За таких обставин вказані накази, на переконання позивача, є необґрунтованими та такими, що порушують його права, передбачені Конституцією України, Кодексом законів про працю України, законом України «Про державну службу» та іншим нормативно-правовим актам, у зв'язку із чим підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

3.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №3727/к від 04.11.2015.

3.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №806/04/к від 04.11.2015.

3.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з 04 листопада 2015 року.

3.4. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 листопада 2015 року по день винесення рішення у розмірі 32521,24 грн.

3.5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач не було виконано свого обов'язку згідно частини 3 статті 49-2 КЗпП України та не запропоновано позивачу всі вакантні посади в Управлінні на день його звільнення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду 20 вересня 2016 року суд вирішив:

5.1. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "12" травня 2016 р. змінити в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з 04 листопада 2015 року.

5.2. Абзаци 4 та 6 резолютивної частини постанови викласти в такій редакції.

5.3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з 04 листопада 2015 року, з урахуванням пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року №115/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за №100/26545.

5.4. Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області, з урахуванням пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року №115/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за №100/26545 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць в сумі 6556,00 грн. ( сума без сплати податків та інших обов'язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати даної суми працівнику) підлягає до негайного виконання.

5.5. В решті постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року залишити без змін.

6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваних наказів та поновлення позивача на роботі, разом з тим, зазначивши про необхідність такого поновлення з урахуванням пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року №115/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за №100/26545.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Міністерство юстиції України звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга аргументована тим, що судами невірно встановлено факт невиконання відповідачем обов'язку згідно частини 3 статті 49-2 КЗпП України, оскільки позивачу двічі пропонувалися всі вакантні посади в Управлінні, від яких він відмовився. Крім того, судом апеляційної інстанції помилково вказано, що згідно з пунктом 1 Наказу Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року №115/5 відбулось лише перейменування головних управлінь юстиції України в області, оскільки на виконання даного Наказу функції і повноваження Головного територіального управління юстиції у Рівненській області значно розширились порівняно із Головним управлінням юстиції у Рівненській області. Зазначив, що оскільки посада начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області передбачає набагато ширше коло повноважень, ніж та, з якої звільнено позивача, а тому суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про можливість його поновлення на даній посаді як на рівнозначній.

Крім того, касатор не погоджується з висновками судів щодо обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, зазначаючи про відсутність належного обґрунтування судами причин надання переваги доводам та розрахункам, наданих позивачем.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив відмовити у її задоволенні та задовольнити його касаційну скаргу з підстав, викладених у ній.

8. ОСОБА_1 також звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій висловив незгоду із мотивами, викладеними у рішеннях судів попередніх інстанцій стосовно підстав для задоволення позову. Просив змінити постанову Рівненського окружного адміністративного суду 12 травня 2016 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду 20 вересня 2016 року в мотивувальній частині рішень про задоволення його позовних вимог.

Зазначив, що суд залишили поза увагою той факт, що відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року №115/5 відбулось лише перейменування Головного управління юстиції у Рівненській області на Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області. Натомість, саме лише перейменування органу виконавчої влади не призводить до його реорганізації. Відтак, у відповідача не було законних підстав для звільнення позивача із публічної служби відповідно до пункту 1 частини1 статті 40 КЗпП України.

9. Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 20 жовтня 2016 року та від 09 листопада 2016 року відкриті провадження за касаційними скаргами Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду 12 травня 2016 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду 20 вересня 2016 року

10. Верховний Суд ухвалами від 19 квітня 2018 року прийняв до провадження вищезазначені касаційні скарги.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. ОСОБА_1 на підставі наказу Міністра юстиції України № 104/К з 06.02.2007 обіймав посаду начальнику Головного управління юстиції у Рівненській області.

12. 08.02.2015 позивача було попереджено про наступне звільнення його з посади за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України у разі відмови обійняти посаду начальника Острозького районного управління юстиції у Рівненській області.

13. 16.04.2015 згідно наказу Міністра юстиції України №1141/к, враховуючи впровадження нової структури та штатної чисельності Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 06.02.2015 позивача, начальника Головного управління юстиції у Рівненській області - звільнено з роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці, у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці в порядку визначеному п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Підставою для прийняття даного наказу слугувало попередження від 08.02.2015 та рекомендації Кадрової комісії Міністерства юстиції України.

14. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 у справі №817/461/15 наказ Міністерства юстиції України №1141/к від 16.04.2015 визнано протиправним та скасовано. Позивача поновлено на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області.

15. 04.11.2015 наказом Міністра юстиції України №3726/к виданим на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2015 позивача поновлено на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області.

16. Наказом від 04.11.2015 №3727/к про звільнення ОСОБА_1, останнього повторно звільнено із займаної посади у зв'язку із впровадженням нової структурної та штатної чисельності Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 06.02.2015.

Підставою винесення такого наказу стали: попередження від 08.02.2015 з відмовою від пропозицій та пропозиція посад від 27.07.2015 №14-32/1891/1 з відмовою від пропозицій від 31.08.2015.

17. На виконання наказів Міністерства юстиції України від 04.11.2015 №3726/к про поновлення на роботі ОСОБА_1 та №3727/к про звільнення ОСОБА_1, начальником Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Смачило І.В. було винесено відповідні накази №805/04/к від 04.11.2015 про оголошення наказу Міністерства юстиції України №3726/к та № 806/04/к від 04.11.2015 про оголошення наказу Міністерства юстиції України №3727/к.

18. Зі змістом вказаних наказів позивача було ознайомлено в приміщенні Головного територіального управління юстиції у Рівненській 09.11.2015.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

19. Конституція України.

19.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Кодекс адміністративного судочинства України.

20.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

21. Кодекс законів про працю України.

21.1. Стаття 40. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

21.2. Стаття 42. При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

21.3. Стаття 49-2. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

21.4. Стаття 235. При звільненні без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При прийнятті рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік.

22. Закон України «Про державну службу» від 17 листопада 2011 року № 4050-VI.

22.1. Стаття 4. Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби, інших центральних органів виконавчої влади, виданими в межах їх повноважень у випадках, визначених законом. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, організація і діяльність яких визначається спеціальними законами, а також їх апараті, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено спеціальним законом.

22.2. Стаття 37. Підставами припинення державної служби є: 1) втрата права на державну службу або його обмеження (стаття 38 цього Закону); 2) закінчення строку призначення (стаття 39 цього Закону); 3) ініціатива державного службовця (стаття 40 цього Закону); 4) ініціатива суб'єкта призначення (стаття 41 цього Закону); 5) настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 42 цього Закону); 6) незгода державного службовця на проходження державної служби у разі зміни її істотних умов (стаття 34 цього Закону); 7) досягнення державним службовцем шістдесятип'ятирічного віку; 8) визнання державного службовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим згідно з рішенням суду, що набрало законної сили; 9) смерть державного службовця. Державна служба припиняється також з інших підстав, передбачених законом.

22.3. Стаття 41. Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату, реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідація державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим або їх апарату.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Аналізуючи доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

25. Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування оскаржуваних наказів про звільнення позивача та поновлення його на посаді, суди виходили з того, що відповідачем не виконано передбачені статтею 49-2 КЗпП вимоги та не запропоновано позивачу вакантні посади для працевлаштування на день звільнення. Матеріалами справи підтверджується, що вакантні посади позивачу пропонувались 08.02.2016 та 27.07.2016 -тобто, тоді, коли він не перебував у трудових відносинах з відповідачем.

26. Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно з пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року №115/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України30 січня 2015 року №100/26545 перейменовано головні управління юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі на головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

27. Колегія суддів звертає увагу, що пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 р. N 1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» встановлено, що внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам. Перейменування органу виконавчої влади не призводить до його реорганізації.

Зважаючи на викладене, посилання Міністерства юстиції України на те, що функції і повноваження Головного територіального управління юстиції у Рівненській області значно розширились порівняно із Головним управлінням юстиції у Рівненській області, що свідчить про зміну умов праці, є необґрунтованими.

Відповідно, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року №115/5 відбулось лише перейменування Головного управління юстиції у Рівненській області позивач підлягає поновленню на посаді начальника Головного управління юстиції у Рівненській області з 04 листопада 2015 року, з урахуванням пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 30 січня 2015 року №115/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за №100/26545.

28. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для її задоволення.

Щодо розміру середнього заробітку, суди вірно виходили з того, що оскільки розмір середньоденної заробітної плати позивача на час вирішення питання про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 16.04.2015 по 11.06.2015 (справа №817/461/15) становив 298,36грн., а час вимушеного прогулу позивача становить 102 робочі дні - стягненню підлягає середня заробітна плата в розмірі 32521,24грн.

Доводи, наведені у касаційній скарзі відповідача, не спростовують висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, та спрямовані на переоцінку встановлених по справі обставин.

29. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

31. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

32. Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду 20 вересня 2016 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх