Житомирський окружний адміністративний суд

вул. Мала Бердичівська, 23, м. Житомир, 10014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року м. Житомир справа №0640/4044/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко Ольги Володимирівни, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, -

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

8 серпня 2018 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , у якому він просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 13.10.2017 внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.06.2018 №65;

- зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, у розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017 та факту подання позивачем усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.06.2011 під час первинного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 з 03.06.2011 визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок травми, що пов`язана з виконанням службових обов`язків. 25.06.2014 Житомирською обласною МСЕК №2 позивачу при повторному огляді 23.06.2014 встановлено 3 групу інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби у країнах, де велись бойові дії, та як інвалід 3 групи позивач не отримував одноразову грошову допомогу. Згідно з змістом позову, 24.10.2017 Житомирською обласною МСЕК №2 позивачу встановлено 2 групу інвалідності з 13.10.2017, яка так само настала внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах де велись бойові. На підставі вказаного, позивач звернувся до Міністерства оборони України через Житомирський об`єднаний міський військовий комісаріат про виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду другої групи з 13.10.2017, однак рішенням комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.06.2018 №65, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що зміна групи інвалідності у нього відбулась у понад дворічний термін. Посилаючись на те, що встановлені ст.16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей обмеження на нього не розповсюджуються та з огляду на викладене у позовній заяві, ОСОБА_1 просить визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 13.10.2017 внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.06.2018 №65, а також просить зобов`язати відповідача вирішити питання щодо призначення та виплатити одноразової грошової допомоги, з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду 2 групи внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2017 відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

22.08.2018 за №17429/18 на адресу суду від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву (а.с. 26-28) в яких останній зазначив, що група інвалідності, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, була позивачу первинно встановлена 03.06.2011 та у матеріалах справи відсутня інформація про настання інвалідності у період проходження позивачем строкової військової служби у 1987-1988 роках чи не пізніше ніж через три місяці після звільнення, а також не надано документа про обставини поранення, підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю не має. Крім того, зазначив, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Позивачу встановлена II група інвалідності понад дворічний термін з часу первинного її встановлення (03.06.2011 - 13.10.2017) тому, підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності, також не має. Таким чином, на думку третьої особи, рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є правомірним, а у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.

04.09.2018 за №18094/18 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю (а.с. 31-34). В обґрунтування заперечень зазначив, що оскільки встановлення інвалідності позивачу відбулося понад термін встановлений Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №499 він не має права на призначення вищевказаної допомоги.

Також відповідач зазначив, що відповідно до п.6 4.2 ст.16 Закону України №2011-XII (у редакції на час встановлення позивачу другої групи інвалідності) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві. Враховуючи наведені обставини звільнення позивача з військової служби у 1988 році та отримання інвалідності первинно у 2011 році, відповідно він не має права на одноразову грошову допомогу.

Крім вищенаведеного, зміна інвалідності ОСОБА_1 відбулася понад 2-х річний термін.

Повторне встановлення позивачу групи інвалідності (вищої) у 2017 році не може вважатися підставою для виплати йому відповідної одноразової допомоги, оскільки п.п.4 п.2 Порядку №499 та ч.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" окремо врегульовано питання встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, проте вказані норми у цьому випадку застосуванню не підлягають.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного суду України (далі КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Республіці Афганістан у період з 11.11.1987 до 29.05.1988 (а.с. 12-14).

Під час проходження вказаної військової служби останній отримав поранення (контузію) та захворювання, які відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 11.02.2011 №243 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Згідно з витягом з протоколу Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 11.02.2011 №243 встановлено, що мінно-вибухова травма, множинні осколкові поранення голови (контузія 1988 року), кінцівок та захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , 1969 року народження, наслідком яких стали рубці розмірами від 1,0X0,3 см до 9,5X2,0 см., що підтверджується актом судово-медичного дослідження (обстеження) Житомирського бюро судово-медичних експертиз від 15.12.2011 №4691 (а.с. 17), що у наступному призвели до розвитку: Артеріальної гіпертензії IXС. Стенокардії напруги І ст. CH І. Дисциркуляторної енцефалопатії І ст. Хронічного холециститу. Хронічного гастродуоденіту. Виразкової хвороби ДПК, рубцевоїдеформації цибулини ДПК. Розповсюдженого остеохондрозу хребта, що підтверджується військово-обліковими та медичними документами, - поранення (контузія), їх наслідки та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 16).

23.06.2011 під час первинного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 03.06.2011 визнано інвалідом III групи внаслідок травми, що пов`язана з виконанням службових обов`язків, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 10ААА №732491 від 23.06.2011 (а.с.18).

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 25.06.2014 серія 10 ААВ №830562 позивачу при повторному огляді встановлено третю групу інвалідності з 23.06.2011. Комісією було встановлено, що поранення (контузія) їх наслідки та захворювання, так пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 19).

ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги не отримував.

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 24.10.2017 серія 12 ААА №861696 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 13.10.2017. Комісією було встановлено, що поранення (контузія) їх наслідки та захворювання, так пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 4).

У зв`язку із встановленням II групи інвалідності ОСОБА_1 звернувся із заявою до Міністерства оборони України через Житомирський обласний військовий комісаріат щодо виплати одноразової грошової допомоги.

У подальшому Житомирський ОВК направив до Міністерства оборони України документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок поранення (контузії) та захворювань пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Як встановлено з витягу з протоколу засідання комісії МОУ від 22.06.2018 №65 п.12 рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - комісія МОУ), затвердженим Міністром оборони України, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки позивач звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 №3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а первинна інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги. Крім цього, згідно з абзацом другим п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Позивачу групу інвалідності змінено понад дворічний термін (а.с. 20).

Позивач вважає вказану відмову, оформлену рішенням МОУ, такою, що порушує права позивача, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Частиною 5 статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 19 Основного Закону проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІІ (далі - Закон України №2232-ХІІІ).

Відповідно до ст.41 Закону України №2232-ХІІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час виконання ними обов`язків служби здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України №2011-XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України №2011-ХІІ. Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Положеннями п.1 ст.16 Закону України №2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної відмови) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п.5 ч.2 ст.16 Закону України №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до п.1 ст.16-2 Закону України №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (п.п. 4 п. 2 ст.16 цього Закону).

Положеннями п.4 ст.16-3 Закону України №2011-ХІІ закріплено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Пунктом 6 статті 16-3 Закону України №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до п.8 ст.16-3 Закону України №2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Положеннями п.9 ст.16-3 Закону України №2011-ХІІ встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст), визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №975).

Абзацом третім п.3 Порядку №975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п.11 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до п.12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Положеннями п.13 Порядку №975 визначено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом 15 Порядку №975 закріплено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

V. ОЦІНКА СУДУ

Як встановлено з матеріалів справи, правовою підставою для винесення оскаржуваної відмови є застосування відповідачем до спірних правовідносин положень абзацу другого п.4 ст.16-3 Закону України №2011-ХІІ, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII у Законі України №2011-XIІ п.4 ст.16-3 доповнено абзацом другим наступного змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У силу статті 58 Основного Закону, норма Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ, яка набрала чинності 1 січня 2017 року, на спірні правовідносини не розповсюджується. Застосування даної норми стосовно позивача можливе лише у разі повторної зміни (встановлення) групи інвалідності з 25.04.2018.

Верховний Суд України у постанові від 10.03.2015 у справі №21-563а14 зазначив, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Правова позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17 (адміністративне провадження №К/9901/5281/17), які, відповідно до ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII,є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Застосовуючи механізм захисту порушеного права та керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому II групи інвалідності з 13.10.2017 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, оформлене п.12 протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційним сум від 22.06.2018 №65; та зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням з 13.10.2017 ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з проходженням військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії, після звільнення з військової служби, у розмірі та у порядку, визначеному статтями 16, 16-2, 16-3 Закону України №2011-XII та Порядком №975.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень у реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності з 13.10.2017 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст. 382 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови в даній справі.

Зважаючи на відсутність витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 250, 255, 258, 261-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м.Київ, 03168. РНОКПП/ЄДРПОУ: 00034022) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 . Адреса в ЄДРПОУ: АДРЕСА_3 ), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати п.12 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому інвалідності 2 групи з 13.10.2017, внаслідок поранення, контузії, захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.06.2018 №65.

Зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням з 13.10.2017 ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з проходженням військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, після звільнення з військової служби, у розмірі та у порядку, визначеному статтями 16, 16-2, 16-3 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене: 12 жовтня 2018 року.

Суддя Єфіменко Ольга Володимирівна