ПОСТАНОВА

Іменем України

24 жовтня 2018 року

Київ

справа №808/1746/15

адміністративне провадження №К/9901/31134/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. від 20 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Чепурнова Д.В., суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В. від 06 червня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укрпромекологія» до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Укрпромекологія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 04 листопада 2014 року №0001972211, яким ТОВ «НВО «Укрпромекологія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 250 410, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Гранд Мілор» з придбання товару ґрунтуються лише на результатах податкового контролю останнього з третіми особами.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 04 листопада 2014 року №0001972211.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної на підставі наказу керівника контролюючого органу, який скасовано в судовому порядку.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про протиправне збільшення позивачу сум грошових зобов'язань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є помилковими, оскільки наданими позивачем первинними документами не підтверджується реальність господарських операцій з придбання товару у ТОВ «Гранд Мілор».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. При цьому зазначає, що касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Водночас суди надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та прийняли законні і обґрунтовані рішення.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу начальника ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 24 вересня 2014 року №708 відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «НВО «Укрпромекологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Гранд Міліор» за травень 2014 року, за результатами якої складено акт від 07 жовтня 2014 року №150/22-11/31329313, яким встановлено порушення: - статті 1, пункту 2 статті 3, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; - підпункту 1.1 пункту 1, підпункту 1.2 пункту 1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 21 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704; - підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 201.10 статті 201, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, наказу ДПА України від 10 січня 2011 року №969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»; - пунктів 8.25, 8.26, 11.9 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 січня 1995 року №7, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у травні 2014 року на суму 166 940, 00 грн.

В подальшому відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 листопада 2014 року №0001972211, яким ТОВ «НВО «Укрпромекологія» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 250 410, 00 грн. (166 940, 00 грн. за основним платежем та 83 470, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погодившись з наказом про проведення документальної невиїзної перевірки та діями податкового органу щодо її проведення, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду у справі №808/1045/15 від 09 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 24 вересня 2014 року №708 «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «НВО «Укрпромекологія». Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Гранд Міліор» за травень 2014 року, проведеної на підставі наказу керівника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 24 вересня 2014 року №708 «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «НВО «Укрпромекологія».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно із пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В силу пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (пункт 86.10 статті 86 ПК України).

У свою чергу, положеннями пункту 86.8 статті 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

Отже, нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 16 лютого 2016 року (справа №826/12651/14), від 27 січня 2015 року (справа №21-425а14) та у постанові Верховного Суду від 17 березня 2018 року (справа N1570/7146/12).

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Оскільки підставою для проведення перевірки, наслідком якої стало прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04 листопада 2014 року №0001972211, був наказ відповідача від 24 вересня 2014 року №708, а предметом розгляду справи №808/1045/15 - законність прийняття вказаного наказу та проведення перевірки на його підставі, судами обґрунтовано прийнято до уваги судові рішення у справі №808/1045/15, якими вказаний наказ про проведення перевірки та дії відповідача щодо проведення самої перевірки визнано протиправними.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної відповідачем, є безумовною підставою для визнання незаконним і прийнятого за результатами такої перевірки податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують факту протиправності призначення та проведення перевірки позивача, та правильності мотивів, якими обґрунтовано оскаржувані судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі №808/1746/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду