724 (далі - Положення №724), ДРС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності.

ДРС є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

ДРС, відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює нагляд за дотриманням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування та надає роз'яснення щодо його застосування; формує експертно-апеляційну раду та здійснює її організаційне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення; видає відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування; здійснює інші повноваження, визначені законом (пункт 4 Положення №724).

Згідно із статтею 4 Закону України від 02 березня 2015 року №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі - Закон № 222), спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, серед іншого: здійснює нагляд за додержанням органами державної влади, державними колегіальними органами законодавства у сфері ліцензування; утворює Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та забезпечує її діяльність.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону №222 обов'язками Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, серед іншого, є розгляд апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування.

Аналіз наведених норм свідчить, що правовідносини, які виникають щодо розгляду Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування апеляцій або скарг, стосуються здобувачів ліцензії, ліцензіатів та органу ліцензування.

При цьому, позивач не відноситься в даному випадку до жодного з перелічених суб'єктів.

Як повідомив відповідач-1 та встановлено судом, до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування звернулось КНП КДЦ Деснянського району зі скаргою від 12 березня 2018 року №499 щодо прийняття Міністерством охорони здоров'я України наказу від 01 березня 2018 року №383 «Про ліцензування медичної практики» в частині анулювання ліцензії КНП КДЦ Деснянського району на право провадження господарської діяльності з медичної практики.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Державної регуляторної служби України з листом б/н (вх. ДРС № 86/0/9-18 від 21 березня 2018 року з проханням запросити його на засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування під час розгляду скарги (апеляції) КНП КДЦ Деснянського району на наказ МОЗ від 01 березня 2018 року №383 «Про ліцензування медичної практики» в частині анулювання ліцензії КНП КДЦ Деснянського району на право провадження господарської діяльності з медичної практики.

Державна регуляторна служба України листом від 10 квітня 2018 року №3677/0/20-18 повідомила ОСОБА_1 про те, що ані Законом №222, ані Регламентом Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі та ДРС від 14 липня 2015 року №783/40, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2015 року за №847/27292 (далі - Регламент) не передбачено можливості залучення до роботи Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування з метою розгляду скарг (апеляцій) ліцензіатів, батьків колишніх працівників суб'єктів господарювання (ліцензіатів), які згідно з нормами Закону №222 оскаржили рішення органу ліцензування до постійно діючого колегіального органу з питань ліцензування.

Матеріалами справи також підтверджується, що 22 березня 2018 року (вх. №87/0/9-18 до Державної регуляторної служби України) надійшло звернення доньки позивача - ОСОБА_3 з проханням особистого втручання Голови Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України під час розгляду скарги (апеляції) КНП КДЦ Деснянського району та відмовити у задоволенні зазначеної скарги (апеляції).

Так, за результатами розгляду зазначеної заяви Державна регуляторна служба України листом від 19 квітня 2018 року №3905/0/20-18 повідомила ОСОБА_3, що відповідно до частини першої статті 5 Закону №222 Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

Частиною 11 статті 5 Закону №222 встановлено, що рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування приймається більшістю голосів її членів і оформлюється протокольним рішення, що підписується особою, яка головувала на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, та секретарем ради, який призначається головою ради з числа її членів.

Слід зазначити, що ані Регламентом, ані Законом №222 не передбачено превалювання голосу Голови Державної регуляторної служби України у разі рівного поділу голосів членів Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Відтак, Голова ДРС (Голова Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування) не може самостійно і одноособово приймати будь-які рішення під час роботи Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування (в тому числі і по скарзі (апеляції) КНП КДЦ Деснянського району від 12 березня 2018 року №499 щодо прийняття Міністерством охорони здоров'я України наказу від 01 березня 2018 року №383 «Про ліцензування медичної практики» в частині анулювання ліцензії КНП КДЦ Деснянського району на право провадження господарської діяльності з медичної практики), оскільки Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України - це колегіальний орган.

Крім того, до Державної регуляторної служби України через урядову гарячу лінію 26 березня 2018 року №7/1-ПР/2018 надійшло звернення ОСОБА_3, в якому остання просила залучити її до роботи Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування як колишнього працівника КНП КДЦ Деснянського району та потерпілу для розгляду скарги (апеляції) КНП КДЦ Деснянського району.

Державна регуляторна служба України листом від 10 квітня 2018 року №3669/0/20-18 повідомила ОСОБА_3 про те, що ані Законом № 222, ані Регламентом не передбачено можливості залучення до роботи Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування з метою розгляду скарг (апеляцій) колишніх працівників суб'єктів господарювання (ліцензіатів), які згідно з нормами Закону №222 оскаржили рішення органів ліцензування до постійно діючого колегіального органу при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування.

Аналіз наведеного свідчить, що під час розгляду численних звернень позивача та його доньки - ОСОБА_3 Державна регуляторна служба України діяла виключно в межах повноважень, на підставах та у спосіб передбачений Конституцією та законами України, з огляду на те, що відповідно до вимог Закону №222 та Регламенту рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування приймається більшістю голосів її членів і оформлюється протоколом, що підписується особою, яка головувала на засіданні Ради, та секретарем Ради (пункт 14 розділу IV Регламенту).

Оскільки Державна регуляторна служба України не наділена повноваженнями залучати до роботи Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування під час розгляду скарг (апеляцій) суб'єктів господарювання колишніх працівників таких суб'єктів господарювання та/або впливати в будь-який спосіб на рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, суд приходить до висновку про безпідставність доводів позивача щодо неповного з'ясування без допуску його та його доньки до засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до розділу IV Регламенту рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування приймається більшістю голосів її членів і оформлюється протоколом, що підписується особою, яка головувала на засіданні Ради, та секретарем Ради.

Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування не є ані юридичною особою, ані органом влади, ані суб'єктом владних повноважень, у свою чергу протокольне рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування від 03 квітня 2018 року № 8.1 (протокол № 05-18) не є рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень в розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу, що таке рішення відповідно до вимог Закону № 222 є обов'язковим лише для розгляду у триденний строк Державною регуляторною службою України та є підставою для прийняття Державною регуляторною службою України відповідного розпорядження. Крім того, рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування від 03 квітня 2018 року №8.1 жодним чином не впливає на позивача та не породжуєдля нього жодних прав та обов'язків.

У свою чергу, оскаржуване розпорядження Державної регуляторної служби України №27 є актом індивідуальної дії в розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України, а отже стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В даному випадку оскаржуване розпорядження №27 стосується виключно Міністерства охорони здоров'я України як органу ліцензування та КНП КДЦ Деснянського району як ліцензіата та жодним чином не стосується прав та інтересів позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог Закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 31 січня 2018 року №К/9901/1141/18.

Судом встановлено, що факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача-1 не підтверджують наявні матеріали справи, а позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає порушення прав позивача.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача в межах даного адміністративного спору.

Додатково суд зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» однією з підстав здійснення органами державного нагляду (контролю) позапланових заходів державного нагляду (контролю) до 31 грудня 2018 року є рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до резолютивної частини ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року у справі №754/18/18 було надано дозвіл співробітникам Міністерства охорони здоров'я України на проведення позапланової перевірки ліцензійних умов КНП КДЦ Деснянського району.

В подальшому, комісією Міністерства охорони здоров'я України на підставі вищезазначеної ухвали було проведено у період з 22 лютого 2018 року по 23 лютого 2018 року позапланову перевірку додержання КНП КДЦ Деснянського району вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню.

За результатами перевірки 23 лютого 2018 року Міністерством охорони здоров'я України було складено акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, які подавалися до органу ліцензування для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону №222 акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії є підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії.

При цьому, по факту Міністерством охорони здоров'я України було видано Акт з іншою назвою, ніж зазначено в Наказі Міністерства охорони здоров'я України від 01 березня 2018 року №383 «Про ліцензування медичної практики» та передбачено нормами Закону №222.

У вказаному акті Міністерство охорони здоров'я України зазначає про порушення КНП КДЦ Деснянського району вимог пункту 6, підпункту 3 пункту 13 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №285 та пункту 7 частини 2 статті 16 Закону №222.

З рішення №8.1 від 03 квітня 2018 року вбачається, що пункт 7 частини другої статті 16 Закону № 222 визначає акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії є однією з підстав для анулювання ліцензії, проте, як зазначалось вище Міністерством охорони здоров'я України складено акт з іншою назвою, а отже органом ліцензування не дотримано вимог пункту 7 частини другої статті 16 Закону №222 в частині видання належного акту, який є підставою для анулювання ліцензії згідно з Законом №222.

Суд зазначає, що помилкове формулювання органом ліцензування назви акту, який є підставою для анулювання ліценції, не спростовує факту недостовірності відомостей, про які вказано в такому документі.

Стосовно суті вказаних в акті недостовірних відомостей Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування зазначила, що встановлені у акті недостовірні відомості не можуть вважатися недостовірними даними у розумінні пункту 2 частини 3 статті 13 Закону №222 з урахуванням наступного.

Так, згідно з пунктом 2 частини 3 статті 13 Закону №222 виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії є підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії.

Виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих суб'єктом господарювання до органу ліцензування, є встановлення на момент подання документів здобувачем ліцензії чи ліцензіатом наявності розбіжності між наданими, наведеними у них, та фактичним станом цього суб'єкта господарювання. Не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких суб'єктом господарювання не могла бути для нього завідомо неналежною (пункт 2 частини 3 статті 13 Закону № 222).

Крім зазначеного вище, Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України проаналізувавши відомості суб'єкта господарювання про стан матеріально-технічної бази, необхідної для провадження медичної практики від 08 вересня 2014 року №1197 (далі - Відомості) та інші документи, що подавалися КНП КДЦ Деснянського району до органу ліцензування для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики встановлено наступне.

У пункті 7.5. «Перелік наявних приміщень закладу охорони здоров'я (структурного підрозділу, кабінету(ів) фізичної особи - підприємця) та їх оснащення за такою формою» Відомостей не було зазначено інформації про найменування структурних підрозділів, та окремих приміщень (кабінетів) із зазначенням лікарських та провізорських спеціальностей та спеціальностей молодших спеціалістів з медичною та фармацевтичною освітою, що провадять в ньому медичну практику, та їх площі згідно форми встановленої Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених наказом Міністерством охорони здоров'я України від 02 лютого 2011 року №49 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 лютого 2011 року за №171/18909), чинними на момент подання відомостей для отримання ліцензії.

При цьому, у пункті 2.2. «Структура закладу охорони здоров'я» Відомостей в переліку структурних підрозділів закладу охорони здоров'я, які провадять медичну практику, зазначено перелік тих структурних підрозділів, інформацію про які не відображено у пункті 7.5. «Перелік наявних приміщень закладу охорони здоров'я (структурного підрозділу, кабінету(ів) фізичної особи-підприємця) та їх оснащення за такою формою» Відомостей.

У відомостях КПП КДЦ Деснянського району про наявність персоналу із зазначенням його освітнього і кваліфікаційного рівня та стажу роботи за спеціальністю, необхідного для провадження медичної практики від 08 липня 2014 року №1196, зазначається перелік лікарів та молодших спеціалістів з медичною освітою, які перебували у штаті структурних підрозділів, що здійснюють медичну практику, розміщення яких на основних площах будівлі суб'єкта господарювання не зазначається у пункті 7.5. «Перелік наявних приміщень закладу охорони здоров'я (структурного підрозділу, кабінету(ів) фізичної особи-підприємця) та їх оснащення за такою формою» Відомостей, які подавалися до органу ліцензування.

Крім того, у пункті 4 Відомостей вказувалась інформація про реквізити висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, виданого за місцем провадження діяльності про відповідність наявних приміщень вимогам санітарних норм і правил щодо здійснення медичної практики, а саме: висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 15 липня 2014 року №05.03.02-04/45380, виданого КНП КДЦ Деснянського району Деснянським міжрайонним управлінням Головного управління Держсанепідслужби у м. Києві (згідно з актом санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 30 квітня 2014 року щодо приміщень, в яких розміщується "КНП КДЦ" (вул. Закревського 81/1) згідно структури закладу охорони здоров'я), далі - Висновок.

Копія Висновку також подавалася органу ліцензування в пакеті документів для отримання ліцензії.

Аналіз Відомостей та інших документів, що подавалися КНП КДЦ Деснянського району до органу ліцензування для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики засвідчив про некоректність заповнення окремих його розділів, що може вважатися технічною помилкою, а не подання здобувачем ліцензії недостовірних даних у документах.

На підставі вказаних документів орган ліцензування прийняв рішення про видачу ліцензії КНП КДЦ Деснянського району (рішення Міністерства охорони здоров'я України від 18 вересня 2014 року №650), при цьому не заперечується, фактична незмінність стану суб'єкта господарювання на момент видачі ліцензії та на момент проведення перевірки.

Відповідно до вимог частини другої статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом.

Враховуючи викладене вище, Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування при Державної регуляторної служби України дійшла висновку про необґрунтованість застосування органом ліцензування зазначеної підстави для анулювання ліцензії КНП КДЦ Деснянського району на право провадження господарської діяльності з медичної практики.

Судом встановлено, що під час засідання Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України представники Міністерства охорони здоров'я України хоч і зазначили про правомірність прийняття органом ліцензування наказу від 01 березня 2018 року №383 «Про ліцензування медичної практики» в частині анулювання ліцензії КНП КДЦ Деснянського району на право провадження господарської діяльності з медичної практики, проте не заперечили факт наявності «технічної помилки» у документах, що подавались ліцензіатом для отримання ліцензії.

За результатами розгляду зазначеної скарги на засіданні Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України 03 квітня 2018 року було прийнято рішення задовольнити зазначену скарги КНП КДЦ Деснянського району та зобов'язати Міністерства охорони здоров'я України усунути порушення вимог законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», скасувавши наказ від 01 березня 2018 року №383 «Про ліцензування медичної практики» в частині анулювання ліцензії КНП КДЦ Деснянського району на право провадження господарської діяльності з медичної практики.

Частиною 11 статті 5 Закону №222 встановлено, зокрема, що рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатів, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №222 спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, серед іншого, видає розпорядження про усунення порушення законодавства у сфері ліцензування та розпорядження про відхилення або задоволення апеляцій чи скарг з урахуванням рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування.

Оскаржуваним розпорядженням №27 від 05 квітня 2017 року зобов'язано Міністерство охорони здоров'я України усунути порушення вимог Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», скасувавши наказ від 01 березня 2018 року №383 «Про ліцензування медичної практики» в частині анулювання ліцензії КНП «КДЦ» на право провадження господарської діяльності з медичної практики, що узгоджується з нормами чинного законодавства та наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту порушення його прав та охоронюваних інтересів в межах спірних правовідносин.

Підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук