open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Це рішення містить правові висновки
Це рішення містить правові висновки
emblem

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/8961/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" - адвокат Гапон В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ"

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду

від 10.07.2018

у складі судді: Разіної Т.І.

у справі № 910/8961/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" у справі № 38/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметал"

про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметал"

до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ"

про визнання недійсним договору поруки № 2 від 25.05.2015 в частині третейського застереження (пункт 6.8.), -

ВСТАНОВИВ:

1. Публічне акціонерне товариство «Сбербанк», який є правонаступником публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» ( надалі-позивач) звернулось до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» (надалі- відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметал» (надалі-відповдач 2) про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54/КЛ від 17.06.2011 року в сумі 41 615 675 (сорок один мільйон шістсот п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят п'ять) доларів США 59 центів та 140 404 812 (сто сорок мільйонів чотириста чотири тисячі вісімсот дванадцять) гривень 46 копійок.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторметал» звернулось до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Сбербанк», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» про визнання недійсним договору поруки № 2 від 25.05.2015 року в частині третейського застереження (пункт 6.8).

3. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 28.04.2017 у справі № 38/16 первісний позов ПАТ "Сбербанк" до ТОВ "Інтер-ГТВ" та ТОВ "Вторметал" задоволено повністю; стягнуто солідарно з ТОВ "Інтер-ГТВ" з та з ТОВ "Вторметал" на користь ПАТ "Сбербанк" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54/КЛ від 17.06.2011, що станом на 03.06.2016 року склала 41 615 675 доларів США 59 центів та 140 404 812,46 грн, з яких: заборгованість з кредитною лінією - 33 000 000 доларів США 00 центів; проценти за користування кредитною лінією -8 615 675 доларів США 59 центів; пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією -29 851 095,19 грн.

3.1 Також солідарно стягнуто з ТОВ "Інтер-ГТВ" та ТОВ "Вторметал" витрати по сплаті третейського збору у сумі 42 500,00 гривень. У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Вторметал" до ПАТ "Сбербанк", третя особа - ПАТ "Інтер-ГТВ" про визнання недійсним договору поруки № 2 від 25.05.2015 в частині третейського застереження (пункт 6.8.) - відмовлено.

4. 02.06.2017 ТОВ "Інтер-ГТВ" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про скасування рішення третейського суду від 28.04.2017 у справі

№ 38/16.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 передано справу

№ 910/8961/17 для розгляду до Київського апеляційного господарського суду.

6. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2018 у справі № 910/8961/17 прийнято до розгляду заяву ТОВ "Інтер-ГТВ" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" у справі № 38/16.

7. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 у справі № 910/8961/17 у задоволенні заяви ТОВ «Інтер-ГТВ» про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 28.04.2017 у справі № 38/16 за позовом ПАТ «Сбербанк» до 1) ТОВ «Інтер-ГТВ», 2) ТОВ «Вторметал» про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ТОВ «Вторметал» до ПАТ «Сбербанк», третя особа - ТОВ «Інтер-ГТВ» про визнання недійсним договору поруки № 2 від 25.05.2015 в частині третейського застереження (пункт 6.8)- відмовлено.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

8. 01.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" звернулось через Київський апеляційний господарський суд до Верховного Суду із апеляційною скаргою від 01.08.2018 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 у справі № 910/8961/17, підтвердженням чого є штамп відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/8961/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.08.2018.

10. Ухвалою Верховного Суду від 08.08.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8961/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" від 01.08.2018 на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018; призначено розгляд апеляційної скарги на 04.10.2018 об 11:45 год.

Короткий зміст вимог касаційних скарг з узагальненими доводами осіб, які подали касаційні скарги.

11. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою апеляційного суду, ТОВ "Інтер-ГТВ" подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ТОВ "Інтер-ГТВ" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» від 28.04.2017 у справі № 38/16.

12. Апеляційну скаргу мотивовано наступним.

12.1 Судом в оскаржуваній ухвалі неповно з'ясовано обставини та не перевірено відповідність рішення третейського суду закону.

12.2 Судом не перевірено чи відповідає рішення третейського суду положенням статей 2, 5, 12 Закону України "Про третейські суди" чим порушено положення пункту 2 частини 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди" та пункту 2 частини 2 статті 350 Господарського процесуального кодексу України.

12.3 Справа № 38/16 не підвідомча третейському суду оскільки має публічно - правовий характер.

12.4 Судом не встановлено відповідність складу третейського суду вимогам статей 16-19 Закону України "Про третейські суди" а відтак має місце порушення пункту 4 частини 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди" і пункту 4 частини 2 статті 350 Господарського процесуального кодексу України.

12.5 Суд в оскаржуваній ухвалі вийшов за межі своїх повноважень.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. ПАТ"Сбербанк"подано відзив в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Розгляд клопотань Верховним Судом

14. Від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване неможливістю явки в судове засідання його уповноваженого представника.

15. Представники ПАТ "Сбербанк" в судовому засіданні 04.10.2018 проти вказаного клопотання заперечив.

16. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Касаційного господарського суду прийшла до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

16.1 Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

16.2 Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

16.3 Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

16.4 Скаржник не обмежений законом в кількості уповноважених осіб для представництва його інтересів.

16.5 Скаржник був повідомлений про відкриття апеляційного провадження та призначення його апеляційної скарги до розгляду ухвалою Верховного Суду від 08.08.2018, копія якої була вручена скаржнику 16.08.2018, що стверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (т.3 а.с.150).

16.6 З наведеного вбачається, що скаржник мав достатньо часу для забезпечення представництва своїх інтересів при розгляді апеляційної скарги.

16.7 Окрім того, скаржником у вказаному клопотанні не зазначено будь - яких обставин які б свідчили про поважність причин неявки в судове засідання 04.10.2018 з розгляду справи № 910/8961/17 уповноваженого представника останнього.

16.8 З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату.

Позиція Верховного Суду

17. Верховний Суд переглянув в апеляційному порядку ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018, винесену за результатами розгляду заяви про скасування рішення Третейського суду, з огляду на наступне.

18. Оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду постановлена ним як судом першої інстанції за результатами розгляду заяви, здійсненого відповідно до норм Господарського процесуального кодексу Україні в редакції, чинній з 15.12.2017.

19. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20. Згідно з частиною 2 статті 24 Господарського процесуального кодексу Україні (в редакції, чинній з 15.12.2017) справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.

21. Відповідно до частини 2 статті 25 Господарського процесуального кодексу Україні Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

22. З 15.12.2017 Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди з 15.12.2017 розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи щодо оскарження рішень третейських судів.

23. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судом норм дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

24. Відповідно до частини 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

25. У відповідності до статті 350 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:

- 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

- 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

- 3) третейську угоду визнано судом недійсною;

- 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

- 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

26. Згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

27. Частиною 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

28. Відповідно до статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

- 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

- 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

- 3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

- 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

- 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

- 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

- 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

- 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

- 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

- 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

- 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

- 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

- 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;

- 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

29. Також, частиною 1 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім: спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.

30. З матеріалів справи вбачається, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 28.04.2017 у справі № 38/169 прийнято у спорі, що виник внаслідок договору про відкриття кредитної лінії №64-В/11/54/КЛ від 17.06.201, який укладено між публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Сбербанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ".

31. З матеріалів справи вбачається, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 28.04.2017 у справі № 38/16 прийнято у спорі, що виник внаслідок договору про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54/КЛ від 17.06.2011 який укладено між публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Сбербанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ".

32. Відповідно до п. 1.1. договору про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54/КЛ від 17.06.2011 (надалі-договір № 64-В/11/54/КЛ від 17.06.2011) позивач відкриває третій особі мультивалютну відновлювальну кредитну лінію, надає третій особі кредитні кошти у порядку та на умовах, визначених кредитним договором, а третя особа зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 1.5. кредитного договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати позивачу проценти за користування кредитом, а також повернути наданий кредит у терміни, передбаченими кредитним договором а також виконати інші умови кредитного договору ( т. 1, а.с. 28-40).

33. У п. 1.2. договору № 64-В/11/54/КЛ від 17.06.2011 в редакції додаткового договору № 2 від 25.05.2015 року визначено, що , ліміт кредитної лінії складає:

а) з часу укладення цього договору і по 15.04.2016 року - 33 000 000 (тридцять три мільйони) доларів США 00 центів;

б) з 16.04.2016 року по 15.05.2016 року - 22 000 000 (двадцять два мільйони) доларів США 00 центів;

в) з 16.05.2016 року по 15.06.2016 року - 11 000 000 (одинадцять мільйонів) доларів США 00 центів;

г) 16.06.2016 року - 0 доларів США 0 центів (т. 1, а.с. 52-65).

34. Як вбачається з матеріалів справи, в рамках кредитної лінії, позивач надавав відповідачу 1 кредитні кошти в межах кредитної лінії, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі меморіальними ордерами та банківськими виписками.

35. Відповідно до п. 6.1. договору № 64-В/11/54/КЛ від 17.06.2011, відповідач 1 зобов'язується сплачувати позивачу за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому кредитним договором. проценти за нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в базовій валюті кредитного договору та на відповідні суми заборгованості за кредитною лінією в додаткових валютах кредитного договору.

36. Відповідно п. 6.2. договору № 64-В/11/54/КЛ від 17.06.2011, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії Кредитного договору із розрахунку фактичної кількості днів у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі.

37. Відповідно п. 6.3 договору 64-В/11/54/КЛ від 17.06.2011, проценти, нараховані відповідно до пунктів 6.1-6.2 кредитного договору, третя особа зобов'язана сплачувати щомісяця не пізніше 3 (трьох) робочих днів, наступних за днем закінчення періоду

38. У п. 1.3. договору 64-В/11/54/КЛ від 17.06.2011 сторони визначили, що розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом визначається як сума погодженого сторонами індексу (надалі - базова процентна ставка) і маржі позивача та розраховується за наступною формулою: R =Базова процентна ставка+М, Де « R.» - розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом у відсотках річних; «Базова процентна ставка» - це погоджений сторонами індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки та дорівнює розміру наступної індикативної процентної ставки: за користування кредитом наданим в гривні - «UIRD 6М», період перегляду якої складає 6 (шість) місяців; за користування кредитом наданим в доларах США - «LIBOR USD 6М», період перегляду якої складає 6 (шість) місяців.

39. Як вбачається з матеріалів справи, в рамках кредитної лінії, позивач надавав відповідачу 1 кредитних коштів на загальну суму 37 434 143 (тридцять сім мільйонів чотириста тридцять чотири тисячі сто сорок три) долари США 83 центи, з яких погашено тіла кредиту - 4 434 143 (чотири мільйони чотириста тридцять чотири тисячі сто сорок три) долари США 83 центи.

40. З метою забезпечення виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки № 2 від 25.05.2015 ( т. 1, а.с. 72).

41. Відповідного до п. 2.1. договору поруки обсяг відповідальності відповідача (поручителя) перед позивачем (кредитором) включає:

- зобов'язання повернути позивачу кредит, наданий в доларах США, гривні в межах кредитної лінії, відкритої строком до 16.06.2016 року за кредитним договором з граничним лімітом кредитування в сумі 33 000 000,00 (тридцять три мільйони) дол. США (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті України), в строк/и який/і зазначений/ються в кредитному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або кредитним договором та/або цим договором - достроково. В цьому договорі під терміном «граничний ліміт кредитування» розуміється найбільша сума ліміту кредитної лінії, яка зазначається в кредитному договорі.

- зобов'язання в строк/и та в порядку, які передбачені в ст. 6. кредитного договору, а у випадках, передбачених законодавством України та/або Кредитним договором та/або цим договором, - до настання строків, зазначених в ст. 6 кредитного договору - сплатити/чувати позивачу проценти за користування кредитом за кредитним договором;

- зобов'язання в строк/и, який/і зазначений/ються в кредитному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або кредитним договором та/або цим договором, - до настання строку/ів, який/і зазначений/ються в кредитному договорі - сплатити/чувати позивачу комісійну винагороду за надання кредиту шляхом відкриття кредитної лінії в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень;

- зобов'язання відшкодувати документально підтверджені збитки, завдані позивачу невиконанням та/або неналежним виконанням зобов'язань по кредитному договору;

- зобов'язання сплатити позивачу штрафні санкції, неустойки (пені, штрафи) за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань по кредитному договору у строки та у розмірах, які зазначаються в кредитному договорі;

- зобов'язання сплатити позивачу будь-які інші платежі (якщо такі платежі передбачені умовами кредитного договору) в строки і в порядку, встановлені в кредитному договорі.

42. Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

43. За умовами п. 4.1. договору поруки боржник (відповідач 1) та поручитель (відповідач 2) відповідають перед кредитором (позивач) як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Поручитель та боржник залишаються зобов'язаними перед Кредитором до того моменту, поки всі зобов'язання за кредитним договором не будуть виконані повністю.

44. Згідно п. 4.2. договору поруки, відповідальність відповідача 2 наступає у випадку, якщо відповідач 1 допустить прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором.

45. Частиною 2 статті 554 Цивільного кодексу України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки. відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

46. Відповідно п. 4.3. договору поруки, відповідач зобов'язаний погасити заборгованість третьої особи за кредитним договором за реквізитами, зазначеними в повідомленні позивача в наступні строки/терміни:

- протягом 1 (одного) робочого дня з дня направлення позивачем відповідачу повідомлення або в інший термін, зазначений у такому повідомленні, - якщо повідомлення витравлено через програмно-технічний комплекс "Система дистанційного банківського обслуговування клієнтів іFOBS" (систему дистанційного обслуговування клієнтів "Клієнт- Банк");

- протягом 6 (шести) робочих днів з дня направлення позивачем відповідачу повідомлення або в інший термін, зазначений у такому повідомленні, - якщо повідомлення направлене поштою за адресою відповідача вказаною в цьому договорі або в договорі банківського рахунку № РК03000983, укладеного між позивачем та відповідачем 30.07.2010 року;

- протягом 1 (одного) робочого дня з дня вручення відповідачу повідомлення або в інший термін, зазначений у такому повідомленні, - якщо повідомлення вручено відповідачу під підпис.

47. Відповідач 2 зобов'язався виконати за відповідача 1 зобов'язання за кредитним договором шляхом перерахування суми заборгованості, вказаної позивачем, в рахунок погашення такої заборгованості (п. 5.4.1. договору поруки).

48. З матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 своїх зобов'язань за кредитним договором не виконував.

49. Позивачем на адресу відповідача 2 було надіслано повідомлення-вимогу № 2529/5/28-2 від 12.03.2016 щодо дострокового повернення повної суми заборгованості за кредитним договором, однак, на день розгляду справи дана вимога не виконана.

50. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

51. Укладений між публічним акціонерним товариством "Сбербанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" договір про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54КЛ від 17.06.2011, із змінами та доповненнями, відповідає змісту статті 1054 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за кредитним договором банк (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

52. Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

53. Виконання позивачем своїх зобов'язань у частині надання грошових коштів в межах визначеного ліміту підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовим рахункам та меморіальними ордерами.

54. Відповідач 1 належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, а саме, в обумовленні строки не здійснив повернення позивачу кредиту та процентів у розмірах та терміни, що передбачені кредитним договором.

55. Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

56. Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

57. Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

58. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

59. Виконання зобов'язання, згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

60. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

61. В якості забезпечення виконання відповідачем 1 кредитних зобов'язань, між позивачем та відповідачем 2 укладеного договору поруки № 2 від 25.05.2015 із змінами та доповненнями, відповідно до умов якого відповідач 2 зобов'язався перед позивачем солідарно відповідати за належне виконання відповідачем 1 умов кредитного договору.

62. Як встановлено оскаржуваним рішенням, заборгованість відповідача 1 перед позивачем за договором про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54КЛ від 17.06.2011 в сумі 41 615 675 (сорок один мільйон шістсот п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят п'ять) доларів США 59 центів та 140 404 812 (сто сорок мільйонів чотириста чотири тисячі вісімсот дванадцять) гривень 46 копійок, підтверджена наявним в матеріалах справи доказами та відповідними розрахунками.

63. Оскільки відповідач 1 зобов'язання за кредитним договором не виконав, позивач направив відповідачу 2 повідомлення-вимогу про повернення повної суми заборгованості, проте дана вимога відповідачем 2 не виконана.

64. Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

65. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

66. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

67. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

68. В оскаржуваному рішенні судом встановлено, що жодних аргументованих підстав, які б свідчили про вчинення неправомірних дій сторонами договору поруки в момент його укладення позивач в зустрічному позові не навів. Обставин, які б свідчили про те, що в момент укладення договору поруки його зміст суперечив Цивільному кодексу України або іншим актам законодавства не вказав.

69. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункт 12.1, 12.5 Постанови) спростовуються вищевказаним та змістом оскаржуваної ухвали.

70. Доводи скаржника (пункт 12.3 Постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

70.1 У постанові від 21.10.2015 у справі № 6-831цс15 Верховний Суд України виходив зі змісту законодавства у питанні розмежування компетенції щодо розгляду кредитних спорів між громадянами і банками, тобто, спорів, що виникають з цивільних правовідносин про повернення кредитів, наданих в іноземній валюті.

70.2 Чинне законодавство України, зокрема статті 1, 5 і 6 Закону України "Про третейські суди", розмежовує поняття цивільних і господарських правовідносин. Оскільки господарські правовідносини поруки та застави для забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитування між суб'єктами господарської діяльності мають особливості регулювання, то відсутні підстави вважати правовідносини у даній справі подібними з правовідносинами у названій цивільній справі, а тому, даний спір не є публічно-правовим та може розглядатися третейським судом.

71. Доводи скаржника (пункт 12.2 Постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

71.1 Відповідно до частин 1,2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися зобов'язання частково або у повному обсязі.

71.2 Відповідно до частин 1,2 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

71.3 Відповідно до частини 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредиторів маж право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

71.4 Відповідно до п. 11.16 додаткового договору № 2 до договору про відкриття кредитної лінії № 64-В/11/54/КЛ від 17.06.2011 усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійного діючого третейського суду від 15.03.2013 видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті вказаного суду http://arbitrate.com.ua/. При цьому, сторони Договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовились, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточними і обов'язковими з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди; місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення договору ( т. 1, а.с. 66).

71.5 Частиною 1 статті 12 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

71.6 Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує (частина 4 статті 12 Закону України "Про третейські суди").

71.7 Згідно з частиною 9 статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

71.8 Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

71.9 Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

71.10 У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

71.11 Разом з тим, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.01.2008 № 1-рп/2008, гарантуючи судовий захист з боку держави, Основний Закон України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене. Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24.02.2004 № 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону).

71.12 Суд в оскаржуваній ухвалі дійшов вірного висновку про те, що аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою.

71.13 Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України у постанові від 08.04.2015 у справі № 3-37гс15.

71.14 Отже, зі змісту договору про відкриття кредитної лінії, зокрема, його пункту 11.16 вбачається, що третейське застереження відповідає вимогам Закону, що було вірно встановлено судом в оскаржуваній ухвалі.

72. Доводи скаржника (пункт 12.4 Постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

72.1 За змістом положень статті 14 Закону України "Про третейські суди" сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів. За домовленістю сторін вони можуть доручити третій особі (юридичній або фізичній) призначення чи обрання третейського суду чи суддів. У постійно діючих третейських судах призначення чи обрання третейських суддів здійснюється із затвердженого відповідно до статті 8 цього Закону списку третейських суддів, який за регламентом цього постійно діючого третейського суду може мати обов'язковий чи рекомендаційний характер.

72.2 Відповідно до статті 17 Закону України "Про третейські суди" формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду. Формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору (суду ad hoc) здійснюється в порядку, погодженому сторонами.

72.3 Статтею 20 Закону передбачено загальний порядок відводу чи самовідводу третейського судді з уточненням щодо особливостей його застосування у постійно діючих третейських судах. Процедура відводу третейського судді у постійно діючому третейському суді визначається регламентом третейського суду з додержанням вимог цього Закону. Разом із тим за змістом частини 9 зазначеної статті незалежно від заперечень сторони третейський суддя третейського суду для вирішення конкретного спору (суду ad hoc), якому заявлений відвід, не може брати участі у справі.

72.4 З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що законодавець, розмежовуючи поняття постійно діючих третейських судів та третейських судів для вирішення конкретного спору (суди ad hoc), встановлює особливості застосування норм Закону, зокрема щодо відводу судді залежно від виду третейського суду: у постійно діючому третейському суді процедура відводу визначається регламентом третейського суду з додержанням вимог цього Закону, а у третейському судді для вирішення конкретного спору заявлення відводу судді є безумовною підставою для неучасті цього судді у розгляді справи.

72.5 Визначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1570/15.

72.6 Судом першої інстанції встановлено та не спростовано скаржником, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" було відмовлено у задоволенні відводу третейського судді Трубчанінова С.С., на що також міститься посилання в оскаржуваному рішенні Третейського суду.

72.7 Враховуючи, що положення частини 9 статті 20 Закону підлягають застосуванню тільки щодо третейського судді третейського суду для вирішення конкретного спору (ad hoc), Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлений третейському судді Трубчанінову С.С. відвід не мав безумовним наслідком неможливість його участі у розгляді справи, а повинен був бути розглянутий і був розглянутий Третейським судом відповідно до положень регламенту.

73. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

74. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з

належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

75. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

76. Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування ухвали суду першої інстанції під час апеляційного провадження.

77. Таким чином висновок суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про відсутність підстав для задоволення заяви про скасування оскаржуваного рішення Третейського суду зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 1, 2, 5, 6, 9, 10, 12, 14, 17, 20 Закону України "Про третейські суди", статей 3, 11, 13, 24, 25, глави 1 розділу VІІ Господарського процесуального кодексу України, а також відповідно до встановлених обставин справи. У зв'язку з викладеним та відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України оскаржувана ухвала апеляційного суду, винесена ним як судом першої інстанції, підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

Керуючись статтями 25, 129, 240, частиною 2 статті 253, статтями 269, 270, 275, 276, 282, частиною 3 статті 351 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 у справі

№ 910/8961/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 у справі

№ 910/8961/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко

Джерело: ЄДРСР 77149731
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку