ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2018 року

Київ

справа №820/3552/17

адміністративне провадження №К/9901/60753/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП», треті особи: Чугуївська районна державна адміністрація Харківської області, Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Акація», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Садівниче товариство «Потенціал», Голова Кочетоцької селищної ради Чугуївського району Харківської області Світайло Олександр Сергійович, Харківська обласна державна адміністрація про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП» на рішення Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Спірідонова М.О. від 27 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Старостіна В.В., Рєзнікової С.С., Бегунца А.О. від 25 липня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації (далі - Департамент, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП» (далі - ТОВ «ТСК РГ», відповідач), у якому просить суд:

- скасувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ «ТСК РГ» від 20 жовтня 2014 року № 6325455600-1461;

- анулювати позитивний висновок державної екологічної експертизи ТОВ «ТСК РГ» від 12 грудня 2014 року № 114.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ «ТСК РГ» дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 20 жовтня 2014 року за № 6325455600-1461 та позитивний висновок державної екологічної експертизи від 12 грудня 2014 року № 114 отримало на підставі подання недостовірної інформації у документах, що є підставою для анулювання відповідних дозвільних документів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що під час судового розгляду справи суб'єктом владних повноважень, як позивачем, доведено факт надання ТОВ «ТСК РГ» у заяві про видачу документів дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації до Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації.

Не погоджуючись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ТОВ «ТСК РГ» звернулося із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили клопотання відповідача про виклик свідків, а також про призначення експертизи, які, на думку скаржника, мали підтвердити правомірність видачі дозволу та висновку експертизи. Крім того, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили фактичні обставини справи на підставі недопустимих доказів, зокрема, одним з таких є рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі № 820/1671/17, яким встановлені обставини, що мали місце на момент розгляду справи у той час, як спірні правовідносини виникли у 2014 році, відтак, встановлені даним рішенням обставини не можуть мати преюдиційне значення при розгляді даної справи.

Від Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації надійшли відзиви на касаційну скаргу ТОВ «ТСК РГ», у яких вказується на законність рішень судів попередніх інстанцій та необґрунтованість вимог касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ТСК РГ» отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 20 жовтня 2014 року № 6325455600-1461 та позитивний висновок державної екологічної експертизи від 12 грудня 2014 року № 114.

Відповідно до інформації, яка надійшла до Департаменту від Чугуївської районної державної адміністрації у документах, на підставі яких було отримано вищевказані документи дозвільного характеру, позивачем було зроблено висновок щодо наявності фактів подання недостовірних відомостей з боку суб'єкта господарювання під час отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ «ТСК РГ» від 20 жовтня 2014 року № 6325455600-1461 та позитивного висновку державної екологічної експертизи від 12 грудня 2014 року № 114.

Вище зазначені висновки позивача ґрунтуються на тому, що відповідно до Порядку передачі документації на державну екологічну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 1975 року № 870, одним із документів, які необхідні під час проведення процедури отримання висновку державної екологічної експертизи є «Заява про екологічні наслідки діяльності», яку підприємство оприлюднює у засобах масової інформації. Відповідно до інформації, яка містилась у документах, на підставі яких підприємство намагалось отримати висновок державної екологічної експертизи «Заява про екологічні наслідки діяльності» надрукована в газеті «Трибуна інформ» від 14 серпня 2014 року № 56(372). Також надано акт відкритого засідання від 06 жовтня 2014 року.

Крім того, до Департаменту надійшла інформація щодо недостовірності, наведених ТОВ «ТСК РГ», відомостей про наявність 500-метрової санітарно-захисної зони, необхідної для об'єкта, що здійснює викид шкідливих речовин у атмосферу, а також щодо використання у якості палива відходів процесу переробки автомобільних шин, що містять в собі обгоріли частки гуми, використання яких не було передбачено висновком державної екологічної експертизи від 12 грудня 2014 року № 114.

У ході перевірки дана інформація підтвердилась, що стало підставою для звернення Департаменту до адміністративного суду з позовом про анулювання дозволу та екологічного висновку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, повноваження Департаменту Харківської міської адміністрації у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про екологічну експертизу», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, зокрема, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Відповідно до пунктів 1 та 7 частини першої статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань щодо забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, а також використання землі, природних ресурсів і охорони довкілля.

Згідно з положеннями статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть: здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дозвільні органи - суб'єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру.

Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації діє на підставі Положення про Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 18 січня 2017 року № 16 (далі - Положення № 16), відповідно до якого Департамент є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, підпорядкований голові обласної державної адміністрації.

Департамент у межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки на території Харківської області.

Відповідно до пункту 6 підпункту 32 та 38 Положення № 16 Департамент виконує такі функції як, зокрема: проведення державної екологічної експертизи та надання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, об'єкт якого належить до другої або третьої групи.

Відповідно до пунктів 4 та 30 додатку до Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» висновок державної екологічної експертизи та дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відносяться до документів дозвільного характеру.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Департамент є дозвільним органом, до повноважень якого входить, у тому числі, видача документів дозвільного характеру, включаючи висновок державної екологічної експертизи та дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Відповідно до частини сьомої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» підставами для анулювання документів дозвільного характеру є, зокрема:

1) встановлення факту надання в заяві про видачу документів дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;

2) здійснення суб'єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Законом можуть передбачатися інші підстави для анулювання документа дозвільного характеру.

Зі змісту положень наведеної правової норми слідує, що кожна з наведених підстав є самостійною та достатньою підставою для анулювання документів дозвільного характеру.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 820/10817/15.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, Департамент дійшов до висновку про те, що ТОВ «ТСК РГ» у заяві та документах, поданих для отримання дозволу на викид забруднюючих речовин у атмосферне повітря, наведені недостовірні дані, зокрема: про оприлюднення заяви про екологічні наслідки діяльності у засобах масової інформації; про наявність 500-м санітарно-захисної смуги навколо місця розташування підприємства; про використання у якості палива для розпалювання установки термоліза дров, вугілля або технічного вуглецю.

Зокрема, необхідність розміщення заяви про екологічні наслідки у засобах масової інформації визначена Законом України «Про екологічну експертизу» та постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 1995 року № 870 «Про Порядок передачі документації на державну екологічну експертизу» (далі - Порядок № 870).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про екологічну експертизу» особи, які передають документацію на об'єкти екологічної експертизи, в разі необхідності організують і фінансують проведення додаткових досліджень, пошукових і експертних робіт, забезпечують гласність і враховують громадську думку щодо запланованої чи здійснюваної діяльності, гарантують достовірність попередньої оцінки впливу на навколишнє природне середовище, що відображається в заяві про екологічні наслідки діяльності.

Статтею 10 цього ж Закону передбачено, що державна екологічна експертиза проводиться після оголошення замовником через засоби масової інформації заяви про екологічні наслідки діяльності і подання еколого-експертним органам комплекту документів з обґрунтуванням оцінки впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з вимогами Порядку № 870 одним із документів, які необхідні під час проведення процедури отримання висновку державної екологічної експертизи є «Заява про екологічні наслідки діяльності», яку підприємство оприлюднює у засобах масової інформації.

На підставі аналізу наведених правових норм, можна зробити висновок про те, що проведенню екологічної експертизи передують заходи щодо врахування думки громадськості з цього приводу, забезпечення гласності та відкритості інформації про екологічні наслідки, які матиме провадження господарської діяльності, яка передбачає поводження зі шкідливими речовинами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у заключній частині висновку державної екологічної експертизи від 12 грудня 2014 року № 144 зазначено, що заява про екологічні наслідки діяльності розміщена у випуску газети «Трибуна інформ» від 14 серпня 2014 року № 56 (372); думку громадськості враховано - надано акт відкритого засідання від 06 жовтня 2014 року.

З метою перевірки вказаних відомостей, директором Департаменту екології та природних ресурсів Харківської області було направлено запит від 12 липня 2017 № 04.01-18/3927 до ПП «Трибуна» з питань щодо опублікування заяв ТОВ «ТСК РГ».

Відповідно до наданої відповіді від 14 липня 2017 року за підписом директора ПП «Трибуна» останній номер газети «Трибуна-Інформ» вийшов у світ у 2014 році за № 44 (396), у зв'язку з чим заяви ТОВ «ТСК РГ» не могли бути опубліковані в № 56 (372). Крім того зазначено, що рахунок на сплату публікації ТОВ «ТСК РГ» не виписувалось та грошові кошти не надходили.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ «ТСК РГ» було надано неправдиві відомості щодо оприлюднення в засобах масової інформації заяви про екологічні наслідки діяльності, що є істотним порушенням у процедурі отримання висновку державної екологічної експертизи.

Стосовно недостовірності відомостей про 500-м санітарно-захисну смугу навколо місця розташування підприємства, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі № 820/1671/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, було встановлено факт наявності житлової забудови в межах 500 метрів навколо виробництва ТОВ «ТСК РГ» та, відповідно, відсутності санітарно-захисної зони, що було, зокрема, встановлено судом на підставі дослідження інформації, що міститься у Державному земельному кадастрі та містобудівній документації.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі встановлених у судовому рішенні, яке набуло законної сили, обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що ТОВ «ТСК РГ» подало недостовірні відомості про наявність 500-м санітарно-захисної смуги у заяві та документах, поданих для отримання дозволу та висновку екологічної експертизи.

Стосовно твердження скаржника, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі № 820/1671/17 не може мати преюдиційного значення при розгляді даної справи, оскільки рішенням суду встановлені обставини, які мали місце на момент розгляду справи (2017 рік), а не на момент подання відповідачем заяви та документів для отримання дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря (2014 рік), колегія суддів зазначає, що факт недостовірності інформації щодо наявності у 2014 році 500-м санітарно-захисної смуги підтверджений також іншими дослідженими судами першої та апеляційної інстанцій доказами.

Зокрема, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у постійному користуванні садового товариства «Акація» знаходиться земельна ділянка загальною площею 22.1 га відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 20 лютого 1998 року № 61, серія ХР-26-75-003250 для ведення садівництва.

Садовому товариству «Потенціал» була надана земельна ділянка загальною площею 7,04 га відповідно до Державного акта на право постійного користування землею у 1987 році серії Б № 073750.

Відповідно до відомостей, отриманих з публічної кадастрової карти України, на відстані 70 метрів від виробництва ТОВ «ТСК РГ» знаходиться земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_5 ОСОБА_3, на який відповідно до витягу № 90770486 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності розміщено належний йому житловий будинок (об'єкт житлової нерухомості) за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, Кочетоцька селищна рада, Садове товариство «Акація», вул. Цегельна, 24.

Земельна ділянка на відстані 130 метрів з кадастровим номером НОМЕР_1 також належить ОСОБА_3

На відстані 115 метрів знаходиться земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_4, яка належить ОСОБА_9 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_7.

В обслуговуючому кооперативі «Садівниче товариство «Акація» на відстані 495 метрів знаходиться земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_10 згідно свідоцтва серії НОМЕР_6.

На відстані 485 метрів знаходиться земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_11

Відповідно до свідоцтва про право власності серія НОМЕР_9 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серія НОМЕР_8 ОСОБА_4 належить на праві приватної власності садовий будинок за адресою: Харківська область, Чугуївський район, Кочетоцька селищна рада, садово-городницьке товариство «Потенціал», АДРЕСА_1.

В обслуговуючому кооперативі «Садівниче товариство «Акація» ОСОБА_12 належить на праві приватної власності земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_10 відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_11.

В обслуговуючому кооперативі «Садівниче товариство «Акація» ОСОБА_12 згідно свідоцтва на право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_13 належить на праві власності земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_12 та згідно свідоцтва про право власності серія НОМЕР_14 йому належить розміщений на ній садовий будинок.

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що відповідно до правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно (земельні ділянки, садові і житлові будинки) ці земельні ділянки та будівлі отримані громадянами ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_4 у власність до моменту подачі відповідачем заяв та додатків до них для отримання спірних дозвільних документів, а саме у період 2010-2013 років.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та відхиляє доводи скаржника стосовно того, що фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, встановлені на підставі недопустимих доказів, оскільки наявні в матеріалах справи та досліджені судами попередніх інстанцій правовстановлюючі документи відповідають вимогам достатності та допустимості, встановленим статтями 72-76 КАС України, та є письмовими доказами у розумінні статті 94 КАС України.

Крім того, Департамент в адміністративному позові посилається на недостовірність відомостей про використання у якості палива для розпалювання установки термоліза дров, вугілля або технічного вуглецю. З цього приводу судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

У висновку державної екологічної експертизи від 12 грудня 2014 року № 144 зазначено, що до складу виробництва входять: основне виробництво - установка термолізу, ємність зберігання палива та допоміжне виробництво - опалювальні агрегати (3 шт.) та склад. В основі переробки (утилізації) вуглеводородомістких відходів використовується метод термічного розпаду (термічний крекінг або термоліз) на прості органічні сполуки. Під впливом високої температури без доступу кисню відбуваються деструктивні перетворення. В процесі термолізу вивільняється технічний вуглець, який входить до складу відходів та парогазова суміш. За результатом охолодження парогазової суміші та її ректифікації утворюється рідка паливна фракція - паливо пічне. Паливо для розпалювання установки термолізу - дрова, вугілля або технічний.

При цьому, зазначеним висновком державної екологічної експертизи не передбачено використання у якості палива відходів процесу переробки автомобільних шин, що містять в собі обгоріли частки гуми.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про екологічну експертизу» висновки державної екологічної експертизи є обов'язковими для виконання.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до акта фактичного обстеження території проммайданчика ТОВ «ТСК РГ» від 09 вересня 2016 року зафіксовано наявність великої кількості використаних автомобільних шин. При цьому, законність складання акта фактичного обстеження комісією у складі працівників Чугуївської районної державної адміністрації та інших контролюючих органів, створеною розпорядженням Голови РДА 05 вересня 2016 року № 388, перевірялась під час розгляду справи № 820/6785/16 Харківським окружним адміністративним судом, який визнав дії цієї комісії по складанню акта від 09 вересня 2016 року правомірними.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для прийняття рішення про анулювання дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ «ТСК РГ» від 20 жовтня 2014 року № 6325455600-1461 та висновку державної екологічної експертизи від 12 грудня 2014 року № 114 відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», як таких, що видані на підставі заяви та документів, доданих до неї, у яких наведена недостовірна інформація.

Стосовно доводів скаржника про безпідставне відхилення судами попередніх інстанцій клопотання відповідача про виклик свідків та дослідження інших доказів, на підставі яких суди могли встановити факт дотримання ТОВ «ТСК РГ» вимог закону під час отримання дозволу та експертного висновку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У свою чергу, згідно з положеннями частин першої та другої статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На цій підставі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що Департаментом, як суб'єктом владних повноважень, подано достатньо письмових доказів, що відповідають вимогам достовірності та допустимості та які сукупності дали змогу встановити факт подання недостовірної інформації ТОВ «ТСК РГ» у заяві про отримання дозволу та доданих до неї документів. При цьому, зважаючи на характер предмета доказування у даній справі (факт наявності земель та житлових будинків, що перебувають у власності або користуванні громадян у радіусі 500 м від виробництва відповідача, факт використання у якості палива недозволених матеріалів), обставини справи могли бути встановлені виключно на підставі письмових доказів (правовстановлюючі документи, відомості із Державного земельного кадастру, акт перевірки, правомірність якого підтверджена судовим рішенням, яке набуло законної сили), а не показами свідків.

Колегія суддів також враховує, що на підставі частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, пропорційно, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, як підкреслюється у підпункті 4.1 цього рішення, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Про необхідність забезпечення справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому, йдеться також у ряді рішень Європейського Суду з прав людини (рішення у справі «Ст'єрна проти Фінляндії» (Stjerna v. Finland № 18131/91) та рішення у справі «Юханссон проти Фінляндії» (Johansson v. Finland № 10163/02).

У спорі, що розглядається, індивідуальне право (інтерес), яке виражається у гарантованому частиною першою статті 42 Конституції України права на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, протиставляється публічному інтересу, який виражається у дотриманні вимог екологічної безпеки, забезпеченні державою права на безпечне для життя і здоров'я людини довкілля, гарантованого статтею 50 Конституції України.

При цьому, відповідно до статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено принцип пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в рішеннях судів повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Враховуючи, що колегія суддів залишає у силі рішення судів попередніх інстанцій, у силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК РИСАЙКЛИНГ ГРУПП» залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко